“Пожити сімейним життям, а не переписками”, або Як українські пари проживають стосунки на відстані
У чому проблема?
За статистикою Мін'юсту, у 2022 році шлюб вирішили розірвати 17 893 пари. Це значно менше у порівнянні з попереднім роком, але, як відзначають психологи, офіційна статистика по Україні не показує реальний стан справ, оскільки сьогодні подружжя часто розривають стосунки на відстані, не подаючи документи на офіційне розлучення.
Яке рішення?
Щоб зберегти родину, обидва повинні докласти багато зусиль. Міцні стосунки зберігаються там, де є взаєморозуміння і повага. Де цінують і кохають одне одного. Де завжди вислухають і підтримають у будь-якій ситуації.
Українки поділилися з "Рубрикою" власними історіями про те, як їм вдається зберегти стосунки на відстані. А психологиня-психотерапевтка Анна Чеченіна розповіла, що можна зробити для того, щоб зберегти відносини, якщо ви через війну вимушені жити далеко від своїх коханих.
Як це працює?
Вікторія та Євген: "Зранку, ми з дітьми, відправляємо в телеграмі відео, у якому бажаємо тихого та спокійного дня"
Вікторія і Євген з Харкова. У шлюбі 16 років. У квітні 2022 року жінка з двома дітьми — донькою 3,5 років та 14-річним сином — евакуювалася з міста, яке нещадно бомбардували російські окупанти, до Польщі. Чоловік Вікторії залишився захищати Україну.
"До початку повномасштабного вторгнення ми були звичайною родиною, — розповідає Вікторія, — Женя за професією — ведучий свят. Він ніколи не мав стосунку до військових. Але не зміг просто сидіти вдома й пішов у військкомат. Ми з дітьми місяць жили в області, та потім вирішили поїхати у Варшаву до кумів. Чоловік сказав, що йому буде спокійніше, якщо ми будемо у безпеці. Їхали максимум до літа, потім вирішили залишитися до вересня. Але ми й досі тут. 9-го квітня вже буде рік, як ми у Варшаві".
За минулий рік з чоловіком Вікторія бачилася один раз — влітку. Він сержант матеріального забезпечення і їздив на захід України за автівкою, родина приїхала до нього, щоб побачитися. Що допомагає їм зберігати стосунки на відстані?
"Це, складно, але ми працюємо над цим питанням постійно, — зізнається Вікторія і ділиться власними лайфхаками. — Завжди слухаю, коли чоловіку потрібно поділитися чимось. У нас є традиція, зранку, ми з дітьми, відправляємо в телеграмі відео, у якому бажаємо тихого та спокійного дня.
На всі наші сімейні дати, роблю йому маленькі сюрпризи, він не завжди отримує їх саме в той день, але мені допомагає кум, який залишився у Харкові, він мій кур'єр. Ну і звісно, мають місце наші особисті переписки. Щось романтичне, інтимне, тільки наше з чоловіком. Стосунки на відстані це вкрай важко. Але зараз інакше ніяк. Бо ми виїхали, перш за все, щоб врятувати від цього жаху дітей", — підсумовує Вікторія.
Андрій та Валентина: "Обіцяв колись борщ приготувати. То має себе для цього берегти!"
Андрій у лавах ЗСУ вже кілька років, Валентина зараз у Києві. Познайомились вони у 2018-му і вже чотири роки разом. На час знайомства Валентина, яка багато контактувала з бійцями, вже добре розуміла, що таке війна. А Андрій пережив полон та іловайський котел.
"Все наше сімейне життя Андрій буває вдома приблизно 10 днів на пів року. Такий формат стосунків не для всіх, а тут ще й війна. Але ми з цим справляємося. У наших стосунках я вирішила не бути жертвою, мовляв, «я така нещасна, пораюся з дитиною тут одна». Навпаки, я намагаюся підтримувати й підбадьорювати чоловіка, бо йому там непросто. Обіцяв колись борщ приготувати. То має себе для цього берегти! Розповідаю йому, як я борщу хочу, а з дитиною зварити не маю часу…
Насправді він дуже переживає, що я втомлюсь чекати, бо у багатьох хлопців жінки не витримали такого життя на відстані. Але на ці побоювання я маю свої аргументи. Я кажу — я 40 років чекала чоловіка, намріяла його собі до подробиць, і коли познайомилась з тобою, була в шоці від того, що все що я надумала, зійшлося. І саме тепер я маю тебе кинути?"
Щодо буденних речей, розповідає Валентина, у родини є домовленість: обов'язково зранку Андрій має знайти джерело інтернету і написати дружині "добрий ранок" та щось приємне. Якщо чоловік знає, що найближчим часом зв'язку не буде, то попереджає жінку й та чекає без зайвих переживань.
"Жити в розлуці дуже допомагає гумор. До прикладу, наш маленький син знає, що тато «на роботі», він його теж чекає і часто мені розповідає, як тато приїде і сам буде в магазин ходити, а ми з ним будемо відпочивати й гратися. Так що я чоловіку кажу, щоб він себе беріг, бо ми без продуктів залишимося.
Звісно, інколи ми теж сваримося, як і всі. Але у таких випадках я йому кажу: у мене малюк на руках, мені ніколи бігати розлучатися, якщо хочеш, сам приїзди й цим займайся. Так і миримося", — сміється жінка.
Сам Андрій небагатослівний. На питання, у чому, на його думку, секрет міцних стосунків, відповідає коротко:
"Мені допомагає кохання. А ще — бажання пожити сімейним життям, а не переписками та короткими зустрічами".
Дана і Роман: "Триматися, щоб він не переживав"
Дана і Роман з Волині. Їхньому шлюбу півтора року, але разом вони вже 4 роки. Роман на фронті, зараз знаходиться на Донецькому напрямку. Дана чекає його вдома, волонтерить, збирає кошти на необхідне для підрозділу чоловіка спорядження.
"Чесно кажучи навіть не знаю, у чому наш секрет. Насправді відносини на відстані під час війни, особливо коли ти знаєш, що твоя кохана людина кожен день ризикує життям — це дуже важко. Тим, хто так само як і я, зараз не поряд зі своїм чоловіком, можу порадити тільки вірити в перемогу, вірити в нього і підтримувати його за будь-якої нагоди. Триматися, щоб він не переживав і був сконцентрований на тому, що робить.
Щодо нас з Романом: знаєте, зараз зв'язку майже немає, тому всі інші речі відходять на другий план. Основне, що зараз є важливим — він при будь-якій нагоді має написати, що у нього все добре. Завжди чекаю такого повідомлення. Чесно кажучи, зі мною таке вперше — жити в розлуці. Але якщо сильно любиш і це взаємно, то відстань — це етап, пройшовши який, відносини стануть лише міцнішими".
Ще більше корисних рішень
Love is…в умовах війни: речі, які полегшують відстань
Як зазначає психологиня-психотерапевтка Анна Чеченіна, одна з травм, яку багато хто зараз проживає — розрив родинних зв'язків. Відносини на відстані і без війни підтримувати непросто, а постійний стрес воєнного часу тільки погіршує емоційний стан людини.
За останній рік ми стали чутливішими до слів, виразів, прояв емоцій. Ми всі втомились. Не завжди вистачає терпіння і сил, щоб зблизитися і не втрачати стосунки. Кількість зруйнованих відношень та розірваних сімей, на жаль, стає с кожним місяцем більше і більше.
Чому саме зараз?
- тривале життя в невизначеності;
- немає внутрішнього ресурсу;
- ми стали максимально справжніми, та не завжди такими, як нас бачили;
- кожен переживає стрес по-різному та з різною глибиною;
- у кожного дуже змінилися цінності;
- не вистачає фізичного контакту;
- не вистачає спілкування.
І це ускладнює все.
Що можна зробити, щоб зберегти відносини, розвивати сімейні стосунки на відстані та максимально полегшити цей складний період?
Спілкування
- Спілкуватись відеоповідомленнями.
- Прокидатися і засинати "разом".
- Гуляти містом, зробивши відео дзвінок і показувати йому/їй все навколо.
- Говорити про свої почуття, різні!
- Надіслати голосове повідомлення про свої плани.
- Надіслати йому/їй відео з дітьми.
- Запитати партнера, як він почувається.
- Надіслати 100 зізнань у коханні.
Турбота
- Замовити один одному доставку їжі, улюблених смаколиків та звичних речей.
- Написати про нього/неї пост вдячності.
- Відправляти їй квіти, де б вона не була.
- Надіслати йому посилку з іншої країни.
- Написати йому/їй дуже особистий лист.
- Замість "як ти?" писати "люблю тебе".
- Завжди відповідати на її/його дзвінки, або попереджати, коли це не буде можливим.
Час разом
- Повечеряти всією сім'єю у zoom.
- Запросити друзів на спільний віртуальний обід.
- Зустрітися на кілька годин або днів у прикордонній зоні, якщо це можливо.
- Примчатися до нього/неї у день народження.
- Обговорити рутину: виховання й освіту дітей, оплату рахунків, придбання товарів, плани на наступний рік.
"По факту, це дуже просто, — говорить Анна Чеченіна, — Ми не робимо нічого нового. Просто ті самі речі змінили свій формат і вимагають трохи більше інвестицій часу, енергії, фінансів. Зараз саме це і важливо: по максимуму робити те саме, що ми робили один для одного завжди. Бо наше несвідоме завжди буде триматися за ті думки та звички, які були в нашому мирному житті".
