Озеро над полем, жаби в городах і ши-тцу на руках: як живе Херсон на четвертий день великої води

Сьогодні у Херсоні працюють сотні волонтерів — допомагають людям, рятують тварин, підтримують містян уже на суходолі. Усі вони в одному човні — долають наслідки катастрофи, спричиненої росіянами. Образно кажучи. Ми ж в одному човні з парою таких волонтерів опинилися буквально — курсуючи чи не найбільшим затопленим районом міста. 

Там, де було поле, — тепер озеро

Денис та Кирило — волонтери з Одеси. Допомагати херсонцям хлопці приїхали 8 червня, з собою привезли два човни. Та на місці виявилося, що без моторів від них мало користі, тож хлопці розшукали інший — моторний — у знайомих з Херсона, які самі вже місто залишили.

Веслуючи між дахів затоплених приватних будинків, типових дев'ятиповерхівок "по коліно" в воді та стовпів електропередач, опиняємося на середині великого озера. У спекотний день поплавати в такому було б саме задоволення. От тільки в озері можуть бути міни — знесені потоком води з замінованих на лівому березі Дніпра територій, а також небезпечні речовини, що опинилися у воді внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС. Та й не озеро це насправді. 

Ступивши у воду й вийшовши з неї, відчуваєш плівку на шкірі, бачиш сліди на на ній. Їх залишила забруднена вода. Місцеві кажуть — для пиття й готовки запаси води в них є. Але щоб ополоснутися після перебування в забрудненій воді довкола будинків — треба більше.

На одному з дахів приватних будинків неподалік стоїть охайно вдягнутий старший чоловік. Поруч — його вівчарка, за ним — імпровізоване ліжко просто неба. Підпливаємо ближче, волонтери питають, чи йому щось потрібне. Чоловік відмовляє — каже, що вже чекає на когось.

Волонтери далі прямують до людей, будинки яких постраждали, але які залишаються жити в них. Везуть їм електричні плитки — кажуть, газ у підтоплених будинках відключили, а от електрику — ні.

Жаби на городах

Олексій та Олег — херсонці. Обидва зараз волонтерять, допомагають містянам. Олексій каже, що зазвичай волонтерить з дітьми — вже більше місяця він проводить свята для них у навколишніх селах. Але з катастрофою на Каховській ГЕС хлопці стали допомагати всім, кому може бути потрібна негайна допомога. Олексій пояснює: люди тут досі є — ті, хто не хочуть залишати свої домівки. 

Олексій зітхає:

"Дуже сильно просили корм для собак. От тільки вчора завезли корм людині з чотирма собаками. Ну, і продукти, звичайно. Зараз проблема для Херсона — це питна вода".

Поки ми розмовляємо, човни течією зносить до будинків — ще трохи й ми б зіткнулися з чиїмось забором, що хоч і під водою, але досить близько до поверхні. На щастя, небезпеку таки оминаємо.

Місцеві кажуть, що затоплення відбулося швидко. Якщо 6 квітня близько одинадцятої ранку вода лиш почала підходити в Херсоні, то до ранку наступного дня приватні будинки опинилися вже цілком затоплені — визирали лиш верхівки дахівок. Тепер вода вже повільно сходить. Хтось всміхається — каже, тепер жаби в городах квакають. Особливо вранці — "як вийдеш з хати, то слухаєш концерт".

Як вода зійде повністю — Олексій планує знову їздити по селах, влаштовувати там свята для дітей.

"Діти дуже щасливі від того", — каже він і додає, що частину успіху забезпечує костюм пса Патрона та подарунки, які волонтер роздає дітлахам. А ще, звісно ж, увага й відчуття свята.

"Дуже зелене квітуче місто"

Наш човен рухається далі й ми зустрічаємо ще одного місцевого — передаємо йому допомогу біля його затопленого будинку. Чоловік стоїть по пояс у воді. Запитуємо, чи вдалося щось врятувати в домі, той каже — документи й ті речі, що на ньому. І додає, що завтра попри все вже виходитиме на роботу — працює в поліції, в охороні. 

"Війна війною, потоп потопом, а робота є робота", — сміється чоловік.

У жінки в будинку неподалік затоплений підвал, на першому поверсі води — по коліна. Каже, живе зараз на другому поверсі. З собою забрала свого собаку. Та курчат.

А в іншому будинку нас зустрічає хлопець Антон та дві вівчарки — Афродита й Берта. За ним ще двійко собак — великий кане-корсо і маленька пухнаста ши-тсу з акуратним хвостиком на голові. Хлопець каже, що має ще чотирьох котів — усі вони зараз ховаються в будинку. 

Питаємо, чи є в нього ще хтось, той сміється:

"Та поки ні. Хоча от подвір'ям миші плавали, ми їм дошки клали. Шкода навіть мишей".

Ми починаємо рухатись назад до суходолу. Росіяни вкотре обстрілюють місто.

Коли запитуємо, що запам'ятається одеським волонтерам у Херсоні, Денис каже не про потоп, не про руйнівні наслідки й не про обстріли.

"Дуже зелене квітуче місто", — натомість говорить він. — "Дуже гарне".

І в цьому — весь Херсон. Квітучий і гарний. Попри все.