Як бібліотеці стати знову потрібною? Історія популярної "Лавреньовки" у Херсоні
В Україні наразі нараховується понад 15 тисяч бібліотек — у кожному місті, селі, районі знайдеться бібліотека — вони завжди поруч, але часто ми не звертаємо на них уваги, проходячи повз. Втім, вихід є. Однією з таких "бібліотек, які змогли" є Обласна бібліотека для юнацтва імені Бориса Лавреньова у Херсоні, відома своєю активністю та внеском у культурне життя спільноти, міста і області. Бібліотека досягає одразу двох важливих речей: закриває конкретні потреби спільноти навколо неї, ставши багатофункціональним суспільним "хабом", і по-новому визначає Херсон на культурній мапі України.
Бібліотека — громадський простір
Бібліотека Лавреньова — або Лавреньовка, як її ніжно називають співробітники та відвідувачі, — трохи більше, ніж просто книгозбірня. Розмістилася вона в акуратній одноповерховій будівлі у тихому і дещо віддаленому спальному районі Херсона серед дев'ятиповерхівок і високих тополь. Біля входу відвідувачів тут зустрічає мурал із "Зоряною ніччю" Ван Гога, всередині на стінах бібліотеки висять картини херсонських митців, а далі — майже як у казці: праворуч підеш — книжки знайдеш, ліворуч підеш — на майстер клас потрапиш.
Сьогодні Лавреньовка — це повноцінно функціонуючий молодіжний центр, простір для молоді, дітей та просто містян, де працює 26 бібліотекарів. Тут відвідувачі можуть взяти участь у творчих гуртках та зустрічах, познайомитися (буквально!) із сучасними письменниками, отримати соціально-психологічну та юридичну підтримку. Бібліотека співпрацює зі школами, пропонуючи дозвілля та освітні заходи для дітей та заохочуючи їх до читання, а також з університетами, спільно проводячи заходи для молоді. Вишенькою на торті незвичайної діяльності звичайної бібліотеки з невеликого міста є те, що Лавреньовка долучається до організації масштабних обласних культурних заходів — як-то цілого книжкового фестивалю.
Як звичайній бібліотеці вдалося все це зробити — довідалися у співробітників Лавреньовки, її відвідувачів та експертів.
Не просто бібліотека, а центр для молоді
У 2017 році Лавреньовка виграла 3-ю премію в конкурсі Асоціації бібліотек України «Бібліотека року» за свою діяльність з молоддю. Поступові ж зміни, що привели до цього, розпочалися у Лавреньовці у 2006 році, коли вони вирішили зробити акцент на своїй роботі з молоддю та з'явилася ідея інтегрувати молодіжний центр у звичайну роботу бібліотеки. Як розказала нам директорка бібліотеки Вікторія Лобзова, ідея інтеграції молодіжного центру в роботу бібліотеки з'явилася органічно. "Молодь — це особлива категорія, з якою треба працювати", — пояснила Вікторія Лобзова. — "І ми, будучи юнацькою бібліотекою, робимо найбільший акцент саме на роботі з молоддю". З часом Центр почав ініціювати ще більше заходів (наприклад, правовий супровід та психологічні тренінги). Зараз є існує безліч клубів, літературних кафе, книжкових фестивалів для молоді тощо. Весь цей час діяльність не отримує додаткового бюджетного фінансування.
Що потрібно, щоби бібліотеці перетворитися на молодіжний центр? "Правників та психологів, які працюють у нас із молоддю, ми запрошували із Головного управління юстиції в Херсонській області, ГО "Нова генерація" та психологічної служби Херсонського державного університету. Залучали також студентів-волонтерів та співробітників психологічної служби центру дитячої та юнацької творчості", — розповідає Ірина Тарадименко, завідувачка науково-методичного відділу бібліотеки.
Волонтери допомагають бібліотеці створювати відповідні тренінги та інші заходи зі своїми професійними компетенціями та проводити події з молоддю в рамках роботи Центру. Усі вони наразі долучаються до роботи на безоплатній основі. Усе, що робить Лавреньовка в Молодіжному центрі, базується на волонтерській роботі — бібліотека не отримує додаткового фінансування. Мотивує волонтерів, за словами Тетяни Ігнатової, задоволення від процесу і можливість бути корисними. Здебільшого серед волонтерів — молоді люди, які горять ідеєю. "Особливо студенти — так вони отримують досвід, практику", — коментує вона. Однак волонтерство — це не для всіх, не кожен професіонал погодиться працювати лише на ентузіазмі. Враховуючи, що професіонали, які допомагають бібліотеці, роблять це безкоштовно, Лавреньовка значною мірою залежить від волонтерів.
Бібліотека Лавреньова тісно співпрацює з херсонськими закладами освіти — до бібліотеки ходять діти з навколишніх шкіл, студенти Морської академії, Економіко-правового коледжу та херсонських університетів.
Серед іншого Лавреньовка провела тренінги з подолання та попередження сімейних конфліктів та конфліктів у групах студентів. Катерина Григорівна, вчителька середньої школи, вважає, що такі тренінги допомагають учням. Вона також зазначає, що хоча і не на 100 відсотків, вони мають позитивний результат: саме регулярність тренувань дозволяє, зокрема, зменшити прояви знущань у класі.
"З початком карантину", — згадує Тетяна Ігнатова, — "навіть дзвонили з Морської академії, питали, чи не підготували ми чогось для них іще — дистанційно. Мабуть, курсанти без нас засумували".
Втім, додає вона, відвідуваність Центру-бібліотеки не завжди є стабільною: бувають дні, коли молоді приходить багато, буває — коли менше. Це теж те обмеження, з яким доводиться працювати. "Люди йдуть своїм ходом — за потребами. Комусь треба по книгу, комусь — попрацювати за комп'ютером. Тому ми беремося проводити масові заходи", — пояснює Тетяна Ігнатова, — "щоби привернути до нас більше людей".
Барабука, всеукраїнський портал, що просуває читання для молодих людей, стверджує, що щорічно Лавреньовка обслуговує понад 12 000 читачів.
Бібліотека також проводить гуртки і клуби для дітей, які проходять безкоштовно і додаткового фінансування на цю діяльність Лавреньовка не отримує. Це обмежує у можливостях, втім, Ольга, яка працює в бібліотеці з дітьми, поділилася, що попри це вони продовжують займатися з дітьми: "Нам це подобається. А ще й настільки пішла цікавість і попит — бачимо, як дітям подобається, аж очі горять. Це сильно мотивує".
Вчителька молодших класів однієї зі шкіл, з якими тісно співпрацює бібліотека, Ганна Геннадіївна, каже, що діти від заходів Лавреньовки у захваті. "Два рази на місяць або навідуємося у бібліотеку, або вони — до нас. Робимо поробки разом, садимо дерева, квіти, дізнаємося про все це щось нове. Діти часто запитують, коли вже наступного разу підемо до бібліотеки". Вона працює в тому числі і з дітьми з особливими освітніми потребами, наприклад, з порушеннями моторики, і вважає, що для них така увага і діяльність — безцінна.
Ніна Сорокіна, голова спілки багатодітних сімей "Єдина родина", розповідає, що мами з дітьми часто навідуються до Лавреньовки на гуртки та свята: "Батькам це хороша підмога. Вони відпочивають, спілкуються, а діти тим часом цікаво проводять час. Тут є місце не лише для дітей, а і для батьків — створюється справжня спільнота".
Навіть в умовах пандемії та карантину співробітники бібліотеки не давали гурткам застоятися — на сайті Лавреньовки регулярно з'являлися онлайн уроки та інструкції з рукоділля для маленьких відвідувачів.
А ще у бібліотеки є власне екскурсійне бюро — там містом проводять екскурсії для всіх бажаючих. Проводить їх теж одна з бібліотекарок — захоплюється краєзнавством. Пішохідну екскурсію можна замовити, коштує вона всього 50 гривень, що дозволяє продовжувати проводити екскурсії: "Люди приходять, цікавляться, набираються групи", — розповідає Тетяна Ігнатова. Інтерес проявляють навіть випадкові перехожі — запитують, чи можна провести екскурсію для них, їхніх гостей з інших міст. "Проводимо потім екскурсії для них", — сміється вона.
Херсонка Тетяна, яка відвідала в одну з екскурсій Лавреньовки, ділиться: "Це була дуже цікава та пізнавальна екскурсія однією з найстаріших та найпривабливіших вулиць нашого міста!" Ірина, ще одна гостя екскурсій, погоджується: "Такий чудовий, пізнавальний, цікавий екскурс у минуле нашого міста. Екскурсовод Лариса Баєва — неперевершена! Діти були в захваті!" Однак, враховуючи те, що в Лавреньовці є лише один гід, і все екскурсійне бюро є її проектом, для такої вітальної діяльності це тендітна та вразлива ініціатива, яка занадто залежить від однієї людини.
Експерт-урбаніст Влад Самойленко зауважує, що таке розширення ролей і функцій є необхідним для існування бібліотек у сучасних реаліях, а ще — для створення громадянського суспільства. "Бібліотеки варто розглядати не лише як місце для отримання книжок чи їх читання. Нині це публічні простори. Сучасні хаби подібного типу — це місця зустрічей, навчання, роботи, розвитку людей різного віку, де ядро — це школярі, студенти та випускники".
Інформацію про себе Лавреньовці допомагає поширювати веб-сайт та соціальні мережі бібліотеки, а також "сарафанне радіо". У великому місті такий спосіб спілкування, мабуть, не спрацював би так ефективно. Водночас у місті чи селищі, меншому за Херсон, навпаки, він став би ще ефективнішим. Це ще один обмежуючий фактор — стратегія самореклами Лавреньовки буде працювати, напевне, не для всіх. Крім того, для Лавренівки багато що залежить від ентузіазму та готовності бібліотекарів пізнавати нове та бути активними. Пошук волонтерів, нові ідеї, нові навички (наприклад, створення контенту для веб-сайту та соціальних мереж), підтримка всього цього без додаткового фінансування — справа непроста. Тетяна Ігнатова каже, що їх усіх підтримує особистий інтерес та позитивні відгуки відвідувачів.
Зазначимо, що в Україні фінансування та утримання місцевих бібліотек здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Вони часто вважаються недофінансованими, а зарплата бібліотекарів є однією з найнижчих у бюджетній сфері. В обласних центрах бібліотеки отримують близько 0,4% місцевих бюджетів. Ось чому бібліотеки рідко можуть дозволити собі використовувати своє фінансування для чогось, що не є нагальним, і багато що ґрунтується на ентузіазмі людей. Зазвичай, крім бюджетних коштів, бібліотеки можуть отримувати додатковий прибуток з надання послуг: наприклад, користування комп'ютерами, Інтернетом, послугами друку та копіювання тощо. Бібліотечні ж абонементи, як правило, безкоштовні для всіх, оскільки бібліотеки є бюджетними організаціями. Лавреньовка ж надає всі послуги безкоштовно, за невеликими винятками, як—то екскурсії, літня дитяча програма, послуги друку та копіювання.
Організація, розподіл обов'язків і розвиток
Організувати таку активну і різнопланову діяльність — це окреме завдання. Розділити обов'язки допомогла вже існуюча структура бібліотеки: тут є відділи обслуговування, абонементу, читальний зал, відділ мистецтв, соціокультурний сектор… Кожен взяв на себе релевантну частину роботи. "Так, відділ мистецтв — це про майстер-класи. Читальний зал — загально-бібліотечні заходи і проведення свят. Читальний зал і відділ мистецтв ми навіть умовно об'єднали, створивши Фабрику бібліорозваг. Так їм зручніше комунікувати і домовлятися одне з одним", — пояснює Тетяна Ігнатова. Кожний відділ має свої напрацювання, а ще — інтереси та бажання працювати у певних напрямках. Так з'являються гуртки, краєзнавчі ініціативи, участь у проведенні фестивалів.
Важливим є і постійне спілкування між працівниками Лавреньовки. "Навіть в умовах пандемії на карантині ми збиралися щотижня по декілька разів у Zoom — придумували, як нам працювати тепер", — згадує Тетяна Ігнатова.
Фестивалі — квиток від бібліотеки у культурне життя
Бібліотекарі з Лавреньова переконані, що читання — це те, що формує проактивне, думаюче молоде покоління, а відтак ставлять собі за мету його популяризацію, зокрема, і через фестивалі. Так, Лавреньовка бере участь в організації двох місцевих фестивалів, що проводяться за підтримки місцевої влади. Це щорічні фестивалі «Відкрий свою книгу», який щороку обирає для проведення нове містечко або селище Херсонщини, та "Книжковий Миколай", щорічний зимовий фестиваль, який проходить у Херсоні до Дня Святого Миколая.
Так, найвідомішим проектом Лавреньовки є сольний проект бібліотеки — літературний тур «Книгомандри». У його рамках впродовж п'ятьох місяців бібліотека привозила до Херсона сучасних українських письменників, проводила з ними зустрічі і презентації у самому місті, а також возила їх по містечках та селищах області, даючи змогу навіть дітям з найвіддаленіших районів взяти участь у повноцінному культурному заході.
Перша спроба організувати візити відомих письменників у віддалені райони області базувалась на ентузіазмі і власних коштах. Тоді на заваді стало саме фінансове питання, тому бібліотека зайнялася пошуками фінансування для проекту і подала заявку на грант. Ідея "Книгомандрів" перемогла у програмі "Створюємо інноваційний культурний продукт" Українського культурного фонду — державної установи, спрямованої на розвиток культури та мистецтв в Україні (бібліотека отримала грант на суму 293 315 грн ), і, таким чином, отримав визнання на національному рівні. Це дозволило реалізувати літературний тур Херсонщиною "Книгомандри" в повному масштабі. Отриманий грант дозволив бібліотеці протягом червня-жовтня 2019 року провести 29 зустрічей з 17 сучасними українськими письменниками в місті Херсоні, містах, селищах та селах десяти районів Херсонської області при повних актових та бібліотечних залах школярів.
Ірина Кравець, директорка бібліотеки одного з сіл, до яких приїздили письменники з "Книгомандрами", вважає, що ініціатива ця для районів безцінна: "Ми провінція і тут не так розбалувані культурними розвагами: ні виставок, ні музеїв, ні концертів. І дуже добре, коли і молодь, і решта селян отримують можливість наживо поспілкуватися з письменниками. Звісно, завжди є ті, хто сидять в останніх рядах і гигикають, але у скількох учнів горіли очі! Для них ці зустрічі стали ковтком свіжого повітря. Якщо цей проект буде і надалі працювати, то це лише на добре".
Запрошували письменників бібліотекарі через Facebook — багато сучасних українських письменників активні у цій соцмережі і самі зацікавлені в тому, щоби промотуватися за межами своїх міст — по всій Україні. Поїздки на презентації у бібліотеки інших міст, містечок і навіть селищ — не така вже незвична справа, автори охоче погоджуються. Тим паче, що грантові гроші покривали їм дорогу, проживання, харчування.
У нагоді став досвід роботи з соцмережами і в іншому аспекті: "Книгомандри" активно рекламувалися у Facebook (так бібліотека отримала ще тисячу нових підписників), а проведені заходи транслювалися наживо у соцмережах, що суттєво збільшило аудиторію фестивалю — лише до таких трансляцій долучилося понад 17 тисяч глядачів. Окрім цього, бібліотека активно співпрацювала з місцевими ЗМІ. "Чесно кажучи, я навіть не могла подумати, що ЗМІ так підтримають наш проект. Завдяки Книгомандрам, ми всі із журналістами перезнайомились, і запросто даємо інтерв'ю на інших міських заходах. Ми навіть при реєстрації на заходи запитували: звідки ви дізнались про зустріч із письменниками? І люди відповідали, що із соцмереж або з сюжету на ТВ чи радіо", — поділилася Ірина Тарадименко. У невеликих містах, як то у Херсоні, останні теж часто зацікавлені в освітленні місцевих подій. Цією перевагою і скористалися у Лавреньовці.
Було із проведенням туру і багато клопоту: організація перевезень письменників по області, домовленості з водіями, автори, які повідомляли, що захворіли і не зможуть приїхати за тиждень до заходу, і пошук когось, хто погодиться у короткий термін, навіть… погода. Так, в один із днів презентацій Херсон накрила потужна злива і до спілкування з одним популярним письменником дійшло всього декілька людей. До роботи бібліотекарів додалося багато нових оперативних задач, а кризовий менеджмент став частиною їхньої рутини.
Письменники ж, з якими співпрацює бібліотека, радо розповідають про неї і Херсон як культурний центр у своїх соцмережах — так змінюється сприйняття цілого регіону. Ярина Каторож, львівська письменниця, вперше відвідала Херсон літературний саме завдяки "Книжковому Миколаю" ще у 2017 році і відтоді поверталася ще двічі, захоплена енергією, що її створює навколо себе Лавреньовка: "Бібліотека має вже дуже вірну аудиторію, тож багатьох людей, що прийшли на презентацію, я вже бачила; але з деким перетнулися вперше, що свідчить про непогану рекламу. Я поїздила багатьма містами України і була в багатьох книгозбірнях, і враження бували різні. Тож можу сказати, що Херсонська обласна бібліотека для юнацтва імені Бориса Лавреньова належить до тих, де видно, що люди працюють і стараються, створюючи чимраз цікавіший і глибший культурний простір у своєму літературному центрі".
Ганна Панюта, бібліотекарка з Полтави, каже, що Лавреньовка досить відома за межами Херсонської області. Вона зазначає, що найбільш цінне тут — це інноваційний підхід: бібліотека поєднує різні види діяльності: "У Лавреньовці бібліотекарі створили затишний та позитивний простір із гостинною атмосферою". Не кожна бібліотека з різних причин здатна на це. Чому? Ганна Панюта пояснила це на прикладі фестивальної діяльності Лавреньовки: "Це бібліотека обласного підпорядкування, у ній працює понад 40 людей. Наприклад, у нашій бібліотеці є лише 4 бібліотекарі. Нам цілий фестиваль не під силу". Отже, зрештою, розмір має значення.
Водночас, однією з проблем "Книгомандрів" є те, що, оскільки в 2019 році програма була реалізована за допомогою грантової програми, незрозуміло, як продовжувати її проведення після пандемії. Для фестивалю потрібні кошти, тому бібліотеці потрібно їх знайти, і поки що це ще питання, як.
Одним із обмежень для бібліотеки цього року, як і для багатьох з нас, стала пандемія COVID-19. Це змінило плани Лавреньовки та змусило глибше зануритися у можливості Інтернету. Лавреньовка не тільки стала активнішою у створенні контенту для своїх читачів, який вони можуть споживати під час соціального дистанціювання (наприклад, на своєму веб-сайті для клубів, або презентації для студентів шкіл та коледжів, які навчаються дистанційно), а й у вересні провела свій перший онлайн-фестиваль "Відкрий свою книгу". Це поставило перед бібліотекою нові виклики, що вимагали нових навичок від персоналу. Але в той же час це дозволило охопити і більшу аудиторію: люди, які не приїжджали особисто у Херсон, змогли брати участь у фестивалі або відвідати його як глядачі дистанційно. З новими викликами з'являються і нові можливості.
То в чому секрет?
Як зазначив експерт-урбаніст Влад Самойленко, щоб повернути людей до себе, бібліотекам потрібно адаптуватися до нових реалій та розвиватися. Щоб вижити, потрібно змінитися. Пристосовуйся або помри — еволюція, як виявилось, працює також з бібліотеками.
Лавреньовка — це не диво-місце, а бібліотекарі звідти — не супергерої. У своєму розвитку вона керується, передусім, потребами людей. А як дізнатись про потреби? Тетяна Ігнатова вважає, що вся справа в тому, щоб бути присутнім і слухати і дослухатися до того, про що говорять люди, про що говорять у школах, що кажуть колеги. Коли ви слухаєте, зазначає вона, відповіді на те, що робити далі, з'являються самі.
