Болота у боротьбі з росією: чому ми маємо їх зберегти?

У чому проблема?

Нещодавно "Рубрика" відвідала Бондарівські болота на території Міжрічинського ландшафтного парку, що на Чернігівщині. Андрій Сагайдак, лісівник за освітою та ексдиректор парку, який проводив нам екскурсію місцевістю, розповів, що ще кілька років тому в аналогічний період болото було б повністю наповнене водою, а дерев'яна стежка ледь-ледь підіймалася б над його рівнем. Виною тому — зниження рівня ґрунтових вод.

Тепер, якщо дивитися на цю ділянку здалеку, можна навіть не зрозуміти, що поросла травою місцевість — це болото, що простягається на 12 кілометрів, і що саме звідси бере початок річка Міша, або Меша. Тим паче не кожен знає, що болота — це ті екосистеми в Україні, які знаходяться під загрозою.

Річ у тім, що в радянські часи стандартною практикою було будувати дренажні канали на болотах: їх рили по всій території угідь, ніби "ялинкою". Для чого це було потрібно? Дренажні канали збирали воду з болота та виводили в поля. Після цього болотисту територію можна було зайняти чимось "корисним": наприклад, будувати там дороги або використовувати ці землі будь-яким іншим чином. Наприклад, парк-урочище "Совки" у Святошинському районі Києва стоїть на осушеному так болоті. 

За часи СРСР таким чином знищили величезну кількість боліт: із загального фонду 6,57 млн га до 1988 року осушили майже половину —  3,1 млн га. Крім того, болота зникають і з інших причин — деяким болотам загрожує, наприклад, зниження рівня ґрунтових вод. Так болота стають екосистемою під загрозою. Як результат — звірі втрачають їжу, оскільки флора на осушених болотах змінюється, а люди — прісну воду з річок.

Яке рішення?

На щастя, навіть осушені болота можна відновити. Але це дуже дорогий процес. Якщо робити це з людським втручанням, доведеться витратити чимало матеріалів, техніки та людської сили на те, щоб на створених каналах побудувати нові загородження, які не даватимуть воді виходити з болота. У США існує спеціальна методологія з відновлення водно-болотних угідь. А от в Україні все набагато простіше.

За словами Андрія Сагайдака, болота відновлюються, якщо в місцевості вирішать оселитися бобри. Ці тварини інстинктивно будують заплави саме там, де це необхідно — без науки та методології. Заплави, хоч і мають вигляд груди гілочок, насправді мають конструкцію, а щілини міцно запнуті мулом та землею. Такі заплави можуть зупинити великий потік води, і з часом на місцевості з великою кількістю каналів знов з'являється велика водойма. 

Якщо заплави не чіпати, з часом їх стане більше. Це природний та безплатний спосіб відновлення боліт.

Такий експеримент, коли бобри відновили болото в Україні, уже був. Це сталося з болотом Заливки на Львівщині, яке осушили понад 50 років тому. 

Минулого року в рамках пілотного проєкту тут провели гідрологічне, ботанічне, зоологічне, біоценотичне обстеження. Провели геодезичні роботи та визначили місця влаштування загат і водорозподільних канав. Також фахівці заклали мережу спостережних мінісвердловин для моніторингу рівня ґрунтових вод і закупили матеріали та інструменти для виконання потрібних робіт. Але головне, що було зроблено — це будівництво двох загат на водовідвідному каналі, які сприяють розливу води на території Заливок. Місця обрали за перепадом рельєфу та напрямом течії, тож загати почали гальмувати потік води та сприяли її розливу по території.

"Довгий час не було бобрів, але їхня популяція відновилася й вони допомагають зберігати воду на території Заливок, будуючи свої власні загати", — розповіла одна з учасниць проєкту Любов Горбань.

У чому ще одна проблема? 

Прикордонна смуга біля кордону з Білоруссю — це величезна територія завширшки у 2 кілометри, що рясніє біорізноманіттям. Загалом це природні угіддя, здебільшого — болотяні, площею 120 000 гектарів, і всі вони мають різний природоохоронний статус, але більшість територій — це території Смарагдової мережі. 

21 вересня Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроєкт 7475, який за своїм призначенням покликаний посилити охорону державного кордону України, що тягне за собою вилучення земель із природно-заповідного фонду та побудову на цих територіях необхідної інфраструктури: доріг, будівель, загороджень. 

Бажання відділитись триметровим бетонним парканом від росії цілком здорове, але робити це необхідно там, де ризик перетину кордону ворогом насправді існує. Такі рішення своєю чергою підвищують ризик знищення природних екосистем, а в деяких випадках, можливо, навіть ризик створення кращих умов для того, щоб російські війська могли просунутись на територію України з півночі. Про це зазначив Голова Української Природоохоронної групи Олексій Василюк. У чому саме небезпека — розповідаємо далі. 

Яке рішення?

Еколог Олексій Василюк розкритикував таке рішення влади, оскільки болота самі собою являють природний бар'єр. Він нагадує, як на початку весни 2022 року десятки російських танків загрузли в болотах українського Полісся. Справді, тоді російська техніка просувалась вглиб України лише трасами. Для росіян, які проривались на Київ у лютому-березні, поліське болото теж стало на заваді наступу широким фронтом. 

Якщо ж наразі говорити про можливе вторгнення з території Білорусі на Волинь та Рівненщину, тут теж варто розуміти, що північна смуга території України та південна з території Білорусі — це заболочена зона та практично непрохідні для військової техніки ліси. Болота заважають масштабному наступу. Ворог муситиме рухатись лише через придатні дороги, а їх не так багато.

Знову ж таки, застосовується той самий принцип, що і з болотами. Аніж ухвалювати нові рішення та витрачати ресурси на їхню реалізацію, краще дати природі спокій. 

Тож Олексій Василюк наголошує: для підвищення обороноздатності слід охороняти природні та обводнювати осушені болота на півночі України. 

"Чим краще зберігатимуться природні ландшафти, чим більше вони будуть обводнені — тим краще захищатимуть Україну від військового вторгнення", — наголошує еколог.