fbpx
Сьогодні
Репортаж 17:15 17 Чер 2022

"Навіть ми, сапери, не знаємо всіх підступних механізмів цих мін": розмінування територій і водойм на Київщині та правила безпеки

За найоптимістичніших прогнозів на розмінування всієї території України піде мінімум 5-7 років. Однак ця робота кипить уже зараз — піротехніки працюють на суходолі та у водоймах задля безпеки співгромадян. “Рубрика” на власні очі побачила, як відбувається розмінування, та розпитала піротехніків про правила безпеки для цивільних.

English version here

У чому проблема?

Росіяни після себе залишили десятки тисяч нерозірваних снарядів. Залишили тисячі мін та розтяжок, які несуть величезну небезпеку. Підірватися на розтяжці — дуже просто. На жаль, люди не завжди до кінця розуміють небезпеку. Зовсім нещодавно в селі Залісся, що під Києвом, загинув молодий чоловік — поліз у підбитий танк, щось намагався з нього витягнути, стався вибух. Інший мешканець села загинув, гуляючи в лісосмузі. Кожного тижня є новини про вантажні автомобілі чи сільськогосподарську техніку, що підриваються на протитанкових мінах. Проблема замінування України дуже велика, швидко обстежити величезні території важко, але навіть там, де сапери вже провели перевірки, на жаль, все одно немає стовідсоткової гарантії безпеки. Причина в тому, що ворог міг закладати міни так, щоб їх було важко виявити. Наприклад, розтяжки можуть бути зовсім непомітними, а протитанкові міни можна закопати досить глибоко. До того ж професія сапера була не надто затребувана в мирний час, то ж додаємо до рівняння й нестачу фахівців. За найоптимістичнішими прогнозами, для того, щоб провести повне розмінування території України, знадобиться 5-7 років.

Яке рішення?

Відповідним службам України — проводити розмінування. Цивільним — бути обережними й дотримуватися всіх правил, що їх рекомендують дотримуватися державні органи. 

За останній місяць "Рубрика" вже вчетверте спостерігає за  розмінуванням різних снарядів, бомб, ракет разом зі 112-ою окремою бригадою територіальною оборони ЗСУ. Сьогодні ми вперше, уже разом із ДСНС, спостерігаємо розмінування на водоймі — це озеро Блакитне в селі Горенка. Але спершу заїжджаємо до села Луговики на Київщині. Тут проходить розмінування накритої ЗСУ бази росіян. 

Що по собі залишають росіяни

Село Луговики розташувалося неподалік кордону з білоруссю. Дорогою до села спостерігаємо, як у небо здіймається дим від пожеж — це горять ліси та торф'яники. І в мирний час такі пожежі важко загасити, а зараз, коли в землі досі залишається багато нерозірваних снарядів та мін, гасіння ще й дуже небезпечне для пожежників.

Село зустрічає великим червоним серцем та написом "Я люблю Луговики". З нами приїхала пресофіцерка 112 бригади, й поки чекаємо на саперів, до неї підходять дві місцевих дівчини, просять сфотографуватися та кажуть, що мріють служити в армії.

У полі поруч із розбомбленою позицією штабу 38-ої окремої гвардійської мотострілецької Вітебської бригади ордена Леніна та Червонопрапорної бригади ордена Суворова збройних сил російської федерації вже викопали велику яму. Туди сьогодні заклали 66 бойових частин ракет "Град", знайдених на позиціях росіян. 

Навіть через два місяці після знищення позиції це місце сильно вражає — майже сорок одиниць знищеної техніки, два розбомблених танки. Понівечені дерева, розбиті будівлі, у яких росіяни облаштували свою базу. Там знаходиться знищена командно-штабна машина на базі Камазу. 

Точної дати, коли була знищена ця позиція, немає, орієнтовно — на початку березня. Тоді здетонувала величезна кількість боєкомплекту, навряд комусь з окупантів пощастило вижити. М'яко кажучи, тут було пекло для росіян.

Микола Опанасенко, сапер 112 Бригади територіальної оборони міста Києва розповів нам, що досі на території колишньої бази росіян розкидана велика кількість пошкоджених боєприпасів. 

"Починаючи від патронів 7,62 і завершуючи ракетами градів, протитанковими ракетними комплексами, 152-гими та 125-тими снарядами", — перелічує сапер і додає: "Їх просто безмежно велика кількість".

"Дуже сильно страждає навколишнє середовище, — зауважує воїн. — Тому що збройні сили російської федерації облаштовують позиції в лісах, шкодячи природі. Після їхнього перебування в лісах залишається дуже багато сміття, навести лад займе дуже багато часу".

Микола Опанасенко пояснює: "Снаряди та боєприпаси — це дуже надовго, тому що ЗСУ розбили велику кількість їхніх (російських, — ред.) підрозділів, тут розкидана велика кількість нерозірваних снарядів. Це все буде нести небезпеку для цивільного населення".

Зараз найбільша небезпека для цивільних — це похід у ліс. В основному всі бази були облаштовані в лісосмугах. Разом з тим, як правило, будь-яку позицію, яку облаштовують у польових умовах, захищають розтяжками, мінами, інженерними засобами загородження. Це зараз найбільш небезпечні місця.

"Одразу після звільнення, ми працювали в Гостомелі, — розповідає Микола Опанасенко. — Було дуже багато залишених боєприпасів, і пошкоджених, і непошкоджених. Там була велика кількість різноманітних підрозділів — ми знаходили їхні документи; були й регулярні російські війська, і війська спецоперацій, і внутрішні війська, й омонівці. Вони були забезпечені й засобами радіаційної розвідки, і протигазами, й ОЗК, й індивідуальними дозиметрами. Було зрозуміло, що їх була дуже велика кількість. Вони заселили всі домівки, які були поруч з аеродромом, відкрили всі квартири, розграбували, розмародерили, це все дуже вразило — усе те сміття, яке вони за собою залишили, як варвари".

Головне правило поводження з боєприпасами для цивільних — це в жодному разі не чіпати їх. "Головний принцип — не знаєш, то й не бери, — додає наш співрозмовник. — Навіть ми, сапери, не знаємо всіх підступних механізмів цих мін. Світ рухається вперед і машина вбивства так само вдосконалюється. Тому до всього слід ставитись з обережністю й одразу повідомляти про таку знахідку відповідні органи та чекати на прибуття фахівців".

росіяни зараз використовують усе, що в них є в наявності — як старі боєприпаси, так і нові. Не спрацювати можуть не тільки старі, а й нові боєприпаси. Кожен такий снаряд несе в собі небезпеку, бо в ньому є бойова частина, — пояснює пан Микола. Якщо людина не розуміється на цьому, їй категорично заборонено брати в руки будь-які боєприпаси.

"Наприклад, я працював у Гостомельскому аеропорту. Там дуже багато снарядів, патронів, обгорілих гранат. Така граната вже не несе небезпеки, але якщо вона потрапить у багаття, то може вибухнути, — пояснює фахівець. — Тому про цю небезпеку потрібно постійно говорити. Уламки війни принесуть нам ще багато горя. Наслідки нехтування елементарними правилами поведінки з такими знахідками можуть бути смертельними. У жодному разі не можна нести додому ніякі знахідки. Побачили щось — одразу потрібно сповістити відповідні органи".

Як відбувається розмінування?

Кожен підрив такої кількості снарядів небезпечний, розліт осколків може бути досить великим. Перед підривом, який проводять на достатньо великій відстані від житлових будинків, сапери повідомляють мешканців села про майбутній вибух. Ми спостерігаємо за вибухом, сховавшись за пагорбом. За правилами безпеки, усі мають бути в шоломах та бронежилетах, аби в разі необхідності вберегтися від осколків. Лунає вибух — гучний. Специфічний "гриб" здіймається високо у небо. Коли сили ЗСУ підірвали тут базу росіян у березні, вибухи були набагато потужнішими, гучнішими та смертоноснішими.

Одразу після вибуху поспішаємо до місця підриву. Неподалік унаслідок розриву загорілася трава біля лісосмуги, яку майже одразу загасили та присипали землею. На жаль, не завжди є можливість вивозити боєприпаси для підриву на спеціальний полігон. 

Воронка від вибуху велика та глибока:

Як розмінувати водойму?

Тепер прямуємо до озера Блакитного, що в селі Горенка, зовсім поруч із Києвом. Тут дуже красива природа, великий пляж, багато зелені. Колега, з яким їхали поруч в автобусі, розповідав, що до війни він часто сюди їздив велосипедом — скупатися та відпочити.

Озеро опинилося в епіцентрі обстрілів окупантами, які перебували під Києвом. Другий день тут працюють піротехніки та водолази ДСНС: очищують водойму до початку купального сезону.

Для того, щоби знайти боєприпаси, рятувальники використовують підводний дрон. 

Так працює оператор підводного дрону

Так працює оператор підводного дрону

Після чого до роботи беруться водолази-піротехніки, які підіймають боєприпаси на поверхню. Одночасно з підводним розмінуванням обстежуються і прибережні території. Заключний етап — перевезення та ліквідація вибухонебезпечного залізяччя контрольованим підривом на спеціальному полігоні.

Обстеження прибережної території, як і обстеження дна озера, — це дуже кропітка та довга робота. Кожен клаптик землі сапери обстежують дуже уважно, як наслідок — дуже повільно. Знайдені у воді боєприпаси обережно виносять у руках та складають у спеціальний автомобіль для вивозу на полігон, де й проводять пізніше підрив.

Тут спостерігаємо трохи  іншу "картинку", на відміну від знищеної російської бази. Зовні тут спокійно, близькість до води та красива природа навіюють думки про відпочинок, а не про небезпеку. Але це оманливо. Небезпека тут скрізь: і під ногами, й у воді.

Сергій Рева, начальник Відділу піротехнічних робіт та підводного розмінування ДСНС України каже, що на цьому озері сапери працюють уже два дні. Попередньо провели розвідку, виявили, що тут є боєприпаси, а тепер проводять обстеження за допомогою роботи водолазів, із застосуванням підводних металодетекторів. "Врожай" за два дні — 10 боєприпасів, серед яких артснаряди, постріли від гранатометів, вибухонебезпечні елементи від систем залпового вогню. Усе це смертоносне залізяччя становить реальну загрозу для людей.

"Наші піротехніки щоденно стикаються з новітніми зразками озброєння та боєприпасів, які застосовує проти нас ворог, вони готувалися до війни, вони розробляли новітні боєприпаси й системи; ми їх виявляємо, знешкоджуємо, вчимося, усе виконуємо для того, щоби як найшвидше розмінувати наші території й забезпечити безпеку для нашого населення".

Піротехнік підкреслює, що кожен боєприпас несе небезпеку як для сапера, так і для звичайного громадянина, і важко сказати, який з них найнебезпечніший, адже небезпечні — усі. 

До того ж сапери досі знаходять снаряди й Другої світової, й навіть Першої світової війни. Саме в цьому озері виявили гранату часів Другої світової. Запитуємо про те, наскільки важко працювати саме з підводним розмінуванням.

"Кожна водойма є унікальною, — пояснює Сергій Рева. — Усе залежить від її забруднення, від видимості у воді, наскільки вода є прозорою та доступною для водолаза. Це озеро досить прозоре, не кожна водойма має таку гарну видимість".

У Київській області вже обстежено понад один гектар акваторії водойм, у них виявлено близько 150 вибухонебезпечних предметів.

Попри важку роботу піротехніків, пляжний сезон на Київщині цього літа навряд чи відкриють; в області залишається ще багато необстежених озер. Сапери продовжують роботу і з мінними полями, і з ліквідацією наслідків обстрілів — скільки це займе часу, поки сказати важко. 

Сергій Рева пояснює: "Чи можна буде купатися в Київській області, важко сказати. Усі роботи здійснюються в пріоритетності, яка визначається місцевими військовими адміністраціями. Ми не радимо — і на цьому наголошуємо через високу небезпеку для населення — ходити в ліс, до озер у населених пунктах, які були під окупацією, — але додає: Та саме в цьому озері можна буде купатися".

Від початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну знешкоджено 122 555 вибухонебезпечних предметів, у тому числі 1 979 авіаційних бомб. Обстежено територію площею 23 888 га. Загарбники замінували в Україні близько 300 тис. квадратних кілометрів, включаючи тимчасово окуповані території. Наразі українські піротехніки опрацювали 23 тис. кв. км.

Про це повідомив перший заступник міністра внутрішніх справ Євгеній Єнін під час телемарафону.

Правила мінної безпеки 

Нехтувати дотриманням правил безпеки — це нехтувати власним життям. Виїзд на природу, купання у водоймах, похід по гриби всупереч рекомендаціям військових та української влади утриматися від цього може обернутися трагедією для вас та ваших близьких. Саме тому варто дотримуватися наступних правил безпеки, доки наша країна не буде повністю очищена від мін:

  • Найперше правило — не чіпати сторонні предмети. Важливо бути пильними й не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Вибухівкою може бути начинена навіть "звичайнісінька" на вигляд кулькова ручка. 
  • Звертати увагу на ознаки замінованих територій. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також із написом: "УВАГА, МІНИ!", "DANGER MINES!", "ВНИМАНИЕ, МИНЫ!".
  • Заміновані ділянки можуть не мати жодних позначок. Тому варто уникати походів до лісів, прогулянок по зелених насадженнях, пустирях, руїнах, пляжах, грунтових дорогах, стежках; уникати варто також покинутих домівок і приміщень.
  • У жодному разі не можна плавати у необстежених піротехніками водоймах. Пам'ятайте також про те, що заборонено плавати й у морі — Чорне море заміновано, міни можуть бути близько до берега і здетонувати будь-якої миті, що вартуватиме вам життя. Прогулянки по замінованих пляжах теж суворо заборонені.
  • Не наближатися до снарядів, ракет, мін, котрі не вибухнули; вони можуть здетонувати будь-якої миті.

Бережіть себе і своїх близьких. Більше про правила безпеки й те, як можуть виглядати та де можуть ховатися міни, читайте тут.

Фото автора

6356

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: