fbpx
Сьогодні
Що відбувається 11:00 04 Січ 2022

Боснійська криза і чому вона вчить Україну: на Балканах буде нова війна?

"Війна" і "загроза розпаду" — такі заголовки за останній час з'являлися у європейській пресі, а стосуються вони Боснії та Герцеговини (або скорочено — БіГ), країни, яка у 2022 році живе за текстом мирної угоди, укладеної у американському Дейтоні 1995-го року.

English version here

Фото: cepa.org

У чому проблема?

Рішення, яке донедавна працювало: Боснія і Герцеговина має унікальну для світу конституцію

Якби ви вирішили переїхати до Сараєво, то жили б за однією із найоригінальніших конституцій у світі. Отож, країна складається із двох частин-ентітетів, Республіки Сербської (не плутати з державою поряд) та Федерації Боснії та Герцеговини. 

Обидва регіони отримали серйозну автономію, у них навіть системи влади різні. Наприклад, у Федерації кожен район має свій уряд із прем'єр-міністром. Окремо діє ще й офіційний поділ на три "державотворчі нації": хорватів, сербів та босняків ("боснійцями" називають усіх громадян БіГ). 

А тому, щоб ніхто не ображався, замість глави держави у Боснії — Президія із трьох висуванців від "державотворчих націй", які змінюють одне одного по черзі. Наприклад, Мілорад Додік представляє сербів, а Желько Комшич — хорватів. А якщо боснієць піде до армії, служитиме він у сербському/хорватському/босняцькому батальйоні, залежно від національності.

Боснійська криза

Мілорад Додік

Ба більше, Боснія знаходиться під зовнішнім управлінням, причому офіційно. Країни-підписанти Дейтонської угоди досі призначають Верховного представника щодо Боснії та Герцеговини, іноземця з широкими повноваженнями. Теперішній власник цього мандата, німець Крістіан Шмідт, може знімати з посад боснійських держслужбовців, скасувати будь-який закон чи видати свій.

До речі, попередник Шмідта, австрієць Валентін Інцко у липні затвердив один такий закон. За яким кожен, хто заперечить геноцид мирних мешканців у Сребрениці — злочинець. Це не на жарт роздратувало владу Республіки Сербської (де багато хто геноциду не визнає) і запустило політичну кризу в країні.

Українцям така схема влади може здатися заплутаною, однак 25 років тому президент США Білл Клінтон та європейці поспішали зупинити війну "усіх з усіма", на якій вбили понад 100 тисяч людей, — тому зрештою з'явилися такі домовленості.

Боснійська криза

Проблема: місцева влада боснійських сербів на чолі з Мілорадом Додіком анонсувала від'єднання

Нова "серія" кризи трусить Боснію і Герцеговину з 10 грудня (але триває і досі). Тоді депутати Народної Скупщини, парламенту Республіки Сербської проголосували за старт процедури "від'єднання" від загальнодержавних органів.

Наприклад, боснійські серби хочуть мати власні суди, самі збирати і ділити податки, керувати митницею. А ще — створити власну армію. "За" проголосували 49 парламентарів з 83 (опозиція утрималася), тож підтримка у цієї ідеї є. 

Та не поспішайте шукати новини "Республіка Сербська відокремилася". Депутати наказали уряду написати новий основний закон за 6 місяців, а потім — провести референдум. Якщо послухати сербів, то і не сепаратисти вони взагалі. Нібито роль уряду у Сараєво — дипломатія та зовнішня торгівля, а вся влада має належати регіонам.

"Боснія іде у напрямі, на який ми не погоджувалися, коли підписували Дейтонські угоди", — раніше заявляв Додік. Журналістам сербські політики говорять про "неконституційність" усього федеративного ладу з Верховним представником. Мовляв, десятки законів їм нав'язують "іноземці, яких не обирали". 

Якою ж буде РС по-новому? Сам Додік раніше просував ідею "сербського світу", тобто союзу з Белградом навколо спільної мови, культури та цінностей, причому на чолі з президентом сусідньої країни Александаром Вучичем.

Але, мовляв, воювати серби ні з ким не хочуть, виходити зі складу Боснії та приєднуватися до сусідньої країни — теж ні. Їх задовольняє самостійне життя під формальною владою центру (що нагадує колишню автономію Гонконгу). 

 Тільки от медіа відкопали раніші заяви очільника регіону, який виступав за "мирний розпуск" БіГ — тобто все ж відокремлення і сценарій Придністров'я? А у жовтні на питання "як же серби позбудуться боснійської армії та поліції?" Додік відповідав: "як це зробили словенці" (хоча вони якраз воювали).

До речі, босняки мовчки сидіти теж не збираються. Лідер їхньої найбільшої партії, Бакір Ізетбегович, начебто за мир, хоча говорить, що готовий "радше втратити життя зараз", ніж віддати частину країни.

 Але проблема не лише з мандатом Шмідта. Для сербських націоналістів Боснія — "чужа держава", де їх ніщо не тримає. Як-не-як у 90-х армія РС на чолі з Ратко Младичем та Радованом Караджичем (обидва засуджені за військові злочини у Гаазі) воювала проти центральної влади за незалежність, мала шанси перемогти, і лише військова операція НАТО у 1995 році змусила республіку лишитися у складі БіГ. 

Яке рішення?

Рішення від Євросоюзу (яке поки не працює): запросити балканські країни до ЄС

Європейські політики вірили: саме євроінтеграція приведе до геппі-енду на Балканах. Пересічний мешканець Сараєва чи Тузли житиме краще (завдяки економічному підйому та субсидіям), буде задоволений і не так охоче слухатиме політиків-сепаратистів. Та й який сенс від'єднуватися, коли серби у Белграді і Баня-Луці однаково будуть громадянами Євросоюзу з його спільними кордонами і законами?

Проте в дійсності цей план забуксував. Члени Ради ЄС пообіцяли балканським державам євроінтеграцію ще у 2003 році, але за цей час із жодною з шести республік навіть не почали перемовини про вступ (хоча Албанія та Північна Македонія виконали свої умови ще рік тому). Тепер європейські політики не готові гарантувати балканцям членство навіть до 2030 року! 

Винних шукайте по обидва боки. Видання Politico вказує, що самі уряди шести країн "не дотягували" до європейських стандартів демократії та антикорупції. Тим часом у самому ЄС чимало політиків пропонують: хай спочатку союз розбереться із власними проблемами, а потім уже приймає нові країни (BBC головними скептиками називає французів і нідерландців). 

Як каже експерт Council of Foreign Relations Чарльз Купчан, боснійські серби розчарувалися у ЄС (та через економічний спад у країні) і натомість втілюють власні радикальні плани.

Однак де в чому євроінтеграція допомогла. У попередній громадянській війні сторонам фактично допомагали Хорватія та Сербія. Перша країна зараз — миролюбний член ЄС, друга хоче вступити і має мотив не допомагати сепаратистам у Боснії (аби перемовини з нею не заморозили).

У чому ще проблема?

Росія розпалює кризу в Боснії

Боснійська криза

Владімір Путін та Мілорад Додік

Вже не перший місяць Москва відверто провокує боснійських сербів. За тиждень до голосування у Скупщині, Мілорад Додік злітав у Москву на переговори з Владіміром Путіним, де росіяни пообіцяли РС дешевий газ (помітьте, не всій Боснії, а лише частині). 

Паралельно РФ вже багато років розвиває рухи екстремістів на зразок "Сербської честі". Завдяки кремлівським грошам вони відкривають табори для молоді, де інструктори вчать юних сербів воювати… а заодно пропагують любов до Росії.

Росіяни — зовсім не благодійники для всіх Балкан, бо другою рукою Москва ускладнює життя боснійській державі. Так, РФ разом з Китаєм блокує затвердження Крістіана Шмідта у Радбезі ООН. Насправді воно не обов'язкове, але росіяни користуються моментом, аби переконувати мешканців БіГ: Верховний представник — нелегітимний. 

Боснійська криза

Крістіан Шмідт

 Тим часом експерти НАТО попереджають, що Кремль розгорнув цілу мережу медіа сербською мовою. Тим, хто їх увімкне, ведучі й автори розкажуть, що ЄС ось-ось розвалиться, там ненавидять слов'ян, а от Москва нібито завжди захищала сербів.

Росіяни анексувати Боснію не збираються, у них інші плани. Путіну явно потрібно, аби балканські країни не вступали до ЄС та НАТО, тоді Кремль зберігатиме свій вплив на них. А для цього вигідно провокувати там кризи.

Якщо ж конфлікт таки спалахне — Росія знову у виграші. Вийде удар по репутації Євросоюзу (не запобігли!) і ще одна гаряча точка, яка відволікатиме Брюссель від російської агресії в Україні.

Це одна з причин, чому у пресі все ж звучать фрази про новий збройний переділ кордонів на Балканах. Ще більше аналітиків турбує войовнича поведінка лідерів РС: от у жовтні вони проводили масштабні навчання за участі спецпризначенців і бронетехніки. 

Втім, за оцінкою кандидата політичних наук з Університету Единбурга Валентіно Грбаваца, у Боснії зараз замало професійних бійців та техніки для масштабної війни. Хоча сутички на місцях і теракти все ж можливі.

Боснійська криза

Фото: foreignpolicy.com

Яке рішення?

Рішення, яке може спрацювати: США та Євросоюз поєднують санкції та дипломатію

Офіційні плани "як розв'язати кризу" європейці та американці поки не озвучували. Держсекретар США Ентоні Блінкен раніше пригрозив сепаратистам санкціями, Німеччина вимагала того ж від ЄС. Натомість Додік хвалиться підтримкою від Росії та Китаю, яка нібито допоможе пережити обмеження.

Але схоже, у грудні Євросоюз паралельно спробував вирішити все дипломатією. За даними британської газети Guardian, у Брюсселі нібито згодні підправити той самий "закон Інцко", аби він не так дратував сербів, і ті визнали нового Верховного представника.

Боснійська криза

Фото: euractiv.com

Імовірно, європейці готові піти на поступки, аби пригасити конфлікт. Своїх переговорників до регіону надіслала й адміністрація президента США Джо Байдена. А в Центрі аналізу європейської політики закликають західних політиків натиснути на Росію: мовляв, її треба переконати не втручатися.

Як-не-як, мотив у Заходу серйозний: уникнути конфлікту (який може обернутися тисячам біженців) та зберегти свою репутацію.

Досвід для України: "ні" федералізації, а з корупцією треба боротися

Україні нібито теж потрібна федералізація за боснійським зразком, яка примирить громадян — такі тези любить просувати російська пропаганда. Однак схожість між двома країнами мінімальна: у БіГ живуть три різні народи, а 20 років тому від розпаду її врятували лише солдати НАТО. А незалежність України підтримали 91% її мешканців на референдумі (до речі, якби провести його зараз, цифри були б схожими).

До речі, БіГ — приклад нам, що федералізація не вирішує проблем. Проводити реформи балканцям навіть складніше, а інші держави втручаються у справи Боснії завдяки дружбі з тим же Додіком. 

А суспільство лишається розколотим. "Етнічні спільноти замкнені у своїх власноруч створених геттах, читають свої газети і голосують за свої партії, власних злочинів намагаються не згадувати…", — вказував письменник Андрій Любка, побувавши у балканській республіці. 

Тож українська децентралізація — явно успішніше рішення для нас. А ще треба вчитися на боснійських труднощах: будувати сильну економіку та давати відповідь російській пропаганді.

3
2015

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: