Не тільки звичайні забрудники: як в Україні можна перевірити рівень радіаційної безпеки?
У чому проблема?
З якого джерела ви дізнаєтесь про хімічну небезпеку або радіаційну загрозу, якщо це раптом станеться під час бойових дій?
Нам радять слухати офіційні заяви влади, але є великі шанси, що спершу ви прочитаєте про це в одному з Telegram-каналів, на які підписані.
А звідки про це дізнаються вони? В Україні наразі немає єдиної державної системи, яка публікує інформацію для населення в реальному часі про стан радіаційного, хімічного чи пилового забруднення.
Яке рішення?
Кожні 10 хвилин ви можете отримати свіжу інформацію про якість та безпечність повітря з мережі громадського моніторингу Екосіті
Швидше за все, ви хоча б раз чули про систему громадського моніторингу повітря Екосіті. Зазвичай новинні портали посилаються саме на неї, коли говорять про погіршення екологічної ситуації в певних регіонах. Онлайн-портал має інтерактивну карту з позначеними станціями моніторингу на ній. Ви можете обрати найближчу до вас та отримати інформацію про якість повітря просто зараз (дані оновлюються кожні 10 хвилин) та за минулі 48 годин. Корисний функціонал, чи не так? Особливо, коли вже декілька років поспіль щоосені серед киян починається дискусія: то дим на вулиці, чи туман?
Використовуючи карту, можна дізнатись, чи безпечно прямо зараз виходити на прогулянку, або дослідити динаміку якості повітря в районі, де ви, наприклад, збираєтесь оселитись. На карті представлені дані про концентрацію пилу різних фракцій в повітрі, температуру, вологість та атмосферний тиск, та найголовніше в теперішніх умовах повномасштабної війни — з нових станцій можна дізнатися про рівень радіаційної безпеки та вміст аміаку та інших отруйних речовин, які піднімаються в повітря в разі хімічної атаки.
Екосіті — не державний проєкт, а громадський, який існує в рамках кампанії "Чисте повітря для України", що підтримується чеською громадською організацією "Арніка" з 2017 року. На сьогодні за відсутності швидкого оповіщення про екологічні загрози від держави це єдиний спосіб дізнатися про хімічне чи радіаційне забруднення, в режимі тут і зараз. Екосіті самостійно виробляють моніторингові станції — це їхня власна українська розробка. Усі нові станції працюють на власній операційній системі Environment OS.
"Рубрика" зустрілася з представниками "Арніки" Мартіном Скальським та Марцелою Черноцовою під час їхнього візиту в Київ та отримала відповіді на запитання, які цікавлять нас більше за все.
З чого все починалось?
За словами Мартіна, експерта "Арніки", організація розпочала співпрацювати з українцями у 2017 році, тому що тут знайшлося багато партнерів та активних громадських організацій — не лише в Києві, а й в інших регіонах.
Забруднення повітря перед повномасштабною війною було однією з основних проблем довкілля, оскільки в Україні є багато старих індустріальних підприємств, які сконцентровані в містах.
Проблема ще й у тому, що люди проживають дуже близько до таких заводів. Згідно зі статистикою Всесвітньої Організації Здоров'я, Україна — одна з найбільш забруднених індустріальними підприємствами країн, і через це люди мають проблеми зі здоров'ям.
"Тому ми вирішили допомагати Україні з вирішенням цієї проблеми. До того ж, у Маріуполі, Запоріжжі та Кривому Розі було дуже багато людей, які підтримали нас у цьому, і знайти партнерів, які хотіли б кооперуватись з нами та отримувати допомогу було легко", — згадує Мартін.
Навіть під час війни екологічні проблеми продовжують вирішувати.
Show must go on!
Мартін та його колега, координаторка проєкту "Чисте повітря для України" Марцела Черноцова, прибули до нас 10 жовтня — у цей день розпочалася нова фаза війни, росіяни масованими ракетними обстрілами накрили майже всі великі міста України.
"Нам дзвонили наші колеги та перепитували, чи точно за таких умов ми хочемо їхати в Україну? А ми відповідали: з нашими українськими колегами ми перебуваємо на постійному зв'язку, тож настав час зустрітись вживу. Їм необхідна наша підтримка, до того ж, ми маємо показати: попри всі обстріли та руйнування, ми не зупинимось, show must go on!" — посміхається Марцела. У її очах — сміливість та рішучість.
100 станцій для чистого повітря
До початку повномасштабної війни мережа Екосіті становила більше 700 станцій моніторингу. Майже половина з них — подаровані українським громадським організаціям, активістам, унівеситетам та школам чехами, інші — куплені українськими організаціями чи проактивними громадянами самостійно. Через війну багато станцій знищено, деякі власники, які обслуговували їх — виїхали, але попри все мережа відновлюється.
"Коли прийшла війна, багато станцій було виведено з ладу. До війни мережа Екосіті налічувала приблизно 300 постійно активних станцій, а вже в травні цього року — лише 195. Тож приблизно 100 станцій було зруйновано, і ми хочемо повернути їх українцям, щоб вони могли отримувати інформацію про радіаційний фон та хімічне забруднення. Це — причина, через яку ми почали нашу кампанію в Чехії з фандрайзингу коштів для закупівлі нових станцій для України", — пояснює Марцела.
Долучили і кудлатих: станції моніторингу повітря називають на честь домашніх улюбленців
З початку повномасштабної війни було відновлено вже 40 станцій, а нова фандрейзингова кампанія "100 станцій для чистого повітря" розпочалась лише два тижні тому, але гроші зібрали вже на три нові станції моніторингу повітря.
"Якщо ви робите внесок та купуєте нову станцію, ви можете дати їй ім'я. Я також зробила внесок, купила станцію та назвала її на честь свого собаки — Аслан", — каже Марцела.
Аслан, пес Марцели, який подорожує разом із хазяйкою всім світом та обожнює хайкінг
Здається, що називати станції громадського моніторингу на честь собак — це новий тренд. Друга станція отримала ім'я Коперникус, третя — Страката, і всі — на честь собак. Кампанія триватиме ще кілька найближчих місяців, тож часу для того, щоб зібрати кошти на інші 97 станцій — достатньо.
А це точно спрацює?
Що ми можемо запозичити з досвіду Чехії?
Системи моніторингу повітря в Україні і в Чехії різняться. У Чехії мережа станцій вимірювання якості повітря — це частина державної системи моніторингу довкілля, а системи громадського моніторингу працюють як доповнення до неї та надають лише додаткову публічну інформацію. Натомість в Україні системи моніторингу довкілля лише створюється.
"Ось чому ми вирішили підтримувати роботу наших партнерів Екосіті, які управляють моніторинговою системою станцій вимірювання якості повітря, які були закуплені громадянами, організаціями та іншими інституціями, — пояснює Марцела. — Тож ця мережа замінює неіснуючий "офіційний" моніторинг".
"Важливо, щоб існувала державна система моніторингу якості довкілля, і не лише повітря, а й водних ресурсів, — доповнює Мартін. — Така система вимагає великої кількості коштів, оскільки необхідно закупити багато моніторингових станцій. Станції мають кимось перевірятись та управлятись, тож потрібно навчити людей в різних регіонах країни, які знатимуть, що робити з цими станціями, та матимуть відповідне обладнання. Кошти необхідні й для програмного забезпечення, щоб збирати, аналізувати та публікувати ці дані. Чехія має меншу територію, ніж Україна, ми більш "компактні". Ми почали цей процес набагато раніше, 30 років тому, тож зараз наша система працює досить добре.
У Чехії встановлено багато моніторингових станцій, моніторинг здійснюється Чеським гідрометеорологічним інститутом, і люди можуть побачити інформацію про стан довкілля на офіційному сайті Державної системи моніторингу емісії. За словами Мартіна, ця система може бути використана як зразок.
"Зараз Україна лише на початку цього шляху: ви вже маєте відповідні рішення Кабінету міністрів, але вони поки що не реалізовані. Але ви маєте це зробити, щоб стати частиною Європейського Союзу", — каже він.
Зберегти робочі місця, але позбутись шкідливих підприємств
Мартін розказав, що для "Арніки" дуже важливо поділитись досвідом у сфері моніторингу довкілля з українцями, бо насправді ми з чехами маємо подібні проблеми:
"Наша країна значно менша, але проблеми маємо ті ж самі, оскільки і Україна, і Чехія — індустріальні країни: металургія, електростанції, що працюють на викопному паливі, та інші підприємства розташовані дуже близько до міст. Але зараз Чехія — у Європейському Союзі, і всі фабрики хочуть інвестувати гроші в кращі технології, бо неможливо відповідати стандартам ЄС, якщо ви забруднюєте довкілля. У цьому полягає різниця: зараз ми маємо більшу кількість модернізованих підприємств, і ми б хотіли перенести цей досвід в Україну. Хочемо показати, що продовжувати бути індустріальною країною та зберігати робочі місця, але при цьому мати "чисті" та безпечні підприємства — можливо.
Що буде далі?
Супер-рішення: Telegram-бот з екстреними сповіщеннями
Наразі "Арніка" продовжує допомагати отримувати українцям легкий доступ інформації про якість повітря та рівень радіації та безпеку довкілля. Кількість станцій збільшується, а мережа росте. Проте як часто перед прогулянкою ви заходите на сайт Екосіті, щоб перевірити якість повітря?
Тож серед запланованих проєктів, реалізацію яких уже розпочато в Україні, — створення Telegram-боту, завдяки якому ми зможемо зручніше отримувати інформацію, яка надається автоматизовано. Не потрібно буде заходити на сайт, щоб перевірити якість повітря, а в разі погіршення екологічної ситуації чи небезпеки ви отримаєте сповіщення.
Чи буде створено державну систему моніторингу якості довкілля?
"Арніка" працює не лише з громадськими організаціями. У грудні минулого року встановлення станцій громадського моніторингу за державні кошти в Дніпрі та Запоріжжі обговорювалось у Міністерстві захисту довкілля, але через війну процес було поставлено на паузу. Але Марцела наголосила: Міністерство зацікавлене в даних, які надає Екосіті, та в співпраці, і вони вже використовують інформацію мережі. Погана новина: бюрократія впливає на розвиток проєкту. За словами наших героїв, "Арніка" продовжує працювати над розвитком мережі, зростанням кількості та якості станцій:
"У нас є два плани: перший, короткий, розрахований на час, доки триває війна, (і ми справді сподіваємось, що це буде короткий термін) та довгостроковий план. Першій полягає в захисті населення та встановленні станцій, які дають знати людям про радіаційну та хімічну безпеку. Другий, довготривалий план, також полягає у встановленні станцій моніторингу повітря, бо і в мирний час люди мають знати, чим вони дихають", — ділиться Марцела.
У скількох містах будуть встановлені станції моніторингу, які вимірюють радіаційну та хімічну безпеку — це питання кількості ресурсів, які можливо буде залучити, вважає Марцела.
"Арніка" вже співпрацює з муніципалітетами та іншими інституціями Дніпра, Запоріжжя, Вінниці та Луцька, Кременчука, Рівненщини, Полтавщини, а ще шукає інших партнерів, зацікавлених у створенні сучасної системи моніторингу довкілля європейського зразка, що наближає нас до членства в Європейському Союзі.
