fbpx
Сьогодні
14/12/2018
09:31
курси валют
$27,75/28,05
31,35/31,95
Подорожі
20:43 25 Сер 2018

Рига: чому варто поїхати і що побачити

Кажуть, що Рига має присмак шоколаду «Лайма» (латвійський аналог нашого «Рошена») і відомого однойменного бальзаму (напій належить до категорії біттерів, раніше вважався ліками, однак з часом його почали вживати зі, скажімо, профілактичною метою). Для українських туристів латвійська столиця хоч і залишається переважно terra incognita, однак відвідавши її, у вас точно складеться враження, ніби ви тут не вперше. За це — велика подяка латвійській гостинності і радянському кінематографу. Справа в тому, що вулиці міста свого часу слугували локацією для зйомок і «17 миттєвостей весни», і «Пригод Шерлока Холмса», і інших знакових радянських кінострічок. Тому відчуття легкого дежавю більш, ніж очікуване.

Місто на Даугаві, будучи типовою європейською столицею, зберегло і норовливий прибалтійський дух, і сувору радянську спадщину. У Ризі на кожному кроці можна побачити абсолютно інший історичний зріз. За один день ти буквально проходиш крізь епохи. Які саме — дивимось далі.

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Окрасою Риги справедливо вважається історичний центр. Його архітектурні домінанти — Собори Святого Якова (головна католицька церква Латвії), Домський (з неймовірної краси органом) та Святого Петра (на 72-метровому шпилі якого облаштований оглядовий майданчик). Усі вони не тільки ілюструють особливості готичного стилю у Прибалтиці, а й демонструють життя міста у ті далекі та неспокійні часи.

Оскільки в Ризі здавна процвітала торгівля, значна роль тут відводилася купецьким гільдіям. На Ратушній площі знаходиться будівля, що хоч більше і нагадує казковий будиночок Гензель та Гретель, а проте служила біржею, складами та просто «офісами» для тогочасних підприємців. Промовистою назвою, «Будинок чорноголових», вона завдячує темношкірому заступнику купецтва Святому Маврикію. Свого часу у цій будівлі кипіло ділове життя столиці, нині ж тут музей, у якому зберігаються найрізноманітніші предмети побуту, які належали представникам братства «Чорноголових».

Будинок чорноголових

А ще у Ризі люблять тварин. Настільки, що навіть увіковічують їх у скульптурі. Найбільш відомою із них є, звичайно, «Бременські музики». Легендарний квартет місту свого часу подарував побратим-Бремен. За міською легендою,  знамениті музиканті ніби виглядають зі свого західного вікна, щоб подивитися, як поживають їх друзі у соціалістичному блоці. У будь-якому випадку, казка має досить слабке відношення до історії міста, проте пам’ятник незмінно користується славою у туристів.

Памятник Бременским музыкантам, Рига

А ще Рига — місце, де цінують родинні зв’язки. Навіть в архітектурі. Яскравий приклад — будинок «Три брати». Вони представляють собою зразок типової середньовічної забудови міста. Усередині розміщується непостійна експозиція ескізів та планів старовинної Риги. Спорідненість «Білого», «Середнього» та «Зеленого» братів полягає в тому, що будинки зведені так щільно, ніби є продовженням один одного. Що не кажіть, а в Середньовіччі вміли жити дружно.

І яке ж знайомство з минулим без відповідної кухні? Для тих, хто охоче поринув би в історичний дискурс, але спить у музеях так само міцно, як перед першою парою, раджу поєднати приємне з корисним і відвідати «Бурштиновий шлях» (Dzintara Cela). Тут можна спробувати і щось знайоме, на кшталт, горохових чи хлібних супів, або наважитись на оселедець зі сметаною. «Музейність» приміщення забезпечується настінними зображеннями життя середньовічної Латвії, уривками зі старовинних літописів, мініатюрами.

Dzintara Cela

Якщо ж і це не виглядає переконливо, тоді рушайте у Rozengrals. Тут усе максимально автентично. Настільки максимально, що в залах немає світла, горять лише свічки, виделки не передбачені, а страви подають у дерев’яному саморобному посуді. У залах розміщена досить велика колекція як побутового середньовічного реманенту, так і лицарських обладунків та стягів. Увесь заклад — це нескінченні кам’яні лабіринти, де, насправді, досить легко загубитися. Однак у цьому місці зупиняється час. А для того, щоб взагалі втратити йому лік, замовте медово-імбирне пиво. Два-три кухлі — і ваша екскурсія Ригою закінчиться так само несподівано, як розпочалась.

ВІД ХХ СТОЛІТТЯ ОБЕРТОМ ГОЛОВА (1900-1920-ті)

Давайте поговоримо про дирижаблі. Точніше, про ангари для них. Точніше, про те, що з ними робити, якщо дирижаблів у них немає. Латвійці досить креативно поставились до воєнних об’єктів часів Першої світової і зробили з них торговельні павільйони. Попри те, що над їх реконструкцєю (тому що при будівництві ангарів якось не врахували, що там будуть продавати полуницю та м’ясо) працювали найкращі латвійські інженери, і було витрачено силу-силенну грошей, результат отримали блискучий. Ринок став не просто популярним, він перетворився на візитівку міста. Воно й не дивно. Ви, наприклад, часто ходите за огірками в ангар для дирижаблів?

Крім того, що жителі Риги винахідливі та оригінальні, у них, до того ж, прекрасний смак. Яскравим підтвердженням цьому слугує вишуканий стиль, у якому витримана майже третина будівель у столиці. Ризькі арт-нуво, або югендштіль — це багатоповерхові будинки з еклектичним орнаментальним оздобленням фасадів, гвинтові сходи, від яких паморочиться в голові, оригінальні вітражі, а також елементи народного мистецтва, утілені в безлічі архітектурних деталей. На жаль, естетика арт-нуво — це прямий доказ, що краса потребує жертв. Такі будинки абсолютно не придатні для життя, оскільки для розкішного оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів архітектори нівелювали нормальною електрифікацією чи водопостачанням. Однак цілі вулиці, виконані у примхливому югендштілі — це справжня насолода для очей.

рига

СОЮЗ НЕРУШИМЫЙ

Ставлення латвійців до Радянськго Союзу вкрай лаконічне та зрозуміле: у Ризі для його висвітлення є цілий музей окупації. Проте крокуючи містом усіх на світі епох ми не можемо не зіштовхнутися з привидами минулого. Одним із них є «Подарунок Сталіна», або Латвійська академія наук. Місцеві ніколи раділи монументальній споруді, метою якої було постійне нагадування радянської влади та могутності у країні. Саме тому Академія вважалася не скільки місцем концентрації інтелектуальних сил, а радше наглядовою баштою, з якої Москва могла контролювати всю країну.

латвийская академия наук

Однак прагнення до свободи та самостійності у жителів Латвії було напрочуд сильним. Утіленням нескореності народного духу свого часу став монумент Свободи (також відомий як Мілда), що знаходиться на бульварі Брівібас. Пам’ятник з’явився ще в 30-их роках і попри свої виразно антирадянські мотиви (символізував боротьбу латвійського народу за незалежність) дивом уцілів. Не дивом, якщо чесно, а за допомогою радянської пропаганди: три зірки, які тримає Мілда, спочатку означали історичні частини Латвії (Курземе, Відземе та Латгале). Однак невдовзі була запропонована інша інтерпретація: зірки — це Радянські Прибалтійські Республіки. Керівництво з нею погодилось і монумент залишили у спокої до того часу, доки його істинне призначення не було повернуте з історичного небуття.

СЬОГОДЕННЯ

Сучасна Рига теж вражає. Тут є абсолютно неймовірний центр мистецтв NOASS, розташований на платформах-човнах прямо на Даугаві (містить регулярну колекцію сучасного мистецтва як латвійських, так і інших художників, вхід, до речі, безкоштовний). Можна також побачити найбільший у Прибалтиці мурал, створений з нагоди отриманого Ригою титулу «європейської столиці культури у 2014 році». Персонажі зображені на ньому в традиційних костюмах, а всю картину ніби оперізує старовинний пояс, прикрашений народним орнаментом. І хоча все зображення досить зрозуміле і чітке, автори відмовилися давати детальні роз’яснення щодо його глибинного сенсу. Отже, у вас буде можливість добре подумати, що ж вони мали на увазі. Для тих, хто втомився від залюднених середньовічних вуличок або химерних арт-нуво будинків, ідеальною буде прогулянка багато(і багато-і багато) чисельними парками міста (усі відкриті цілодобово), або Променадою, набережною Даугави, з якої відкривається прекрасний вид на інший берег міста. Через річку розташовується ультрасучасна національна латвійська бібліотека з промовистою назвою «Замок світла», будівництво якої завершилось у 2014.  Неподалік розміщується Ризька телевежа, ще один зразок сучасної архітектури, що органічно вписується у панораму міста. Сучасна Рига зовсім не поступається Ризі старій або навіть старовинній. Вона по-своєму унікальна.

сучасна рига

Усі великі міста, яким вдалося зберегти свою історію, виглядають приблизно однаково: зліва — старовинна церква, справа — хмарочос. Нормально перетинати час і простір просто перетинаючи вулицю. Однак у Ризі цей перехід особливо органічний та приємний, особливо захоплюючий та легкий. Тут по-іншому сприймаєш увесь калейдоскоп із подій, людей та епох. Можливо, тому що у Прибалтиці на поспішають? А можливо, тому що тут інакше плине час?

Читайте також
2193

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: