Кандидат у президенти Гнап: Думаєте, ми бідна країна? Зовсім ні

– Якою буде ваша виборча кампанія?

– Несподіваною, я би сказав, перпендикулярною. Тому що всі наші політики ведуть виборчі кампанії паралельно один одному. Але не буду спойлерити.

– Коли так кажуть, значить, напускають диму в очі. Бодай якесь розуміння щодо плану є?

– План є. Повірте.

– Ну хоча б основні інструменти, які будете використовувати?

(сміється)

– Не так багато часу, щоб ховати карти. Два місяці до дня виборів.

– За кілька днів ви самі побачите.  

Це діалог із інтерв'ю з Гнапом. Справді, першої заявки на хайп не довелося довго чекати. Кандидат у президенти Дмитро Гнап скаржиться, що йому не дають розмістити єдиний рекламний щит. З лозунгом «Жити по-новому».

«Які тільки причини нам не називали. І, що у власника борду можуть бути через це проблеми. І що це не законно, оскільки повторює іншу рекламу. Хоча, фраза "жити по-новому" не є зареєстрованою торговельною маркою і не може нею бути. І про те, що потрібна нам площина, хоч в базі позначена як "вільна", але буквально перед нашим дзвінком виявилася кимось заброньована на три місяці», – написав у себе в Facebook Дмитро Гнап.

Екс-журналіст «Слідство-інфо» та співзасновник «Громадського» переміг на праймеріз партії «Сила людей» і запустив народний збір коштів. За українським законодавством, аби подати документи до ЦВК кандидату в президенти потрібно внести заставу у 2,5 мільйони гривень.

Станом на 30 січня уже зібрали півмільйона. У соцмережах запустили хештег #gnap2019, але «потрібна ще більша хвиля», пише кандидат.

В рамках спецпроекту ми продовжуємо ставити питання претендентам на найвищий державний пост про команду, спонсорів та програму.

– Почну з команди, а точніше – вас особисто. Це не перший ваш похід в політику. Ви були у першій десятці списку «Наша Україна» на місцевих виборах в Донецькій області у 2006-му і брали участь від цієї ж партії на парламентських. Чому тоді не вийшло і кинули політику?

– Я потрапив до «Нашої України», оскільки був і залишаюся ідеалістом. Вступив до неї після активної участі у Помаранчевій революції. І справді займався розвитком місцевих осередків, зокрема інформаційно-медійною частиною. Партія провалилася в Донецькій області. Це регіон, який поголовно все життя голосував за «Партію регіонів» та Януковича, ми відчували шалений спротив. На парламентських виборах я був десь в нижній частині списку та особливо не розраховував на проходження до парламенту. У мене від початку було непрохідне місце.

– Тож було би лукавством сказати, що ви не бачили себе політиком раніше.

– Не те, щоб бачив. Я просто спробував себе в політиці раніше, так можна сказати. Розчарувався, повернувся знову у журналістику. Зрештою, зараз знову після чергової Революції, через 5 років, вирішив йти у політику.

– Влітку у приватних розмовах ви говорили, що маєте команду, яка фактично працює над просуванням вас як кандидата. Тоді ж, ще у червні, ви зробили свою заяву про висунення у президенти. А «Сила людей» та праймеріз з'явилися вже восени. Звідки кошти на підготовчу роботу, яка триває уже досить давно?

– Як такої роботи не було. Якоїсь великої роботи, яка б вимагала значних коштів. Я збирав пожертви на свою картку у Фейсбуці. Ми активно займалися кампанією із повернення вкрадених газових родовищ у Полтавській області. Запустили і працюємо над проектом «Чорний список» – це списки українських посадовців, по яким провалені кримінальні провадження. Власне це і вся робота. А з жовтня почався праймеріз «Сили людей», якими я став активно займатися. Джерело коштів на мою політичну діяльність – це тільки збори пожертв.

– До 3 лютого реєстрація кандидатів. Встигнете зібрати?

– Ми зробимо все можливе і неможливе.

– Якими сумами йдуть пожертви на заставу?

– Різними. 50, 100, 1000 гривень є. 10 тисяч наш партієць Юрій Бова перерахував, перед цим 6 тисяч – народний депутат Остап Єднак. Я кожного, хто за день перерахує найбільшу суму, обіцяю пригостити кавою за свій рахунок.

– Чи фінансує «Силу людей» хтось з підприємців?

– Ведемо переговори зараз. Є такі люди, але це дрібний бізнес. І це навіть добре. Тому що зрозуміло, що у олігархічного бізнесу є свій інтерес. Ми з ними не співпрацюємо. Дрібний й середній бізнес намагаємося підключити.

– Виборча кампанія вимагає значних коштів, окрім внесків. Білборди? Навіть якщо без них. Спостерігачі?

– Саме тому я брав участь у партійних праймеріз і вступив в партію півтори місяці тому. Партійці – це наш «золотий актив», наші люди, які закриватимуть собою окружні та дільничні виборчі комісії.

– Але «Сила людей» має небагато потужних осередків у регіонах. Звичайно, є відомі і сильні парторганізації у Маріуполі, Кривому Розі, Запоріжжі. Що з іншими регіонами?

– Стосовно інших регіонів – будемо домовлятися з іншими демократичними силами про створення так званих «штабів спільних дій» та спільне спостереження за виборами. Наприклад, якщо у когось з політиків демократичного табору немає спостерігачів у Донецькій області, то ми можемо взяти на себе. А вони страхуватимуть нас в іншому регіоні.

– Тоді одразу щодо об'єднання з іншими демократичними силами. Кого бачите єдиним кандидатом?

– Того, хто стане єдиним кандидатом внаслідок домовленостей Садового і Гриценко. Якщо вони виходять на прес-конференцію і кажуть, що ми визначилися, умовно: Андрій Іванович – президент, а Анатолій Степанович через півроку стане прем'єр-міністром, коли ми ще здобудемо парламентську більшість. Або навпаки. Тоді я аплодуватиму, скажу, що вони зробили дуже правильні та мудрі кроки, і зніму свою кандидатуру.

– Чи йдуть у вас перемовини зараз?

– Перемовини не йдуть. Перемовини між собою мають вести Гриценко і Садовий передусім. А ви вірите в єдиного кандидата від демократів?

– Ні.

– Саме тому я йду на вибори.

– Цілий ряд партій у цьому виборчому сезоні намагалися влаштовували праймеріз. Але у них виходила або профанація – результат був очевидним до початку, як у випадку з «УКРОПом» та Олександром Шевченком, або ініціатива сходили нанівець – як сталося з «Рухом нових сил» та Юрієм Дерев'янком. Проведені зараз «Силою людей» праймеріз – перші успішні в історії українських політичних партій. Хоча чи все ідеально? Дивилася трансляцію з'їзду, не було враховано 8 протоколів. Чому були порушені процедурні моменти, і чи можна це вважати фальсифікацією?

– Правила та процедури на цих праймеріз не були порушені. Я не можу займатися технологією та процедурами через те, що я учасник. Але те, що мені повідомив виборчий штаб – протоколи надійшли із запізненням, тому не були враховані. Зрештою, якби навіть вони надійшли, я би у будь-якому разі переміг.

– Не факт, для перемоги у праймеріз, згідно Положенню, потрібна абсолютна більшість голосів, тобто 50%+1. Якби припустити, що не всі з цих 8 протоколів були «за» вас – ви набираєте 47-48 відсотків.

– Можливо, але, наскільки мені відомо, вони саме тому і не були враховані. Не можу сказати точно, я не займався підрахунком. Тут (в офісі «Сили людей» на Олімпійській, де проводимо інтерв'ю) є партійці, можливо хтось є, хто входить до виборчого штабу. Це Дмитро Дробот, Петро Андрющенко. Можете поговорити, у нас це все відкрито.

– А чому з праймеріз був знятий Ігор Шевченко?

– Ігор Шевченко, наскільки мені відомо, відмовився підписати зобов'язання про дві речі: про свою неучасть у президентській кампанії в разі, якщо він не перемагає у праймеріз, і про свою неучасть і своє зобов'язання знятися на користь єдиного кандидата, якщо такий буде. Я це зобов'язання підписав, віддав. Ігор Шевченко очевидно мав якісь інші плани в разі своєї поразки на праймеріз, тому його виключили.

– Тож ви вважаєте праймеріз успішними?

– У них були недоліки, певні проблеми. Але вони були перші. Ми вже увійшли в історію. Ми як партія.

– А які недоліки?

– Хотілось би більше об'їхати міст, щоб проводити ці дебати в межах праймеріз. Ми об'їхали Харків, Маріуполь, Запоріжжя, Кривий Ріг і Київ. Все. Хотілось би об'їхати, як мінімум 15 областей. Хотілось би більше медіа-підтримки, тут потрібно було більше і мені як кандидату креативним. Тобто були недоопрацювання, що вони не стали загальнонаціональними. Але ми увійшли в історію, це перші праймеріз. Як би не було, всі наступні праймеріз будуть порівнювати з «Силою людей». Ми на крок попереду наших політичних конкурентів, тому що вже маємо досвід їх проведення.

– Хто ваша команда, яка займатиметься виборчою кампанією?

– Основа – це партійна команда. Це люди, які є керівниками партійних осередків або партійними експертами, є лідерами партії. «Сила людей» – багатолідерна партія. І поки я намагаюсь залучати інших людей, консультантів.

– А команда на майбутнє?

– Основа команди, передусім, це – лідери партії. З цього все починається. Взагалі спочатку зберемо гроші методом фандрайзингу, почнемо кампанію, тоді будемо розширювати команду.

– Як Ви собі заробляєте на життя? Згідно декларації за 2017 рік Ви заробили понад 1 мільйон гривень.

– Я працював на трьох роботах одразу. Перша – я був керівником і редактором проекту «Слідство.інфо» на Громадському телебаченні, який фінансувався з донорських коштів – уряду Канади. Друга робота у мене була на 24 каналі, де я вів блоги і програму – щотижневе вечірнє шоу «Що це було?» разом з відомим журналістом Олексою Шалайським. І третє – у мене раніше було багато виступів, регулярних тренінгів, семінарів, підготовчих програм для молодих журналістів, в яких я теж брав участь як тренер та консультант. Ці три напрями дозволили мені чесно заробляти близько 100 тисяч гривень в місяць. Я досвідчений журналіст і мої медіапроекти виявилися успішними. Я чесно заробив, чесно задекларував, чесно сплатив податки.

– Свої кошти не плануєте вкладати у виборчу кампанію?

– У мене не так багато коштів, щоб це допомогло виборчій кампанії. Звісно, на якісь поточні витрати, відрядження я можу свої кошти виділити. Але те, що можна зробити, залучивши людей на волонтерських засадах, надихнувши їх допомогти мені, я це звісно роблю передусім. Я не олігарх і навіть не бізнесмен, не власник якогось підприємства. Я журналіст, який чесно заробляв свої гроші. І їх не так багато, мені багато і не треба було.

– Як взагалі бачите свою виборчу кампанію?

– Це буде цікава, несподівана, я би сказав, перпендикулярна виборча кампанія. Тому що всі наші політики ведуть виборчі кампанії паралельно один одному. Там Порошенко – просування «армії, мови, віри». Тимошенко критикує Порошенка. Ляшко критикує Порошенка. Вілкул, Бойко – всі критикують владу. Ми будемо вести перпендикулярну виборчу кампанію. Але не хочу спойлерити, Анастасіє.

– Якщо з президенством не вийде, чи плануєте йти у нардепи?

– Звісно, планую. Для політика важливим є кожний шанс донести свою позицію до людей і кожен шанс здобути владу. Однозначно.

– З «Силою людей»?

– У складі партії «Сила людей».

– Але у 2014 році вона не набрала навіть 1%.

– Що тепер робити?

– Наприклад, піти у складі іншої партії.

– Мені здається, ця партія найкраща. Навіщо шукати щось гірше? Моє завдання тепер зробити, щоб «Сила людей» набрала набагато більше, ніж вона набрала минулого разу.

– Тобто інші партії ви навіть не розглядаєте?

– Я з обуренням відкидаю пропозиції розглядати інші партії.

– Вони є?

– Були до того, як я вступив до «Сили людей».

– Від кого?

– Скажімо так, від демократичного табору. Олігархічні партії прекрасно знають, що можуть отримати від мене по голові журналом, згорнутим у трубку. Тому ніхто з «Батьківщини» чи з БПП не звертався. Від демократичних партій були пропозиції.

–  Соціологію свою міряли?

–  Не міряв. Може, хтось поміряє. Я довіряю нашим провідним соціологічним службам. Демініціативи, КМІС, Центр Разумкова працюють досить професійно. Але це ж Україна. Соціологія тут не завжди показує повну картину. Гриценко давали на попередніх виборах високі відсотки, а він ніяк не потрапляв ні на посаду президента, ні до парламенту. «Самопомічі» міряли 2-3% на попередніх парламентських виборах, а вона взяла набагато більше і пройшла до парламенту, на відміну від «Громадянської позиції». Це Україна, тут динамічна, непередбачувана політика.

Маю ще два місяця для того, щоб заявити про себе. Звісно, якщо гроші на заставу назбираємо.

– Ваша програма. Які будуть три перші кроки як голови держави?

– Ви знаєте, що у президента є право законодавчої ініціативи. Три перші законопроекти, які я хочу внести – це закон про імпічмент президента з реальною процедурою. Другий законопроект – по реформуванню судової гілки влади. В Україні сьогодні немає правосуддя. Третій – справжнє реформування міністерства внутрішніх справ.

Ці три речі спрямовані на встановлення в Україні верховенства права. А без цього жодна реформа не запрацює. Люди живуть бідно, сюди не приходять інвестори, не з'являється внутрішній інвестор. Не можна провести навіть соціальну реформу, коли немає верховенства права. І, звісно, не обійтися без реальних посадок корупціонерів і державних зрадників. Мінімум 200-300 людей мають відповісти перед законом. Точно президент Порошенко.

– А як Ви, наприклад, бачите судову реформу на практиці?

– Чотири кроки. Перший крок – це повна заміна корпусу суддів. Повна. Всіх звільнити.

– А ким замінити?

– За принципом Вільфредо Парето «80 на 20». У будь-якій сфері 20% нормальних людей, а 80% – це професійні покидьки або безпринципні люди, яким байдуже. У нас в країні близько 10 тисяч суддів. 2 тисячі суддів у нас вже є – це 20%, вони можуть пройти конкурс після звільнення і знову посісти ці посади. У нас є багато хороших юристів, які могли би стати суддями. Подивіться історії кількох адвокатів або історію судді Гольник, яка хотіла пройти конкурс у Верховний суд. Її збили у ручному режимі. Плюс до всього ми могли б попросити допомоги у української діаспори. Серед українців в Канаді та США 60 тисяч людей є професійними правниками. Якщо бодай навіть не 10%, а 2% – 1200 осіб приїде з них працювати в суддівську систему – це суттєво оздоровить нашу систему. На господарське право ми можемо залучити юрисдикцію британського суду. Частину справ в господарському праві можемо перевести на так звані третейські чи приватні суди. Це успішно працює в США та Німеччині.

– Залучити діаспорян з їхніми зарплатами до нас суддями в Україну? Це з розряду фантастики.

– Ви думаєте, ми бідна країна? У нас немає грошей в країні? Хочете я Вам процитую одну відому людину, його звати Гройсман Володимир Борисович, прем'єр-міністр України. Це компетентне джерело? Влітку він сказав, що Україна щороку втрачає через контрабанду 90 млрд гривень. Мінімум 5 млрд доларів ми втрачаємо на нелегальному гральному бізнесі. Сума конкретного прибутку надходжень до бюджету може бути різною, але оборот цього ринку – 5 млрд доларів на рік. Вони всюди, хлібних магазинів менше, ніж гральних залів. Я Вам можу сказати, хто кришує. Дві людини. Там сфера відповідальності поділена, як урядування в Україні, між «Народним фронтом» та БПП. З боку БПП кришує народний депутат Олександр Третьяков, з боку «Народного фронту» – безпосередньо голова МВС Арсен Аваков та його оточення.

Гральний бізнес в Україні «кришує» Аваков і Третьяков

Дмитро Гнап

Ще один мільярд доларів ми можемо залучити, ліквідувавши тіньовий обіг спирту та контрафактного алкоголю. Ще 15 млрд гривень ми можемо залучити, перекривши схему «Роттердам плюс». Ще 10 млрд гривень ми можемо залучити, якщо перекриємо можливість Фірташу красти на своїх облгазах, штучно завищуючи обсяг споживання. Досить грошей я знайшов? Чи ще вам 20-30 млрд гривень буквально знайти на землі?

– Ваше протистояння з Порошенком ви вважаєте чимось особистим?

– Ні, Петро Олексійович просто персона, яка вписалася в цю величезну систему. Я критикую його не за те, що він в чомусь поганий, а в тому, що він її не руйнує і став її продовженням.

А яка система у нас? Якій суспільно-політичній лад в Україні? За Конституцією у нас начебто капіталістично-демократична республіка. Але по факту ми живемо у політичному ладі, якій називається феодалізм. Тому що у капіталістичній республіці діє принцип верховенства права. А у нас президент вирішує кого покарати по закону, а кого ні. Приклад. Два роки тому генеральний прокурор Юрій Луценко з пафосом заявляє, що Генпрокуратура «нарила» купу доказів стосовно зловживань в Харківській мерії по крадіжкам земельних ділянок. Луценко заявляє, що було вкрадено 700 гектарів землі, це вдвічі більше площі князівства Монако. Що причина цього – особисто Кернес та Добкін. Проходить час. Добкіну вручили підозру, обвинувальний акт. А Кернес чомусь поза відповідальністю. А тут ми бачимо, що Кернес офіційно підтримав президента Порошенка на виборах. І на всі мої питання, чому ж Кернесу не вручають підозру, Луценко просто мовчить. А тому що у президента вибори, у нього є свій інтерес. Інтерес, особиста зацікавленість президента у нас вище закону. Президент у нас монарх, олігархи – це лорди, депутати і міністри – це барони. І так далі до кожного сільського голови, який є таким місцевим царьком, лицарем або маркізом. У нас закон тільки для простолюдинів, для нас з вами.

Якщо ми там зіб'ємо когось на пішохідному переході, у вас знайдуть наркотики, тоді ви будете відповідати перед законом. Ні, звісно, у нас там хтось теж може постати перед законом, як Роман Насіров або Борислав Розенблат, або хтось із мажорів, але чи понесуть вони відповідальність? Ні. Тому що у нас є привілейовані касти. Касти прокурорів, касти СБУшників, касти депутатів, касти олігархів. Ці привілейовані касти, кожен свою так би мовити територію для годування його використовує. Годуються з того. Митники годуються з контрабанди, прокурори із закриття кримінальних проваджень. Треба докази – поїдьте, подивіться в селі Стоянка будинок нашого генерального прокурора.

– Яка стратегія та бачення щодо вирішення конфлікту на Донбасі у вас? Ви самі з Донецька, наскільки це близька перспектива за вашими спостереженнями?

– Швидкого вирішення не вдасться. Короткочасна стратегія – це тримати периметр для того, щоб російські війська і сепаратисти сюди вглиб не просувалися, щоб ми мали взагалі по мінімуму втрат наших солдатів. Дуже часто через недолуге керівництво нашої армії ці втрати є, або не бойовими. Або навіть, якщо бойові, то безглузді. Через те, що у нас в армії, попри всі заяви президента, зберігається неефективне командування. Допомагати максимально переселенцям і тим людям, які хочуть залишити ці окуповані території.

І розвивати-розвивати і розвивати економіку України. Для того, щоб у нас були гроші на сучасну армію, сучасні спецслужби. І тоді ми можемо потрохи готуватись до якоїсь стратегії наступу. Поки в Україні всередині проблеми, не можна вирішити цю складу історію з Донбасом і Кримом. Тому розвивати українську економіку, а це не можливо без встановлення верховенства права.

Читайте всі інтерв'ю з тими, хто має президентські амбіції, у спецрубриці «Кандидати в кандидати»