fbpx
Сьогодні 06/06/2020 15:44
Екорубрика 20:10 22 Тра 2020

"Вскладчину побудували сонячні електростанції": як у Славутичі працює перший в Україні енергокооператив

Коли ми говоримо про енергетику, то уявляємо собі величезні корпорації з мільярдними прибутками, чия активність може визначати курс держави чи цілих регіонів. Так дійсно відбувалось у світі — і відбувається зараз. Проте світ змінюється, і сьогодні — це далеко не єдина схема того, як можна працювати в енергетичній сфері. "Сонячне Місто" — це перший в Україні кооператив, який створив сонячну електростанцію коштами простих громадян і зробив їх співвласниками енергетичного активу.

Сонячне місто Славутич

Розподілена генерація та енергетична демократія

Славутич — це невелике місто з населенням в 25 000 осіб, яке попри свої невеликі розміри має все необхідне, від дитячих садочків до басейну. В центрі міста знаходиться чималий парк, і велика площа з кількома муніципальними будівлями. Цього не можна помітити з землі, але на дахах 3-х з цих встановлені сонячні панелі. Це — і є енергетичний кооператив "Сонячне Місто".

Андрій Зінченко, голова енерго-кооперативу описує його так: "Це гурт людей, спільнота інвесторів яка зібралася, інвестувала і побудувала три дахових сонячних електростанції на трьох дахах в центрі міста Славутич. Якщо модно говорити — ми зробили те, що називається "equity crowdfunding". Тобто ви нам гроші — ми вам акції, тільки у нас це не "акція" називається в кооперативах, а "пай". А якщо говорити просто, по-українськи, то це називається "в складчину" побудували електростанцію. А зараз —  підписуємо договори, щоб отримувати кошти за згенеровану електроенергію". 

Андрій Зінченко

Станція збудована в 3 черги, відповідно до 3-х дахів, на яких розміщена. Сумарна потужність станції — 200 кВт. "Тут є два параметри: це потужність за постійним струмом і змінним струмом. За постійним струмом — загальна 240 кВт, а за змінним буде якраз 200 кВт. Це те обмеження, яке встановило для нас Обленерго у вигляді технічних умов. Зрештою, більше тут не дуже-то й встановити, але й додаткових 40 трохи дозволяють збільшувати генерацію. Там стоять пристрої, які називаються інверторами, які перетворюють постійний струм на змінний. Вони відсікають все що, більше 200^" — каже Андрій. 

Це — відносно невеликі обсяги, але Андрій з колегами і не гнались за великим масштабом. "Ми навмисне не робили цей проект якимось великим. По-перше, ми — великі прихильники розподіленої генерації, коли це невеликі потужності в різних місцях. Це дозволяє, скажімо так, зменшити впливи на енергосистему. Розподілена генерація — це частина великого зараз тренду, коли частина енергії виробляється поблизу того місця, де ми безпосередньо живемо, працюємо і т.д. По-друге, це — перший проект, ми не хотіли йти в якісь такі дуже великі масштаби, тому що багато речей ми просто робили вперше. Наприклад, ми називаємось іноді "муніципальний енергетичний кооператив". Чому — тому що комунальне підприємство "Агенція регіонального розвитку" є власником нашого паю. Це дозволяє місту додатково контролювати, розуміти, що відбувається всередині. І от відпрацювання багатьох цих речей є дуже важливим. Не треба, напевно, йти в якийсь супер-масштаб, поки ти не можеш зробити простих речей".

Весь проект, загальною вартістю близько 4 млн гривень, побудовано за рахунок спільнокошту. "Сонячне Місто" знайшло вкладників, які інвестували свої гроші у побудову СЕС з метою отримання прибутку у майбутньому. "Економічна модель, насправді, дуже проста. 1 пай коштує 15 000 грн. Ми спеціально зробили його таким демократичним, щоб люди розуміли, що тобі не треба бути Рокфеллером, щоб інвестувати у сонячну енергетику. Ти можеш бути звичайним громадянином України, і володіти часткою електростанції. Ми на все дивимося з точки зору поняття "енергетична демократія", коли більше людей є співвласниками. В нас немає кількох монополістів, яким належить більшість, наша модель інша. Ми вважаємо, що правильно —  коли більшій кількості людей належить енергетичні активи". 

Сонячне місто Славутич

Кооперативна форма організації передбачає спільне управління активами, і спосіб голосування — одна з основних відмінностей між кооперативом і тим же ТОВ (товариством з обмеженою відповідальністю). Андрій каже, що насправді — це швидше формальність: рішення будуть прийматись кілька разів на рік і стосуватимуться прийняття нових членів, передачі чи продажу паїв третім особам, тощо. Проте для таких випадків передбачена окрема процедура голосування: "У кожного є 1 голос, безвідносно до того, скільки у нього паїв. Тобто якщо у вас 10 паїв, а у мене — 5, то так само у вас 1 голос, і у мене 1 голос. Просто ви отримуєте вдвічі більше прибутку, тобто є розділення між капіталом і його впливом. Мені здається, це позитивна, хороша річ для отаких спільнот, проектів. Коли немає такого, що у мене більше грошей і я все вирішую, коли є хороший, правильний діалог". 

Згенеровану енергію кооператив продає ДП "Гарантований покупець", який купує її за "зеленим тарифом". Цей тариф прив'язаний до курсу євро — з 1 січня 2020 року він становить 0.163 евро за кВт/год. За таких умов, будівництво станцій окупиться за 7-8 років. "За нашими попередніми підрахунками, з кожної інвестованої 1000 євро буде 130 євро річного прибутку до 2030 року. А далі — вже будемо дивитися по місцевому ринку^" — пояснює Андрій. 

Працюватимуть ці станції щонайменше 25 років — але верхньої межі ніхто не знає: "Сонячні панелі, які зроблені ще в буквально 70-х роках 20 століття до сих пір служать. Вся статистика і досвід свідчить, що вони точно стоятимуть 25 років, і буде більше. Звісно, там є відсоток деградації: вони на 0.5% на рік зменшують свою продуктивність. Тобто, умовно кажучи, через 10 років на 5% вони будуть давати менше. Але тим не менше — це хороші показники". 

При цьому, обслуговування станції не потребує значних коштів та зусиль. Спеціальне програмне забезпечення виводить дані про виробництво енергії в реальному часі, тому всі збої у роботі будуть помітними одразу. "У нас було кілька таких моментів. Був поставлений запобіжник у мережі, в тому вузлі, до якого приєднана електростанція, трохи не тих параметрів, яких вимагають сучасні стандарти. І станція його кілька разів вибивала. Потім, просто енергетики місцеві втомилися міняти цей запобіжник, поставили відповідної потужності — ну і все. Раз на рік треба проводити стандартні якісь електротехнічні роботи, а основне обслуговування, яке буде коштувати — це очистка панелей". 

Сонячне місто Славутич

"Атомоград", що перевинаходить себе

Андрій та його колеги займаються тематикою енергетичних кооперативів вже давно: ідею вперше побачили в Європі, і вирішили відтворити в українських реаліях. Проект у Славутичі почався набагато пізніше: "Це не був процес одного дня. Сам кооператив заснований в кінці серпня 2018 року. А до того — були кілька місяців роботи, спілкування, узгодження з з мером, місцевими комунальними підприємствами, депутатами міської ради. Тобто ми зважували, чи зможемо ми це зробити і т.д., а зараз — ми нарешті підписали договір з ДП "Гарантований покупець". Це такий процес, не те щоб він миттєво відбувався — він трохи займає часу". 

Славутич — це наймолодше місто України. Його заклали в 1986 році, після аварії на ЧАЕС, для проживання працівників станції та їх родин. Ні Андрій, ні його колеги не є вихідцями з міста. Зі Славутичем вони познайомились близько 5 років тому, під час роботи над зовсім іншим проектом. "Я є співзасновником української мережі енергетичних інновацій "Greencubator", це — громадська організація. Власне, у нас було кілька проектів зі Славутичем. Один проект називався "Тут є життя" — це про Чорнобильську зону. Ми знімали фільм і про Славутич, з посилом, що тут багато що можна робити, тут вже люди багато що цікавого роблять. А друге — ми робили цілий ряд заходів у містах атомників, таких, як оце. Був проект, називався "Нове життя атомоградів" — ми казали: "Слухайте, ви не зможете назавжди залишатися містом винятково атомних інженерів. Ви мусите перевинаходити себе, знаходити нові смисли". І саме тоді ми познайомились зі Славутичем". 

Це місто стало базою для енергетичного кооперативу завдяки активній підтримці та сприянню новим проектам. "Справді, це не найбільш сонячне місце в Україні. Звісно, якщо ми говоримо там про Одещину, Миколаївщину, інсоляція буде, напевно, відсотків на 15-20 більше. Але це той момент, коли ти починаєш цінувати дружню спільноту. Зеленський кілька місяців тому сказав про "інвестиційну няню" — в нас інвестиційна няня була ще задовго до того, в 2018-му році. Ми бачили, як нам допомагають і представники місцевої ради, і представники місцевих комунальних підприємств. Тобто ми бачили щиру допомогу: коли нам треба було оформити якісь документи — ми просто дзвонили, казали "Слухайте, отут треба нам якісь такі документи завезти в обленерго". Це було моментально, дуже швидко, і коли ми побачили це ставлення, — хоча ми й невеликий інвестор, — вони до нас ставилися з повагою, і вони цінують нас. Це, напевне, і основне.

І ще був такий цікавий момент. Є міста, які тільки говорять про сприяння, або органи місцевого самоврядування говорять про сприяння, але насправді це обмежується такими якимись формальностями. Тут — ні, тут є таке щире доволі сприяння. Є один такий епізод, про який я всім розказував: є така штука, яка називається "Вчасно". Це сервіс, який дозволяє мені з вами підписати договір, не виходячи з дому електронним підписом. Він відповідає українському законодавству, і, власне, це дозволяє позбавитись від паперів. Їхати з Києва в Славутич близько 200 км, постійно гратися з поштою, пересилати все — це ще додаткові витрати часу. Відповідно, якось я запропонував комунальному підприємству якось на зустрічі скористатись сервісом. Ну, так думаю, запропоную — а раптом вони згодяться. Всередині мене все казало: "Та ти що, комунальне підприємство, де це ти таке бачив". Кажу: "А давайте підписувати з використанням електронного цифрового підпису — у вас є підпис, у мене є підпис, з двох сторін підписали — все. Керівниця підприємства, Аріна Старовойтова, каже: "Давайте я спитаю, може спробуємо". Я думаю, ну куди там комунальне підприємство буде на таке погоджуватись. Ця розмова була в суботу — в понеділок мені на email приходить запрошення від служби "Вчасно" підписати документ з їхнім комунальним підприємством. Я телефоную, кажу: "Слухайте, а як ви так швидко вирішили?". "Просто у нас є чат всіх наших міських служб, підприємств. Ми поговорили і подумали: "А чому б і ні?". Власне, закони відповідають". Тоді ми й зрозуміли, що важливо не куди, а важливо з ким. І, скажімо так, оскільки є хороший партнер, то з ним треба працювати".

Сонячне місто Славутич

Крім підтримки з боку місцевої влади, проти станції не заперечували й містяни. "Багато хто з ентузіазмом поставився — в місті багато інженерів, їм це сподобалось. Дехто приходив, сюди щось розказував, давав поради, вболівав за це. Були і ті, хто розганяли зраду, казали, що взагалі це неправильно. Реакції були різні, але в основному — позитивні. Напевно, це пов'язано з тим, що ми ми ніколи не намагалися сказати, що: "Люди, дивіться! Ми тут прийшли вчити, вам розказувати, як вам жити, що це краще ніж те". Ні. У нас підхід до всього цього — це ще один варіант, давайте подивимось". 

Тому тепер станція працює в місті без проблем. Енергетичний кооператив сплачує місту оренду за користування дахами — вона невелика, оскільки КП "Агентство регіонального розвитку" є вкладником кооперативу. "Ми ще з самого початку прописали, що 5% прибутку ми будемо віддавати місту в кінці року, на якісь проекти самого міста. Це не буде так, що ми будемо брати, ці 5% переводити у міський бюджет, бо це дуже складно. Ми просто будемо брати, умовно кажучи, і казати: "Шановне місто, оберіть, що ви хочете зробити, і це буде передаватися на баланс міста" — додає Андрій.

Модель "Сонячного Міста" передбачає, що інвесторами можуть бути не лише містяни Славутича. Місцеві мали "фору" в 2 тижні, перш ніж купувати паї зміг будь-хто в Україні. За підрахунками Андрія, в підсумку Славутчанам належить близько п'ятої частини від загальної кількості паїв: "Тут ще трошки важко іноді порахувати. Людина, яка завжди жила в Славутичі, часто сюди приїжджає, вболіває за своє місто і виїхала, працює в Києві  — з'являється питання, хто це: Славутичанин, чи ні?". 

Сонячне місто Славутич

"Постійне наполягання, що це олігархічний бізнес — дуже токсичне"

Хоч за відносно короткий час кооперативу вдалось організуватися і побудувати 3 черги сонячних станцій, на цьому шляху вони зіштовхнулись із низкою проблем. В основному, вони виникали під час взаємодії з державними органами. "З Державною архітектурно-будівельною інспекцією ну якісь абсолютно незрозумілі, непрозорі процедури були. Вони, по-суті, перекинули нас: станція була готова в листопаді, але вони нас перекинули на січень. Це значить, що для нас тариф став менший через це на 25%. До нас доколупалися з приводу якоїсь там коми і якихось абсолютно дрібних, формальних речей. Причому відповідь нам надали з порушенням законодавства, щоб у нас було дуже мало шансів для переподачі. Це для мене історія вкрай неприємна.

З обленерго якось так сталося що, якраз з ними більш-менш нормально. Можливо тому, що там мер міста подзвонив їм, сказав, мовляв, пропустіть, це важливий для міста проект. Мер на них офіційно не має жодного впливу, вони таке "королівство в собі" — але вони так поставились з розумінням, і якихось проблем не було. По НКРЕКП — питань взагалі немає, бо вони зараз працюють добре.

Основне питання в тому, що дуже багато паперів, дуже багато біганини. Я не уявляю, чому це все не можна зробити електронним способом, підписавши електронним підписом. Навіщо ці всі папери, ця біганина — я не уявляю". 

Крім того, дуже негативно на проекті відбивалась критика "зеленого тарифу". "Восени 2019-го року, кожна заява урядовців, представників парламенту про те, що, мовляв, зелений тариф треба обрізати, знімати чи ще щось таке — вона була дуже деструктивною. Це дуже погано впливає на наших вкладників — звісно, вони переживають за свої внески. І ми бачили, умовно кажучи, наскільки нам після кожної такої заяви складніше стало переконувати людей. По-суті, відбулося таке залякування інвестора. На сьогодні, в Україні нових проектів по сонячних електростанціях дуже мало. Вони практично всі або зупинилися, або зупиняються".

Сонячне Місто Славутич — муніципальний енергетичний кооператив

В кінці квітня Міністерство енергетики та захисту довкілля України ухвалило новий енергетичний баланс. За ним, виробництво з найбільшого джерела — атомних електростанцій, — має знизитись на 50%. На заміну, пропонують використовувати дорожчу теплову та "зелену" енергію, велика частка в якій належить компанії DTEK Ріната Ахметова. Через це, заяви про необхідність перегляду чи скасування "зеленого тарифу" стали лунати все голосніше. Проте Андрій вважає, що робити цього — не можна: "Постійне наполягання, що це олігархічний бізнес — воно дуже токсичне. Тобто нам щось пообіцяли, мало того, що державні органи вже нам зменшили прибуток, так ще й є політики, які кажуть: "Давайте ми цих олігархів поріжемо". Які олігархи? Ми точно не є олігархами, ми — звичайні українці зі своїми, кровно зробленими грошима, і, звісно, це на нас дуже погано впливає". 

Зараз, коли станція готова і попереду — лише очікування окупності та прибутку, Андрій з колегами розмірковує над подальшими планами. Один з перших кроків — це обмін досвідом та навчання тих, хто захоче відтворити цю модель деінде. "Ми розуміємо, що ми, скажімо так, могли б рухатись швидше, краще, динамічніше. І ми розуміємо, що до нас є зараз запит від місцевих громад, від компаній, які хочуть таким чином будувати електростанції — не тільки сонячні. Розумієте, кооператив — це конструктор, ви можете з нього скласти будь-що. Я вже казав, що у США є кооперативи, які працюють як обленерго — їм належать величезні мережі, деякі володіють навіть атомними електростанціями, часткою їх акцій. Тобто вони є дуже різні, і ми бачимо, що ця модель добре підходить громадам, добре підходить невеликим спільнотам інвесторів. 

Андрій Зінченко

Ми ставимось до цього так: малий інвестор — це теж важливий інвестор. Ми завжди, коли уряд говорить про інвесторів, всі завжди уявляють собі цей корабель з золотом, який пливе з Кіпру, Швейцарії чи США. Інвестор  — не обов'язково великий, ні. Так само звичайні наші громадяни можуть бути інвестором, і ми зараз готуємо можливості для того, щоб навчити ті громади і тих людей, які хочуть повторити це у себе. Зараз, це все в підготовці поки що — ми багато сходимось, брейнштормимо, думаємо, як це правильно зробити. Швидше за все, це буде через Greencubator — ну і зрештою Славутич зацікавлений в тому, щоб до них сюди люди приїжджали, вчилися. Цей досвід можна перенести, масштабувати, і зовсім скоро ми будемо із цим допомагати". 

📽️ Дивіться наш відеосюжет:

Фото: Євген Єщенко / Екорубрика

11206

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: