Защитники Мариуполя второй год в плену: как за них борются их семьи
На одній з акцій
Ми всі пам'ятаємо героїчну оборону Маріуполя, як наші захисники боролися за місто 86 днів, 82 з яких у повному оточенні. Вони відбивали атаки сили ворога, що переважала, та сподівалися на порятунок. 16 травня 2022 року вище військове керівництво України віддало наказ припинити оборону Маріуполя та зберегти життя. Вся країна хвилювалась за захисників Маріуполя, які покидали розбомблений завод Азовсталь, та всі сподівалися, що вони повернуться найближчим часом живими та неушкодженими.
Ми чули від представників влади, що "російській стороні невигідно неналежне ставлення до них, оскільки вони – «публічні полонені», за станом яких стежить світова спільнота". Ми чули, що "з Азовцями на зв'язку, вони живі", ми чули, що "ведуться складні перемовини", ми чуємо досі "повернемо всіх". Однак минають місяці, а оборонці міста вже другий рік в руках росіян під постійними тортурами.
Попри слова, що це "публічні полонені", попри слова про гарантії збереження їхніх життів, через два місяці полону росіяни скоїли кривавий та жорстокий воєнний злочин, який не кваліфікується як теракт на рівні держави України. В ніч з 28 на 29 липня 2022 року росіяни вбили понад 50 беззбройних військовополонених, та щонайменше 130 поранили.
На одній з акцій щодо звільнення полонених Азовців
Двічі поранений оборонець Маріуполя, який другий рік перебуває в полоні
Одним із оборонців Маріуполя, який опинився в цьому бараці та вижив, є боєць полку "Азов" Сергій Алєксєєвич. Він обороняв місто до наказу скласти зброю та 16 травня вийшов з Азовсталі й, виконуючи наказ, здався у полон. Під час оборони Маріуполя отримав поранення ноги, куля застрягла в кістці ноги і її не змогли витягнути на Азовсталі в шпиталі.
Внаслідок теракту в Оленівці Сергій отримав поранення другої ноги. Він майже 16 місяців не був офіційно підтверджений росією як військовополонений, хоча потрапляв на російські відео та був у списку поранених під час теракту в Оленівці від Міноборони рф. І тільки 31 серпня 2023 року МКЧХ та державні органи повідомили, що його підтвердили. За останньою інформацією, в кінці вересня минулого року його перевезли на територію росії разом з іншими Азовцями. Через те, що обмінів практично не відбувається, дізнатися про нього бодай якусь нову інформацію наразі не вдається. Все, що відомо зараз, що Сергій живий та двічі поранений.
Азовесь Сергій Алексєєвич
Сергій дуже добра, позитивна та мужня людина. Ми з Сергієм разом вже більше п'яти років. До повномасштабного вторгнення разом будували плани на майбутнє, хотіли створити сім'ю та купити або побудувати власний будинок. Сергій завжди займався саморозвитком, постійно вчив щось нове, цікавився мовами, психологією, програмуванням. Сергій дуже небайдужий, він завжди намагався комусь допомогти, як людям, так і тваринам. Має активну громадянську позицію.
Під час боїв у Маріуполі Сергій завжди намагався мене підбадьорити, підтримував і хвилювався за мій стан. Коли я питала "як ти?", він завжди відповідав: "Живий, здоровий, кохаю тебе". Всі новини про ситуацію в місті я дізналась виключно із медіа. Сергій освідчився мені під час боїв у Маріуполі. Ми одружилися дистанційно 27 квітня 2022 року. Я досить часто згадую цей день, адже хоча б у цей день я змогла підняти Сергію настрій, дати йому надію на краще, на те, що він вийде з Маріуполя живим і що все у нас буде добре.
Сергій Алєксєєвич
Сергій та інші оборонці Маріуполя вже другий рік перебувають в російських катівнях без будь-яких гарантій збереження життів та здоров'я, росія не виконує Женевські конвенції про поводження з військовополоненими, а міжнародні організації не можуть отримати доступ до колоній. Про те, що Сергій живий та отримав поранення під час теракту, я дізналася з російських новин. 3 серпня 2022 року росіяни опублікували відео з ним з лікарні, де він розповідав про те, що відбулося в ніч теракту.
Скріншот з пропагандистського відео з Сергієм
Як родини постраждалих та загиблих під час теракту в Оленівці об'єдналися та борються за повернення полонених
"Спільнота Родин Оленівки" була створена в січні цього року. Рідні поранених та загиблих в теракті захисників вирішили об'єднатися заради найважливіших цілей: повернути поранених під час теракту захисників, домогтися міжнародного розслідування цього злочину та вшановувати пам'ять загиблих героїв. На той час більшість тіл було не ідентифіковано, рідні чекали аналізів ДНК-експертиз. Ми почали спільно зустрічатися з представниками державних органів, щоб розуміти цілісну картину того, що було зроблено в напрямку розслідування теракту в Україні та поверненню поранених.
У нас були регулярні зустрічі з представниками Координаційного штабу питань поводження з військовополоненими, однак на цих зустрічах відповідей нам не надавали. В квітні у нас відбулася зустріч з Уповноваженим ВР з прав людини Дмитром Лубінцем, на якій були присутні представники різних структур, щоб вирішити питання пришвидшення аналізів ДНК та розслідування всередині країни. Водночас ми просили, щоб на зустрічі був присутній Дмитро Усов, який безпосередньо причетний до обмінів військовополонених, однак цього не сталося. Після цієї зустрічі ДНК-експертизи дійсно пришвидшились. Сьогодні більшість вбитих в Оленівці вдалося ідентифікувати та поховати, однак досі не всі тіла ідентифікували. Наразі неможливо сказати точну цифру загиблих під час теракту, але це понад 53 людини.
На одній з акцій, організованих родинами полонених, які були в Оленівці
Коли на зустрічах з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та з Дмитром Лубінцем підіймались питання необхідності обміну поранених під час теракту захисників, нам зазвичай відповідали, що "вони нікого не виділяють", "є інші полоненим, яким гірше", "є інші полонені з пораненнями".
Тільки у вересні цього року нам вдалося зустрітися з Дмитром Усовим, щоб дізнатися, чи ведеться робота з повернення поранених захисників під час теракту. На цій зустрічі ми не отримали відповідей на свої питання, все як завжди: "ми працюємо, росія не хоче віддавати". Але ж наша країна вже проводила обміни військовополонених раніше і це були складні обміни, чому ж досі не вдалося обміняти поранених? Ці питання залишаються відкритими.
Окрім цього, Дмитро Усов перебував в Маріуполі під час "евакуації" наших захисників з Азовсталі в полон. Ми хотіли дізнатися деталі та чому досі цих людей не повернули додому, якщо вони виконали всі накази, якщо за них обіцяли боротися. Ми запитували, чому представники влади України досі не звернулися до тих країн, які домовлялися про вихід наших бійців з Азовсталі, та про яких говорив президент України 2022 року. На що отримали відповідь, що ні про які домовленості з третіми країнами нікому невідомо.
Окрім діяльності в Україні, наша спільнота також виходить на міжнародний рівень. У травні цього року наші представниці відвідали представництво МКЧХ та головний офіс ООН у Швейцарії, де наголосили на тому, що росію досі не притягнули до відповідальності за теракт в Оленівці, нагадали про поранених захисників. У серпні одна з наших представниць поїхала в Туреччину, де розповіла про жорстокий російський воєнний злочин. В кінці вересня наші представниці відвідали Швейцарію повторно. Цього разу змогли виступити на сайд-івенті ООН щодо теракту в Оленівці, прослухати засідання ООН, виступити в парламенті, поспілкуватися з представниками МКЧХ. Розповіли про російські воєнні злочини в Україні, попросили підтримки у представників різних країн, щоб притягнути росію до відповідальності та повернути військовополонених захисників України. Також в жовтні наші представниці відвідали Варшаву, де було засідання ОБСЄ, на якому розповіли свої історії та закликали допомогти тиснути на росію, щоб на виконувала норми міжнародного гуманітарного права.
Наша міжнародна діяльність продовжується. І певні результати вже є. ООН випустили новий звіт, де є обставини теракту в Оленівці з новими фактами. Також росію не обрали в раду з прав людини. І ми віримо, що це ще не все.
Під час однією з міжнародних зустрічей "Спільноти Родин Оленівки"
Також ми активно працюємо над тим, щоб домогтися міжнародного розслідування. 3 серпня Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими ініціював зустріч "Спільноти Родин Оленівки" з представниками влади по міжнародному розслідуванню. На зустрічі вдалось обговорити певні шляхи та розроблений план дій. Перший кров вже був — ми спільно з українськими правозахисними організаціями (РЦПЛ, УГСПЛ, МІПЛ) підготували та передали до Незалежної комісії зі встановлення воєнних злочинів в Україні звернення щодо теракту в Оленівці, щоб вони взялися розслідувати факти загибелі та поранення військовополонених. Також ми готуємося до подання в Міжнародний кримінальний суд в Гаазі та Міжнародного суду ООН.
Чому їх не обмінюють?
Наразі в полоні досі перебуває близько 1900 захисників Маріуполя, які вийшли з Азовсталі за наказом, серед них майже 700 бійців полку Азов. Із пораненими захисниками ситуація катастрофічна. Адже тільки 11 зі списку важкопоранених під час теракту повернули в Україну в рамках обмінів військовополоненими. Наразі 59 важкопоранених захисників та ще близько стільки ж захисників, які отримали легкі та середні поранення, перебувають у полоні.
Ми знаємо те, що важкопоранених направляли в лікарні, однак тільки через 5-7 годин після теракту. Яку їм надали медичну допомогу, нам невідомо. Однак за свідченнями звільнених з полону захисників, багатьом робили операції без анестезії. Зараз більшість захисників перебувають в колоніях, з пораненнями, під постійним моральним та фізичним тиском. Ми знаємо про те, що умови в російських колоніях жахливі: це повна антисанітарія, відсутність нормального харчування та води, постійні побиття та знущання. Скоро їх чекає друга зима в полоні. Чи є у них теплий одяг? Чи є у них можливість випити теплого чаю? Чи є у них теплі ковдри? Чи всі зможуть пережити ще одну зиму в полоні?
Чому важливо говорити про людей, які вижили під час вибуху в оленівській колонії? Адже досі, більше ніж через рік після російського теракту, ми не знаємо, за якою логікою росіяни складали списки, щоб перевести саме цих людей в барак. Ні державні органи України, ні рідні постраждалих військовополонених досі не можуть знати відповідь на це питання. Ми не знаємо, скільки часу залишається у наших рідних, скільки ще вони можуть терпіти ці знущання, на скільки ще у них вистачить сил. Треба розуміти, що ми воюємо із жорстоким ворогом, який, на жаль, може скоїти новий теракт. Для того, щоб цього не допустити, ми маємо говорити про них, ми маємо нагадувати всьому світу про те, що відбулось в ніч на 29 липня 2022 року, маємо докласти максимум зусиль, щоб повернути всіх військовополонених та знайти винних у цій трагедії.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
