Журналістика рішень працює: 10 найкращих статей “Рубрики” у жовтні
Цього місяця "Рубрика" багато писала про рішення для громад — про те, як їм розвиватися під час війни, де шукати можливості та шляхи відновлення. Громада — це більше, ніж просто адміністративна одиниця. Це насамперед люди, які залишаються вдома, приймають у себе тих, кого дому позбавили росіяни, діють — попри все. Зібрали найцікавіші рішення за жовтень — серед них і багато таких, що вже сьогодні можуть взяти собі на озброєння й жителі українських громад.
Через повномасштабне вторгнення рф українські громади зіткнулися з величезною кількістю викликів. Масштабна міграція населення, фінансові та гуманітарні проблеми, питання безпеки та енергозабезпечення. У кризових умовах загострилися й ті потреби, які були в громадах ще до війни.
Долати труднощі воєнного часу нашим громадам допомагає міжнародне партнерство, фундамент якого було закладено задовго до 24 лютого. В умовах повномасштабної агресії росіян співпраця між українськими та закордонними громадами набуває нових сенсів. Тепер це спосіб забезпечити конкретні заходи допомоги та підтримки, продемонструвати солідарність і разом змінювати майбутнє України на краще.
"Рубрика" розповідає про один із прикладів розвитку такого партнерства — ініціативу "Мости довіри". Прочитати про те, як проєкт створює зв'язки між українськими громадами, що потребують підтримки, з муніципалітетами в ЄС, що мотивовані та готові допомогти, можна за посиланням.
Толока з прибирання на березі річки Південний Буг
На початку повномасштабного вторгнення військ рф Вознесенськ, що на Миколаївщині, став ареною запеклих боїв. Тоді ЗСУ зуміли зупинити просування агресора, але через бойові дії та ракетні обстріли місто зазнало значних руйнувань. У Вознесенську підірвано три мости, пошкоджено школи, дитячі садочки, міський басейн та каналізаційну насосну станцію. Постраждали більш ніж 700 приватних будинків та п'ятиповерхівка.
Попри те, що громада й досі потерпає від періодичних нальотів ворожих дронів, уже сьогодні Вознесенськ робить перші кроки до відновлення — місто розробляє відповідні програми, тут працюють експертні та робочі групи, а волонтери допомагають відновити зруйновані будівлі. Долати наслідки війни допомагає й зелена відбудова — тобто відбудова з думкою про захист довкілля. Такий підхід не лише про те, щоб відновити зруйноване, але й про те, щоб вдосконалити громади, зробити їх кращими. Про те, як підхід втілюють на Миколаївщині, розповіли тут.
В умовах війни українські громади стикаються з викликами, які потребують негайного вирішення. Громади змушені адаптуватися до надзвичайних обставин, забезпечувати безпеку та розв'язувати поточні проблеми мешканців. Але водночас українські громади нині мусять розвивати ефективніші методи управління й реагувати на ситуацію, яка постійно змінюється.
Аби досягти результатів та розвиватися навіть під час війни громади сьогодні мають бути ініціативними. Зокрема — самостійно створювати та реалізовувати проєкти в межах своїх територій. Це означає, що жителі громади мають спільно визначати пріоритети та способи розв'язання своїх проблем, а також залучати ресурси та експертну підтримку для досягнення своїх цілей. Такий підхід дозволяє громадам бути більш ефективними та впливовими в умовах війни, сприяє їхньому внутрішньому розвитку і зберігає їхню незалежність у складних обставинах.
Цей матеріал — інструкція з дев'яти кроків, яка допоможе будь-якій громаді втілити задумане. Дев'ять кроків, розроблених фахівцями, проведуть від ідеї до її успішної реалізації. Розписали все тут.
Візьмемо невелику паузу від громад і поговоримо про інше — про журналістів. Бути журналістом в Україні сьогодні — це бути свідком кожного злочину, який росія вчиняє проти українців. Постійний потік інформації, травми свідка та медіатравми — це те, з чим українські медійники стикаються регулярно впродовж уже майже двох років. 36% українських медійників потребують психологічної підтримки.
Це рішення — для наших колег-журналістів. Львівський медіафорум започаткував Програму психологічної підтримки для українських медійників. Її частиною стали ретрити в Карпатах — відповідь на виклики воєнного часу. Тижневе перебування в оточенні гір та цілющої природи стало для учасників відновлювальних ретритів можливістю ослабити щоденну напругу. Змінити обстановку і хоч на короткий проміжок часу пригальмувати й "видихнути". Перезавантажитися та повернутися до роботи з новими силами та енергією. Про те, як працює це рішення, "Рубрика" розповіла за посиланням.
Переселенки, які беруть участь у форумі-театрі "Без сорочки"
Олена Подосетникова з Маріуполя. Разом із родиною жінка виїхала з міста 18-го березня, через два дні після того, як росіяни розбомбили разом із людьми відомий тепер на весь світ Маріупольський драмтеатр. До війни Олена мріяла перепланувати свою двокімнатну квартиру на студію. Війна стала "пекельним архітектором", який "впорався" із цією роботою: ворожий снаряд прилетів прямісінько у квартиру, у коридор, саме туди, де зазвичай вона з мамою пересиджувала атаки.
Історія Олени Подосетникової — одна з мільйонів. Людська памʼять із часом стирає жахливі подробиці, але десь всередині пережите все одно може залишатися важким каменем, горем, яке роз'їдає, якщо його не проговорити, не прогорювати.
Зараз жінка у відносній безпеці. Олена вчиться жити "в моменті" — жити на повну силу, радіючи дрібницям і тому, що щодня в неї є можливість вітати сонце. Вона та ще сім жінок-ВПО, які зараз перебувають у Полтаві, не бояться ділитися досвідом війни, своїми переживаннями та надіями. Вимушені переселенки впевнені — це потрібно не лише для них. Голос жінкам, які готові та хочуть розповісти свої історії війни, поділитися транформаціями, які з ними відбуваються, надає волонтерський проєкт Форум-театру "Без сорочки".
Про те, як і для чого було створено Форум-театр, розповідаємо тут.
Двері біля майстерні. Фото: Рубрика
Одеса відома своєю багатонаціональністю та історичною різноманітністю архітектури в центрі міста, який 25 січня цього року потрапив під захист ЮНЕСКО. Підтримувати зовнішній вигляд будівель, а отже — й доглядати кожний їхній елемент, є пріоритетною задачею для міста. Двері — один із таких ключових елементів.
Попри історичну цінність старої забудови Одеси дерев'яні двері цих будинків — під загрозою. Частина таких дверей уже втрачена, частина — перебуває не в найкращому стані. Свою красу історичні дерев'яні двері міста втрачають через неналежний догляд — зокрема, над ними зникають дашки та навіси, призначені для їх захисту від вологи. Тому серед жителів міста популярна ідея замінити їх на більш сучасні — залізні. Утім, така заміна попри практичність призводить до того, що будівлі втрачають свої унікальні елементи, що також є частиною культурного коду Одеси.
У 2019 році з ініціативи Костянтина Ємельянова виник проєкт "Тисячі дверей Одеси" — майстерня, де реставратори відновлюють історичні двері Одеси. За час своєї діяльності майстри відреставрували вже 19 дверей, а команда тепер налічує 10 людей. Така майстерня — перша в місті. "Рубрика" поспілкувалася з майстрами й розповідає про роботу проєкту у своєму матеріалі.
Марк Дзялак під час готування. Фото з архіву родини
А це офіційно наймиліший текст жовтня. Родина Марка Дзялака, якого у сім'ї називають Мікрошефом, живе у Швейцарії. Після початку повномасштабного вторгнення хлопчик завдяки своєму хобі зібрав понад 150 тисяч гривень, які передав на допомогу Україні. Батьки дитини Анна та Якуб — професійні музиканти, які мають власну школу, — дають благодійні концерти, з яких змогли направити на підтримку нашої країни 200 тисяч доларів.
Про те, як 11-річний хлопчик з нуля вчить українську мову та готує для допомоги Україні, читайте у нашому тексті.
Учасники й учасниці благодійного пробігу, організованого Inspiration Family на підтримку людей з раком грудей. Фото Миколи Тимченка
Ми продовжуємо розвивати нашу рубрику "Здоров'я" та ділитися з вами корисними рішеннями, інструкціями та історіями, які допоможуть вам зберегти найцінніше.
Жовтень — місяць, присвячений підвищенню обізнаності щодо раку молочних залоз. За умови виявлення на I стадії рак молочної залози виліковний у 95% жінок, на II стадії — у 80%. Проте в нашому суспільстві існує багато фобій щодо цього діагнозу, а через це і багато незнання. "Рубрика" не могла оминути цю тему.
Співрозмовниці "Рубрики" наголошують: треба боятися не слова "рак", а невігластва і непрофесійності. Вони поділилися власними історіями виявлення пухлин і лікування, а також порадами, як підтримати близьку людину, яка стала онкопацієнтом. Історії жінок читайте за лінком.
Тетяна та інші місцеві з волонтерами
Цього місяця "Рубрика" вирушила на Херсонщину — аби написати звідти серію репортажів про людей, які знаходять рішення навіть у найскладніших умовах — коли фактично живуть на лінії зіткнення.
Цей репортаж — один із них. Антонівка — селище на Херсонщині, що лежить на березі Дніпра. До повномасштабної війни тут жили близько 11 тисяч людей. Зараз — не більше трьох з половиною тисяч. Від початку повномасштабної війни Антонівка знана Антонівським мостом — тим самим, по якому били українські військові, щоб відрізати окупантів у Херсоні від постачань з росії. Тепер той самий міст став межею, за якою починається окупація. Антонівка тепер вільна, проте саме вона є однією з найбільш обстрілюваних територій області.
Про те, як живе й відновлюється Антонівка сьогодні — у матеріалі "Рубрики".
Саджанці енергетичних дерев
Напевне, найцікавіше рішення жовтня для громад — і одне з найактуальніших напередодні зими й холодів. З першого дня повномасштабного вторгнення рф українська енергетика стала однією з головних цілей країни-агресора. Масштабні обстріли та руйнування енергетичної інфраструктури змусили українців шукати альтернативи для безперешкодного електропостачання та обігріву будівель. Крім того, за останні два роки для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, суттєво зросла вартість природного газу. Поєднання цих факторів у громадах вивело питання енергетичної незалежності на перший план.
У трьох територіальних громадах Хмельницької області вирішили створити плантації енергетичних дерев задля поступового переходу на обігрів комунальних об'єктів паливною тріскою, а відтак незалежності від викопного палива — газу. Для цього на 6 гектарах комунальних земель у Берездівській, Крупецькій та Ганнопільській громадах Хмельниччини висадили понад 100 тисяч саджанців енергетичної верби й тополі. Більше про це рішення — у тексті "Рубрики".
