“Остановиться — это тоже решение”: как работает проект поддержки тех, кто заботится о других

У чому проблема?

Під час війни українці стикаються з безпрецедентними внутрішніми та зовнішніми викликами — втратою рідних і близьких, руйнуваннями житла, вимушеними переїздами, стресом — і це на тлі постійних тривог і невизначеності. Серед тих, хто сьогодні особливо потребує психоемоційної підтримки — люди, які працюють у сфері "людина-людина". Ті, хто попри все допомагають іншим триматися, відновлюватися, розвиватися і просто жити.

Яке рішення?

Для зміцнення психічного здоров'я, запобігання виснаженню та відновлення ресурсу українців у Сумській та Полтавській областях працює проєкт "Зупинка: Я". Ініціативу Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) впроваджує громадська організація "Центр психологічної допомоги «Конфіденс»" за підтримки уряду Норвегії.

Як і кому допомагає "Зупинка: Я", "Рубрика" дізнавалася у фахівців проєкту.

Як це працює?

Педагоги Центру естетичного виховання Миргородської громади на зустрічі "Ресурси для життя як основа психологічної стійкості" в межах проєкту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) "Зупинка: Я". Фото з архіву проєкту

"Зупинка: Я" стартував у травні 2023 року і взяв за мету надавати психологічну підтримку тим, хто вже надає її іншим. Це батьки (але також проєкт допомагає і їхнім дітям), зокрема батьки та опікуни дітей з особливими потребами, сім'ї з дітьми до 18 років, які втратили годувальника/годувальницю, і спеціалісти сфери "людина-людина", які допомагають родинам із дітьми — працівники адміністрації, соціальних служб, медичних закладів, освітяни тощо.

"Якщо в цих людей почнеться вигорання — а в них величезне навантаження щодня — то загалом підтримки для тих, хто її потребує, стане менше. Тому наше основне завдання — запобігти вигоранню фахівців, які працюють із людьми, та допомогти відновити їм ресурс", — говорить Наталія Пилипенко керівниця проєкту, психотерапевтка, арттерапевтка, членкиня Української спілки психотерапевтів.

Ідея створити такий проєкт з'явилася ще на початку великої війни у фахівців ГО "Центр психологічної допомоги «Конфіденс»" на чолі з її головою Анастасією Грабовик вирішили. Команда організації стартувала з 15 фахівців, а вже через рік дбати про ментальне здоровʼя українцям стали допомагати близько 100 висококваліфікованих психологів, психотерапевтів та психіатрів. ​Сьогодні проєкт працює онлайн і наживо у Полтавській та Сумській областях — у Сумах, Лебедині, Тростянці, Охтирці, Ромнах, Конотопі, Шостці, Полтаві, Миргороді, Кременчуці.

Зустріч "Гендерна соціалізація. Запобігання професійному вигоранню"  з педагогами закладу дошкільної освіти №7 "Яблунька" (Миргород). Фото з архіву проєкту

У проєкті кажуть: представники людино-орієнтованих професій — це люди, якими найчастіше керує бажання зробити цей світ кращим. Попри втому, вони схильні більше "віддавати", ніж "брати" — сили, час, ресурси. Саме тому їм так важливо звертати увагу на власне ментальне здоровʼя, його збереження та відновлення, опановувати ресурсні техніки й методи набуття психологічної стійкості та наповненості.

Зупинитися й "видихнути", не чекаючи повного виснаження — перший і дуже важливий крок на шляху до відновлення, вважають фахівці проєкту. Навіть якщо для цього, здавалося б, немає видимих причин.

"Багато хто помилково думає, що зупинка — це крок назад, припинення розвитку. Але це не так. Зупинка — це перезавантаження, можливість подумати, зрозуміти, відчути. А іноді — просто розслабитися. Щодня ми приймаємо ті чи інші рішення. Зупинитись — це теж рішення. Можливо, найбільш правильне та вірне на даний час", — каже психологиня-консультантка у методі позитивної психотерапії, арт-хібукі-терапевтка Юлія Лазаренко.

Вона та її колеги навчають учасників проєкту "Зупинка: Я" бути в балансі між "хочу", "можу", "треба". Не йти у крайнощі. Надаючи допомогу іншим, прислухатися частіше і до себе. Правильно розставляти пріоритети, оцінювати свої можливості та час.

Людмила Кунєва проводить з педагогами Миргородської громади зустріч "Ресурси для життя як основа психологічної стійкості". Фото з архіву проєкту

"У швидкому, інколи надшвидкому ритмі життя педагоги можуть і не помітити, як сили для роботи з дітьми міліють, азарт та інтерес до взаємодії взагалі зникають. Це саме той момент, коли потрібно звернути увагу на особисте відновлення, знаходження сил та ресурсів для ефективної роботи, фізичного відновлення та емоційного балансу", — відзначає психологиня проєкту "Зупинка: Я" Людмила Кунєва.

Фахівчиня проводить зустрічі з педагогами щодо ресурсності та запобігання професійному вигоранню, під час яких учасники разом розпізнають особливості вигорання, особистого й професійного, вчаться й діляться досвідом про шляхи запобігання та профілактики вигорання на педагогічному шляху.

Тренінг "Тривожність. Що з нею робити та як позбутися?" для фахівців Миколаївської ТГ.  Фото з архіву проєкту

Так само пропрацьовують і тривогу — негативну емоцію, яку сьогодні відчуває чи не кожен. Попри те, що тривога є нормальною реакцією організму на стрес, для деяких людей вона може стати непереборною, і це може серйозно впливати на їхнє життя. А на вебінарі клінічної психологині Оксани Корсун "Базові навички турботи про себе та інших" працівники освітніх, соціальних та медичних закладів вчаться ідентифікувати свої емоції, запобігати стресу та опановують методи підтримки стабільності.

Загалом "Зупинка: Я" передбачає всебічну підтримку учасників, зокрема індивідуальні консультації з психологами, за потреби — з психіатрами, довготривалий супровід, групові зустрічі, роботу психологів/психотерапевтів онлайн та наживо.

Майстер-клас "Образ моєї внутрішньої сили" для педагогічних працівників  Староаврамівської школи проводять фахівці мобільної команди психологічної підтримки проєкту "Зупинка:Я". Фото з архіву проєкту

У межах проєкту працюють також і мобільні психологічні команди. За словами керівниці проєкту, потреба в такому форматі виникла через обмежений доступ до психологічної допомоги людей, які проживають у прикордонних районах.

Фахівці проєкту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) "Зупинка: Я" надають невідкладну психологічну допомогу цивільному населенню в Полтаві, 3-4 вересня 2024 року. Фото з архіву проєкту

До слова, мобільні команди — це ще й про швидке реагування. Так, нещодавно в Полтаві та Сумах, коли росіяни обстріляли міста ракетами, фахівці проєкту активно працювали у штабі цивільного захисту, надаючи містянам невідкладну психологічну допомогу. А іноді — й представникам служб критичної інфраструктури, що працювали на місці події.

"Така робота дуже специфічна, адже фахівці мають бути готові надавати весь діапазон психологічних послуг: швидко оцінити й зорієнтуватись у потребах бенефіціарів, забезпечити першу психологічну чи кризову допомогу, заходи стабілізації, розгорнути повноцінну консультацію або проінформувати щодо отримання кваліфікованої допомоги в майбутньому. Часто для людини в стані стресу просто важливі слова підтримки, теплі обійми, відчуття присутності фахівця поряд", — зазначають у проєкті.

А це точно працює?

Групова зустріч з педагогами Полтавської гімназії №36. Фото з архіву проєкту

"Ми розуміємо причинно-наслідкові зв'язки, оскільки маємо знання про досвід інших країн. Так, підтримавши освітян, ми підтримуємо їхніх учнів. Підтримавши батьків,  допомагаємо водночас дітям  Підтримуючи дитину, ми повертаємо її віру у свої сили та бажання мріяти й творити, а це означає, що ми допомагаємо створити наше спільне щасливе майбутнє. Допомагаючи фахівцям, ми маємо значно більший вплив на цілі галузі", — каже Наталія Пилипенко.

За рік роботи — з червня 2023 до травня 2024 року — у проєкті провели майже 24 тисячі індивідуальних консультацій для дітей і дорослих, включаючи довготривалий супровід. За рік фахівці провели 975 групових зустрічей, серед яких 46 вебінарів для дорослих і 50 майстер-класів для дітей — ці заходи відвідали понад 5 тисяч осіб — як батьків, так і фахівців, які працюють з людьми.

"Ми не знаємо, скільки і яких викликів маємо долати, але точно знаємо, що потрібні нашим дітям, родинам, тому свідомо обираємо шлях відновлення, щоб мати сили і натхнення в ці непрості часи", — так, наприклад, каже учасник проєкту у відгуку про роботу "Зупинка: Я".

Психологічна підтримка і відновлення. Йога на ретриті. Фото з архіву проєкту

А ще у межах проєкту "Зупинка: Я" є такий формат діяльності як ретрити. За попередній рік під час ретритів змогли відновитися майже 100 фахівців, які працюють із дітьми. За словами Наталії Пилипенко, така форма співпраці є ефективною, адже дозволяє учасникам не тільки отримати нові знання та навички, а й поповнити власні ресурси, що критично важливо для запобігання професійному вигоранню. На зустрічах з елементами музико- та арттерапії, з використанням тілесних та дихальних вправ, у безпечному місці учасники відновлюються, віднаходять психоемоційний баланс, відчуття опори й довіри.

"Я приємно і з користю провела ці дні. Ми настільки вигоряємо від стресових умов, в яких працюємо, бо мешкаємо на прикордонні, що такі зустрічі необхідні нам, як кисень! Тільки на заняттях усвідомлюєш, наскільки сильно ми потребуємо підтримки психологів-професіоналів!" — ділиться враженнями одна з учасниць ретриту.

А інша додає: "Піклуватися  про себе, свій психологічний стан у такі нелегкі часи  надзвичайно важливо. Дякую, що нагадали нам про це і навчили, як робити це правильно. Адже коли ти в ресурсі, можеш поділитися ним з іншими".

Команду такі відгуки мотивують, каже Наталія Пилипенко. І додає:

"Найбільша нагорода — це коли ти бачиш, як згаслий вогник надії чи життєвих сил знову починає струменіти світлом в очах людини. Це відчуття, що до людини повернулося бажання жити, творити і знати, що в неї є сили здійснити свою мрію попри все".

Ще більше корисних рішень!

Музикотерапевтичне заняття для фахівців ІРЦ та педагогів закладів освіти Конотопу. Фото з архіву проєкту

Крім психологічного напряму, у межах проєкту з травня до грудня 2024 року впроваджується і напрям WASH — просвітницька робота, що стосується гігієни на всіх її рівнях: від інфо-, ментальної, загальної — до менструальної гігієни. Засновники проєкту впевнені, в умовах війни, коли доступ до медичних послуг може бути обмеженим, знання базових гігієнічних практик варто інтегрувати в психологічні програми, показуючи зв'язок між фізичним та ментальним здоров'ям.

Від червня 2024 року стартували ще й заняття для батьків — зустрічі батьківських клубів за програмою "Батьківство без стресу". У батьківських клубах батьки дізнаються, як поліпшити стосунки з дітьми, вчаться виробляти навички позитивного батьківства, ознайомлюються зі способами найкращого реагування та різними стратегіями взаємодії у вихованні дітей.

Заняття в батьківському клубі. Фото з архіву проєкту

Як сама команда психологів і психотерапевтів підтримує власне психологічне здоров'я? Анастасія Грабовик каже, що кожен працює зі своїм психотерапевтом. Так фахівці можуть розвантажити думки та попіклуватися про себе. Крім того, всередині команди спеціалісти теж радяться між собою, аби якнайкраще допомогти колегам і тим, хто звертається до них по допомогу — звісно, усе з дотриманням анонімності та захистом конфіденційності.

↓Читайте также

"Если это кому-то и нужно, то украинцам": как на Подоле появился скандинавский терапевтический сад

Как помочь детям чувствовать себя счастливыми во время войны? Решение из Кропивницкого

"Мы общество в состоянии раздражения и чувствительности": как война повлияла на наш уровень агрессии и что с этим делать