Арт-село і "петриківка" замість сірості: як активісти відроджують мистецтво народних розписів

Аліса Смагіна

Навчальний рік 2020/2021 розпочнеться 1 вересня — велика ймовірність, що учні таки повернуться з дистанційного навчання у стіни шкіл. А стіни ці (буквально!) часто бажають кращого. 

Цього літа команда Мистецької організації UAmaze — одна з активних спільнот, які займаються зберіганням, відродженням, розвитком та популяризацією народних промислів в Україні — вирішила взяти ініціативу до своїх рук і допомогти школам та дитсадкам отримати нове обличчя завдяки розпису стін і фасадів народним живописом.

"Нині у більшості навчальних закладів тривають ремонтні роботи. Ми готові прикрасити стіни як зовні, так і всередині, виконавши автентичні українські розписи. Це той акцент на любові до України, який завжди актуальний і перетворює навіть непримітний простір на барвистий арт-проект", — відзначили в організації.

Хто такі UAMAZE?

UAmaze (Україна дивує) — це проект, спрямований на популяризацію найколоритніших доробків українського народного декоративного мистецтва. Вже десять років команда проекту займається розвитком та поширенням декоративного мистецтва України, а саме Петриківського та Самчиківського розпису. Проводять онлайн та офлайн майстер-класи з народного мистецтва, навчають дорослих та дітей у Школі Майстрів з цих видів розпису, розробляють та поширюють сучасну сувенірну продукцію, підтримують народних майстрів, надаючи їм можливість навчати та заробляти, займаються благодійними соціальними проектами.

Які традиції відроджують?

Петриківський розпис знайомий усім українцям. Можливо, він є найбільш відомим різновидом художнього народного розпису в Україні та за її межами. Не в останню чергу завдяки художній фабриці «Петриківський розпис» у селі Петриківка, яка ще в радянські часи стала відомою на весь світ. Її відвідували численні туристи, які неодмінно везли з собою петриківські сувеніри. 

У 2004 році фабрика «Петриківський розпис» припинила свою роботу, а у 2011 році її було повністю знищено. 5 грудня 2013 року під час 8-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО в Баку (Азербайджан) було ухвалене рішення про включення петриківського розпису до Репрезентаційного списку нематеріальної культурної спадщини людства. У роботі сесії брало участь близько 600 експертів з 95 країн світу. Розпис став першим вітчизняним об'єктом, удостоєним такого статусу. Але фабрику в Петриківці це вже не врятувало, велика кількість майстрів залишилася без роботи, їм стало не вигідно займатися Петриківкою поодиноко, вони почали переключатися на інші види діяльності.

Ні, Петриківка не вмерла, і зараз на ринку представлений великий вибір сувенірної продукції з використанням елементів цього розпису, але через відсутність контролю якості у багатьох випадках художній рівень цієї продукції залишає бажати кращого, тим самим знецінюючи напрямок загалом. Сюжети та вироби часто нагадують штамповку, вони не функціональні, а сусідство на поличках магазинів із дійсно штампованими китайськими сувенірами, такими ж самими на вигляд, аж ніяк не додає ім ексклюзивності і зводить нанівець всі старання художників. 

Про Самчиківський розпис варто розповісти окремо. Цей вид традиційного народного мистецтва південно-східної Волині походить з села Самчики Хмельницької області. На відміну від Петриківки, взагалі мало хто чув про Самчиківський розпис, який колоритом і автентичністю не поступається Петриківському. Це і не дивно: всього три роки тому, на момент, коли ним зацікавилися активісти з UAmaze, цей розпис нараховував всього четверо майстрів, молодшому з яких було 47, а найстаршому — 87 років. Ці люди викладали в місцевій художній школі, але дальше цього ні про який розвиток не йшлося — заробити цим на життя молодим художникам було неможливо, вигідніше було стати трактористом, щоб годувати сім'ю. Самчиківський розпис був буквально на межі зникнення! Отже цей напрямок народного декоративного мистецтва потребував особливої уваги.

У 2018 році в UAmaze виникла ідея перетворити Самчики на арт-село для того, щоб привернути увагу до цього виду розпису, підтримати його і не дати щезнути.

Завдяки гранту Українського культурного фонду цей проект було реалізовано — у селі розписали десятки будівель, перетворивши хати села на візитівки з роботами майстрів.

Також у рамках проекту було проведено більше 100 майстер-класів та курсів із Самчиківки для дітей і дорослих. До проекту було залучено три з чотирьох майстрів-хранителів традицій, з яких і почалося відродження Самчиківського розпису. Наступним кроком стала кампанія з популяризації Самчиківського розпису серед художніх закладів країни та просування села як туристичного об'єкту, де можна чудово провести час всією сім'єю – побачити гарне село та його пам'ятки, поспілкуватися з жителями, доторкнутися до чарівного місцевого живопису та навіть навчитися його відтворювати. Системні арт-тури до Самчиків для дітей і дорослих, які нараховують сотні схвальних відгуків, стали результатом цієї кампанії. А кількість майстрів з Самчиківки зросла в Україні з 4 до 70.

"Наша мета, — кажуть організатори, — зробити так, щоб майстрів Самчиківки ставало все більше і це мистецтво могло опанувати якомога більше дорослих і дітей в різних містах".

У UAmaze вважають — народний розпис може бути стильним та сучасним

Ірина Чиркова, лідерка та головна керівниця мистецької ініціативи UAMAZE: "Кілька років тому, коли я вирішила займатися простими та зрозумілими справами, які змінюють життя людей на краще та вирішують соціальні проблеми, майже кожен другий казав мені: "Культурна спадщина? Ти серйозно? Це ж шароварщина. Навіщо воно тобі потрібно!? Соціальне підприємництво? Та там же нема грошей, лише складнощі!". За ці роки багато чого змінилося. Самчиківський розпис оживає, він має більш ніж 70 послідовників, хоча 4 роки тому на всю країну було лише 3 працездатні майстри. Село Самчики розквітло та перетворилося на музей просто неба, до якого їдуть українські та іноземні туристи. Ціла армія майстрів має роботу та мотивацію займатися улюбленою справою.

На полицях Дьюті-фрі, який сам запропонував нам співпрацю, з'явилися сувеніри, які не соромно дарувати друзям та партнерам: шовкові хустки, яскраві щоденники, небанальні подарункові набори, іграшки.

Я завжди всім і кожному кажу — долучайтеся! Підтримайте українських майстрів, дайте мистецтву шанс вижити, ваші подарунки партнерам з якісним народним розписом дійсно їх вразять. Ви почуєте: «Вау! Бездоганно! Неперевершено! Українське — це круто!».

А ви би хотіли почути від своєї дитини "Вау!", коли вона після канікул побачить свою школу? 

Основою багатьох народних розписів поряд із сюжетом є гармонія кольорів, перевірена століттями. Колір відіграє важливу роль у житті людини — це знають усі. Він не тільки робить наш світ різноманітним, але й орієнтує в навколишньому просторі, інформує, підказує, управляє. Потенційні можливості кольору настільки великі, що інтерес дослідників до його вивчення з кожним роком тільки посилюється.

Взяти хоча б широко використовувану психологами кольоротерапію — цілеспрямований вплив кольором на самопочуття, фізіологію людини, активізація кольором діяльності органів і систем. Кольори можуть сприяти розслабленню, зняттю стресів, підняттю настрою та тонусу. Навіть вищезгадані жалюгідні зелені "совкові" стіни були спробою застосувати закони кольоротерапії, давно відомо — зелений колір спонукає до спокійної, але в той же час плідної роботи. І не його провина, що з часом він став викликати огиду у цілих поколінь школярів.

Дати можливість кольорам поєднатися з мудрістю і досвідом — ціль творчості кожного народного майстра. Дати змогу майстрам щедро ділитися своїми талантами — мета ініціативи UAmaze.

Так, не сувенірами єдиними. У майстрів Мистецької ініціативи є величезний досвід розпису великих поверхонь. Це вже згадане село Самчики, розпис дитячого відділення в київському онкоцентрі, центру для дітей з обмеженими можливостями в Білій Церкві, благодійний проект "Мистецтво в кожен дім" з пропозицією прикрасити розписом об'єкт, запропоновані киянами для оздоблення, наприклад, вхідні двері будинку, стіну у під'їзді або ліфті, навіть лаву в улюбленому парку, розпис їдальні будинку для людей похилого віку, оновлення дитячого майданчику біля парку Слави. 

Команду проекту запрошували розписати фасад державної театральної студії за адресою м. Київ, Велика Васильківська 76Б, київську типографію «Гама-Принт», будинки дитячої творчості.

Цьогоріч майстри UAmaze пропонують замовити розпис не тільки управлінням шкіл. До ініціативи можуть долучитися громадські простори, хаби, адміністрації, керівники офісів та підприємств, приватні особи-меценати.

Впродовж літа художники відкриті для пропозицій.

Кошти за свою роботу активісти спрямують на розвиток національних розписів в Україні.

Зв'язатися з командою Мистецької ініціативи можна через Facebook, написати листа на пошту [email protected] або ж за телефонами 099-421-48-65 та 063-216-50-86.

Більше робіт українських митців UAmaze можна побачити на сайті: https://b24-pk6ist.bitrix24site.ua