Электронная демократия – рычаг влияния на власть или очковтирательство?
Подейкують, що за допомогою електронної демократії можна впливати на процес ухвалення владних рішень. Але чи справді це так – і як це працює в Україні? Про це поговоримо далі.
Різні міста і громади України продовжують впроваджувати різні інструменти електронної демократії. Якісь серед них є обов'язковими: такі, як місцеві петиції, звернення. А деякі є рекомендованими: громадський бюджет, консультації з громадськістю тощо.
Рівень залучення мешканців, реакція місцевої влади, рівень довіри до цих інструментів різні. Тож як зрозуміти, працюють ці інструменти чи ні?
Розглянемо на прикладі одного з найпоширеніших – Місцеві петиції. У чому суть: можна написати своє звернення, запит, скаргу чи пропозицію. Після чого у визначений строк необхідно зібрати певну кількість підписів. Коли ця кількість набирається, петиція як колективне звернення розглядається органом влади. За результатами цього розгляду відповідальний працівник публікує на порталі відповідь.
Успішність роботи цього інструменту оцінити складно. Є низка факторів, причиною виникнення яких не завжди є місцева влада.
Приміром, "петиція про відставку А.Садового з посади мера міста". Набрала майже втричі більше голосів за вдвічі коротший строк. Схожі петиції можна знайти не тільки на місцевому рівні, а і на порталах Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України. Такого штибу петиції не можуть бути успішними апріорі. Адже для звільнення посадової особи законом передбачені підстави (ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Електронна петиція сама собою такою підставою не є.
Розглянемо другий приклад петиції – "Відмінити підвищення вартості проїзду в міському транспорті". Такі петиції з'являються чи не на кожне рішення про збільшення вартості проїзду. Звісно, такі петиції також у найкоротший строк набирають потрібну кількість підписів. Але далеко не всі знають, що ухвалення такого рішення не є просто примхою місцевої влади чи перевізників. Зміна тарифів регулюється низкою нормативно-правових актів, а саме Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». А власне формування тарифу на перевезення пасажирів прописане в Методиці розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженій наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за № 1146/17162. Тож зазвичай будь-яке підвищення тарифів має під собою законне і об'єктивне обґрунтування.
Тобто що маємо в результаті: хтось кричатиме про те, що петиції не працюють, адже за суттю відповідь на петицію не задовольняє вимоги авторів. Але насправді справа в компетенції авторів і підписантів. Адже деякі запити не можуть бути виконаними через відсутність законних підстав.
Є ще один тип петицій, відповідь на які не завжди є позитивною. Це петиції із запитом на побудову або ремонт об'єктів, що вимагає значних капіталовкладень. Тут про успішність петицій можна казати лише в далекостроковій перспективі. Адже є така річ, як бюджет, і процес його формування та використання чітко регламентований. Проте навіть тут багато чого залежить від формулювання тексту петицій. Можна написати: «Відремонтувати всі дороги в місті», і відповідь навряд чи буде задовільною. А можна поставити запит конкретно. І в такому разі результатом буде конкретна позитивна відповідь.
Звісно, є і інша сторона. Коли місцева влада чинить супротив і на петиції відповідає стандартними бюрократичними відписками. В такому випадку можна використати силу соціальних мереж і медіа. В сучасних реаліях публічне висвітлення може значно вдарити по рейтингах. Тому здебільшого під громадським тиском можна добитись бажаного результату, якщо вимога є суспільно важливою, обґрунтованою та законною. Також є випадки звернення до судових органів за неправомірне відхилення петицій. І якщо петиція справді була відхилена неправомірно, суд зобов'язує місцеву владу все-таки оприлюднити петицію для збору підписів або в противному випадку – сплатити штраф.
Є ще один інструмент, успішність якого в деяких громадах ставлять під сумнів. Це Громадський бюджет. Він є більш складним з точки зору процесу, проте більш конкретним у плані впливу на розподіл коштів. Але тут так само є кілька факторів, які впливають на успішність цього інструменту. Тут багато чого залежить від муніципалітету, тобто організатора конкурсу. Реалізація проєктів, інформаційна кампанія, злагоджена робота координаційної ради – все це в компетенції місцевої влади. І на все це можна вплинути так само, як у випадку з петиціями. Але і тут є інший бік – спроможність громадськості.
Один із факторів – зацікавленість в цілому. Бо якщо немає інтересу, то не буде ні проєктів, ні голосів. Другий фактор – активність авторів. Саме це забезпечує широке залучення мешканців. Адже саме автори проєктів найбільш зацікавлені у підтримці. У 2020 році проактивна спільнота авторів забезпечила подвійне зростання голосів у Слов'янську* та Сєвєродонецьку**. Є ще один фактор, який існує в обох вимірах: і владному, і громадському. Це якість проєктів. Звісно, проєкти пишуть автори. Але якщо з боку місцевої влади не проводиться якісна інформаційна кампанія та навчання, якість поданих проєктів може бути низькою. Це виражається в правильно складеному бюджеті, плані дій, у розумінні території – де можуть, а де не можуть бути реалізовані проєкти громадського бюджету.
Крім того, вагомий внесок у можливість реалізації ще до голосування робить координаційна рада. Адже, за правилами, саме на етапі оцінки визначається, чи може бути цей проєкт реалізований у разі перемоги. Деякі громади нехтують цим і як наслідок не мають 100% реалізованих проєктів. Вдалий кейс у цьому питанні показали в місті Дніпро. Там запровадили попередню оцінку проєктів. Ще до офіційного подання можна через Гугл-форму подати проєкт, який розглядається спеціалістами місцевої ради. За результатами розгляду автор отримує відповідь із рекомендаціями щодо проєкту.
Успішність запровадження інструментів електронної демократії залежить від багатьох факторів і від різних груп учасників. Головне, що варто розуміти – це все інструменти. Як, скажімо, молоток! Якщо цим інструментом користуватись правильно, то і результат буде задовільний! Те саме і з інструментами електронної демократії.
*Кількість голосів у місті Слов'янськ у 2019 році – 5257, у 2020 – 10314
**Кількість голосів у місті Сєвєродонецьк у 2018 році (у 2019 конкурсу не було) – 11865, у 2020 – 19255
Авторка: Олександра Піденко, національна модераторка платформи EDEM. Програма «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), Фонд Східна Європа
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
