Вода перетворилася на клей: як громада на Житомирщині врятувала річку
Сто дзвінків на гарячу лінію після чергового скиду, нічні чергування та лабораторні заміри — як кожен може зберегти довкілля.
Річка Хомора протікає через дві області — Хмельницьку і Житомирську, і впадає в річку Случ. Місцеві жителі, які виросли на її берегах, розповідають: колись тут був рай — чудові краєвиди, мальовнича природа й чисті води, повні риби і раків. Все змінилося, відколи одна з найбільших в Україні папероробних корпорацій — Понінківська картонно-паперова фабрика, яка розташована на березі Хомори, почала скидати у річку відходи свого виробництва.
З самого початку цієї історії на захист Хомори встала місцева громада. Ця історія про те, як громаді вдалося вритувати річку: тяжкою роботою і єдиною позицією жителі містечок Понінка, Першотравневськ, міста Новоград-Волинський, селищ Баранівка та інших відвоювали водойму. "Рубрика" запитала в активістів про те, як вони дійшли до результату і як кожен може стати на захист довкілля попри все — і отримала відповіді.
Як річка перетворилася на клей
Уперше забруднення, після якого в Хоморі різко погіршилася якість води, зникли річкові равлики і почала гинути риба, трапилося у 2016 році. Утім, керівництво ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" свою причетність до отруєння водойми заперечувало, і фабрика продовжувала і далі скидати відходи від свого виробництва у Хомору, вода з якої потрапляла і в Случ, де знаходиться водозабір питної води для міста Новоград-Волинський. Проблема із забрудненням річок Случ і Хомора стала одним із найгостріших питань, що турбували мешканців Хмельниччини і Житомирщини.
Незважаючи на те, що Понінківська фабрика забезпечувала роботою значний відсоток місцевих жителів, люди не могли залишатися байдужими — сморід, який стояв навколо Хомори, був нестерпним. Світлини мертвої Хомори, які періодично публікували у соцмережах очевидці, вражали.
За останні роки у річці не залишилось нічого живого. Мікроцелюлоза, що скидалась підприємством у Хомору, перетворювала воду на справжній клей. Дно річки було встелено желеподібною масою, місцями прошарок донних відкладень доходив до метра! Купатися було категорично заборонено. Іноді гинула худоба, що пила воду з річки. Про рибу взагалі не йшлося, її у річці не стало давно. Від викидів страждала інша річкова живність та тварини, навіть ті, що занесені до Червоної книги. Було задокументоване відео, коли раки массово тікали, вистрибуючи на берег з отруєної води.
Суми завданої довкіллю шкоди були більш ніж красномовними. Державна екологічна інспекція оцінила збитки від чергового скиду відходів, що стався 12 квітня 2019 року, в понад 21 млн грн.
Як врятувати річку: від нічних чергувань до краудфандингу
Боротьба за річку Хомора (#чистахомора) тривала 6 років. За цей час у ній взяло участь надзвичайно багато людей. Громада була активною весь час, тому що річка протікає через центри селищ, житлові будинки розташовані прямо на її березі. Деякі активісти за цей час стали справжніми фахівцями. Вони не просто писали скарги, а й самі постійно допомагали екологам, гуртували громаду та стукали в усі можливі інстанції.
Боротьбу за Хомору очолили звичайні жителі містечка Першотравнеськ — Анна Собецька-Муравська, художній керівник будинку культури та екоактивіст Олександр Коваленко. "Порятунок нашої річки став питанням честі, виховання і патріотизму, — каже Анна. — Звучить дещо патетично, але так воно і є. Наш спротив почався майже відразу після початку забруднення. До нього долучилися всі небайдужі жителі селища та області".
Олександр Коваленко і Анна Собецька-Муравська
Десятки громадських слухань і перемовин із керівництвом фабрики результату не принесли. Фабрика запевняла, що все під контролем, а у забрудненні винні ледь не інопланетяни. Проте ще в 2016 році Інститут колоїдної хімії та хімії води провів аналіз води в Хоморі, після якого річці надали найвищий 4-й рівень забруднення, вміст хімікатів у воді перевищував норму в десятки і сотні разів. Складність ситуації полягала ще в тому, що підприємство скидало шкідливі речовини у воду пізно вночі. Першотравенськ першим отримував ці удари.
Спільними зусиллями громаді вдалося добитися того, щоб інспектори Державної екологічної служби виїджали на місця скидів протягом години. Активні жителі селищ і самі допомагали брати лабораторні заміри. Показували місця скиду. Чергували вночі на містах викидів та фіксували це на відео. Писали звернення до всіх гілок влади: у держпродспожив службу, держекоінспекцію, Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство внутрішніх справ України, СБУ, поліцію, прокуратуру, до головного прокурора України, в МНС України.
Коли проводили акції протесту, виходили всі — від старого до малого. Координувалися через групи у вайбері. Після кожного скиду всі жителі міста буквально бомбардували 1545 — Урядову гарячу лінію, повідомляючи про сморід, бруд у річці та свої відчуття. Оператори гарячої лінії невгамовних жителів Першотравневська впізнавали вже тільки по одному голосу.
"Одного разу нам вдалося 100 разів додзвонитися на гарячу лінію 1545, щоб повідомити про черговий скид, — розповідає Анна Собецька-Муравська. — Кожен виконував свою роботу: хтось був "очима" або "ногами" громади, хтось робив фото і збирав документи, виступав публічно, збирав людей, залучався підтримкою інших громадських арганізацій. Ми просто боролися".
"Були часи, — згадує Олександр Коваленко, — коли потрібно було їхати на чергове засідання, а в кишені — нуль. Ми зверталися до всіх небайдужих за допомогою. Зі світу по нитці — люди давали хто 200, а хто і 10 гривень. Так було не весь час. Були моменти, коли люди доходили до відчаю і дуже часто ми чули слова: "А що воно дасть? Ви нічого не досягнете!".
Бити на сполох та стукати в усі двері
Втім, екоактивісти не опускали рук. Знову і знову збирали людей на акції протесту та мітинги. Перекривали дороги Київ — Чоп та Новоград-Волинський — Старокостянтинів, пікетували Верховну раду України та Кабінет міністрів. Мали круглі столи у Міністерстві екології, екокомітеті Верховної ради України, екокомітеті Житомирської обласної ради. Брифінги у Верховній раді. Засідання комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ НС), Новоград-Волинської та Баранівської райдержадміністрації та три міжобласні засідання за участі двох губернаторів та голови держекоінспекції України. За цей час у Хмельницькому змінилося три голови ОДА!
Достукалися навіть до Президента. На всі місця, де міг бути присутній голова держави, їхали практично навмання, постійно чули від організаторів "таке питання розглядати не планується". А в Олевську, куди Президент у серпні 2019 року приїхав представляти нового голову Житомирської ОДА, виявилося, що прізвища захисників Хомори взагалі зникли з узгоджених списків! Втім, погрожуючи втручанням преси, таки насилу прорвалися через усі кордони, щоб передати копії документів, які ініціативна група збирала роками: "Іншого виходу в нас не було. Ми хотіли нормально жити. І нас мали вислухати!".
Сила розголосу
До речі, ще однією складовою успіху проєкта #чистахомора, стала участь у ньому ЗМІ, до яких постійно зверталися екоактивісти. Як вважає Олександр Коваленко, саме завдяки всебічному розголосу проблеми у медіа, соцмережах, профільних групах з екології, безлічі коментарів на сторінках чиновників зі згадуванням про річку, що потерпає від забруднення, рятівникам Хомори вдалося "зламати систему". Надзвичайно важливими були журналістські розслідування та виступи на телебаченні, безліч репортажів у новинах майже всіх телеканалів України. Про біду жителів Хмельниччини і Житомирщини писали в газетах та онлайн виданнях.
З мертвої крапки ситуація почала рухатися у 2019 році. Першим кроком став позов до суду від держекоінспекції про позбавлення дозволу на водокористування. Потім на початку 2020 року наказом тодішнього голови держекоінспекції України Єгора Фірсова було призначено щомісячний моніторинг якості води у річках Хомора та Случ Хмельницькою та Поліською держекоінспекціями. За результатами цих аналізів не лишилося жодного сумніву в тому, що головним забрудником річки Хомора є саме Понінківська картонно-паперова фабрика. Потім, після чергової зміни керівництва фабрики, нарешті почалася робота у напрямку будівництва нових очисних споруд. Так, з боєм, підприємство змушене було піти на модернізацію. Цієї весни на фабриці встановили флотатори та почали модернізацію очисних споруд.
Результати громада помітила одразу. Станом на літо 2021 року вода в річці стала прозорого кольору, практично щез нудотний запах і клейові відкладнення на дні, з'явилася риба, равлики та рослинність — жовті та білі лілії.
Що далі?
Наразі працівниками фабрики разом із комунальниками ведеться розчистка русла Хомори від повалених дерев, які затримують донні відкладнення. На виділені владою кошти громада закупає екскаватор-амфібію, щоб вичистити дно і остаточно позбавити Хомору від целюлози й іншого бруду, який роками скидала у річку фабрика.
"Наша перемога — це командна робота, — з гордістю розповідає про результати шостирічної боротьби Анна Собецька-Муравська. — Ми з Сашком стали публічними особами у цій історії, а велика кількість людей лишилися за кадром. Це небайдужі люди Першотравневська, Новоград-Волинського і всіх прилеглих селищ, народні депутати Володимир Литвин та Дмитро Костюк, ГО "Авто Євро Сила" (Новоград-Волинський, Баранівка, Київ, Вінниця, Хмельницький), військово-патріотичний клуб "Айдар" (Житомир), ГО ОУН-УПА (Новоград-Волинський), громадські активісти і громадські організації нашого міста. Величезне дякуємо всім, хто долучився до нашої боротьби! Багато хто вже не вірив в вирішення проблеми. Але хто стукає, тому відкривають!".
Боротися може кожен
Проблема забруднення річок актуальна для всієї України. Навіть більше — для всього світу. Дуже часто увагу до цієї проблеми привертають саме місцеві жителі — люди, яким не все одно, що відбувається з природою. Методи можуть бути найекзотичнішими: так, британка влаштувала заплив труною по забрудненій річці. Влада Вельсу стверджувала, що витратила мільйони фунтів на покращення якості води у водоймах регіону, але досвід пловчині показав інше.
"У таких випадках, — кажуть захисники природи з Житомирщини, — потрібно комусь з громади взяти на себе відповідальність і ретельно крок за кроком збирати докази та стукати в усі двері. Але треба бути готовим до опору. Ми пережили багато різних ситуацій — по нас стріляли, з нами воювали цілі ботоферми, нами захоплювалися та нас ненавидили. До кінця дійшли не всі; дехто, зневірившись, опустив руки. Але, як кажуть: "Вода камінь точить" і ми маємо зробити все, щоб навколо нас була чиста вода!".
