Французская ставка на молодежь. Как Макрон и Ле Пен готовят к выборам своих преемников

Фото: politico.eu

Дмитрий Плахта

политический диджитал-стратег, COO Imba Media

У футболі (та й не тільки) є таке поняття "скаут». Це людина, яка займається пошуком юних талантів. Я сьогодні зіграю на позиції "політичного скаута", який для вас зібрав, проаналізував і стисло запакував у теку, тобто колонку, інформацію про двох молодих французьких політиків, які вже у 2027-му році візьмуть участь в президентських перегонах. Отож, записуйте імена центриста-макроніста Габріеля Атталя й ультраправого Жордана Барделли, та беріть їх на свої політичні радари.

Франція – стратегічно важливий для України партнер, адже це одна з країн-лідерів Євросоюзу. Під час останніх двох президентських виборів там дуже близькою до перемоги була "подруга путіна", лідерка ультраправих Марін Ле Пен. Якщо зібрати з 2014 року до сьогодні всі її неоднозначні (а точніше однозначно проросійські) висловлювання про Україну, то за обсягом назбирається на невеличкий томик низькосортного французького роману. 

До речі, як виявилося, днями назбиралося матеріалу на те, щоб на Ле Пен та її партію подали скаргу до прокуратури Парижа. Звинувачення звучать так: корупційні зв'язки з рф, поширення пропагандистських наративів і "причетність до шпигунства на користь іноземної держави – росії". 

Наступний президент Франції буде також тим, хто виконуватиме "безпекову угоду" по типу тієї, яку нещодавно Україна підписала з Великою Британією. Макрон уже анонсував свій лютневий візит до Києва, під час якого йтиметься про двосторонню угоду про гарантії безпеки.

Очевидно, що у 2027-му Ле Пен і її ультраправа команда вкотре спробують свої сили. І також безперечно, що їхня перемога загальмує підтримку України в будь-якому вигляді. 

У наступні роки вага значення допомоги ЄС для України буде тільки зростати. Особливо, якщо до влади у США повернеться Дональд Трамп, у якого своє бачення участі Штатів у питанні європейської безпеки та нашої війни. Але це вже дещо інша історія.

Наступник Макрона — наймолодший прем'єр-міністр Франції й відкритий гей

Фото: AP

Одна з головних кадрових перестановок початку року в світовій політиці — Макрон призначив новим прем'єром Франції свого 34-річного міністра освіти Габріеля Атталя.

Хід на французькій політичній шахівниці зроблений. Макрон вирішив зробити ставку саме на Атталя під час президентських виборів 2027 року, коли сам Емманюель уже не зможе балотуватися. А це будуть чергові перегони, під час яких до влади вкотре спробує прийти ультраправа Марін Ле Пен. 

Не випадково Габріеля називають "Макрон-джуніор". Ймовірно, що Емманюель впізнає в Атталі самого ж себе. Свого часу саме він став наймолодшим президентом Франції. До речі, якщо Атталь справді балотуватиметься і переможе, то поб'є цей рекорд Макрона.

Атталь — відданий макроніст, який максимально підтримує політичну лінію свого президента. У темі внутрішньої політики він послідовно сприяє шляху непопулярних реформ, які розділили Францію в останні роки, – про них у наступних абзацах. А в питанні зовнішнього вектора та, що найголовніше для нас, у підтримці України у своїй риториці та офіційних заявах Габріель також наслідує Макрона.

До новоствореної партії Макрона Габріель перейшов перед виборами 2017 року. До того він зростав у команді Франсуа Олланда — попереднього президента Франції.

І так, це вперше уряд Франції очолив відкритий гей. Він перебуває у цивільному партнерстві з депутатом Європарламенту Стефаном Сежурне. 

 "Найпопулярніша фігура в непопулярному уряді"

Фото: Sky

Габріель до прем'єрства був у статусі "найпопулярнішої фігури в непопулярному уряді". На стороні Атталя цифри. Недавнє опитування громадської думки Ipsos-Le Point показало, що він є найпопулярнішим політиком Франції, хоча його рейтинг схвалення становить лише 40%. Це реально небагато. Причому його відрив у рейтингу від колишнього прем'єра Едуара Філіппа та Марін Ле Пен із її протеже – коливається на рівні 1-3%.

Треба бути реалістами — прем'єрство для Атталя буде надзвичайно складним іспитом. М'яко кажучи, Макрон не підготував для свого наступника дорогу, всіяну трояндами, що доведе прямо до Єлисейського палацу. 

Сучасна Франція перебуває у перманентному стані чвар, розколу та нестабільності. Друга каденція Макрона наразі проходить проблематично. По-перше, через скандальну пенсійну реформу, яка підвищила пенсійний вік з 62 до 64 років. По-друге, через жорсткий імміграційний закон. Жорсткий настільки, що ультраправа Марін Ле Пен назвала його схвалення "ідеологічною перемогою" її власної антиімміграційної політики. Втім реформи — річ непопулярна. Однак їх лише дві. У решті питань каденцію Макрона французькі оглядачі описують, як "дрейфування по політичній течії".

До президентських виборів ще досить далеко — на цьому етапі Макрон не буде надто очевидно підтримувати свого потенційного наступника. У самого Емманюеля справ ще вистачає — як на внутрішній, так і на міжнародній арені. Зокрема, попереду Олімпійські ігри, які пройдуть в Парижі. Тож, цьогорічна Олімпіада стане не лише презентацією Франції, а й потенційного наступника Макрона.

До речі, а як Атталь ставиться до України?

"Ми будемо надавати підтримку Києву стільки, скільки це буде потрібно", — Атталь чітко стоїть на позиції Макрона. Між іншим, торік у листопаді, під час візиту Олени Зеленської до Парижа, саме Атталь, який на той час обіймав посаду міністра освіти, спільно з Бріжит Макрон організував похід до школи, де навчаються діти з України.

І ще один цікавий факт — Габріель має одеське походження за лінією матері. А його батько має коріння в єврейській сім'ї, яка емігрувала з Тунісу до Франції.

З якого боку не подивись, Атталь — це точно перспективний матеріал для того, щоб подати ті чи інші потрібні політичні меседжі під час кампанії через його ж особистий сторітелінг.

Нова ультраправа зірка Франції

Фото: Reuters

Якщо загальна тенденція європейських політичних настроїв, які вже роками продовжують хилитися праворуч, збережуться, то у 2027 році другий тур президентських виборів у Франції знову пройде в форматі "центрист проти ультраправої". Команда Макрона розраховує, що це буде протистояння його наступника проти, швидше за все, Марін Ле Пен.

Тим часом Ле Пен також підтягує свою молоду гвардію. Ні-ні, це не її син чи донька. Нагадаю, що Марін — політикиня з відомими коренями. Її батько – Жан-Марі Ле Пен — легендарний праворадикальний засновник партії "Національний фронт". Свого часу, у 2002 році, він навіть вийшов у другий тур президентських виборів, де розгромно програв Жаку Шираку. Далі його кар'єра пішла по похилій вниз. У 2015-му його зі скандалом виключили з його ж партії. Тим часом його донька Марін декларує, що підтримує очищення політсили від антисемітської та екстремістської риторики, розпаленої її батьком. 

А допомагає їй в цьому Жордан Барделла — депутат Європарламенту, якого обрали лідером правопопулістського "Національного об'єднання" (це той же "Національний фронт", просто після ребрендингу) ще тоді, коли йому було 27. І це неабияка заслуга для нової ультраправої зірки Франції. За 50 років існування політсили він став третім головою і першим, хто не носить прізвище Ле Пен. Та для справедливості треба відзначити, що він не зовсім чужий для Ле Пенів, адже є чоловіком племінниці Марін.

Барделла — грамотний хід у ході процесу, який у Франції називають "dédiabolisation", стратегічна мета якого — позбавити партію "диявольського" іміджу, віддалившись у публічному дискурсі від асоцій із фашизмом, расизмом та антисемітизмом.

Загалом Жордан Барделла наразі у своїй риториці та діях — це та ж Марін Ле Пен, але у "версії для молоді". Щодо українського питання, Барделла ще банально не встиг обрости багатьма заявами. Так, він засудив і назвав незаконними псевдореферендуми на території чотирьох українських областей. Однак він наголошує, що це "не та ж сама ситуація, що була з Кримом та його анексією". І далі вже, по методичках, починається шарманка про те, що "Крим є історично російським» і "так вирішило місцеве населення".

Зараз Жордану 28. Його ключове завдання — перебудова політсили. Екзамен буде вже в червні. Тоді у 27 країнах-членах ЄС пройдуть вибори до європейського парламенту. Обиратимуть представників до нещодавно розширеної до 720 місць палати.

Чи відмовилася Марін Ле Пен від президентських амбіцій? Переконаний, що ні. У 2027-му саме вона зробить чергову спробу позмагатися за президентське крісло. Своїм же молодим та амбітним прем'єр-міністром вона наразі бачить Жордана Барделлу. І саме цей меседж комунікуватиметься в ході виборчої кампанії. 

"Golden Boy" 

Політичний світ мінливий. Наступні роки покажуть, чи Габріель Атталь і Жордан Барделла виправдають, покладені на них надії. Якщо знову повернутися до паралелей із футболом, то я би згадав нагороду "Golden Boy". Це щорічна футбольна нагорода найкращому молодому футболісту Європи. І як показує практика, далеко не всі, хто нею був відзначений, потім виріс у повноцінну футбольну зірку. Часто "золоті хлопчики" провалювалися під тиском відповідальності та сподівань.

Це розуміють Макрон і Ле Пен, які ще мають достатньо часу до 2027-го, аби підготувати своїх протеже, або… У крайньому разі навіть посадити їх на лавку і випустити на політичне поле нових гравців їм на заміну.