У Дніпрі розвивають унікальний сад без використання хімікатів: що таке пермакультура
Зміни клімату не потрібно чекати — вони вже відбуваються навіть у наших широтах. Рекордні температури і кількамісячна норма опадів за кілька днів вже не викликають подиву ні в кого.
Особливо гостро зміна клімату впливає на аграрну промисловість і садівництво: зміна режиму опадів, температур і т.д. сильно впливає на життя рослин. Що ще гірше — панівний нині підхід до сільського господарства з використанням пестицидів, хімікатів та інших речовин тільки погіршує ситуацію.
Але займатися сільським господарством можна і по-іншому — альтернативний спосіб землеробства пропонує пермакультура. І пермакультурний центр КрінKrin у Дніпрі успішно застосовує цей спосіб у своєму унікальному саду.
📽️ Дивіться наш репортаж, як він працює:
Симбіоз рослин
Пермакультурний центр з експериментальним садом знаходиться при Храмі Ікони Божої Матері Іверської, у промисловому районі міста Дніпро. Тут, пермакультурний дизайнер Лілія Моруга разом з настоятелем храму отцем Миколою 5 років тому вирішили розбити сад за заповітами і канонам пермакультури. Сьогодні це квітуче місце з унікальними рослинами, створене на місці колишнього смітника під палючим сонцем.
Унікальна особливість цього саду полягає в тому, що для догляду за ним не застосовуються ніякі штучні добавки — усе збалансовано іншими рослинами або природними рішеннями.
Оскільки в Дніпропетровській області нестача води відчувається гостріше з кожним роком, у пермакультурному центрі воду використовують максимально дбайливо. На даху невеликого будинку створена система збору дощової води. Завдяки природному схилу, зібрана вода, стікаючи, зрошує рослини в саду. Її надлишок накопичується в спеціальних маленьких ставках — там же вона очищається за допомогою водних рослин без використання хімічних реагентів. Полив відбувається краплинним методом у нічний час — це допомагає уникнути швидкого випаровування води.
З цією ж метою висаджені і особливі безполивні грядки, на яких рослини зі стрижневими корінням самі дістають вологу з глибин землі. Всі рослини на грядках живуть в симбіозі — більш стійкі до сонця закривають від прямих променів інші рослини, квіти — відволікають комах від плодових насаджень. Інші рослини допомагають збагачувати грунт або фіксувати в ньому органічні добрива.
Самі грядки теж виконані з дотриманням певних правил: вони орієнтовані на точки сонячного шляху, що дозволяє рослинам отримувати більше світла з ранньої весни. Інші грядки захищені від вітру спеціальними валами. Окремо влаштована теплиця, роботи над якою все ще тривають — створена з підручних матеріалів, вона дозволить перенести зиму теплолюбним рослинам. Зараз у ній ростуть лимони, мандарини, імбир і т.д.
Все, що збудовано в саду, є деякого роду експериментом, за допомогою якого перевіряється ефективність тих чи інших пермакультурних рішень. І те, що експеримент працює — видно неозброєним поглядом.
"Будь-яка людина за один сезон може сад перетворити на маленький рай"
Ще одна особливість цього саду полягає в тому, що ще 5 років тому на цьому місці знаходилося звалище будматеріалів. Жителі навколишніх будинків і дач за звичкою зносили сюди весь непотріб і сміття зі своїх господарств. Через це земля під цим місцем практично позбавлена шару родючого ґрунту і складається з піску, шлаку, бетону і сміття. Виростити що-небудь на такій ділянці було максимально складно — досягти цього вдалося тільки за допомогою пермакультури.
"Ми стикалися з величезними труднощами, намагалися завезти сюди землю, використовувати якісь органічні, неорганічні добрива, і, на жаль, успіху не було практично ніякого. І вже на підставі пермакультури, ми спробували зробити перші кроки. І на мій подив, це перевершило всі очікування," — розповідає отець Миколай.
Звичайно, досягти такого результату виявилося не просто — пермакультурний підхід теж не дав миттєвого результату. Але завзятість і праця допомогли перемогти всі труднощі, і тепер сад служить місцем відпочинку. Тут же проходять і екскурсії для прихожан і гостей — їм показують і розповідають про пермакультури і застосовані в саду рішення.
Щоб максимально скоротити свій екологічний слід, все в саду зроблено своїми руками за допомогою знайдених на колишній звалищі речей. Наприклад, відреставровані стільці служать предметами меблів, за допомогою будівельних матеріалів влаштовувалися і особливі грядки. Старі будматеріали присутні практично у всіх елементах саду. "На нашому звалищі ми знайшли купу всяких труб каналізаційних, застосували їх, використовували рівень грунту — у нас схил на 15 см, — і за допомогою них збираємо і зрошуємо наші рослини", — каже Лілія.
Не обійшлося і без проблем, одна з яких — нерозуміння з боку місцевих жителів. Хоч вони і не мають безпосереднього доступу до території саду, до пермакультурних рішеннь ставляться упереджено і на діалог не йдуть. Отець Миколай каже, що щороку навесні і восени його сусіди палять сухостій, і ні розмови, ні наукові доводи не допомагають переконати їх в тому, що це неправильно.
Проте, у команди пермакультурного центру руки не опускаються — кажуть, що на даному етапі готове лише 25% від задуманого. Одним з головних етапів розвитку називають рішення з відновлюваної енергетики, які через дорожнечу поки не вдалося встановити.
Отець Миколай переконаний, що хоч пермакультурний підхід ще не вдалося застосувати до агрогосподарств великого масштабу, у майбутньому у нас не буде іншого виходу, крім як змінити спосіб ведення сільського господарства. А на рівні невеликих садів і господарств, застосувати пермакультурні інструменти може кожен. Почати знайомство з ними просто — достатньо знайти ролики на YouTube, щоб познайомитися з концепцією. А потім, можна поглиблювати свої знання за допомогою спеціальних книг і надихаючись прикладом успішних пермакультурних господарств. "Будь-яка людина за один сезон може сад перетворити на маленький рай", — каже отець Миколай.
