Фільм-репортаж 22:30 04 Кві 2020

За крок від техногенної катастрофи. Шахти Донбасу. Гірше, ніж Чорнобиль

Те, що відбувається на Донбасі називають екологічною небезпекою №1 в Україні. У надрах, зритих численною кількістю шахт, наростають руйнівні процеси. Цілий регіон може стати другою зоною відчуження через затоплення шахт.

Що відбувається вже зараз, в якому стані водовідкачування, як виправити ситуацію?

Відповіді — у цьому випуску "ЕкоРубрики", дивіться новий документальний репортаж з Донбасу:

Бойові дії розділили Донбас, і одночасно — промисловий комплекс регіону. З понад ста шахт на підконтрольній Україні території залишилося тільки три десятка. Решта опинилася в зоні окупації. На окупованій території вугільна галузь майже припинила своє існування. Немає ринків збуту, а значить — немає чим платити гірникам і навіть утримувати обладнання, що відкачує ґрунтові води. Захоплені шахти почали масово затоплювати.

В 11 шахтах біля лінії розмежування рівень грунтових вод вже досяг критичної позначки 205 метрів. Автоматично це означає підтоплення будинків і забруднення всіх джерел питної води. Просідання грунтів і навіть вихід метану на поверхню вже почали відбуватися на окупованій території.

Найбільша проблема — дефіцит інформації. Будь-який обмін даними з окупованими територіями припинений. Тим часом шахти під землею пов'язані, як сполучені посудини. Підтоплення сильно підвищує навантаження на поки ще працюючі українські підприємства. Ситуація може стати катастрофою в будь-який момент. Навіть моніторингу, що відбувається зараз під землею густонаселеного регіону, немає.

Територія Донбасу переповнена відстійниками отруйних речовин — це частина технологічного процесу морально застарілих заводів. Контролю за станом цих відстійників немає. Чи потрапляють отруйні речовини в грунти вже зараз — відкрите питання. Будь-який приліт з лінії фронту або вихід назовні підземних процесів може привести до отруєння степів Донбасу.

І, звичайно, один із символів шахтарських міст — це терикони. Через великий вміст вугілля і сірки вони постійно і довго горять. Тим часом, ці рукотворні гори — порода, якій можна знайти застосування. Наприклад, при будівництві доріг або робити шлакоблоки. Поки терикони тільки засмічують легені місцевих жителів.

Але основна проблема — водовідкачування з перекопаних шахтами надр. Відкачану з-під землі воду необхідно очищати, фільтрувати і обробляти хлором. Тому що вона потрапляє в звичайні водойми, а звідти — прямо в головну річку сходу України — Сіверський Донець, яка забезпечує мільйони людей. Якщо брудна шахтна вода з вмістом важких і токсичних металів потрапить до місцевого водозбору — вона отруїть водні ресурси.

Час грає проти нас. Негативні підземні процеси йдуть повним ходом. Дотаційні шахти продовжують роботу, збільшуючи бюджетну діру. На тлі постійних розмов про необхідність закриття економічно невигідних шахт, все забуваючи про стратегію — а що буде після?

Як знайти рішення?

Україна — не перша країна, яка стикається з негативними наслідками вугільної промисловості. Технології та досвід інших країн є. Ближче всіх до Донбасу досвід Рурського промислового регіону в Німеччині.

Після кризи збуту вугілля Німеччина готувалася до зупинки шахт майже 15 років і закрила останню в кінці 2018 року. Економіка Рурського регіону була структурно перебудована. Була зроблена ставка на перенавчання місцевого населення, культуру та створення наукоємних виробництв. І перш за все — на реабілітацію навколишнього середовища.

Екологічні проблеми не вирішуються за один момент, але якщо ними не займатися, вони нас швидко наздоженуть.

* * *

#ЕкоРубрика — медіа-проєкт видання "Рубрика". В його рамках реалізується серія фільмів з українських міст про їх екологічні проблеми і способи вирішення. Щотижня публікуються caption-відео про еко-дружні способи життя. Підписуйся на Рубрика в YouTube, щоб не пропустити.

Знай більше про екологію: підписуйся на ЕкоРубрику в Facebook и Telegram

Дивись також:

Автор: