Отказалась от зарплаты IT, чтобы обучать молодежь с прифронтовых территорий и малых городов и сел

Татьяна Олейникова

Соучредительница образовательной платформы uBoost

Протягом більш ніж семи років я будувала успішну кар'єру в ІТ. Працювала в американському стартапі Allset, доросла до позиції Head of Restaurant Success, і жила в Сан-Франциско. Багато хто мріяв би опинитись на моєму місці.

Але цьогоріч я звільнилась, повернулась в Україну, і створила тут громадську організацію uBoost. Аби допомагати молоді з прифронтових територій та малих міст і сіл розвивати підприємницькі навички та отримувати знання, які допоможуть їм почати власну кар'єру.

Чому я вирішила відмовитись від оферу на $6000 та вкласти власні заощадження в розбудову НГО? До чого треба бути готовим після переходу з ІТ в громадський сектор? Та чому і як дорослі фахівці мають долучатися до навчання молоді з малих громад? Про це розповідаю далі.

Все почалось з власного досвіду

Я родом з Костянтинівки Донецької області, і знаю, як важко "пробитися", коли ти з маленького міста. На щастя, у 8 класі мені пощастило потрапити на проєкт для лідерів Донецької області "Сім вершин". Нам викладали кризовий та проєктний менеджмент, і багато чого іншого — речі, які здавалися надскладними для восьмикласниці. Але саме цей досвід змінив моє життя.

Проєкт дав не лише знання — він створив потужне ком'юніті. Навіть через 15 років я спілкуюся з учасниками тієї програми. Хтось став режисером, хтось живе в Лондоні, хтось працює піарником. Але для всіх нас це стало тим поштовхом, який допоміг повірити у свої сили.

Після випуску зі школи я вступила до Донецького національного університету, який у 2014 році окупувала росія. Потім пожила в Києві. Згодом переїхала вчитись до США, де спочатку працювала навіть прибиральницею. Але потім моя завзятість взяла верх, і я знайшла роботу в ІТ. Далі "класична історія успіху" – Сан-Франциско, американський стартап, хед-позиція.

Чи стало б це можливим без того поштовху? Можливо. Але не факт. Я зрозуміла, що такі можливості для молоді з невеликих міст та сіл грають велику роль. І вирішила будувати свій освітній проєкт. Після продажу компанії, де я працювала, мені пропонували хороші офери. Один з останніх був на $6000. Та я дійшла до фінального інтерв'ю і… відмовилась. Навіть коли СЕО особисто вийшов на додаткову розмову. Я розуміла — або роблю свій освітній проєкт зараз, або не роблю ніколи.

Як перейти з ІТ в громадський сектор, та з чого почати будувати НГО

Перехід з IT в громадський сектор — це як потрапити в паралельний світ. Коли ти звик до чітких KPI, швидких результатів та системного підходу, а стикаєшся з бюрократією та відсутністю бізнес-процесів — це може шокувати.

Але саме тому такий перехід може бути цінним. IT-спеціалісти можуть принести в громадський сектор те, чого йому не вистачає: системний підхід, вміння валідувати гіпотези, фокус на ефективність, розуміння важливості аналітики та метрик.

Ми з моїм партнером Станіславом Остренко, що заснував IT-компанію K778, підійшли до створення платформи як до стартапу. Спочатку провели інтерв'ю з молоддю із прифронтових територій та дітьми-переселенцями, і визначили їхні потреби. З'ясували, що багато з них відчувають себе ізольованими — вони часом по три роки не бачили своїх однокласників. Вони скаржились на брак можливостей та підтримки. Попри це, ми бачили, як молодь хоче рухатися далі.

Наші інсайти підтвердили й інші дослідження. За даними благодійної організації "Клуб Добродіїв", 62% молодих людей не отримують достатньо знань через війну, але 91% прагнуть опанувати нові вміння.

Потрібно було діяти. Перший MVP ми запустили у форматі Zoom-лекцій. Галузеві експерти просто розповідали про свій досвід, як вони прийшли до своєї професії. Це була немов така неформальна профорієнтація. Перший наш досвід виявився успішним — ми зібрали близько 70 дітей.

Від MVP до повноцінного освітнього проєкту: перші результати

Після валідації всіх гіпотез, ми вже створили повноцінну освітню платформу на базі LMS-системи. Бо якраз під час тестування ідеї ми зрозуміли — через війну не всі діти мають постійний доступ до інтернету та світла. Тож тепер в особистому кабінеті наші учасники мають доступ до записаних лекцій, практичних завдань та час від часу можуть відвідувати живі Zoom-зустрічі з успішними практиками.

За пів року роботи наше навчання пройшли 115 підлітків віком від 15 до 17 років: 43 з них розробили бізнес-плани та створили Instagram-сторінки для своїх проєктів, а 5 вже заробляють перші гроші.

Серед успішних кейсів — Ксюша з Костянтинівки, яка розвиває манікюрний бізнес і вже заробила на новий телефон. Є дівчата-підлітки, які запустили свій курс Teens in Politics – з метою підвищення політичної грамотності серед однолітків. І це лише декілька прикладів.

З середини грудня ми запускаємо другу хвилю проєкту, розширюючи вікову категорію до 16-23 років. Плануємо співпрацю з технікумами та профтехучилищами. Найуспішніші учасники зможуть розпочати власну справу чи пройти стажування в компаніях. Наша мета до кінця наступного року — забезпечити безплатним навчанням тисячу учасників.

Навіщо це нам? Ми з партнером вклали в проєкт близько 1.7 млн грн з власних заощаджень. Це серйозні інвестиції (особливо коли відмовляєшся від зарплати в $6000). Але коли бачиш, як підлітки з прифронтових міст починають заробляти перші гроші та реалізовувати свої мрії – розумієш, що це найкраща інвестиція в майбутнє України. Ба більше, теперішнє. Бо українська молодь рано подорослішала, і готова діяти вже прямо зараз, а не колись там у майбутньому.

Я вірю, що IT-спеціалісти можуть допомогти скоротити розрив у можливостях між дітьми з великих міст та маленьких громад. До слова, наразі, згідно з дослідженням PISA, дітям з сіл треба на 4-5 років вчитися довше, щоб досягти рівня учнів у містах. Необов'язково кидати успішну кар'єру — можна стати ментором, ділитися експертизою або підтримати фінансово. Адже ці діти через рік-два можуть стати вашими джунами та інтернами. А головне — рушійною силою відновлення України.