Каністерапія для пенсіонерів: як безпритульні собаки допомагають людям похилого віку у Вінниці

Аліса Смагіна

Каністерапія — лікування за допомогою спеціально навчених собак, використовується на заході вже більше 50 років. Ідея терапії за участю тварин з'явилася у американського психіатра Бориса Левінсона, який помітив, що його клієнти значно краще реагують на лікування після спілкування з його домашнім улюбленцем — веселим та жвавим псом на ім'я Джингл. Позитивний досвід Левінсона підхопили і інші психологи і психіатри, і цей метод реабілітації став надзвичайно популярним у багатьох країнах. І хоча в Україні МОЗ ще не визнав каністерапію офіційно, практикують цю альтернативну методу і у нас. Останні п'ять  років українські собаки-терапевти успішно працюють у різних куточках нашої країни, отримуючи при цьому слова вдячності та любові від маленьких та дорослих пацієнтів.

Попри свою назву, каністерапія — це не лікування собаками, а використання їх партнерських якостей фахівцем (психологом, реабілітологом) при роботі з пацієнтами. Пацієнтами можуть бути діти, дорослі, люди похилого віку, а якості собаки — це її весела вдача, спокійний характер, товариськість, терплячість і схильність до емпатії.

Чотирьохлапі ескулапи допомагають дітям долати невпевненість і страхи, дорослим — боротися з посттравматичним синдромом, людям похилого віку — справлятися з неуважністю, самотністю та стресом. Численні дослідження показали — собаки здатні чинити позитивний вплив на хід лікування депресії, безсоння, розладів харчової поведінки, неврозів, відновлення після травм, інсультів, стресових інших розладів, корекції ДЦП, синдрому Дауна, хвороби Альцгеймера, різних видів деменций, а також розладів аутистичного спектру (РАС).

Ті, у кого є вдома собаки, знають, як добре вміють заспокоювати і знімати стрес домашні улюбленці — притиснув до себе після напруженого дня хвостатого члена родини, погладив, погрався трохи — і будь-які проблеми вже не виглядають такими вже страшними. Цей тип неусвідомленої каністерапії фахівці називають неспрямованим. Для спрямованих сеансів терапії використовують спеціально підготовлених собак, при чому ні порода, ні зовнішній вигляд собак не мають особливого  значення, головне, щоб "терапевт" був соціально орієнтованим, проявляв високу емоційну чутливість по відношенню до людей і швидко адаптувався в різних середовищах.

У Вінниці, за підтримки Міжнародного благодійного фонду FOUR PAWS International, собаки-терапевти допомагають мешканцям Вінницького обласного пансіонату для осіб з інвалідністю і осіб похилого віку долати прояви захворювань, з якими вони зіткнулися. Особливістю цього проекту є також те, що собаки, які беруть участь у таких візитах та активностях — це колишні безпритульні собаки, які пройшли відповідний відбір, підготовку і тестування за стандартами фонду.

Команда вінницького відділення фонду "Чотири лапи" складається з двох собак, двох провідників собак та психолога. Собак готують виключно методом позитивного підкріплення, при якому вони навчаються поведінці та взаємодії з людьми через позитивний досвід і при якому немає місця примушуванню чи покаранню.

Ян Петінов

Собаки для пенсіонерів — як усе почалося?

Психолог Ян Петінов, керівник українського проекту Людино-Тваринної Взаємодії, який реалізує в Україні у місті Вінниця Міжнародний благодійний фонд "Чотири лапи", розповів, що ідея працювати у Вінницькому обласному пансіонаті для людей похилого віку та осіб з інвалідністю народилася восени 2019 року, коли фонд розвивав проект, у якому собаки Буся і Ліса на чолі з психологом та поводирями, працювали з дітьми з особливостями розвитку. "Нас запросили до співпраці штатні психологи пансіонату. Поміж основними заходами, які проводились у пансіонаті, досить доречними стали для мешканців і наші візити з собаками. Ті, хто полюбляв приходити на зустрічі з собаками, мали можливість проявити свої безумовні позитивні емоції, погладити та попригощати чотирилапих гостей, згадати про своїх улюбленців в минулому та перенести на собак свою здатність до турботи, любові та доброзичливості навіть у непростих життєвих обставинах".

Поводир Тетяна Мурашко з собакою-терапевтом Лісою

У Вінниці є Муніципальний притулок для тварин, саме з нього і відібрали одну з чотирилапих співробітниць — Лісу. ЇЇ знайшли у 2018 році під лавкою на трамвайній зупинці, куди вона забилася, ховаючись від перехожих та пекучого сонця. Собака виглядала дуже голодною, змусити її покинути схованку змогли тільки смаколики, які запропонували їй члени команди "Чотири лапи". Лісу привезли у місцевий притулок для тварин для ветеринарного огляду, а також для спостереження за поведінкою. Щойно завершилося лікування і вона стала почувати себе краще, виявилося, що Ліса може стати чудовим кандидатом для проекту Людино-Тваринної Взаємодії. Ліса зарекомендувала себе як відмінна навчальна собака, вона робила гарні успіхи у дотриманні інструкцій провідника для виконання різних завдань у роботі з людьми, мала контактний характер. Іншу собаку — Бусю, чотирилапці прихистили, отримавши її від волонтерів зі Львова. Доброзичлива до людей Буся проявляла здатність до аналітичного мислення, була емоційно стійкою до різних ситуацій й цікавою до спілкування. Надзвичайно активні та розумні Ліса і Буся показали, що вони можуть бути собаками-компаньйонами, здатні дарувати радість і насолоджуватись життям самі, і головне — вміють і хочуть любити людей. 

Загалом, у вінницькому пансіонаті проживає більше 200 осіб. Це люди похилого віку та люди з інвалідністю І та ІІ групи старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду та медичної допомоги. Хтось проходить планову реабілітацію, інші, не маючи близьких родичів, які б могли за ними доглядати вдома, оселяються в пансіонаті назавжди. 

Крім проведення реабілітації та оздоровчих процедур, у пансіонаті працюють гуртки за інтересами, є парк і спортивний майданчик, бібліотека і музей етнографії, актова зала і навіть діючий православний храм. А ось домашніх улюбленців у ньому, як і в багатьох подібних закладах, не зустрінеш — тварини потребують постійного догляду і сил, яких у пацієнтів часто не вистачає. 

Між тим, досвід закордонних фахівців свідчить —  собаки і коти сприятливо впливають на осіб з інвалідністю і людей похилого віку. Так, у штутгартському центрі психічного здоров'я Mentalcare кілька років "працює" пудель Майло. "Він випромінює почуття захищеності та тепла", — кажуть пацієнти центру. Активно виступає за терапевтичні візити тварин також і німецький Інститут Роберта Коха, наголошуючи на їхньому позитивному впливі на стан пацієнтів. Помічено, що в результаті спілкування з тваринами відбувається підвищення розумових і рухових здібностей. У мешканців будинків похилого віку і пацієнтів клінік поліпшується сон, вони стають менш недовірливими і неуважними. Крім того, нереалізовані  потреби у стосунках серед людей можна частково компенсувати взаємодією з пухнастими друзями, бо вони здатні довірливо йти на контакт, безумовно приймати й щиро радіти кожній зустрічі. Психологи вінницького пансіонату розуміли — анімалотерапія є необхідною і для мешканців їхнього закладу. 

Так на допомогу літнім і особливим людям прийшли колишні безпритульні собаки, які колись самі потребували допомоги від людей.

Буся та її наставниця Наталія Сорокіна

Особливі стосунки між людиною і собакою

Практикуюча психологиня Леся Макотяк, яка на той час працювала в пансіонаті і була ініціатором запрошення собак-терапевтів до спілкування з пацієнтами, згадує: "Спочатку доводилося пояснювати, для чого потрібні заняття з людино-тваринної взаємодії. Декому з працівників це здавалося диковинкою і вони з обережністю ставилися до ініціативи, але згодом, спостерігаючи за результатами таких зустрічей, сприйняли з розумінням. Звісно ж, інтерес до даного проекту проявляли не всі жителі пансіонату, та з часом ми знайшли тих, кого  заняття зацікавили на постійній основі. Під час занять на обличчях людей з'являлися посмішки, моментами лунав гучний сміх. Я була вражена тим, наскільки  люди з інвалідністю та похилого віку відкрито й щиро взаємодіяли з собаками без страху, сумнівів, бар'єрів і як щиро раділи тваринам. Спостерігаючи за ними, в мене з'явилася думка, що у людей і собак особливі стосунки, які неможливі саме у такому змісті й прояві між людьми. Це щось особливе!".

Леся Макотяк

Леся Макотяк відмічає, що представники фонду "Чотири лапи" виконували свою діяльність професійно, щиро, із запалом і приїздили у пансіонат із позитивними емоціями. Психолог Ян Петінов і провідники Тетяна Мурашко та Наталія Сорокіна завжди проводили заняття з турботою про мешканців пансіонату, виконували роботу душевно та з любов'ю.

До карантину візити з собаками в пансіонат відбувалися раз на тиждень. Кожного разу Ян та його помічниці бачили, як їх чекають мешканці та з якою радістю проявляли вони свою задоволеність від таких зустрічей. Був випадок, коли один мешканець пансіонату на інвалідному візку потрапив на сеанс каністерапії і почав усміхатися крізь сльози – а його родичі розповіли, що вони вперше побачили чоловіка радісним за довгий час реабілітації після інсульту.

"Для мене особисто, — ділиться Ян Петінов, — це можливість забезпечити необхідне спілкування для людей, які потребують допомоги у подоланні відчуття самотності та раді будь-якому позитивному промінчику у своєму житті. У перший наш візит ми приїхали до мешканців пансіонату командою, а поїхали з відчуттям, що стали великою родиною. Маю переконання — кожному з нас потрібно любити життя своє і кожної істоти на цьому світі, а якщо ще є можливість комусь допомогти і змінити чиєсь життя на краще – не зволікати.

Як для фахівця, для мене дуже важливо створювати такі зустрічи та вивчати їх вплив на психо-емоційний стан людей в особливих ситуаціях, щоб в майбутньому доводити свою професійну службу суспільству до досконалості. І нарешті, наша команда прагне власним прикладом показати, що безпритульні собаки можуть бути прилаштовані, навчені та стати вірними компаньйонами або друзями для людей. Подібні проекти реалізуються благодійним фондом FOUR PAWS також у Румунії та Болгарії".  

А що зараз, на карантині?

На жаль, візити вухатих терапевтів припинились через карантинні обмеження — мешканці пансіонату входять до групи підвищеного ризику. Але команда фонду "Чотири лапи" з нетерпінням чекає на можливість відновлення своєї роботи, а Ліса і Буся завжди готові до нових зустрічей. Адже ціль проекту – це можливість дарувати радість людям у державних закладах інтернатного типу, хоч туди з собаками і досить важко потрапити через ряд бюрократичних причин, зокрема відсутність законодавчих документів, які б регулювали метод каністерапії або людино-тваринної взаємодії як частину соціально-психологічного супроводу людей з особливими потребами. За кордоном такі проекти дозволені та регулюються державними органами на благо суспільства. "Сподіваємося, — каже пан Ян, — що колись і в Україні перешкод добру буде менше".

Зараз собаки проживають зі своїми провідниками, з ними ж і залишаться після виходу на "пенсію". Але до пенсії ще далеко. Поки що Буся і Ліса вдосконалюють свої навички, зустрічаються з дітьми, спілкуються з юними журналістами. 

На заняттях фонду "Чотири лапи" дітям розповідають про те, як слід допомагати безхатнім тваринам, як поводити себе з ними, як розрізняти невербальні сигнали собак. Присутність Ліси і Бусі, учасниць проекту "Людинно-тваринна взаємодія", роблять ці заходи ще цікавішим. Адже, своїм яскравим прикладом Ліса і Буся показують, що життя будь-якого безпритульного собаки може бути наповнене змістом.

"Зміна ставлення людей до безпритульних тварин є нашим пріоритетом, — наголошують у фонді, — своєю діяльністю ми намагаємося прищеплювати любов до чотирилапих друзів з дитинства. Проєкт "Людинно-тваринна взаємодія" ТОВ "Чотири лапи Україна" і надалі буде продовжувати свою діяльність направлену і на психологічну допомогу людям, і на зміну ставлення до безпритульних чотирилапих, адже вони теж заслуговують на повагу та високу якість життя".

↓Читайте також

Собака на годину: як на Кіровоградщині допомагають підготуватися до хатнього улюбленця

Санітари природи: як дніпрянка навчила собак збирати сміття

А ще "Рубрика" розповідала, як у Херсоні бібліотека впроваджує каністерапію та собака-терапевт займається з дітьми читанням.