“Рука допомоги”: як дві переселенки на Тернопільщині роблять інтеграцію переселенців легшою

Кожен з тих, хто був вимушений рятуватися від війни, приїхавши до нового міста, стикається з проблемою адаптації. Це стосується і дорослих, і дітей. Особливо відчувають потребу в підтримці та пошуку нових друзів саме діти.

На Тернопільщині, в старовинному містечку Бучач, жінки-переселенки вирішили обʼєднатися і створили громадське об'єднання "Рука допомоги". Мета спільноти — підтримати тих, хто лише починає своє життя в місті. 

Заходи, які власними силами організовують для ВПО Інна Савон та Ольга Белошапко, допомагають "новим бучачанам" адаптуватися, покращити свій психоемоційний стан, сформувати нове коло спілкування та стати частиною громади.

Про те, чим займається ГО "Рука допомоги", а також історії його ініціаторок, читайте в матеріалі "Рубрики".

Ініціативні та рішучі

Інна Савон родом з невеликого шахтарського містечка на Донеччині. У 2014 вона з однорічною донькою переїхала до Харкова, а ще через п'ять років перебралася у Київ, де у 2022 її знов застала війна. Просидівши з дитиною тиждень в паркінгу, прийняла рішення їхати туди, де безпечніше — на Тернопільщину. 

У селі Переволока Бучацької громади родину прийняли чужі люди, відкрили двері свого будинку та всіляко підтримали, за що Інна Савон і сьогодні їм безмежно вдячна. Оговтавшись від першого шоку, Інна з дитиною переїхала в Бучач. Там вона і познайомилася з Ольгою Белошапко, яка до початку повномасштабного вторгнення жила в Запоріжжі. 

Як і багато українців, до війни Ольга мала затишний дім, постійну роботу і плани на майбутнє. Але все змінилося 24 лютого. 

"Ми це бачили в фільмах, але ніколи не уявляли що це стане частиною нашого життя, — згадує Ольга Белошапко. — Перші вибухи, постійні сирени, жахливі новини, розпач, бомбосховище, в яке ми бігли вночі. А потім був евакуаційний потяг, перехід кордону з дітьми пішки, з одним наплічником, в яке вмістилися тільки документи та речі першої необхідності". 

П'ять місяців у Польщі Ольга прожила з думкою про дім:

"Ми стомились жити «десь». Дуже хотілось бути дома, обійняти чоловіка, доторкнутись до своїх речей", — згадує жінка.

Але Запоріжжя — прифронтове місто. Одразу після повернення Ольги почались обстріли, нічні прильоти по багатоповерхівках. Ольга каже, рішення знову поїхати з міста прийшло, коли прилетіло зовсім поруч з їхнім будинком. Розуміння, що ніхто не знає, куди прилетить наступної ночі, стало останньою краплею.

"З мамою чоловіка і моїм десятирічним сином ми виїхали на захід країни, в місто Бучач, про існування якого я навіть не чула. Місто прийняло нас теплом і спокоєм, і з часом до мене прийшло усвідомлення того, що ми тут не «перечікуємо» — ми тут живемо. Я почала відчувати жагу до нових людей. Мені дуже не вистачало спілкування!" — продовжує Ольга Белошапко.

За словами Ольги, зустріч з Інною зробила життя в новому місті легшим і веселішим. Жінок об'єднувало дуже багато. Їхні діти навчаються в одному класі. Вони самі, без чоловіків, ведуть домогосподарство, мають схожі потреби й стикаються з однаковими проблемами. 

"А ще ми обидві ініціативні та рішучі. Так і з'явилася наша ГО", — додає Інна Савон.

"Ми спробували й у нас вийшло!"

Ініціативну групу "Рука допомоги" подруги створили в травні 2023 року. Але брати участь у житті громади Ольга Белошапко та Інна Савон почали ще до знайомства і створення ГО. Займалися волонтерством, долучалися до сортування гуманітарного одягу в міському будинку культури та церкві, допомагали видавати продукти, шукали благодійні фонди, які б могли підтримати більше двох тисяч ВПО, що знайшли прихисток у громаді. 

"Спілкуючись у чатах та на зустрічах, ми зрозуміли, що кожен з нас, приїхавши до нового міста, стикається з проблемою адаптації. Потреба у підтримці була особливо помітна у малечі. Діти, залишивши свої рідні домівки та близьких, перебували у стані стресу. Тож їм дуже було потрібно щось, що б, по-перше, змогло відволікти від пережитого, а по-друге, дало можливість знайти нових друзів і надалі спілкуватися в буденному житті", — розповідає Інна Савон.

Ця думка стала поштовхом і мотивацією для подальшої роботи — Інна Савон та Ольга Белошапко почали організовувати творчі заходи для дітей вимушених переселенців. Збиратися на перші заходи почали просто неба. 

"За освітою та попередніми місцями роботи ми з Олею дуже далекі від творчої діяльності. Оля має освіту управління персоналом, 16 років працювала керівником магазину в Запоріжжі. Я теж маю освіту управління персоналом, працювала в пенітенціарній службі України, а в Харкові займалася продажами. Тож на початку була не лише ініціатива, а й сумніви.

Майстер-клас «Друге життя улюбленої футболки» став нашим пілотним проєктом — і у нас все вийшло! Це було диво! Наші гості надихалися, і надихали нас. Створювали неймовірні малюнки на своїх речах. Деякі навіть знімали футболки з себе, щоб тут же зробити їх унікальними. Ми всі були в захваті! Це принесло нам розуміння, що ми потрібні, що ми можемо!", — ділиться Інна Савон.

"Рука допомоги" об'єднує та руйнує стереотипи

Розуміючи, що сьогодні проблеми існують не тільки у дітей ВПО, на свої майстер-класи Інна та Ольга почали запрошувати й корінних бучачан. 

"Більшість ініціатив, що розпочинали свою діяльність на той час, працювали виключно з ВПО. Ми ж залучали до наших заходів як ВПО, так і місцевих мешканців. І це чудово сприяло адаптації та інтеграції. Для нас також було важливо руйнувати стереотипи про ВПО — побачивши нашу діяльність, місцеві зрозуміли, що ми також активні мешканці громади", — говорить Інна Савон.

Оскільки Бучач невелике місто, про діяльність подруг-переселенок дуже швидко стало відомо всім. Через деякий час "Рука допомога" з радістю почала запрошувати для проведення заходів різні місцеві установи.

Одним зі спонсорів "Руки допомоги" стала громадська організація "КримSOS". А ГО "Бучач-АРТ" не тільки запропонувала своє приміщення "Фабрика святого Миколая", а і стала постійним партнером групи активних переселенок. 

"Коли є підтримка, тоді з'являється завзяття діяти та творити, яке переростає в позитивні зміни. У нас з ГО «Рука допомоги» відбулася взаємна підтримка. В результаті ми зрозуміли один одного і спільно створили дружнє партнерство, котре принесло якісні результати як для суспільства, так і для кожного з нас", — коментує представниця ГО "Бучач-АРТ" Лілія Савків, яка допомагає реалізовувати ідеї Інни Савон та Ольги Белошапко. 

В листопаді 2023 "Рука допомоги" перейшла в статус громадської організації.

Основними активностями, які проводить організація, стали творчі майстер-класи для дітей, але до заходів спільноти долучаються і дорослі. Всі заходи завжди безкоштовні.

"Покращуючи стан людей, покращуємо громаду!"

На думку засновниць ГО, саме через мистецтво людина може виразити себе, свій стан чи емоції. Тож при підготовці майстер-класів вони ретельно підбирають теми та методики. Враховують вік, стать, побажання, вміння та навички учасників. До прикладу, ліплення з пластиліну буде під силу найменшій категорії дітей, а от з декупажем впоратися зможуть вже старші діти. Все це для того, щоб кожен мав можливість своїми руками зробити особливі речі для себе чи рідних, отримати позитивні емоції та новий досвід. 

"Майстер-класи ми проводимо власними силами. Ми не можемо з Олею назвати себе творчими людьми, але думки креативні часто з'являються. І ми такі — а спробуймо! Щось дивимося на ютубі, повторюємо вдома, перевіряємо, які матеріали у нас є, а що, можливо, треба закупити, — ділиться Інна Савон. 

Крім зустрічей зі створення поробок, майстер-класів з малювання на одязі чи папері, ліплення, декупажу, фудфлористики, ГО "Рука допомоги" проводить екскурсії, бере участь в організації спортивних та культурних подій міста, долучається до толок та інших місцевих заходів. Всі свої проєкти активні переселенки реалізують у співпраці з місцевими організаціями, які надають спільноті підтримку та приміщення для творчих зустрічей.

Співзасновниці ГО відзначають, що бачать зацікавленість у подібних заходах: 

"Люди продовжують йти до нас. Часто трапляється, що звертаються з проханням провести майстер-клас повторно, бо саме в цей день у людини не було можливості до нас приєднатися. Ми охоче плануємо зустріч і всі завжди залишаються задоволені", — говорить Інна Савон. 

"Також ми долучили дитячого логопеда-психолога, з яким домовились про офлайн-тренінг та шість зустрічей з дітьми. Він звернув увагу батьків на деякі проблеми дітей та допомагає з ними впоратися", — додає Ольга Белошапко. 

"Ми вже бачимо результати нашої роботи. Ми змогли показати, що ВПО також є активними учасниками життя громади, адже ми справді багато робимо. Те, що діти почали спілкуватися між собою, є чудовим показником успішної інтеграції. Нещодавно ми зрозуміли що вже всі знайомі, у тому числі з місцевими", — каже Інна Савон.

Засновниці ініціативи кажуть — варто знайти "своїх" людей і не боятися почати щось робити. Так і починаються історії, що змінюють.