Болгарское культурное наследие в Украине: путь к евроинтеграции через общую историю
Коли йдеться про культурну спадщину, ми говоримо не лише про церкви, архіви чи музеї. Ми говоримо про те, що формує нас як спільноту, як націю, як частину світової культури. І болгарська культурна спадщина в Україні є важливим елементом цієї картини. Однак зараз ми ризикуємо втратити не лише фізичні об'єкти, а й те, що вони символізують.
Болгарська громада в Україні є найбільшою у світі — понад 200 тисяч людей. Болгарські церкви, архіви, традиції — це все жива історія, яка розповідає про нас. Але сьогодні ця історія перебуває під загрозою.
Російська агресія руйнує те, що робить нас унікальними. Але не менш небезпечною є ідеологічна війна, яка намагається стерти історичні зв'язки між українцями та болгарами, створюючи уявні конфлікти там, де їх ніколи не було.
Чому Болгарія для нас важлива
Болгарія — член Європейського Союзу і НАТО, важливий голос у міжнародній політиці, особливо в контексті підтримки України. Країна вже допомагає нам гуманітарно, засуджує російську агресію і підтримує наш євроінтеграційний курс. Але ми можемо зробити більше.
Нещодавно в Софії відбулася панельна дискусія «Болгарська культурна спадщина в Україні: загрози і шляхи збереження». Її організувала Мережа захисту національних інтересів «АНТС» у партнерстві з кінофестивалем «ОКО». У дискусії взяли участь експерти з обох країн, які обговорювали, як спільно зберегти болгарську культурну спадщину в Україні. Однією з головних тем стала діджиталізація — створення цифрових копій об'єктів культури, що дозволяє зберегти пам'ять навіть у часи війни. Такі зустрічі допомагають подивитися один на одного іншими очима та зрозуміти, що ми дуже близькі і нам є що захищати.
Культура сьогодні — спосіб заявити про себе у світі, захистити національні інтереси. Україна і Болгарія можуть стати партнерами у цьому процесі. Спільні ініціативи, освітні програми, культурні обміни — усе це будує мости, які з'єднують наші країни.
Ми маємо розвивати культурну дипломатію не лише як засіб боротьби з російською пропагандою, а як платформу для зміцнення дружби.
Ми часто сприймаємо культуру як щось само собою зрозуміле. Але в цьому і є найбільша помилка. Болгарська культурна спадщина — це не «чужа історія» в нашій країні. Це частина нашої багатонаціональної ідентичності, яка робить Україну унікальною. Нам треба говорити про це більше: у школах, на публічних заходах, у медіа.
Залучення молоді до проєктів, які популяризують спільну історію, — це один із найефективніших шляхів. Коли діти й студенти починають усвідомлювати, що в історії України є місце для болгарської громади, вони отримують інше бачення своєї країни. Бачення, в якому немає поділу на «своє» і «чуже».
Ми живемо у час, коли культура теж стає мішенню. Болгарські церкви, архіви, школи, які десятиліттями зберігали пам'ять про громаду, сьогодні перебувають під загрозою знищення. Але ми маємо зрозуміти: захищаючи культуру, ми захищаємо себе.
Ця авторська колонка стала можливою завдяки Програмі сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї авторської колонки є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов'язково відображає погляди USAID або уряду США
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
