Що таке дитячий футбол в Україні? Чому у "Спарті" перевіряють шкільні щоденники своїх вихованців? Чому клуб, який входить в десятку найкращих у Києві, досі не має власної бази і які рішення шукає, аби маленькі футболісти досягали великих результатів? Про все це та рішення у розвитку дитячого футболу — у тексті "Рубрики".
Герой: 400 спартанців і їхні наставники
Засновник "Спарти" Сергій Бондар зустрічає нас біля припорошеного жовтим листям стадіону. Осінь не з теплих, але, як каже сам Сергій, на відкритому полі старші учні лишаються до останнього — гра в приміщенні не відповідає реалістичним умовам, тож у спортзали вже перейшли лише найменші.
"Київ взагалі можна назвати футбольним містом. Тут зареєстровано більше ста футбольних клубів і кожен працює в якомусь своєму напрямку. Ми подивились на те, як відбувається навчання, і зрозуміли, що хочемо додати в цей процес щось нове і своє. Внести у це футбольне життя міста якусь власну філософію", — розповідає Сергій, коли я запитую, з чого все починалося.
Сергій Бондар — президент і засновник дитячого ФК "Спарта". У 2016-му він та ще кілька тренерів ФК "Фортуна" вирішили заснувати окремий клуб, у якому змогли б побудувати вертикаль учнів від трирічних до підлітків. Концепція полягала в тому, аби спорт став доступнішим для якомога більшої кількості дітей.
Зараз, через п'ять років після старту, у клубі вже близько чотирьох сотень юних "спартанців", тренувальні центри по всьому Києву і місце серед десятки кращих дитячих клубів столиці.
У чому проблема?
Рішення, які (не)приймають батьки
Футбол має починатися з бажання дитини грати. Але часто, каже Сергій, батьки ставлять на перше місце саме власні бажання.
"Бувають такі ситуації, коли, наприклад, тато хотів грати у футбол, але у нього не вийшло. І от він приводить на заняття сина з позицією «це мій проєкт і я його реалізую за рахунок дитини». Але такі діти ходять на тренування без бажання і не отримують те задоволення, яке мали б", — розповідає Сергій Бондар.
Тренер пояснює — у "Спарті" діти можуть займатися з трьох-чотирьох років, але поспіх у тому, аби віддати дитину у спорт може вилитись у її небажання тренуватися.
Футбол починається з дисципліни, — наголошує очільник клубу. А без ініціативи самої дитини з цим нічого не вийде.
Яке рішення?
"Є сенс спершу батькам позайматися з дитиною"
"Спершу потрібно подивитись на те, якою є дитина. Якщо вона рухлива й активна, це перший дзвіночок, що їй сподобається спорт. Але бавлячись у тому ж Ігроленді дитина отримує ті ж навички. Тому не варто викрадати дитинство у дітей, аби реалізовувати бажання батьків.
Я б радив починати заняття з п'яти-шести років, коли дитина вже може сама сказати, чого хоче. Коли видно, що вона не проходить повз футбольне поле. Але навіть тоді є сенс спершу батькам позайматися з дитиною і кілька разів самим вийти на поле з нею", — каже Сергій.
Першим завданням тренера футболіст називає не відбити наявне бажання грати і вже тоді поступово розвивати спортсмена, який матиме шанс на професійне майбутнє.
Говорячи про пристрасть до спорту, Сергій пригадує — був випадок, коли на півфінальному етапі один з його підопічних відбив м'яч головою і таким чином розбив ніс, опинившись за крок до перелому. Швидка, госпіталізація, заборона грати впродовж тижня. Та наступного дня хлопчик вже стояв перед тренером і вмовляв дозволити його зіграти на фінальному матчі.
"Футбол — контактний вид спорту і тут завжди будуть якісь травми. Якщо травма серйозна, дитина може закритися, вона некомфортно почуватиметься на полі. Але минатиме час і якщо футболіст любить цей спорт і має свій характер, потрібно поетапно йому допомагати виходити на поле. Дозувати навантаження, замість вправ із силовими елементами давати індивідуальну роботу і просто підтримувати дитину", — інструктує спортсмен.
"Спартанець" підсумовує — тренер може навчити дитину правильно поводитися з м'ячем, аби суперник не встигав за нею. Але без бажання й характеру самої дитини не вдасться нічого.
У чому проблема?
Тренер має бути авторитетом
Сергій переконаний, що ціль кожного тренера — виховати професійного спортсмена. Але вчити когось складно. І футбольним тренерам тут не набагато легше, аніж вчителям у школах.
Сам Сергій Бондар тренує юних футболістів у клубі "Динамо", а в "Спарті" займається організаційними справами — шукає локації та фінанси, комунікує з тренерами і керує робочим процесом. Окрім цього, він намагається стежити за іграми "спартанців" і часом приїжджати на тренування, аби одразу помічати всі проблему клубу й швидко їх вирішувати.
У "Спарті" працюють як з дітьми, так і з підлітками. Сергій посміхається і авторитетно заявляє: "Маленькі діти — маленькі проблеми. Великі діти — великі проблеми". То як шукати для них рішення?
Яке рішення?
"Бути стрижнем і бути професіоналом"
Аби таки виховати професійного спортсмена, тренер має донести до дитини, що спорт — це спосіб життя, і футболістом важливо бути й за межами футбольного поля. Що ж має робити тренер, крім того, що вчити грати в футбол? За словами Сергія Бондара, приблизно це:
- стати авторитетом для підопічних, аби кожне слово тренера мало для них вагу;
- пояснити батькам, якими мають бути режими харчування та сну для маленького спортсмена, і пояснити, як футболіст має готуватися до гри і відновлюватися після неї;
- пояснити те саме, але ще й дітям;
- вибудувати дисципліну, аби вся команда притримувалася однакових правил;
- звертати увагу на те, що відбувається в житті дитини й поза спортом.
"Будь-яка команда — це окреме мікросуспільство, в якому мають бути свої закони. Дотримуватися їх має і тренер. В дитячому спорті ми повинні розвивати кожну окрему особистість, але робити це в колективі", — коментує президент "Спарти".
Сергій розповідає, що за непослухи в межах команди гравців карають додатковими чергуваннями, обов'язком носити фішки та м'ячі або навіть тимчасовим усуненням від тренувань.
"Ми, наприклад, перевіряємо щоденники. Якщо у хлопчика погані оцінки, ми кажемо: «Давай тиждень ти повчишся, виправиш оцінки, а вже тоді повернешся до тренувань». Якщо людина хоче, вона встигне і там, і там. Таких історій багато", — розповідає тренер.
Сергій також додає, що тренер повинен не лише критикувати своїх підопічних, а й хвалити їх і працювати на позитиві.
"Треба бути стрижнем і бути професіоналом. Якщо ти правильно поставиш себе, то й діти досягатимуть правильних результатів".
У чому проблема?
Незакриті потреби клубу
Попри те, що "Спарта" входить в десятку найкращих дитячих футбольних клубів Києва, спортсмени досі не мають власної бази, а більшість поточних витрат лягає на плечі батьків, а це близько тисячі євро на рік.
"У нас стоїть завдання відкривати мінімум один-два центри для тренувань на рік, аби якнайбільше дітей могли займатися неподалік дому. Зараз це все у нас оренда. Складно орендувати стадіони на базі середніх шкіл. Процес оформлення документів може затягнутися на півтора року. Тож коли ми бачимо, що в місті будується нове футбольне поле, то вже на перших етапах намагаємось домовитися, аби відкрити там новий центр", — ділиться Сергій.
За його словами, весь дитячий футбол приблизно на 90% фінансово залежить від батьків. Є ряд клубів на кшталт "Динамо" чи "Шахтаря", які отримують фінансування від президента. Школи на базі комунальних підприємств отримують гроші з міського бюджету, але це все одно не покриває всі витрати.
Це, каже Сергій, одна з причин відсутності у Спарті окремих команд для дівчаток.
"Я думаю, у найближчі роки сектор жіночого футболу розвиватиметься дуже швидко… На ранніх етапах багато охочих займатися. Ми беремо до себе дівчаток 6-7 років, вони без проблем приєднуються до груп. Але ми попереджаємо батьків, що пізніше їм доведеться переходити в інший клуб, бо ми зараз не маємо можливості, наприклад, забезпечити окремі роздягальні для дівчат чи знайти людину, яка розбиратиметься в тому, як працювати саме з дівчатами", — пояснює Сергій.
Яке рішення?
Просити про допомогу і приймати її
ФК "Спарта" активно співпрацює з бізнесом і весь час розповідає про себе тим, кому не байдужий дитячий спорт.
"Я дуже вдячний людям, які підтримують нас. Зокрема, Геннадій Буткевич і його інвестиційна компанія BGV Group Management бере активну участь у розвитку нашого клубу. До початку першого карантину ми почали працювати над реалізацією проєкту будівництва саме нашої спортивної бази. На жаль, це довелось відкласти через ряд факторів, але сподіваюся, що ми зможемо поновити роботу", — розповідає Сергій Бондар.
BGV Group Management також допомагає "Спарті" з витратами на участь в ДЮФЛУ в 2021-2022 роках. Зокрема, компанія відшкодовує витрати на виїзні й домашні матчі, а саме на перевезення спортсменів, їхнє харчування та на оплату роботи арбітрів.
Крім цього, "спартанці" мають підтримку від ініціативних батьків, які допомагають не лише власним дітям, а й клубу в цілому.
Як це працює?
Чому дитячий спорт виховує не лише спортсменів
Очільник футбольного клубу каже, що не пізно починати займатися навіть у 14 років і навіть за відсутності спортивного бекґраунду. Адже головне те, що спортивна школа — це і школа життя, вихідці якої проявляють більше лідерських якостей і більшу комунікабельність.
"У кожного тренера є інтерес в тому, аби виховати футболіста і розуміти, що першу цеглинку заклав саме ти. Щоб виховати такого футболіста, потрібні умови. Чим старшою стає дитина, тим більше тренувань їй потрібно. Якщо все орендувати, це накладно для батьків, на чиї плечі це лягає. Тому своя база — це те, чого нам не вистачає. А рештою ми задоволені", — пояснює Сергій.
Як це не працює? Підіб'ємо підсумки
Тож які проблеми є в дитячому спорті і що робить рішення невдалими? Пропонуємо список речей, які тут слід запам'ятати.
- Дитина повинна сама хотіти грати в футбол, а не реалізовувати амбіції родичів.
- Тренери мають брати на себе відповідальність, аби виховувати дітей не тільки як спортсменів, а як особистостей насамперед.
- Суспільство потребує дитячого спорту, а він потребує допомоги суспільства.
А у них точно вийшло?
Малими кроками до великих перемог
Нещодавно один із вихованців "Спарти" вже підписав професійний контракт. Клуб посідає сьоме місце серед інших столичних і має під опікує близько 400 дітей, серед яких є і хлопці, і дівчата.
Сергій Бондар амбітно заявляє, що тренувальні бази відкриватимуть і далі, а тренери робитимуть все можливе, аби їхні вихованці йшли у професійний спорт.
"У спорті завжди потрібно ставити максимальну ціль. А куди вже ти дістанешся, залежить виключно від тебе", — каже засновник і президент "Спарти". І схоже, що він таки поставив максимальну ціль.
Фото "Рубрики"
