fbpx
Error, no Ad ID set! Check your syntax!
Сьогодні
17/10/2018
00:02
курси валют
$27,80/28,05
32,05/32,65
Що відбувається
10:31 09 Жов 2018

Протести в Інгушетії. Як передача земель Кадирову вивела республіку на вулиці

На відміну від західних колег, наші ЗМІ, яких зазвичай дуже цікавлять «ходіння по муках» прихильників московського опозиціонера Навального, чомусь майже не помічають дійсно потужного протесту на Північному Кавказі. Розглядали, яка ситуація склалася в Інгушетії.

Протестуючі на молитві. Джерело: Ілля Барабанов / @barabanch on twitter

Зав’язка:

Ще з 2012 року посадовці кадирівської Чечні заявляли, що «мають архівні документи», за якими частина території Інгушетії має належати Чечні. На початку вересня, після заяв Рамзана Кадирова влітку цього року про готовність до невизнання нового федерального пенсійного законодавства, «раптово» розпочалися переговори щодо офіційної демаркації кордонів між Чечнею та Інгушетією, які б мали задовольнити давнішні територіальні апетити Кадирова.

Кульмінація:

Нарешті, 26 вересня було підписано угоду про демаркацію кордонів. Не дивлячись на заяви голови Республіки Інгушетія Юнук-бека Євкурова про «незначний обмін незаселеними територіями», ця подія викликала обурення населення та протести у столичному місті Магас. Після того, як ратифікація документу у парламенті республіки була відверто сфальсифікована, до протестуючих приєдналися депутати Народних зборів Інгушетії та місцеві сили поліції.

Розв’язка:

Наразі очікуємо на подальший розвиток подій, але приєднання сил ОМОН та депутатів до мітингів вже робить події у Магасі однією з найпотужніших акцій протесту на Московщині за останнє десятиріччя.

Експертиза:

Чечня та Інгушетія здебільшого населені близькими один до одного нахськими народами, через що у СРСР ці країни згрупували разом у «Чечено-Інгушську АРСР», яка розпалася 1 жовтня 1991 року рішенням Верховної ради РРФСР. До складу Республіки Інгушетія увійшли три адміністративних райони колишньої Чечено-Інгушетії: Сунженський, Малгобецький і Назранський. Із проголошенням Чеченською республікою Ічкерія незалежності територія Інгушетії стала частиною театру бойових дій, і теперішні кордони двох республік склалися відповідно до результатів Чеченських війн Москви проти Ічкерії, із «тимчасовими» кордонами Інгушетії від 1993 року. Ще раніше, у 1944 році, території Інгушетії були передані до складу Північної Осетії, через що у 1992 році трапився осетинсько-інгуський конфлікт. Як можна побачити, у Інгушетії не вперше забирають території, щоб задовольнити лідерів інших «суб’єктів федерації», при тому що країна є найменшою республікою у її складі.

Переговори лідерів двох республік супроводжувалися дивними подіями, які тільки-но підігрівали незадоволення жителів Інгушетії. Наприкінці серпня 2018 року громадські організації Інгушетії почали повідомляти, що збройні силові структури з Чечні раптово з’явилися із будівельним обладнанням у лісі недалеко від села Аршти та почали використовувати цінний пиломатеріал, руйнуючи багаті ґрунти та змінюючи природний ландшафт (останній раз подібний конфлікт біля с. Аршти трапився у 2013 році). Ці проблеми були підтверджені директором місцевого заповідника, що призвело до вересневих протестів. Крім того, як передає Jam News, наприкінці серпня розпочалися дорожні роботи в Сунженському районі Інгушетії, які були проведені чеченськими будівельниками, при чому чеченська сторона встановила перешкоди у вигляді блокпостів на в’їздах до місця проведення будівельних робіт, аж 15 кілометрів углиб інгуської території. Це поширило в Інгушетії чутки про те, що кадирівці готувалися захопити весь Сунженський район, відповідно до заявки Кадирова про «архівні документи», навіть висунувши цифри: 17 тисяч гектарів, що становить близько п’яти відсотків всієї території Інгушетії, у такому випадку перейшли б до Чечні. Уряд Інгушетії не зміг прокоментувати події, пов’язані із чеченськими силовими структурами, заявивши, що не може «ані підтвердити, ані спростувати чутки».

Чи погрожували інгуській стороні? На це натякують деякі проблемні елементи, починаючи з появи кадирівських силових структур на території республіки. «Головне, що нам вдалося уникнути конфлікту, можливого кровопролиття та кривавих боїв», – написав Юнус-бек Євкуров про чеченсько-інгуський договір одразу після підписання документу на своїй сторінці у Instagram. Після масових протестів цього тижня із тривожною заявою виступив Кадиров із зверненням до влади Інгушетії: «Якщо ви будете давати себе обдурити та казати недостойні речі, хто б це не казав – я чи хтось інший, – доведеться відповідати. Неважливо, чеченець чи інгуш, чи він у Африці, чи десь ще». Тобто, у версії погроз інгуському керівництву є певне раціональне зерно, хоча скоріш за все рішення було прийнято у Москві та Інгушетію представили перед «фактом».

Мапа втрат земель Інгушетії, яку розповсюджують протестуючі. Джерело: Neil Hauer / @NeilPHauer on twitter

Мапа втрат земель Інгушетії, яку розповсюджують протестуючі. Джерело: Neil Hauer / @NeilPHauer on twitter

✔️ На що сподіваються Москва та Кадиров?

Після демаршу Рамзана Кадирова проти нового пенсійного законодавства на Московщині із заявою, що означала б ігнорування офіційних федеральних законів РФ, московські «ліберальні ЗМІ» почали обговорення нової «чеченської данини», яку, як вважається, відправляє Кремль родині Кадирова в обмін на забезпечення підкорення федеральній владі на території Чеченської республіки. У серпні поширилися чутки, що замість республіканського або особистого збагачення Кадиров сподівається на об’єднання двох нахських республік у ході приєднання Інгушетії до Чечні, що ніби «підтвердили» дії кадирівських службовців біля села Аршти. Власне, певні аналітики у Москві вважають, що чеченсько-інгуський договір не задовольнить апетитів Кадирова, тож він може все ще розраховувати на подальшу «данину». Проблема в тому, що точних результатів переговорів не знає ніхто. Початкові звіти стверджували, що Інгушетія обміняла Малгобекський район на Надтеречний районі Чечні, але пізніше з’ясувалося, що Інгушетія передала частину Сунженського району до Чечні, в обмін на частину Надтечерного району. Голова Інгушетії заявив, що передаються лише незаселені лісові та гірські території, але на народному протесті оголосили його слова брехнею, а інформацію офіціальних органів республіки – підробкою. Поширилися чутки про те, що Кадиров зазіхає на нафтові регіони Інгушетії.

Жінки на протесті. Джерело: Vladimir Smirnov / TASS / Vida Press / Medusa Project, SIA

Жінки на протесті. Джерело: Vladimir Smirnov / TASS / Vida Press / Medusa Project, SIA

✔️ Як розвивалися події протягом тижня?

Після перших протестів 25-26 вересня у республіці розпочалися арешти. Голова Інгушетії оголосив протестуючих меркантильними агентами впливу: «Цим людям до лампочки, про що розмова, аби людей викликати на мітинги. Я попереджаю ще раз: ці люди, які закликають до мітингів, – ми знаємо їх в обличчя, жителі республіки знають, хто це робить. Я не скажу, що вони виконують завдання Америки, Китаю, Японії – неважливо. Але вони вже точно свої там меркантильні завдання виконують». 2 жовтня МВС в Інгушетії оголосило про дві кримінальні справи за статтею 319 кримінального кодексу «приниження представника влади в Інтернеті», розпочало слідство у домах активістів Муцольгова, Кациєва, Хаутієва, Нальгієва, які виступали проти договору із Кадировим, забравши електронні носії інформації та комп’ютери.  Протести висловили всі основні тейпи (клани) інгуського народу, а також представники інгуської еміграції за кордоном.

Протест станом на 4 жовтня Джерело: telegram.me/ingushetia_2018

Протест станом на 4 жовтня Джерело: telegram.me/ingushetia_2018

4 жовтня відбулося секретне голосування парламенту – Народних зборів Інгушетії, – щодо ратифікації угоди. З ранку сотні незгодних з цим рішенням вийшли на вулиці і попрямували до будівлі Народних зборів республіки (у той час як московські ЗМІ, такі як “РІА Новості”, повідомляли про «декілька десятків демонстрантів», а федеральні телеканали взагалі вирішили мовчати щодо подій). Як повідомив радник голови Інгушетії Артем Перехріст за ратифікацію угоди про кордон проголосували 17 з 25 депутатів, 3 були проти, решта утрималися. Але чотири депутати незабаром після голосування приєдналися до протестуючих і заявили, що голосування було сфальсифіковане: тільки 4 депутати проголосували «за», 15 – «проти», 1 утримався, 4 зіпсували свої бюлетені. Вони також заявили, що секретний характер голосування суперечить конституційним нормам. Учасники мітингу відмовилися розходитися та вимагали зустрічі з депутатами, які проголосували «за» передачу територій. Намагався вийти до громадян та депутатів і голова республіки, але в його сторону полетіли пусті пляшки. Після цього Росгвардія почила палити у повітря, а поліція – відтісняти мітинг від урядового кварталу, щоб дати депутатам безпечно покинути територію, але, на відміну від більшості протестів на території РФ, не стала розганяти мітинг. Конституційний суд Інгушетії також підтримав народні вимоги, заявивши, що парламент та голова республіки не мають права передавати території без проведення референдуму, з урахуванням усіх жителів республіки. Демонстранти розгорнули уздовж проспекту Ідріса Зязікова намети, принесли лавки і стільці, а також організували доставку їжі та напоїв. Чисельність натовпу продовжувала зростати, близько 500 осіб залишилися протестувати і вночі, переживши холод та дощі завдяки наметам, багаттям та допомозі тутешніх жителів. В ніч з четверга на п’ятницю багато міських кафе та магазинів вирішили не закриватися, «щоб люди не залишилися голодними, до нас за чаєм постійно приходили зігріватися».

Приєднання правоохоронців до демонстрантів на молитві 5 жовтня. Джерело: Ілля Барабанов / @barabanch on twitter

Приєднання правоохоронців до демонстрантів на молитві 5 жовтня. Джерело: Ілля Барабанов / @barabanch on twitter

На 5 жовтня до мітингу приєдналися близько 4-5 тисяч осіб (деякі ЗМІ Інгушетії повідомляли навіть про 10 тисяч), всі дізналися про мітинги через «сарафанне радіо» – у великих містах Інгушетії було відключено мобільний Інтернет та введені обмеження на пересування між містами. 12 депутатів, які виступили на боці протесту, заявили, що вимагатимуть повторного голосування, однак для збору кворуму їм буде потрібно 15 депутатів. Поширилися чутки про те, що органи місцевого самоврядування погрожують звільнити всіх співробітників, які стали учасниками протесту. Тим часом релігійні лідери республіки склали петицію, яка закликала до відставки Євкурова. Найяскравішою особливістю протесту стала позиція місцевих правоохоронців Інгушетії – після оголошення релігійними лідерами на знак протесту публічної п’ятничної молитви представники ОМОНу та інших поліцейських сил вийшли з-за огорож і приєдналися до людей на вулиці у молитві, яка зібрала 6-7 тисяч осіб. Рамзан Кадиров оголосив про готовність воювати проти Інгушетії за бажані території.

Колона силових структур РФ у Магасі. Джерело: telegram.me/ingushetia_2018

Колона силових структур РФ у Магасі. Джерело: telegram.me/ingushetia_2018

Станом на 6 жовтня можна казати вже про признаки виходу з-під контролю Москви силових структур Інгушетії. Вони не тільки не використали типову вже для Московщини практику арештів та розпорошення демонстрантів, але й протиставили себе «підкріпленням» з інших регіонів. Як повідомляє представник Amnesty International Олег Козловський, який перебуває в епіцентрі протистояння, протестуючі впевнені, що місцева інгуська поліція не стане застосовувати до них силу, а за словами очевидців, інгуський ОМОН і протестуючі разом не пропустили в місто колону Росгвардії зі Ставропілля. За даними каналу «Інгушетія 2018» у мережі Telegram, у «підкріплень» трапився конфлікт з місцевими представниками ОМОН: «На в’їзді до мітса Магас зупинена колона з 5 автобусів з військовими, інгуський ОМОН не пропустив їх. Незалежно від них 2 “УАЗа”, 2 “Газелі” і 2 “Урала” під’їхали до в’їзду в місто з боку Екажево, але натовп перегородив їм дорогу і утримував протягом 1,5 години, далі колона, переговоривши з кимось по рації, розвернулася і поїхала в бік Екажево. Навіть наказ міністра внутрішніх справ Інгушетії з вимогою до ОМОНу пропустити військових інгуський ОМОН виконувати відмовився». Цей канал також розповсюджує інформацію про те, що демонстранти очікують силового розгону у понеділок, але відмовляються розходитися: «готові померти, але не підуть». Зараз протестуючі кажуть про участь десятків тисяч незадоволених у мітингу. Учасники протестів намагаються «ловити» роздачу Wi-Fi для зв’язку з мережею Інтернет, оскільки мобільний Інтернет відключено, а саме місто оточили силові структури, які обмежують пересування. За повідомленнями кореспондентки російськомовної служби BBC чиновники мерії вимагають закриття всіх кафе поряд із проведенням мітингу, щоб не давати демонстрантам та журналістам можливості харчуватися поблизу та залишатися єдиним натовпом на території. З іншого боку, релігійні лідери заявили про успіхи переговорів, які можуть закріпити легальний статус мітингу та виконання вимог демонстрантів щодо референдуму про чеченсько-інгуський кордон. Організатори мітингу оголосили, що до протестів вже приєдналося близько 60 тисяч осіб – у самому Магасі проживає близько 8700 осіб, тож більшість протестуючих приїхала з різних кутків республіки Інгушетія, не дивлячись на спроби обмеження транспортного руху. В той же час представники влади заявляють про «лише 500 демонстрантів», не дивлячись на всі фото-докази.

Демонстранти вивішують прапори Інгушетії та РФ. Джерело: Олег Козловський / @kozlovsky_en on twitter.com

Демонстранти вивішують прапори Інгушетії та РФ. Джерело: Олег Козловський / @kozlovsky_en on twitter.com

✔️ Чи є цей протест антипутінським?

На даний момент – поки що ні, демонстранти кажуть про свою лояльність до кремлівської влади. Однак певні їхні вимоги протиставлені навіть загальній політичній системі РФ, наприклад, вимога самім обирати голову республіки без призначень з Москви: «Ми всі голосували за Путіна і до нього звертаємося, – розповіла російськомовній службі BBC жінка на ім’я Мадіна, – 90% за нього голосували. Ми любимо Путіна, нехай і він нас полюбить трошки. Ми хочемо вибирати безпосередньо президента республіки, а нинішній глава повинен піти». В очікуванні можливого розгону з боку силових структур з інших регіонів демонстранти почали приносити на протест прапори РФ, вивісивши один з таких великих прапорів разом із прапором Інгушетії: «так необхідно», відповідають вони журналістам. Основний лозунг протесту – обурення намаганням зменшувати і так невелику територію Інгушетії: «Ми є найменшою частинкою Російської Федерації, на карті нас не побачиш! На карті не побачити – і то у нас якісь шматки забирають. Там відібрали, тут відбирають! Давайте ми от… Відправте нас тоді знов до Сибіру, навіщо ж нам так жити без поваги». Однак намагання московських «чекістів» використовувати ті ж брутальні методи розгону мітингів, які вони вже перетворили на успішну політичну технологію на Московщині може загнати Кремль у власну пастку: якщо московські силові структури підуть на штурм мітингу замість звільнення Євкурова, то можуть опинитися із новим підйомом національних сил на Кавказі та непокірними місцевими силовими структурами.

Подяка dialog.ua – одне з небагатьох українських ЗМІ, яке слідкувало за інгуськими соцмережами

2352

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: