fbpx
Сьогодні
20/03/2019
23:45
курси валют
$27,10/27,40
30,55/31,15
Хроніка
11:23 21 Жов 2018

«Сумрак». Що пережив Герой оборони Савур-Могили Ігор Гордійчук

21 жовтня 2014 року він був удостоєний звання Герой України

Війна на Донбасі привнесла в військову історію країни цілу плеяду справжніх Героїв. Причому далеко не всі вони з різних причин на сьогодні отримали офіційне визнання. Тільки кілька з них отримали звання Герой України, значення якого було забуто в передвоєнні роки. Один з таких офіцерів – Ігор Гордійчук.

Ігор Гордійчук

Гордійчук. Серпень 2014 р.

Він, отримавши під своє командування групу добровольців, зміг утримати стратегічну висоту Савур-Могила, аж поки росіяни не відрізали всі шліхи сполучення. Він тільки дивом вижив у кривавому “зеленому коридорі” Іловайська і нині продовжує службу у Збройних силах, виховуючи підростаюче покоління патріотів.

Ігор народився в Рівненській області у 1972 році. Все життя планував бути військовим і тому у 1989 році вступив до Омського вищого танкового інженерного училища. Після розпаду СРСР перевівся до Київського інституту Сухопутних військ Національної академії оборони України, який закінчив із відзнакою. Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Згодом був направлений на стажування у коледж сухопутних військ армії США в Карлайлі.

Проте справжнім його покликанням стали війська спецпризначення – він добився переведення до 8-ї окремої бригади спеціального призначення у місті Ізяслав Хмельницької області. Дослужився до посади заступника командира бригади. А потім – після переформатування бригади у полк, у вересні 2003 року став його командиром.

Ігор Гордійчук

Вручення нагород. День Незалежності 2016 р.

З травня до грудня 2010 року проходив службу в складі міжнародного контингенту в Республіці Афганістан. Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після Революції Гідності, у квітні 2014 року, отримав призначення у Головний командний центр Міністерства оборони України. Служив на посаді начальника Центру оперативного керівництва – заступника начальника Головного командного центру ЗСУ. На цій посаді брав активну участь в антитерористичній операції.

Саме він у кінці липня – початку серпня 2014 року сформував групу добровольців для проведення диверсійно-розвідувальної  діяльності у тилу супротивника. Група складалась з трьох взводів – “Луганськ”, “Харків” та “Крим” – і формально знаходилась у складі 42-го батальйону територіальної оборони, але по факту була підпорядкована командуванню штаба АТО.

Бійці цієї групи разом с Гордійчуком (псевдо «Сумрак») брали участь з 4 по 24 серпня 2014 року у штурмі та обороні висоти Савур-Могила на російсько-українському кордоні. Майже щодня бойовики та росіяни штурмували їх позиції. Група знаходилася під постійним вогнем – бійцям вдалось відбити не одну атаку та пережити безліч обстрілів. Укриття рятували життя, але від близьких розривів бійці отримували поранення й особливо сильні контузії. Командир також неодноразово був контужений.

Ігор Гордійчук

Госпіталь. 8 листопада 2014 р.

Після того, як 21 серпня на територію України увійшли кадрові російські військові добровольці були відрізані – до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів ворожої території.

Уночі 24 серпня 2014 року «Сумрак» віддав наказ про передислокацію у напрямку штаба сектору “Д” під Іловайськом. Група виходила ночами, пройшовши близько 60 кілометрів.

29 серпня бійці групи «Сумрака» разом із рештою оточених українських сил пішли на прорив. Під час руху у вантажівку, де знаходився Ігор, влучив снаряд, у кузові стався вибух, машина спалахнула. Великий осколок від снаряду потрапив у потилицю, незахищену каскою. Поранення здавалося несумісним із життям. Невдовзі Гордійчук потрапив у полон до росіян. Тяжкопораненого полковника Гордійчука кинули, залишивши помирати на літній спеці.

Лише 1 вересня 2014 року, через дві доби після поранення, машина 8-ї медичної роти  доставила його непритомного до дніпропетровської клінічної лікарні імені Мечникова.

Ось що він згадував у одному з інтерв’ю: «… як лежав поранений в поле, не пам’ятаю. Кажуть, я пролежав там дві доби, поки за мною не приїхали волонтери Червоного Хреста. Вони привезли мене в Дніпропетровську обласну лікарню імені Мечникова як «двохсотого». Але перед відправкою в морг раптом помітили, що у мене прощупується пульс. Як потім сказали лікарі, мене врятувало те, що весь цей час я був без свідомості. Інакше помер би від болю».

Згодом його перевели до Центрального військового клінічного шпиталю в місті Києві, де кращі українські нейрохірурги зробили все можливе, аби поставити його на ноги.

На початку лютого 2015 року Ігор Гордійчук був направлений на подальше лікування та реабілітацію до Військово-медичного центру Збройних сил США імені В. Ріда у Вашингтоні.

Ігор Гордійчук

Гордійчук, 2018 р.

21 жовтня 2014 року Указом Президента України йому було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».  Тільки 8 листопада полковник Гордійчук отримав високі державні нагороди — орден «Золота Зірка» звання Герой України та ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів – у військовому шпиталі з рук Президента України особисто.

Ще під час перебування у США міністром оборони України Ігор Гордійчук був призначений на посаду начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна (приступив до виконання своїх посадових обов’язків з 26 квітня 2016 року).

23 серпня 2016 року Ігорю Гордійчуку присвоєно військове звання генерал-майора. Погони генерал-майора були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України.

Читайте також
8533

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: