Герой України з добробату «Київська Русь»: історія Сергія Цимбала
По різним причинам не так багато бійців добровольчих батальйонів, які б отримали за участь у бойових діях найвищі військові нагороди країни. Один з них – це розвідник солдат 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь" Сергій Цимбал. Рівно три роки тому назад – 13 листопада – йому Указом Президента України № 636/2015 було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
Початок життя такої непересічної особистості не було чимось особливим. Народився у 1986 році в смт Ставище Київської області. Навчання у місцевому навчально-виховному комплексі визначило напрямок майбутньої кар'єри – юриспруденція.
Далі було навчання на факультеті податкової міліції Національної академії державної податкової служби України за спеціальністю "Юрист", причому спеціалізація – "Оперативно-розшукова діяльність".
Далі були трудові будні спочатку на посаді оперуповноваженого відділу податкової міліції Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби України. У 2007 році заочно закінчив відділення юридичного факультету Національної академії державної податкової служби України, але державну службу покинув.
Його доля зробила крутий поворот – він поїхав до Франції і півроку проходив там військову службу у Французькому іноземному легіоні (за це вже під час служби на Донбасі отримав псевдо «Легіонер»).
Слід відмітити, що все життя його було пов'язано зі спортом. Так, ще під час навчання у школі він активно займався джиу-джитсу. Вже у 2000 році хлопець посів перше місце у Відкритому чемпіонаті Переяславщини з цього виду спорту та друге місце в чемпіонаті України. А вже через рік – перше місце в першості України у ваговій категорії до 72 кг та третє місце в Міжнародному турнірі "Слава Переяславщини".
У 2003 році Цимбал став чемпіоном у Першому всеукраїнському турнірі з джиу-джитсу у ваговій категорії до 94 кг, через два роки посів перше місце у відкритому чемпіонаті та першості міста Києва з кікбоксингу в розділі лоу-кік у ваговій категорії 86 кг.
Після повернення з Франції проходив стажування на посаді помічника адвоката в приватній адвокатській конторі міста Києва. А в 2010 році повернувся на державну службу – спочатку працював оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом товарів податкової міліції Державної податкової інспекції в Обухівському районі в Київській області.
У 2012 Сергій отримав ще одну освіту – закінчив заочне відділення судово-прокурорського факультету Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". З вересня 2012 року чоловік працював слідчим прокуратури Краснодонського району Луганської області, а через рік був переведений на посаду прокурора Дніпровської екологічної прокуратури у місто Черкаси.
Під час Революції Гідності звільнився з державної служби, коли силовиків почали залучати проти майданівців. Як згадує дружина Лілія: «Якось після роботи Сергій прийшов додому й говорить: "Я написав заяву на звільнення. Працівників прокуратури мають направляти в Київ проти Майдану. Я ж проти своїх не піду". Ми зібрали речі й поїхали з обжитого місця до моїх батьків».
Був призваний за мобілізацією у липні 2014 року для проходження військової служби в 25-му батальйоні територіальної оборони "Київська Русь". Після необхідного навчання у 169-му Навчальному Центрі СВ України «Десна» з 24 серпня – на фронті. На той час батальйон займав позиції у так званому «Дебальцевському виступі».
Восени 2014 року на цьому напрямку ворог постійно здійснював вилазки терористичних груп. Постійними були підриви техніки на прифронтових дорогах, напади диверсантів на невеликі групи українських військовослужбовців. Так, трапилось і 7 жовтня, коли розвідувальна група 25-го батальйону потрапила у пастку.
Як згадував один з учасників бою: «Сергій [Цимбал ]перший почув шорох і побачив, що десь чоловік 15 окружають їх з трьох боків. Усі – в однаковій чорній одежі, однакового зросту, в балаклавах. Явно не ополчєнці.
Сергій гукнув своїм: "Відходьте, я вас прикрию". Розвідгрупа залягла в ярку, а Серьога вибіг на горб, звідки добре видно. Якби він цього не зробив, то їх би там зразу всіх положили. Один із тих у чорному, руку вперед виставив: "Стой, не стреляй, свои!" Видно, це був російський спецназівець, який знає психологічні методи впливу. Сергій на секунду завмер, і тут зразу дві кулі поцілили в нього. Наші троє хлопців, що з ним були, відійшли».
Йому було 28 років. Похований 10 жовтня в рідному селищі Ставищі. Попрощатися з Героєм прийшли майже всі мешканці.
Вже через місяць – 20 листопада – рішенням 51-ї сесії Ставищенської селищної ради Сергію присвоїли звання "Почесний громадянин селища Ставище" (посмертно). А з грудня 2014 року у селищі міського типу Ставище на фасаді школи, в якій навчався боєць, було відкрито меморіальну дошку.
19 березня 2015 року рішенням 56-ої сесії селищної ради було перейменовано вулицю Радянську на вулицю Цимбала Сергія.
У лютому 2016 року Сергія нагороджено орденом «Народний герой України» —посмертно. А на початку травня в Києві біля Генеральної прокуратури відкрито меморіальну дошку на честь Сергія Цимбала.
