Повернути Крим: як Україна бореться за окупований півострів
Фото Ukrinform
Рівно сім років тому, 16 березня 2014 року, Росія провела у Криму незаконний псевдореферендум, офіційні результати якого Росія зробила аргументом для остаточної анексії півострова. Саме тоді стало зрозуміло: Владімір Путін не віддасть окупований півострів добровільно.
А цього року президент Володимир Зеленський на День спротиву окупації Криму заявив: вірить, що стане свідком повернення півострова. Розбираємося, що робить для цього Україна (і чим відповідає Росія).
"Статистика невтішна", – так можна коротко описати ситуацію з окупованим півостровом за 7 років після його захоплення. Порівняно з 2014-м, Україна не зрушила з місця процес повернення Криму (Росія не пішла на жодну поступку). Причина очевидна, якщо порівняти військові сили двох країн.
Так, у самому Криму громадяни потерпають від браку води (її дають погодинно, але з кранів все одно тече бруд), а через економічну кризу кримчани в середньому витрачають 70% заробітку на їжу. Однак понад 2 мільйони мешканців півострова поки "сидять вдома" і не піднімаються на протести. Після розслідування Навального про "палац Путіна" у Сімферополі на вулиці вийшло лише близько 200 людей.
"Поясню, люди, які в Криму залишилися, які проти цього режиму, вони бояться, тому, що ще свіжа пам'ять про танки, які тут стояли", – коментував "Радіо Свобода" один із протестувальників (а прихильники режиму просто вдячні Путіну за "порятунок" від Правого Сектора).
Росія все ще здатна утримувати Крим, а от проукраїнським мешканцям часто доводиться виїздити
Справді, Кремлю поки не бракує сил, щоб утримувати півострів. Далі цифри: у 2017 році сам Крим обходився РФ у 3-5 мільярдів доларів щороку (навряд чи він "подешевшав"). За оцінкою видання Bloomberg, ще 150 мільярдів доларів за ці роки "відмінусували" санкції. Для порівняння, росіяни хваляться, що у їхніх резервах є 587 мільярдів доларів, яких вистачить на кілька десятиліть окупації. А Владімір Путін банально готовий терпіти проблеми кримчан та наслідки санкцій.
В результаті залишати півострів змушені не окупанти, а якраз проукраїнські кримчани. За оцінкою Ескендера Барієва, очільника Кримськотатарського ресурсного центру, до інших регіонів України переїхали понад 60 тисяч осіб. Тоді як 109 українських громадян досі лишаються у російських тюрмах як політв'язні (переважно це – кримчани.
До речі, насправді противники анексії нездатні самостійно звільнити Крим, тому репресії більше схожі на спроби "видавити" з півострова незгодних. "Створені умови, за яких кримських татар витискають з півострова: заводять кримінальні та адміністративні справи, викрадають", – коментувала голова правління організації КримSOS Таміла Ташева.
Гарною новиною можна вважати хіба те, що наші союзники – Сполучені Штати Америки та ЄС – впевнено не визнають анексію півострова. "Крим – це Україна. США не визнають і ніколи не визнають російську спробу анексію півострова, і ми будемо виступати разом з Україною проти агресивних дій Росії", – заявив 26 лютого американський президент Джо Байден. Голосування в ООН на кримську тематику також складаються на користь України.
Україна тим часом прагне зібрати міжнародну коаліцію для повернення Криму… і не лише у стінах ООН
"[Україна має] тактичні завдання. Перше – як ми тримаємо окупований Крим на стратегічному порядку денному, щоб це питання не забувалося", – відзначав раніше очільник МЗС України Дмитро Кулеба. Міністр пояснює: от "справа Навального" нова і на слуху у європейців, тому Росія отримує санкції, а от за репресії проти кримчан Євросоюз Москву не карає.
Схоже, на Банковій вважають, що знайшли вихід із ситуації: створити новий переговорний майданчик за взірцем "Нормандського формату". Так, 26 лютого Володимир Зеленський підписав указ про запуск так званої "Кримської платформи".
Ідея дійсно нагадує "Нормандію", зважаючи на плани влади. На таких зустрічах українські посадовці домовлятимуться і узгоджуватимуть дії з союзниками, сповіщатимуть світ про репресії на півострові, представлять "план дій" з повернення Криму (все це заради тиску на Росію). Робота над платформою триває, є навіть дата першого засідання – 23 серпня цього року.
"Платформа стане багатошаровим організмом, що працюватиме одночасно на чотирьох різних рівнях: глав держав та урядів, міністрів закордонних справ, депутатів парламентів та експертів", – анонсує заступниця голови МЗС Еміне Джапарова.
Далі МЗС хоче підкріпити "Кримську платформу" міжнародною експертною мережею. Як це уявляють наші дипломати: українські та міжнародні експерти, дослідники та журналісти будуть членами неформальної спільноти і паралельно до основної роботи готуватимуть готувати аналітичні матеріали для платформи чи розповідатимуть світові про неї.
Словом, цей формат стає для України основним. Водночас, наша влада не відмовляється і від перевірених часом засобів тиску на Росію: звертатися до союзників щодо санкцій, вести міжнародні дискусії чи позиватися до Європейського суду з прав людини (якраз у січні цього року ЄСПЛ визнав нашу скаргу на дії РФ прийнятною).
Гарна новина: "Кримський формат" стає основним, а учасників більшає
Якщо під час президентської кампанії Зеленського критикували за відсутність стратегії щодо Криму, то зараз Зе-команда використовує всі можливі важелі. Кримське питання обговорюють на засіданнях РНБО, півострів часто згадують у виступах високопосадовці. Чи доводить це наміри Банкової жорстко протистояти Росії або ж є спробою повернути довіру розчарованих виборців – вирішувати самим громадянам.
У будь-якому разі, станом на середину березня МЗС явно вдається задумане. Так, участь у Кримській платформі підтвердили Туреччина та Франція. За словами президента Зеленського представники США, Євросоюзу, Канади та Великої Британії також обіцяють долучитися. З-поміж наших сусідів приєднаються Словаччина та Молдова
Учасників може бути навіть більше: українські дипломати активно запрошують нових союзників, а президент говорить, що охочих "багато". Участь у саміті не виключає генсекретар НАТО Єнс Столтенберг. Тоді як нардеп Мустафа Джемілєв говорить про вагомі підстави чекати 23 серпня у Києві президента США Джо Байдена (у Білому Домі поки не підтвердили).
Про що говоритимуть? Раніше Кулеба анонсував: наша країна підніматиме теми свободи мореплавства, ефективності санкцій, захисту прав людини включно з культурними і релігійними (читай: переслідування кримських татар та українців у Криму). А ще – розповімо союзникам про шкоду для економіки і довкілля півострова від окупації (мовляв, від анексії потерпіли самі кримчани).
Однак є проблема: Росія брати участь не хоче
Втім, залишається невирішеною одна проблема "Кримської платформи": на відміну від "Нормандського формату", Росія тут не брала на себе зобов'язань. І взагалі не хоче переговорів з Україною.
Точніше, на словах у Кремлі згодні готові приєднатися, але у обмін вимагають змінити тему. І обговорювати не "як повернути Крим Україні", а, наприклад, постачання води чи "транспортні проблеми" півострова. Схоже, що це привід для Путіна зрештою образитися і піти.
Відтак, Росія ніяку угоду з Україною не підпише, і притягати її до відповідальності за невиконані обіцянки не вийде. Тим часом, у Вашингтоні та Брюсселі поки не обіцяли підтримати справу "Кримської платформи" новими санкціями за невиконання її рішень. З союзниками натепер домовилися лише про спільну хартію, у якій всі країни підтвердять, що Крим – це Україна.
А якщо хтось у намірах Кремля сумнівається, то росіяни показово влаштовують нові "зачистки" на півострові. 17 лютого силовики країни-агресора влаштували обшуки у домівках кримських татар, шістьох затримали начебто за "тероризм". А 3 березня суд у Ростові-на-Дону кинув за грати кримчанина Олега Приходька, який публічно критикував окупацію Криму і вивісив над своїм домом синьо-жовтий прапор.
Режим Путіна відповідає на український план: шантажем і грубою силою
Якщо на дипломатичному фронті не вийшло, то кремлівські стратеги змінили тактику. Замість переконати світ, що кримчани самі захотіли до РФ, у Кремлі хочуть просто змусити ЄС чи Штати мовчки змиритися з анексією.
Так, за останній час росіяни перетворюють регіон на велику військову базу, завозячи туди найсучасніше своє озброєння (це на додачу до десятків тисяч солдатів і флоту). Українські та російські медіа повідомляли про цілий арсенал на півострові: ракетні комплекси С-400, "Бал" та "Бастіон" (останні два – протикорабельні), зенітні установки "Панцир-С", 100 бойових літаків. Міністр оборони України Андрій Таран у 2020 році стверджував, що РФ готується розгорнути в Криму і ядерну зброю.
Навряд чи у Кремлі бояться нападу Збройних Сил України, скоріше, головне завдання цієї армади – лякати європейців та американців. Адже Кремль показує усьому світу власну міць і має підстави заявити: мовляв, там ядерна зброя і сучасні ракети. І якщо погрожувати Росії, хтось може почати стріляти, і під боком у ЄС з'явиться ще одна "гаряча точка.
А ще – задумали змінити населення Криму на лояльних росіян
Однак схоже, у кремлівських кабінетах знайшли ще один метод "закріплення" півострова: заселити його росіянами. За словами нардепа Мустафи Джемілєва, у Криму можуть проживати вже близько 500 тисяч "поселенців" з РФ. За іншими даними, їх там до мільйона осіб. Якщо скласти докупи дані медіа, то переважно це військові, силовики, державні службовці та їхні родини. Логічно припустити, що вони підтримують режим Путіна – інакше б не брали у цьому участь.
А тепер Москва масово залучає до півострова і цивільних. Так, ще у 2019 році "Російський національний комерційний банк" (держбанк, який працює в окупованому Криму) почав видавати у Сибіру спеціальні кредити: 11,5% відсотків на рік для росіян, котрі захочуть купити житло на півострові. Видання "Крим.Реалії" цитує керівника агенції нерухомості з Сімферополя Дмитра Майорова, котрий стверджує: попит на житло високий, люди "кинулися купувати квартири".
Кремль навіть підготував програми, за якими мешканці материкової Росії можуть під 4,5%-6,5% (!) річних взяти кредит на нерухомість у Криму. Тож Путін явно навмисне заселяє півострів етнічними росіянами і прагне використати їх як "живий щит".
Адже "русифікувавши" півострів росіянами, Кремль зможе маніпулювати цим фактом у ООН чи на перемовинах із Джо Байденом. Мовляв, ніяк не можна повертати півострів Україні, бо для сотень тисяч кримчан це чужа країна, їх начебто будуть утискати і настане повторення війни в Югославії (цю тему російська пропаганда взагалі любить).
Плюс, Москва демотивує саму ж Україну: мовляв, який сенс повертати Крим, якщо там будуть сотні тисяч поселенців, вірних Кремлю і недружніх до України?
Тому стратегічно Україна перемагає, але чекати ще довго
Хоча українська формула "санкції + дипломатичний тиск" поки не повернула нам Крим, експерти її хвалять. За словами експерта з питань Євразії та ексаналітика Держдепу Пола Гобла, позиції РФ на півострові таки слабшають: "У підсумку, все більше людей у Росії … дійдуть висновку, що Крим став для Росії "валізою без ручки" – занадто цінним, щоб від нього відмовитися, але при цьому непідйомним. А Крим врешті-решт зможе повернутися в Україну".
Інша справа, що процес це довгий настільки, що жоден експерт не прогнозує дати, у яку синьо-жовтий прапор підніметься над Сімферополем. " До того часу, поки ця людина [Путін] не прийме рішення закінчити війну на території України … ніякі домовленості ні з ким працювати не будуть. Крапка", – наголосив Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки України. Тож поки лишається тактика "дрібних кроків".
