Хто у 2020 році може передбачати майбутнє?
Сьогодні, 23 березня — Всесвітній день метеорології. Як розвивалася наука: від повітряного змія до супутника
Фото pixabay.com
Невизначеність всіх останніх подій у світі практично не залишає жодного шансу передбачити майбутнє, навіть на найближчий місяць. Обвал цін на нафту, пандемія, катаклізми — все це трапилося дуже раптово. Втрачають надію навіть економісти, які говорять, що спрогнозувати майбутнє тепер дуже складно. Однак, незважаючи на це, люди, що володіють професією, про яку піде мова в цій статті, продовжують з упевненістю "дивитися в завтрашній день" та демонструють нам, яким він буде.
Фото pixabay.com
Сьогодні ми вам розповімо про метеорологів, і не випадково, адже 23 березня – день, присвячений саме цій професії — Всесвітній день метеорології, проголошений майже 60 років тому ООН. Саме 23 березня 1950 року Міжнародна Метеорологічна Організація стала Всесвітньою метеорологічною організацією, а вже у 1951 році вона стала спеціалізованим агентством ООН з метеорології, оперативної гідрології та суміжних геофізичних наук. Через 10 років — у 1961 — ця дата була обрана для святкування Всесвітнього дня метеорології.
Як відзначають всесвітній день метеорології?
Щорічно цей день, 23 березня, має особливу тематику і свій слоган. У 2018 основна тема звучала так: "Готуємося до погоди, враховуємо клімат", у 2019 — "Сонце, Земля та погода". На ці теми Організацією проводяться симпозіуми, конференції і різного роду збори. У 2020 головним місцем проведення приурочених до пам'ятної дати заходів повинна була стати Женева. Слоган Всесвітнього метеорологічного дня в 2020 — "Клімат і вода". Це пояснюється тим, що вода, а саме — вологість, кількість опадів, швидкість її випаровування — все це впливає на клімат, а її забруднення і нерозумне використання призводять до глобальних змін клімату у довгостроковій перспективі, а у короткостроковій — до змін погоди.
Ми збираємося вам розповісти про способи проведення всіх цих вимірів, і не тільки про найсучасніші, а й про ті, які використовувалися 100-150 років тому, на зорі такої науки, як "метеорологія".
Чим користувалися метеорологи до початку ери цифрових технологій?
Щоб детальніше дізнатися про те, чим користувалися метеорологи останні 100 років, наша кореспондентка відправилася в Музей метеорології в маленькому німецькому містечку Лінденберг, в 100 кілометрах від Берліна. Насправді цей музей — стара метеорологічна станція, що складається з ангара, "Будинку погоди" (дослівний переклад з німецької Wetterhaus) і невеликої обсерваторії.
Територія, здавалося б, зовсім невелика, та й місце для музею зовсім непримітне — звичайне невелике містечко. Але варто вам повернути на вулицю Херцбергер, як в очі кидається величезний дерев'яний ангар — нині це пам'ятка, що охороняється законом. Раніше він використовувався, як точка для запуску гелієвих куль.
Зараз там зберігаються повітряні змії, які були першими пристроями, здатними піднятися на висоту 300-400 метрів, щоб там зафіксувати тиск, вологість і температуру.
Один з метеорологів, співробітник музею Бернд Штиллер розповів нам цікавий факт: Бенджамін Франклін, той самий президент США зі стодолларовой купюри, захоплювався метеорологією і фізикою, і за допомогою такого ж, як в музеї змія, проводив свої досліди.
Такі змії, а пізніше, і гелієві кулі використовувалися зовсім нещодавно — буквально 100 років тому, але пізніше, коли радіотехніка зробила великий крок вперед, почали з'являтися більш сучасні та надійні способи підняти вимірювальні прилади на достатню висоту — радіокеровані гелієві балони, потім ракети і, врешті-решт, — супутники.
Сучасні методи визначення погоди
Якщо ще на початку 20 століття в повітря підіймалися повітряні змії, максимальною висотою яких були рекордні 900 метрів, то лише через 60 років вчені стали запускати в верхні шари атмосфери супутники, з яких вже спостерігали за погодними змінами з висоти від 850 до 1200 кілометрів!
Фото unsplash.com
Зараз вони літають над землею, але через їх високу вартість кожній країні не вигідно закуповувати величезну кількість супутників, що виконують різні виміри, на різних територіях. Саме тому країни об'єднуються в союзи, роблять вклади і діляться отриманою з угрупувань супутників інформацією одна з одною.
Однією з найбільших є Європейська організація супутникової метеорології (ESA), яка має в своєму розпорядженні геостаціонарні супутники, що обертаються навколо екватора разом із Землею, полярні супутники, які рухаються вздовж широт Землі, а також космічний апарат, який стежить за змінами рівня світового океану.
З таким обладнанням вченим зовсім не обов'язково користуватися термометрами і флюгерами — супутники за допомогою радіохвиль, лазера та інших пристосувань здатні надати вченим докладну інформацію про рух циклонів, температуру на різних висотах, хмарність та вологість. Маючи "під рукою" такі інструменти можна не тільки передбачити погоду на найближчий час, а й робити довгострокові кліматичні прогнози.
Україна поки що не стала членом ESA, але ми старанно до цього йдемо: Космічне агентство України бере активну участь в розробці супутників, які запускає Європейська організація супутникової метеорології.
Фото yuzhnoye.com
Один з останніх — запущений у 2018 році РН Vega, маршовий двигун якого був розроблений державним підприємством "Конструкторське бюро" Південне "ім. М. К. Янгеля "та виготовлений" "Південмашем".
Це — один з багатьох кроків, які Україна ще має зробити для розвитку метеорології як науки, і який ще трохи наблизив нас до космічних висот метеорології.
