Інклюзивні теплиці: як у Вінниці працевлаштовують молодь з важкою інвалідністю
"Не вірте розповідям про те, що з кимось сталося диво, мовляв, сиділа дитина вдома і нічого не вміла, і раптом якась діяльність виштовхнула її на кардинально новий рівень. Усе наше життя — невтомна праця", — ділиться ініціаторка проєкту.
Люди з інвалідністю можуть мати спеціальні потреби, але в іншому вони нічим не відрізняються від інших: так само, як і усі, вони хочуть вчитися і працювати, подорожувати і розважатися, заробляти і бути незалежними. Тобто жити повноцінним життям. Часи, коли людей з важкою інвалідністю відправляли на пожиттєву "висилку" у спеціалізовані інтернати, тому що вони не відповідали наративу про "здорове соціалістичне суспільство", закінчилися. Разом з цим поступово відходить у минуле і стереотип про те, що такі люди потребують лише співчуття, догляду і мінімальної матеріальної підтримки.
У провідних європейських країнах, де політика держав базується на забезпеченні людей з інвалідністю "не рибою, а вудочкою", вже нікого не дивують молоді люди з ураженнями опорнорухового апарату або ментальними розладами, які працюють в офісах і у сфері побутових послуг, на виробництвах та сільськогосподарських підприємствах. Підтримані державою і суспільством, вони почувають себе впевнено, мають змогу самореалізуватися, приносити користь і відчувати себе рівними.
В Україні в авангарді руху зі створення інклюзивних умов для трудової зайнятості людей з інвалідністю стають громадські організації. У Вінниці Асоціація захисту прав та допомоги людям з інвалідністю "Відкриті серця" реалізує на базі соціальних майстерень ряд проєктів, націлених на працевлаштування молоді з важкою інвалідністю: "Тепличне господарство та комплексне робоче місце – шлях добробуту родин людей з інвалідністю", "Втілення інклюзивної моделі зайнятості членів сімей, в яких живуть люди з важкими формами інвалідності" та соціальний магазин "Крамниця здобутків".
Завдяки ціленаправленій роботі Асоціації, два роки тому у передмісті Вінниці, в селі Дорожне, з'явилося тепличне господарство, у якому працюють такі молоді люди.
Як українці надихнулися польськими "Ведмедиками"
Вінницькі соціальні майстерні від ГО "Відкриті серця" працюють з 2011 року. Метою їх створення стало створення можливості для духовного відродження, реабілітації та повернення в громаду молоді з функціональними обмеженнями. Тут молоді люди могли займатися творчістю і посильно працювати — обробляти деревину, майструвати сувеніри, робити свічки і мило. Як розповіла голова Ради Асоціації Світлана Демко, ідея розширити соціальні майстерні за рахунок тепличного господарства виникла під час навчально-ознайомчого візиту у Поморське воєводство Польщі, м. Гданськ, у рамках заходу "Соціальне підприємство для інклюзивного розвитку із фокусом на жінок», організованого проєктом ПРОМІС у партнерстві з польським Фондом міжнародної солідарності.
Під час подорожі українці були вражені діяльністю Фонду "Спільнота Бурого Ведмедя", який допомагає інтеграції осіб з інвалідністю. Більше 50 "Ведмедиків", так Пан Куба, місцевий священик і голова Спільноти, називає Підопічних Фонду, працюють на великому господарстві, забезпечуючи себе найбільш необхідним. У господарстві 30 корів, кози, конева ферма. Тут у сироварні варять сири, займають призові місця у національних конкурсах з конярства та виставках собак, виготовляють сувеніри та мають свою крамницю. Також для того, щоб людям з інвалідністю було зручніше, фонд за підтримки громади побудував будинок для проживання працівників з інвалідністю. Велику допомогу "Ведмедикам" надають місцеві фермери, друзі, сусіди та просто небайдужі люди.
Чому теплиці?
Теплиця у Гданську в інклюзивному господарстві носила допоміжний характер — тут члени спільноти вирощували прянощі для додавання їх у сири. Вінничани ж, надихнувшись прикладом поляків, вирішили зробити тепличний комплекс одним із основних напрямів у роботі своїх соціальних майстерень.
Невеликий досвід щодо роботи з теплицями у "Відкритих сердець" уже був. Кілька років тому вони самотужки зробили першу теплицю зі старих вікон, там поралися батьки особливих діток. Але після побаченого у Польщі члени спільноти зрозуміли — їм теж необхідна теплиця професійна, причому така, яка б повністю була пристосована для роботи людей з особливими потребами. Ідею допоміг реалізувати Проєкт "ПРОМІС", "Тепер, — пишається Світлана Демко, — у нас працює цілий тепличний комплекс з арочною теплицею, у якій є автоматичний — крапельний полив, опалення, освітлення, вентиляція та кількаярусне обладнання для комплексного вирощування рослин".
Теплиці, у яких працюють люди на візках
Інноваційна, сучасно облаштована, теплиця має 100 кв.м. площі, а головне, вона є повністю безбар'єрною, адже тут працюють люди на інвалідних візках. Триярусні полиці для рослин зручні для людей, що працюють на візках, крім того, по різні боки теплиці є майданчик, де можна вільно розійтись навіть двом візкам.
Аграрним премудростям навчалися, консультуючись з фахівцями тепличного господарства. Досвідчені експерти не лише роз'яснювали, як саме піклуватися про рослини, а й давали слушні рекомендації щодо обладнання і інструментарія. За результатами навчань "Відкриті серця" змонтували відео-уроки по формуванню навичок роботи в теплицях. Матеріал викладений в відео-уроках спрощеною мовою, що сприяє його доступності.
Завдяки задіяним технологіям теплиця працює всесезонно. Третій рік поспіль тут успішно висівають помідори, огірки, перці, брюссельську капусту, кольрабі, кабачки. Також вирощують мікрогрін, зелень, пряні трави, декоративні квіти та кущі.
Зараз у новій теплиці створено 8 робочих місць, тут працюють 16 молодих людей з інвалідністю, їм допомагають 10 осіб групи супроводу, у тому числі члени їхніх сімей. Молоді люди працюють по черзі, згідно з індивідуальними графіками, але як розповіла пані Світлана, роботи у тепличному господарстві вистачає всім протягом всього року, та й врожаї збирають добрі.
"Лише одних помідорів нам вдалось висадити більше півсотні кущів, і майже кожного дня ми збирали по кілька ящиків смачнющих томатів. Огірки — кожного дня по відру! Восени продовжуємо обробляти вирощене: робимо компоти, сушимо овочі та зелень, варимо варення, соки, багато овочів заморожуємо і таким чином забезпечуємо овочевими заготовками всіх своїх співробітників. Також в осінній сезон прибираємо залишки врожаю і прилеглу територію, готуючись до зими. Зимою готуємо грунт та дезинфікуємо теплиці".
Батьки з групи супроводу особливих працівників наголошують: основна їхня роль не в постійній опіці своїх дітей під час роботи, а в забезпеченні безпеки під час роботи і моральній підтримці своїх підопічних. Робота не всім дається легко, адже працівники теплиць мають різні ступені ураження кінцівок, порушення координації рухів, тож без м'якої ненав'язливої страховки не обійтись, але по суті вони роблять все самі: пікірують розсаду, зрізають зелень, поливають рослини, переставляють горщики. "Я бачу на власні очі, — каже мама однієї з дівчат, — які вони щасливі від того, що можуть стати в ряд зі звичайними людьми, бути в колективі, займатися корисною справою. Спостерігаю, які вони горді за себе і за свою працю. На роботі ми можемо побачити своїх дітей ніби сторонніми очима: як вони відкриваються до нового, спілкуються з товаришами, проявляють нові якості. Це безцінний досвід для всіх!".
Крім теплиць у "Відкритих сердець" є орендована земля для обробки. На 40 сотках члени спільноти вирощують картоплю і іншу городину, щоб доповнити харчування членів асоціації здоровими, екологічно чистими продуктами. У зв'язку з розширенням земельної ділянки в організації виникла потреба в залученні сільськогосподарської техніки, адже фізичної сили для обробки землі вже не вистачає. Для того, щоб мрія про власних механічних помічників здійснилася, Асоціація прийняла участь у грантовій програмі "Україна — житниця майбутнього" від німецької компанії "Байєр", і отримала бажану допомогу! У рамках реалізації грантового проєкту був придбаний мототрактор з різними насадками та автоматична сушарка.
"Нам не можна зупинятися"
Але головна мрія організації — створення соціального підприємства. "Ми дуже чекаємо змін в українському законодавстві, — каже Світлана Демко, — адже зараз ми не можемо легально продавати овочі та зелень. Ми впевнені, що наша продукція конкурентоспроможна і вже маємо реальні пропозиції щодо партнерства — вінницькі підприємці готові закуповувати зелень, вирощену в інклюзивних теплицях. Зараз наша головна ціль — зробити нашу організацію прибутковою, а це можливо тільки після прийняття закону про соціальні підприємства".
Поки що продукцію, виготовлену в соціальних майстернях, Асоціація "Відкриті серця" планує продавати у нещодавно побудованому соціальному магазині "Крамниця здобутків". У зв'язку з карантином відкриття довелося трохи відстрочити, але для запуску магазину все готово, тільки-но дозволить епідеміологічна ситуація, крамниця одразу ж зможе прийняти перших покупців.
Асоціація "Відкриті серця" із задоволенням ділиться своїм досвідом з іншими громадськими організаціями, які захищають інтереси людей з інвалідністю. Щоденно Світлана Демко має десятки консультацій щодо поширювання моделі трудової зайнятості молоді з важкими формами інвалідності, як кращої і реально працюючої практики на регіональному та всеукраїнському рівнях. Поки що консультації переважно проходять онлайн, але в рамках реалізації нового проєкту заплановані виїзні практичні семінари для батьків та молоді з інвалідністю, а також майстер-класи щодо створення комплексних робочих місць.
Канікул у тих, хто працює в соціальних майстернях, не буває. "Нам не можна зупинятися, — наголошує голова Ради Асоціації. — Будь-який простій — це відкат наших дітей назад. Не вірте розповідям про те, що з кимось сталося диво, мовляв, сиділа дитина вдома і нічого не вміла, і раптом якась діяльність виштовхнула її на кардинально новий рівень. Усе життя родини дитини з важкою інвалідністю — це невтомна, безперервна праця. Зараз у "Відкритих сердець" в роботі більше десятка проєктів. Досвід Асоціації свідчить — якщо співпрацювати з хорошими психологами, соціальними педагогами і інструкторами, то від роботи дітей просто неможливо відірвати. Наша основна мотивація і як громадської організації, і як батьків особливих людей — допомогти молоді з функціональними обмеженнями досягти максимуму свого розвитку і отримувати задоволення від життя".