Козача Лопань вільна: як прикордонне селище на Харківщині повертається до життя

Російські окупанти понад пів року контролювали селище Козача Лопань, що на півночі Харківщини. Шість місяців — чималий строк, і те, що ми бачимо зараз в Ізюмі, Балаклії, інших звільнених населених пунктах, показує, що за цей час російські військові вчинили сотні воєнних злочинів, фактично — геноцид українського народу. Козача Лопань не стала винятком. Тут окупанти вбили та покалічили сотні людей. 

Нині селище вільне від окупації російської орди. Кореспондент "Рубрики" побував у Козачій Лопані та побачив, як селище робить перші ковтки свободи. 

Синьо-жовтим по триколору

Біля селищної ради у Козачій Лопані людно. Там сходяться місцеві, аби розв'язати нагальні проблеми, чи просто поділитися пережитим. 

У приміщенні сільради залишилось чимало артефактів, які нагадують про окупацію. Туди росіяни навезли купу пропагандистських матеріалів. Роздавали їх місцевих та сподівались на підтримку.

Встигли росіяни виготовити і спеціальну табличку з назвою свого "керівного органу".

На в'їзді в село — розфарбований у кольори російського триколора паркан. Після звільнення терпіти це місцеві довго не стали — там уже з'явилося "козацькому роду нема переводу". А кольори якраз змінюють на рідні "жовто-блакитні".

Але не артефактами чи кольорами ненависного роспрапору залишилися росіяни в пам'яті місцевих. А своєю жорстокістю і нелюдським поводженням. 

"За весь час окупації у нас в громаді загинуло 200 людей та покалічені понад 500", — говорить голова Дергачівської ОТГ В'ячеслав Задоренко. 

У Козачій Лопані росіяни масово викрадали людей та звозили їх у катівні. Одна з них розташована у приміщенні місцевого вокзалу. 

Викрадених місцевих мешканців намагалися зламати — змусити зізнатися у тому, чого вони не вчиняли або погодитися на співпрацю. 

Та цинічності й ницості рашистів немає меж — місцеві кажуть, що звірячі побиття окупанти вчиняли не лише аби схилити до співпраці чи вибити "свідчення": 

"Сюди привозили нотаріуса і катували людей, щоб змусити їх переписати своє майно на підставну людину. Часто викрадали цілі сім'ї. Дітей брали, щоб краще впливати на батьків", — розповідає В'ячеслав Задоренко. 

За його словами, у селищі траплялися і випадки зґвалтувань. 

Нині в Козачу Лопань приїхали військові психологи, які працюють з місцевими, що постраждали від росіян. 

Зустріти своїх 

Люди говорять, що зі сльозами та обіймами зустрічали в селищі українських військових. Та раді, що на багатостраждальному залізничному вокзалі, як і біля селищної ради, замайорів український прапор.