“Краще нічого, ніж турнікет-убивця”: як убезпечити бійців від неякісних джгутів

Ситуація із забезпеченістю військових на фронті кровоспинними турнікетами складна. Серед тих, які отримують бійці, велика частка китайських, використовувати які експерти не радять. "Рубрика" з'ясовувала, чому так склалося і як можна змінити ситуацію.

"Не купляйте «краще це, ніж нічого». Бо в цьому випадку якраз краще нічого, ніж, наприклад, турнікет-убивця", — ішлося в дописі, поширеному Генеральним штабом ЗСУ України 10 червня минулого року.

Після періоду 2014-2015 років саме в перші місяці повномасштабної війни ця проблема набула особливої гостроти.

"Ця проблема рік тому стояла настільки гостро, що доводилося використовувати порізані шини від велосипедів, і це було краще, ніж те, що передавали бійцям під виглядом турнікетів. Минулого року ніхто не міг дістати нормальну якість турнікетів, тому що виробники просто були не готові задовольнити такий величезний попит.

А вітчизняні виробники того ж турнікета SICH, наприклад, були тоді підкошені бойовими діями й не могли швидко відновити виробництво. Зараз потроху ситуація виправляється", — ділиться старший інструктор Позаштатного центру тактичної медицини Олександр Стерліков.

Проте забезпеченість військових турнікетами і якість великої кількості тих турнікетів, що їх мають бійці, все ще далекі від задовільних.

"Турнікетів не вистачає, і особливо не вистачає якісних турнікетів. Але не можна сказати, що держава не забезпечує, вона надає турнікети. Вона, буває, закуповує український турнікет SICH, оригінальні CATи, фонди надають CATи. Чи буває, що приходять від держави неякісні турнікети? Так, таке теж буває, Це не поголовні випадки, але трапляється", — говорить волонтер, інструктор з тактичної медицини TCCC рівня ASM Володимир Притула.

"Рубрика" поспілкувалася з чотирма експертами й вони всі як один категорично проти використання пристроїв, які українські інженери-підприємці намагались і намагаються зробити самотужки, щоб задовольнити потребу в кровоспинних джгутах.

"Вони знають, як працює турнікет, але не розуміють, яким він повинен бути", — формулює проблему Олександр Стерліков.

Представник "Центру Тестування Турнікетів" Віктор Апполонов наголошує: турнікет лише на перший погляд здається нескладним пристроєм. Насправді він високотехнологічний і містить багато нюансів, які пройшли тривалу еволюцію. Цих нюансів не знають і не враховують ті, хто намагається зробити "самопальні" інструменти.

Яку функцію має виконати якісний турнікет? На полі бою пріоритет — самодопомога. Тож турнікет — це засіб боротьби з масивною крововтратою саме на полі бою. 

"Кажуть, що найкраща допомога на полі бою — це вогонь у бік супротивника. Тому що так ми «прибиваємо» противника до землі, і в цей час поранений може спробувати сам собі надати допомогу, — пояснює Віктор Апполонов. — Кровоспинний турнікет має проєктуватися з урахуванням фізичного та психологічного стану пораненої людини. Боєць і так перебуває на полі бою в стані постійного стресу, а тут ще й додаються фізичні ушкодження.

Пошкодження магістральних судин верхніх та нижніх кінцівок та масивна кровотеча, яка виникає при цьому, доволі швидко приводять людину до стану безпорадності. У найгіршому варіанті, якщо людина у свідомості, але має пошкодження, наприклад, стегнової артерії, у неї є секунд 30, не більше 40, для надання собі допомоги".

Тому якісний турнікет —  це комбінація, прорахованих до дрібничок інженерних рішень. Наприклад, у турнікетах вороткового типу, яких в Україні більшість, довжина стрічки, матеріал та виліт стрічки під воротком відрегульовані. Вони забезпечують необхідний діапазон роботи турнікета: максимум за чотири півоберти досягати фіксації на найбільш складних кінцівках. Найскладнішою кінцівкою, пояснює експерт, у "Центрі Тестування Турнікетів" вважають нижню кінцівку обхватом 70+ сантиметрів із суттєвим жировим прошарком.

Як працює технологічність? Підворотковий виліт внутрішньої стропи має дозволяти пораненому легко почати закручувати вороток, адже людина швидко втрачає сили. А якщо вона зможе почати, далі буде легше виконати необхідні оберти. Якщо ж турнікет тугий і не дозволить легко стартувати, це може означати смерть бійця. Так само, якщо турнікет протягом двох годин не триматиме "глухе" перекриття, а "травитиме" кров, людина може померти в дорозі до медиків.

"В Україні є нормальні турнікети і є всякого роду непотріб. Непотріб — це «китайщина». Його досить багато на нашій війні. Чому? Тому що заходили великі партії таких турнікетів, вони навіть продавалися у великих мережах", — розповідає Віктор Апполонов.

Крім того, такі вироби дешевші, і часом волонтери купували й, на жаль, досі купують їх для бійців, адже таких моделей можна придбати більше за ті самі гроші.

На жаль, смертей від таких турнікетів в українському війську було багато, стверджують експерти. 

"Я днями у воєнторгу на власні очі бачив у продажу два турнікети. Один якісний, дорогий, а другий китайський за 450 гривень, — ділиться Олександр Стерліков. — Знаю реальні випадки, коли люди гинули через те, що їм наклали неякісні турнікети. Особливо на початку повномасштабного вторгнення дуже багато було таких інструментів, які наче спочатку спрацювали, а потім людину просто не довезли, бо конструкція розійшлася. Був навіть випадок, коли розігнулися пластикові ріжки, вороток просто вилетів, і турнікет розкрутився. Людину не врятували".

Віктор Апполонов говорить, що китайські вироби в більшості не відрізняються один від одного: "Вони всі на один вигляд. Чорні, а кінчик червоний, на ньому немає ніякої інформації про виробника. Максимум на китайському може бути якась назва. Тобто, якщо взяти з десяток різних китайських турнікетів і звільнити їх від упакування, вони не відрізнятимуться".

Китайські джгути переважно ламаються ще на етапі, коли ви тільки починаєте їх накладати. Але якщо китайський інструмент міцний і не тріснув, це зовсім не означає, що він якісний. На таких взірцях, де внутрішня стропа достатньо товста, щоб не рватися за будь-яких навантажень, може спостерігатися своєрідне явище. Це непропорційне зростання тиску на кожен півоберт воротка турнікета.

Головне, до чого призводить подібне явище, це фізична неможливість створити необхідний рівень тиску не тільки пораненою людиною, але й цілком здоровою. Також погана еластичність стропи призводить до того, що такі турнікети спрацьовують через раз. Тобто в китайських моделях дві протилежності: вони або затовсті, або затонкі. Це окрім інших недоліків.

"Якщо ви людині даєте китайський джгут, то вона думає, що у неї є надія на порятунок. Ця людина не напружується, не шукає далі собі джгут. Потім вона дістає поранення, цей китайський джгут ламається і людина помирає, — окреслює сумну, але цілком реальну картину голова Всеукраїнської спілки парамедиків Ярослав Вус. — Якби ми цій людині сказали: «Слухай, ти дорослий дядько/доросла тітка, отримуєш зарплату, купи собі нормальний джгут. Ми тобі нічого не дамо», то ця людина шукала б рішення цієї проблеми, вона шукала б якісний джгут, інші складові аптечки".

Ситуація ускладнюється ще й тим, що недоброчесні виробники почали виготовляти підробки під оригінальні сертифіковані турнікети. 

"Зараз з'явилися китайські підробки, які майже не можна отак взяти в руки й відрізнити від оригіналу. Там є всі штампи, є якісь написи, схожі пакування, — каже старший інструктор Позаштатного центру тактичної медицини Олександр Стерліков. — Розрізнити можна тільки по окремих деталях. Але зрозуміло, що воно хоч і схоже, але не працює, це неякісний турнікет". 

Також на ринку є і китайські репліки, наприклад, "турнікет типу CAT". 

"Це навіть не підробка. Він просто схожий на турнікет CAT. Але цей інструмент так само не працює", — додає Володимир Притула. 

Українська армія великою мірою народна. Це плюс, адже волонтери та всі небайдужі намагаються закрити потреби, на які у держави не вистачає ресурсів. Алі це й мінус, якщо говорити про підходи до забезпечення бійців складовими аптечки. 

"Наприклад, в американській армії все стандартизовано. Боєць отримує тільки перевірені інструменти, і він їх не отримує ніяким іншим чином, аніж від своєї армії. Потреби ж нашої армії ще з 2014 року великою мірою покривають волонтери й донатори. І якщо помилково зайшла благодійна партія «китайщини» і її передали офіційно на баланс якоїсь частини, то поки це все не використають, нічого іншого не дадуть. На додачу, на кожен випадок використання складових з індивідуальної аптечки, яку видали централізовано, потрібно проводити розслідування випадку травматизму із відповідним оформленням. На жаль, у цьому аспекті наша армія ще совкова", — каже Віктор Апполонов. 

На жаль, на рівні держави ще немає повного розуміння, наскільки важливим є забезпечення турнікетами, причому саме якісними, констатують експерти.

Голова Всеукраїнської спілки парамедиків Ярослав Вус звертає увагу на шкідливі ментальні риси українців: намагання зекономити й намагання брати кількістю, а не якістю. Таким чином ті волонтери, які дбають більше про свої амбіції, ніж реальні потреби бійців, заробляють собі "славу", передавши замість ста якісних тисячу неякісних інструментів.

"Якість турнікетів неможливо перевірити без лабораторних досліджень. Якщо волонтер надягає його собі на ногу і каже: «О, затерпла, нічого не відчуваю, працює!» — це ще аж ніяк не показник якості. Необхідно отримати лабораторне підтвердження", — говорить Олександр Стерліков. 

• "Центр Тестування Турнікетів"

24 лютого минулого року створили "Центр Тестування Турнікетів" — саме для того, щоб відфільтровувати не тільки неякісні закордонні вироби заводського виробництва, але і продукти "творчості" вітчизняних "кулібіних" різних мастей, розповідає член Центру Віктор Апполонов. 

"Центр Тестування Турнікетів" спочатку був створений під егідою Міністерства охорони здоров'я. Спершу в команді було п'ятеро людей, але з часом частина відсіялась, адже це волонтерська робота. Центр своїми зусиллями створив у Львові лабораторію, яка дозволяє, використовуючи удосконалену методику, досліджувати турнікети. У цій лабораторії випробовують вироби та дають висновки щодо (не)придатності того чи іншого виробу. 

"З часом членів Центру поменшало, залишились я і мій колега Володимир Яременко. Ми створили громадську організацію, щоб мати офіційний статус, — розповідає Віктор Апполонов. — Того напливу непотребу, що був у перші сім місяців великої війни, вже немає, тому зараз такої кількості людей достатньо".

Експерт також звертає увагу, що важливо контролювати саме виробництво інструментів:

"Мало зробити, наприклад, 10 нормальних турнікетів. Потрібно витримати якість у цілих партіях по тисячі штук". 

• Удосконалення процесу сертифікації

"Проблема в тому, що навіть неякісні турнікети можуть відповідати сертифікату відповідності. Тому що сертифікат відповідності це буквально сертифікат про те, що цей виріб має стропу, має вороток, має стрічку, відповідає назві «турнікет». Чисто технічно це виріб «турнікет». Те, що він не рятує життя, це інша справа", — каже Олександр Стерліков.

Тож усе те, що роблять і продають наші горе-винахідники, вони роблять у межах нинішніх правил. 

"У нас немає стандарту, що таке турнікет. Немає чітких вимог до цього виробу. У нас є сертифікати відповідності, але сертифікати відповідності не зрозуміло чому. Тому що турнікет у нас досі проходить по кодах УКТЗЕД як текстильний виріб або як виріб з металевою пляшкою. Отак і сертифікують, на жаль", — говорить Володимир Притула. 

Олександр Стерліков зауважує, що прописати критерії якості й провести це через МОЗ та інші інстанції — величезна робота. Це буде тривалий і важкий шлях.

• Притягнення до відповідальності

"Ситуацію можна було б змінити, якби за передачу неякісних турнікетів були передбачені покарання як за вбивство чи державну зраду, наприклад, давали 15 років в'язниці. Два-три таких би випадки були і решта вже б купували те, що потрібно, а не те, що дешеве", — переконаний Ярослав Вус. 

Поки що це все суто моральна відповідальність і виробників, і продавців, і волонтерів та всіх інших, залучених до процесу. 

• Інформаційно-просвітницька робота

Саме на неї радить ставити акцент Олександр Стерліков: боротися інформаційно, пояснювати бійцям, показувати, чому неякісний турнікет може вбити. 

Ярослав Вус на своїй фейсбук-сторінці регулярно викладає відео з "самопалами" різних видів, де дуже іронічно оцінює характеристики цих виробів, які продовжують масово продаватися в Україні. 

Історично так склалося, що саме у США виробляють такі турнікети й розробили такі стандарти, на які орієнтується весь світ. 

Комітет TCCC (Tactical Combat Casualty Care) — це підрозділ Міністерства оборони США, який займається формуванням протоколів надання першої догоспітальної допомоги (U.S. Department of Defense's Committee on Tactical Combat Casualty Care (CoTCCC). 

"Окрім цього він рекомендує певні інструменти для американської армії, зокрема для надання першої допомоги. І в них є перелік цих інструментів, тобто тих самих турнікетів", — говорить Віктор Апполонов. За цим стоїть багаторічна робота і мільйони вкладених доларів. Відтак на виході маємо справді високотехнологічні та перевірені інструменти самодопомоги. 

Комітет TCCC визнає і рекомендує турнікети:

• CAT (розроблене вже сьоме покоління цього інструмента)
• SOFTT-W
• SAM XT
• TMT
• RMT
• TX2 & TX3.

Використовувати тільки їх радить інструктор з тактичної медицини TCCC рівня ASM Володимир Притула. 

"Не всі турнікети з переліку TCCC реально працюють. Ми не знаємо, чому так. Наші висновки базуються на дослідженні тих зразків, які потрапляли нам у руки", — каже член "Центру Тестування Турнікетів" Віктор Апполонов.

"Центр Тестування Турнікетів" радить використовувати турнікети CAT, SOFTT-W, TMT, SAM XT.  

"Ми їх пропускали через нашу лабораторію, тому рекомендуємо для використання в нашому війську. Плюс ми радимо український турнікет SICH. По-перше, він розроблявся за допомогою української такмедспільноти. По-друге, у нього досить великий бекґраунд використання, уже протягом восьми років, — каже Віктор Апполонов. — За цей час ми допустили ще одного українського виробника — це турнікет DNIPRO". 

Важливо! Усі експерти також сходяться на думці, що "турнікет має йти з навичкою ним користуватися і з бажанням бійців тренуватися", як зазначив Володимир Притула. Тут багато залежить від командирів, які можуть забезпечити таке навчання для бійців. 

"Турнікет – другий за значенням для бійця після особистої зброї", — переконаний Віктор Апполонов. Саме таке розуміння — на рівні кожного воїна, волонтера, виробника, постачальника, загалом держави — стане правильним рішенням, щоб засоби порятунку були справді такими, що рятують.