«Пауза» антикадирівських протестів в Інгушетії. Кінець чи лише початок?
Організаційний комітет мітингу в Інгушетії, який зібрав тисячі людей незадоволених угодою про зміну кордонів республіки, оголосив про «паузу» мітингу. Чому вони зробили такий вибір, та чи є майбутнє у інгуського протесту?
Виступи на завершенні мітингу 17 жовтня. Джерело: youtube
Нещодавно ми розглядали протести у Магасі, столиці Республіки Інгушетія, направлені проти змін кордонів республіки на користь кадирівської Чечні. В ході цього протесту ОМОН Інгушетії зайняв сторону протестуючих та не пустив до міста «підкріплення» зі Ставропілля, не давши Москві силою розігнати мітинг. Ми чекали на розв'язку подій – і от, 17 жовтня оргкомітет мітингу запропонував протестуючим зробити паузу та розійтися. The End?
✔️ Що взагалі відбувалося в Інгушетії?
Побоювання протестуючих щодо розгону мітингу 8 жовтня виявилися марними. Росгвардія та інші сили не ризикнули влаштовувати кроваву бійку у місті, до якого з'їхалося багато народу з різних куточків Інгушетії. Із продовженням мітингу вимоги до влади ставали все більш рішучими, вони безпосередньо Путіна звинуватили у неповазі до народів федерації та порівняли із Горбачовим, який «розвалив Союз» (для порівняння, на початку мітингу учасники мітингу казали про любов до Путіна, і бажали, щоб «він їх також трошки полюбив»), релігійні лідери вимагали визнати право громадам користуватися законами Шаріату разом із Конституцією РФ (оскільки це, ніби, «не заборонено конституцією»), кинули виклик збройним погрозам Кадирова.
Незважаючи на збільшення кількості протестуючих, підтримку поліцейських та розширення наметового містечка, у протесту залишалася одна вагома проблема – інформаційна блокада та відповідний тиск щодо «безперспективності» мітингу з боку влади. 15 жовтня стало відомо про викрадення та побиття співробітника міжнародної правозахисної організації Amnesty International Олега Козловського, який займався моніторингом протестів. Після тортурів «невідомі» вивезли співробітника Amnesty International до Північної Осетії і відпустили у аеропорту, вимагаючи більше «не чіпати» тему Інгушетії. Поліція розглядати заяву потерпілого відмовилася.
16 жовтня інгуська делегація залишила організовані московською владою переговори із представниками Кремля у знак протесту. Як пояснив голова Ради тейпів інгуського народу Малсаг Ужахов, московські посланці заявили, що кордон вже змінено, і якщо у інгушів є до цього претензія, то нехай звертаються до конституційного суду, а взагалі нехай краще тейпи «важливіші питання» розглядають: «Вони намагалися нас відвернути на другорядні питання – про примирення муфтія і голови республіки, про боротьбу з корупцією… Ми вже навіть не просили скасувати цей закон, ми просили його просто призупинити, щоб мати можливість шляхом народної дипломатії попрацювати громадам Інгушетії і Чечні, через наші народні інститути. Ми прийшли б до якоїсь думки, що задовольняла б обидві сторони. Але вони припиняти закон не захотіли».
Того ж дня у Грозному заявили, що вважають договір про новий кордон з Інгушетією чинним та розпочали офіційну демаркацію та ремонт дороги. Врешті-решт тиск на організаторів мітингу з усіх боків влади та відсутність підтримки інших регіонів зробили свою справу. 17 жовтня оргкомітет мітингу запропонував протестуючим зробити «паузу» та розійтися по домівкам, очікувати інформації від лідерів місцевих громад та готуватися до нового мітингу, вже обговореного із владою, на 30-31 жовтня, в рамках всесвітнього конгресу інгушів. Представники оргкомітету відзначили, що стояти далі на несанкціонованому мітингу «непродуктивно», оскільки тепер надії, що договір буде скасовано на федеральному чи республіканському рівні немає – чинний договір може відмінити лише суд (мерія Магасу також забула про попередні обіцянки та відмовилася продовжувати термін узгодженої дії мітингу на наступні два тижні). Крім того, відповідно до їхніх заяв, співробітники МВС по Республіці Інгушетія корінної національності роззброєні для того, щоб не перешкодити правоохоронцям з інших регіонів застосувати силу проти учасників мітингу. Це певним чином збігається з інформацією від 19 жовтня про нові колони військової техніки, яку побачили прямуючою до Магасу користувачі соцмереж. Цілком можливо, що силові структури все ж будуть використані на запланованому мітингу 31 жовтня.
Зустріч Рамзана Кадирова із старійшиною Мухажиром Нальгієвим, одним із лідерів протесту. Фото: kavkaz-uzel.eu
✔️ Що ж трапилося? Чому успішний, багатолюдний мітинг просто розійшовся?
Фактично Кремль і Кадиров, разом із інгуською владою просто обдурили протестуючих. Можновладці затягували переговори до 16-17 жовтня, даючи можливість угоді про новий кордон стати чинною, щоб цей документ міг скасувати тільки суд. Звичайно, це неймовірно розлютило людей, у яких вже не залишилося добрих слів для кремлівської та місцевої влади: «Володимире Володимировичу, ви глибоко, глибоку помиляєтеся, що можна, загвинчуючи гайки, труїти народи. До пори до часу!… Те, що ви особисто не вийшли до нашого маленького народу, це ганьба! Ви образили нас неувагою і обманом!… Народи в покорі приниженням тримати не можна!» Учасники мітингу вимагали у кремлівського ватажка не «ділити народи на два сорти» та «навести у себе порядок», зокрема, зняти з посад очільників Чечні і Інгушетії.
Щодо Кадирова, то на нього вилилося особливо багато люті з боку мітингуючих. Зокрема, в останній день мітингу, 17 жовтня, перед протестуючими виступив старійшина одного з родів Мухажир Нальгіев, який назвав лідера сусідньої республіки «Рамзаном-пастухом». За кавказькими традиціями історично пастухи історично вважаються чорноробами, які не мають власної землі і худоби, зараз це використовується як образлива лайка. На такі образи Кадиров відрегував із викликом: «Якщо ви справжні чоловіки, якщо це територія ваша, то організуйте мітинг там. Ті, хто керують цієї купкою, прийдіть туди і заявіть, що це ваша земля. Якщо ви після цього підете звідти живими, то тоді я саме той Рамзан, про якого ви кажете». Після цього Рамзан Кадиров приїхав до Мухажира Нальгіева, і закликав того вибачитися, а інгушів – відмовитися від претензій на свою адресу. Кадиров побічно визнав факт передачі земель Чечні, але поклав всю відповідальність за угоду про кордон на Юнус-Бека Євкурова. За словами Кадирова, після бесіди він і Нальгіев принесли один одному вибачення за можливі образи та потиснули руки. Де-факто Кадиров цілком і повністю переграв інгушів, забравши території, та ще й отримавши за це вибачення.
До того ж є й базові проблеми будь-якого довготривалого мітингу: людські та матеріальні ресурси. Як визнають лідери протесту, людям треба банально дати часу відпочити: десятки тисяч людей приїхали до Магасу з різних кутків Інгушетії, залишивши власні оселі та роботу, при цьому не маючи жодної підтримки великого капіталу чи іноземних організацій, які б могли допомогти із влаштуванням довготривалого наметового містечка. Навіть у перші дні протестів відбувався тиск на місцеві кафе та магазини, щоб закривалися та не допомагали протестуючим, тож знайти довготривалі джерела ресурсів для протестуючих дуже важливо. Поставлені перед фактом «іти до суду, або стояти мовчки», інгуські громади вирішили зробити паузу та передивитися власну тактику. Чи буде це розумним рішенням – покаже час.
Молитви на вулицях Магасу стали важливою частиною інгуського протесту. Фото: Магомет Євлоєв / «Ингушетия»
✔️ Невже це кінець?
Самі протестуючі так не вважають. Як заявляє оргкомітет мітингу, «у період до 31 жовтня оргкомітет та місцеві активісти будуть проводити агітаційну та роз'яснювальну роботу із населенням та лідерами релігійних, політичних і бізнес груп з метою об'єднати якомога більше людей задля досягнення мети, визначеної мітингом». Тобто, організатори вбачають проблемою протестів недостатню масовість та огласку. ЗМІ передавали лише крихти інформації про ситуацію в Інгушетії, і хоча «сарафанне радіо» змогло зібрати десятки тисяч на площу, цього недостатньо, щоб налагодити реальні зв'язки із бізнесом. Що стосується релігійних громад, то поки що саме вони зіграли найважливішу роль у допомозі протестами, і їхні досягнення важко переоцінити. На спільній молитві релігійні лідери об'єднали поліцію з народом, спільним намазом завершився і мітинг 17 жовтня, і тепер такі урочисті зібрання залишаються важливим способом «нагадати про себе» владі: 19 жовтня п'ятнична молитва пройшла на місці будівельного майданчику для нової мечеті у Магасі. Люди, що прийшли на молитву, заповнили весь будмайданчик, весь простір перед ним, а також цілий провулок. У молитві від 19 жовтня об'єдналися декілька течій Ісламу, що, як заявляють протестуючі, є виключно рідкісним випадком.
Крім того, слова Кадирова на зустрічі з інгуськими старійшинами про те, що передача земель Інгушетії була ініціативою Євкурова викликали у останнього образу та змусили згадати про особисту честь, нарешті виклавши правдиву інформацію про те, чому ж він пішов на таку угоду: «Коли на кордоні склалася конфліктна ситуація, мені подзвонив повпред по ПКФО Олександр Матвієнков, який побував тут і у Рамзана Кадирова, та сказав – зробіть так, щоб не було силового конфлікту, проговорите питання між собою». Тобто, Євкуров сам зізнався в тому, що спершу було захоплення території Інгушетії з боку кадирівців, а тільки потім він був змушений Кремлем підписати непопулярну угоду, щоб не було війни. Цілком можливо, що після такого «розкриття карт» лідер Інгушетії буде краще прислуховуватися до свого народу. Тепер вже і офіційний Магас буде готуватися разом із протестуючими тейпами провести Всесвітню раду інгушів, куди з'їдуться делегати з усіх куточків світу. Протестуючи хочуть підписати звернення до ООН і Ліги ісламських держав, розраховуючи на підтримку і захист від кремлівського свавілля. Перевіркою законності угоди з Чечнею вже займається Конституційний суд Республіки Інгушетія.
Якщо мітинг все ж буде продовжено 31 жовтня (незважаючи на паузу із конгресом та судом), то важливими також будуть подальші дії Москви та Грозного. З огляду на досвід проведення нашого Майдану, московські силові структури можуть не ризикнути відверто розганяти великий та добре організований мітинг, а сподіватися, що ігнорування в решті-решт змусить протестуючих розійтися та жити своїм життям. Можливі (власне, вже відбуваються) обшуки домівок деяких учасників мітингу, але чиновники розуміють, що інгуська громада не залишить «своїх» напризволяще. З іншого боку, Рамзан Кадиров був персонально «скривджений» словами ряду учасників мітингу, і звичайно, враховуючи його відверто жахливу репутацію із підозрою у політичних вбивствах, від нього можна очікувати необачних дій, які викличуть ще більший народний гнів серед інгушів. Можливо, саме заради запобігання такого гніву політтехнологи Кадирова і відправили його до інгуський старійшин «вибачати та просити вибачення».
Зазвичай мітинг, який бере «паузу», швидко втрачає сили: не так легко зібрати людей на вулиці з такою самою звитягою та готовністю до протесту. Але на боці інгуських протестуючих – родинні та релігійні громади, зацікавлені у захисті власних земель (у тому числі заповідної зони), які мають колосальний вплив у суспільстві та можуть при необхідності знову мобілізувати інгуські тейпи «до бою».
