Ювелирное дело перестало быть только “мужским”

Фото з особистого архіву Дарі Чернікової

Дари Черникова

ювелириня и основательница бренда DARI jewelry

В ювелірному мистецтві, як і в будь-якій іншій справі, важливо вірити у власні сили і брати майбутнє у свої руки. Дарі Чернікова, ювеліриня та засновниця бренду DARI jewelry, поділилася своїми думками щодо стереотипів у галузі та рефлексіями про власний шлях у ювелірній справі.

Жінки у ювелірній справі: сила та свобода вибору

Попри численні упередження, суспільство вже давно не має диктувати, якою мусить бути жінка. Сьогодні вона не лише про ніжність і делікатність, а й про силу, витривалість і, головне, про право на самостійний вибір. Жінки рятують життя, служать у війську, здійснюють наукові відкриття та досягають висот у політиці.

Водночас ми досі стикаємося з дискримінацією, сексизмом і нерозумінням жіночих потреб. Про це свідчать нещодавні суспільні дискусії (не завжди позитивні) щодо жіночого таксі та окремих вагонів у транспорті, а також численні скандали, пов'язані з харасментом та сексуальними домаганнями на робочих і навчальних місцях.

Тож у цій колонці я хочу розповісти про свій досвід у ювелірному бізнесі не лише з погляду натхнення, творчості та викликів підприємництва, а й зачепити тему мізогінії, з якою мені, на жаль, доводилося стикатися.

Фото з особистого архіву Дарі Чернікової

Перші кроки та розрив зі старими уявленнями

Коли я починала, то думала лише про те, як сильно мене надихає створення прикрас і шукала можливості для розвитку та глибшого занурення у професію. Проте, облаштовуючи свій перший робочий куточок, я усвідомила, що мені фактично ні на кого рівнятися.

В Україні майже не було прикладів жінок у ювелірній справі, які б просували власні дизайни онлайн. Ювелірним мистецтвом здебільшого займалися великі компанії або поодинокі майстри чоловіки, які переважно виконували ремонти чи виготовляли прикраси за ескізами замовників.

Через це я часто почувалася так, ніби рухаюся навмання. Але, попри невизначеність, це мене не зупинило.

Першу освіту я здобула в художньому виші, де більшість студентів були дівчата. Але в ювелірному технікумі, куди я вступила згодом, серед 30 студентів у групі, окрім мене, було лише двоє дівчат.

Поступово я почала стикатися зі здивованими реакціями знайомих, які не розуміли мого вибору — мовляв, ювелірна справа "чоловіча". Але насправді жінки мають достатньо сили аби впоратися з усіма викликами ювелірного виробництва, навіть із ливарництвом. 

Під час навчання, на жаль, мені довелося стикатися з мізогінією та домаганням.

Дівчата в майстерні автоматично ставали "секретарками", які мали наливати каву та стежити за чистотою. Якщо ми шліфували щось надфілем, сипалися жарти на кшталт: "Що ви там, манікюр собі робите?". При цьому доглянуті нігті, тим більше покриті лаком, вважалися мало не ознакою нефаховості — мовляв, якщо у тебе акуратні руки, значить, ти не майстриня і справжніх інструментів у руках не тримала.

В іншій майстерні викладач дозволяв собі раптові "дружні" обійми, похвалу та "підтримку", мимохідь торкаючись грудей чи сідниць. Міг посадити на коліна, щоб "краще показати" щось у мікроскопі, або ж "поставити руки" — тобто, направляти рух інструментом, що майже неможливо без фізичного контакту. Відмова від подібної "взаємодії" каралася повним ігноруванням, позбавленням навчальних порад та відстороненням від обміну досвідом.

Коли я вже мала власну невеличку майстерню й активно просувала свій бренд у соціальних мережах, натрапила на коментар: "Скоріше за все, все це їй подарував чоловік або батько, а вона тепер грається".

Насправді ж, на старті я мала лише підтримку брата, який дав близько 600 доларів, подруги, яка подарувала кілька інструментів і матеріали, та мами, яка допомагала з орендою квартири та підтримувала морально. Все інше — навчання, пошук замовлень, облаштування майстерні — я робила самостійно, крок за кроком долаючи сумніви й страхи.

Фото з особистого архіву Дарі Чернікової

Розбите дзеркало стереотипів

З плином часу ситуація сильно змінилася. Під час навчання мого колишнього помічника ювеліра, в його групі дівчат вже було більше за хлопців, і це стало для мене приємним здивуванням. Світ змінюється, і я рада, що зі своїм прикладом стала частиною цих змін. 

Сьогодні в ювелірних майстернях працює безліч жінок: закріпниці, ливарниці, монтувальниці — вони ламають стереотипи й доводять, що майстерність, витривалість і креативність не мають гендерних обмежень. Мене оточують справжні професіоналки, майстрині своєї справи, на яких варто рівнятися — і це не може не тішити.

Жінки можуть бути ніжними й водночас сильними, приймати складні рішення та створювати прекрасне. Вони мають право бути різними, прагнути різного й самостійно обирати свій шлях — яким би він не був, а не жити в рамках стереотипів та суспільних очікувань.

До Міжнародного дня боротьби за права жінок в березні цього року я хотіла підкреслити ці важливі істини. Разом з брендом ми запустили ініціативу: зібрали відео з жінками різних професій і покликань, щоб показати, що всі ми різні, і кожен життєвий вибір цінний. Можна бути ювеліринею, військовослужбовицею, домогосподаркою, виховувати дітей чи будувати бізнес — усе це круто, головне, щоб це був твій вибір, щоб це було твоє.

Фото з особистого архіву Дарі Чернікової

Послання для кожної жінки

Пам'ятайте: не існує жодної професії, яка б вимагала виключно чоловічих або виключно жіночих статевих ознак. Якщо ви сумніваєтесь, чи варто слідувати своєму покликанню лише тому, що суспільство диктує, ніби "це не для дівчат" і вам слід займатися чимось іншим — не слухайте. Шлях може бути непростим через упередження й нерозуміння, але саме труднощі формують характер і відкривають нові можливості.

Якщо вам кажуть "це не жіноча справа" або "ти з цим не впораєшся" — не поспішайте вірити. А ще краще — перестаньте спілкуватися з авторами таких порад. Стереотипи — це лише старі стіни, які легко зруйнувати власним вибором і вірою в себе.

Моя історія доводить: навіть коли здається, що ти зовсім один, а сумніви й страх не дають спокою, важливо рухатися вперед. Незалежно від перешкод, кожен крок наближає тебе до мрії.

Реклама