Уроки для України: відбудова Афганістану після 2001 року

Олег Преловський

асоційований експерт "Інституту Американістики”

У 2001 році США та союзники спромоглися припинити довготривале панування Талібану на афганських теренах, а згодом доклали власні зусилля з реконструкції регіону. Вони були спрямовані на усунення великої шкоди, завданої десятиліттями воєнізованого конфлікту, включно з радянським вторгненням, громадянською війною та правлінням Талібану. Це залишило країну зі зруйнованою інфраструктурою та розколотим суспільством. 

На перший погляд, може здатися, що Україна не має нічого суміжного з тією ситуацією, а втім, насправді — навпаки. Починаючи від спільної причини негараздів, як-от вторгнення Москви на суверенні землі — аж до історичних уроків, які варто вивчити, аби запозичити вдалі досвіди, що їх пристосовувати під українські реалії, або ж не допустити повторення помилок.

Початкові умови та зобов'язання США

Після вигнання Талібану, Афганістан перебував у тяжкому становищі, не маючи функціонального уряду, апарату безпеки та базових послуг, які б сполучали його з демократичним та цивілізованим суспільством. 

Уряд США визначив необхідність значної підтримки, пообіцявши надати понад 3,7 мільярда доларів допомоги до початку 2002 року, з додатковими зобов'язаннями, зробленими в наступні роки, на кшталт обіцянки 1 мільярда доларів на Конференції донорів Афганістану у 2004 році. Цілі цих зусиль включали відродження сільського господарства, поліпшення охорони здоров'я та освіти та встановлення демократичного правління.

Від 1979 року, коли СРСР розпочав своє вторгнення, країна пережила десятиліття конфлікту, який у літературі відомий як радянсько-афганська війна, що тривала до 1989 року. Для совєтської сторони війна стала разючим провалом, який не просто увінчався загальними втратами на понад 200 тисяч солдатів, з яких майже 15 тисяч — непоправні; війна врешті-решт призвела до розпаду большевицької імперії. Утім для Афганістану, який формально здобув перемогу, війна обернулася на спустошення нації. Після відходу совєтських військ події розвинулися як громадянська війна, яка призвела до піднесення Талібану в середині 1990-х років. Таліби встановили режим, якому притаманні серйозні порушення прав людини, адже вся політика проводиться відповідно до своєрідного тлумачення ісламського права. Влада талібів отримала всі ознаки ісламоцентризму та антидемократичности, зокрема провідним стало обмеження прав жінок.

Гуманітарна ситуація в Афганістані була виснажливою. Мільйони афганців потребували допомоги через повсюдну бідність, недоїдання та брак базових послуг. Інфраструктура, як-от дороги, школи та лікарні, лежала в руїнах. За оцінками ООН, держава зіткнулася з гострою нестачею їжі та медичної допомоги. Крім того, Афганістан був усіяний наземними мінами з попередніх конфліктів, що створювало значні ризики для цивільного населення та ускладнювало зусилля з відновлення. Такий стан характерний для України нині, передовсім для земель, що від початку 2022-го року перебувають в окупації. Окрім очевидної гуманітарної кризи, яку можна спостерігати й на межових з лінією вогню територіях через постійні обстріли, вся Україна тепер, як заявив на початкові цього року міністр захисту довкілля Стрілець, є найбільш замінованою державою світу. Розв'язання цього питання у час повоєнний має бути нагальним.

Економічно Афганістан був спустошений. Економіка була здебільшого неформальною та значною мірою залежала від сільського господарства, а виробництво опіуму стало для багатьох за основне джерело доходу. Брак офіційної банківської системи в поєднанні з нестримною корупцією ще більше ускладнили перспективи економічного відновлення. Міжнародна спільнота визнала: відбудова Афганістану вимагатиме значних фінансових інвестицій і комплексного підходу до відновлення його економіки та структур управління. 

Україні ж у цьому випадку варто поглянути на такий досвід крізь "збільшувальне скло" — з урахуванням негативних потенційних наслідків. Один із ризиків, пов'язаних з зовнішніми інвестиціями, — підважений національний інтерес та пошук вигоди від третіх сторін. Приміром, відносини Вашингтон-Кабул винятково набули форми підпорядкування. Водночас для американців зручне географічне розташування Афганістану — звідти легше мати доступ військовим підрозділам до країн тієї ж Перської затоки, з якими США перебувають у важких взаєминах. Отож, за умови розвитку подібного сценарію Україна може стати за майданчик для Сполучених Штатів на східному кордоні з Москвою. Не менш гострим є і корупційний компонент. Уже сьогодні ЄС скеровує до України фахівців із вивчення цієї проблеми, за чим неминуче стоїть тема покарання причетних, аби зрештою Україна була виведена на прийнятний загальноєвропейський по корупційності.

Значних успіхів у відновленні Афганістану було досягнуто в охороні здоров'я та в освіті. До 2004 року в Афганістані відбулися такі якісні зміни, як збільшення кількости учнів середньої школи, особливо серед дівчат, і ліпший доступ до медичних послуг. США та міжнародна спільнота зосередили увагу на програмах охорони здоров'я матері та дитини, гігієни та вакцинації, що сприяло помітному зниженню захворювань, яким можна запобігти.

Економічне відновлення

Після усунення Талібану у 2001 році економіка Афганістану почала відновлюватися завдяки значному надходженню міжнародної допомоги. Сполучені Штати та інші країни разом з міжнародними організаціями надавали гуманітарну допомогу та фінансували заходи з відновлення, що допомогло стабілізувати грошове становище.

Відтак економіка Афганістану почала переживати період зростання. Згідно з даними звіту Світового банку щодо розвитку після 2001-го року, у 2003 році вперше законна економічна діяльність збільшилася приблизно на 30%. Міжнародні зусилля щодо відновлення позначилися на різних галузях, найбільш відчутно передусім на сільському господарстві, будівничій сфері та на секторові послуг.

У перші роки в Афганістані спостерігалося разюче зростання ВВП, при цьому економічні показники збільшилися приблизно на 20% у фінансовому році, що закінчився в березні 2004 року. Цей приріст значною мірою був зумовлений гуманітарною допомогою, реконструкційними проєктами та відбудовою сільськогосподарського сектора, на якому зосереджена значна частина. Подібною є ситуація в Україні, тому що аґропромисловість посідає одне з провідних місць в економіці України: 42 млн гектарів сільськогосподарських угідь виробляють продукцію не лише внутрішнього споживання, а й на експорт до понад 100 країн світу.

Сільськогосподарський сектор Афганістану продемонстрував ознаки відновлення, інвестиції були спрямовані на поліпшення інфраструктури та доступу до ринків. І хоч економіка виграла від зростання торгівлі опіюмом, який, попри незаконність, забезпечував дохід багатьом, хто зайнятий у сільському домогосподарстві, але на загал страждала репутація держави, що отримувала зовнішнє фінансування. До 2014 року ВВП Афганістану зріс увосьмеро, порівняно з 2001 роком, що відображає вплив міжнародної підтримки та відносно стабільної політичної ситуації в цей період.

Однак, попри ці початкові успіхи, відновлення зіткнулося з численними проблемами. Політичний ландшафт залишався нестабільним, незакінчений конфлікт, нестримна корупція та відсутність ефективного управління підривали економічний поступ. Зрештою таку несталість можна вважати за одну з причин повернення Талібану. А коли у 2021 році Талібан відновив свій режим, ситуація погіршилася ще більше: реальний ВВП різко впав на 20,7% у 2021 році та ще більше скоротився на 6,2% у 2022 році. Втрата доступу до міжнародної банківської системи та заморожування іноземних резервів посилили економічну кризу, що призвело до масових збоїв у державних послугах і до різкого падіння сукупного попиту.

Станом на 2023 рік економіка Афганістану залишається нестабільною, а Світовий банк повідомив, що майже половина населення живе в бідності. Економічні перспективи є невизначеними, оскільки структурні недоліки в приватному секторові та зменшення зовнішнього фінансування створюють значні перешкоди для відновлення. 

Хоча були певні ознаки стабілізації, такі як зниження інфляції та зміцнення місцевої валюти, цей макроекономічний поступ не призвів до поліпшення умов життя для більшости афганців. Приблизно 80% сімей заробляють менше ніж 1 долар на день на члена домогосподарства, що робить їх дуже вразливими до економічних потрясінь.

Залежність від міжнародної допомоги продовжує залишатися критичним фактором господарчої перспективи Афганістану, що показово має протиставити цей досвід українському, зокрема з огляду на певний вузловий характер української агросфери. Цим поняттям пояснено прив'язаність глобальних ланцюгів постачання, що доведено і під час великої війни з 2022 року. Програма розвитку ООН (ПРООН) прогнозує помірне зростання ВВП на 1,3% у 2023 році, проте це залежить від продовження міжнародної підтримки на рівні 2022 року.

Після 2001 року США та їхні союзники намагались встановити партнерські відносини з Афганістаном після Талібану. Цей напрямок означав партнерські взаємини, що направлені на відновлення держави, зруйнованої десятиліттями конфліктів, зокрема з радянським вторгненням і громадянською війною. Економіка Афганістану почала відновлюватися завдяки міжнародній допомозі, але залишалася нестабільною через корупцію, політичні конфлікти й узалежнення від виробництва опіюму. Україна, зіткнувшись зі схожими викликами через війну з Москвою, може використати афганський досвід для уникнення помилок та пристосування запозичених успішних підходів до відновлення. До прикладу, уникнення корупційної складової, коли вона може бути за гальмо до стабільного поступу, який без того обтяжений бюрократією. Крім того, проблема демократичної і правової держави в Україні завжди вважалася за наріжний камінь навіть. Убезпечити державу від імовірних переворотів чи переходу в тоталітаризм, обмеження демократичних процесів чи загального поступу – такі завдання стоятимуть одразу по завершенню війни, а вивчення афганського досвіду може цілком стати в пригоді. Кінець кінцем економічний розвій, що його почасти можливо забезпечити завдяки міжнародній зовнішній підтримці, безпосередньо залежить від повоєнних тенденцій України. За умови, що всякі авторитарні ідеї не будуть викорінені — так не сталося в Афганістані, через що Талібан зміг повернутися до влади — Україна можна опинитися сама з собою. Звісно, досвід азійський та європейський, як і досвід український і афганський – різні, якщо не полярні, явища, але запозичення вдалих ідей повсякчас сприяє державному вдосконаленню.