Как стать наставником для подростка из интерната: инструкция

У чому проблема?

Після випуску діти з інтернатів часто залишаються зі своїми проблемами сам на сам. 90% випускників інтернатів не готові до самостійного життя та часто не вміють робити елементарного: готувати їсти, користуватися транспортом, спілкуватися в адміністративних установах. Для багатьох дітей навіть похід у магазин може бути відкриттям — вони не знають, як вибирати товари, розраховуватися, планувати бюджет. Речі, які часто здаються буденними, для вихідців з інтернатів можуть бути абсолютною новизною.

Яке рішення?

Уникнути соціальної ізоляції, навчитися самостійності та вміння приймати рішення дитині з інтернатного закладу може допомогти наставник — доросла людина, яка не тільки познайомить зі світом за межами інтернату, а й підтримає емоційно та стане справжнім порадником та другом.

Наприкінці 2024 БФ "Твоя опора" разом із Центром соціальних служб Київської області та амбасадоркою проєкту Інною Мирошниченко запустили пілотний проєкт наставництва для дітей з інтернатів. На старті ініціативи "Рубрика" вже писала про неї, проте відгуки на матеріал показали — хоча наставництво в Україні офіційно існує з 2016 року, про нього мало хто знає.

У розмові з Валерією Татарчук, засновницею благодійного фонду "Твоя опора" зʼясовували, що таке наставництво та як стати наставником.

Як це працює?

Благодійний фонд "Твоя опора" понад 10 років співпрацює з дитячими будинками та інтернатними закладами, підтримуючи дітей, які залишилися без батьківського піклування. За цей час реалізовано багато проєктів: від створення кімнат реабілітації до фінансування лікування та операцій для дітей. Поштовхом до створення проєкту наставництва "Твоя опора" стала історія випускника інтернату, а нині успішного бізнесмена Ігоря Фостенка, який сам переконався, наскільки рятівним може бути наставництво. За його словами, саме наставник дав йому, його сестрі та друзям шанс на нормальне життя.

"Протягом багатьох років роботи з дитячими будинками я бачила, як діти страждають від відсутності індивідуальної уваги, як вони прагнуть мати значущого дорослого у своєму житті. І найстрашніше — я бачила, як ці діти випускаються з інтернатів абсолютно не готовими до самостійного життя. Коли я познайомилася з історіями людей, які завдяки наставникам змогли вирватися з цього замкненого кола, я зрозуміла, що це саме той напрямок, який може реально змінити долі тисяч дітей. Не просто нагодувати чи одягнути їх сьогодні, а дати їм надію на краще майбутнє", — говорить засновниця фонду Валерія Татарчук.

Понад рік тому Валерія і сама стала мамою-усиновлювачкою і на власному досвіді щодня пересвідчується у тому, наскільки дітям потрібні дорослі — їхня любов, підтримка та віра в можливості дитини.

Інформаційна зустріч для майбутніх наставників. Фото з архіву БФ "Твоя опора"

Наставник не замінює батьків, але заповнює важливу прогалину — індивідуальну увагу та підтримку, якої діти не можуть отримати в системі інтернатного закладу. Найближче порівняння для наставника — це старший друг, який ділиться своїм життєвим досвідом, допомагає розібратися в складних ситуаціях і показує, що світ набагато ширший і різноманітніший, ніж стіни закладу.

На відміну від опікунства чи усиновлення, наставництво не передбачає юридичної відповідальності за дитину чи спільного проживання (але наставник несе відповідальність, коли забирає дитину з інтернатної системи).

"Важливо розуміти, що наставник має право обрати, з одною дитиною працювати чи з кількома, але ми рекомендуємо спочатку зосередитись на одній дитині, щоб дати їй максимум уваги та підтримки, особливо якщо це перший досвід наставництва", — зазначає Валерія Татарчук.

У проєкті "Твоя опора" діти та наставники проходять процедуру взаємного підбору. На першому етапі кандидати в наставники проходять навчання, психологічне тестування і вказують, з якою віковою категорією дітей хотіли б працювати, які мають таланти чи інтереси. Діти також висловлюють свої побажання щодо наставника. Потім відбувається знайомство, і якщо обидві сторони згодні, укладається договір на рік.

Важливо, що проєкт сфокусований саме на підлітках, оскільки вони мають найменші шанси на усиновлення, але водночас найбільше потребують підготовки до самостійного життя, яке чекає на них після випуску з інтернату. Крім того, підлітки вже здатні усвідомлено будувати стосунки з наставником, ставити цілі та працювати над саморозвитком.

Майбутні наставники. Фото з архіву проєкту.

На практиці наставництво передбачає регулярне, приблизно раз на тиждень, відвідування дитини в інтернатному закладі. Це може бути спілкування в самому закладі, прогулянки, відвідування різних місць — від музеїв і кінотеатрів до звичайних магазинів, де дитина може навчитися робити покупки. Як доповнення можливе спілкування онлайн. Проте онлайн спілкування не може бути основною формою наставництва, оскільки діти потребують реального контакту, практичних навичок і досвіду взаємодії з навколишнім світом.

"Насправді наставництво — це значно більше, ніж просто відвідування. «Підготувати дитину до дорослого життя» означає допомогти їй сформувати навички, необхідні для самостійного існування після випуску з інтернату. Діти в закладах часто не мають базового розуміння того, як працює суспільство — від того, як планувати день, до того, як влаштуватися на роботу або оплатити комунальні послуги. Наставник допомагає поступово формувати необхідні навички, показує, що у світі є різні можливості, і дитина здатна ними скористатися. Це також про формування здорової самооцінки, віри в себе та свої сили", — пояснює Валерія Татарчук.

До компетенції наставника входить:

• Індивідуальне спілкування з дитиною, побудова довірливих стосунків.
• Допомога з навчанням — пояснення незрозумілих тем, підтримка мотивації до освіти.
• Розвиток соціальних навичок — як спілкуватися з різними людьми, як розв'язувати конфлікти.
• Практичні життєві навички — як планувати бюджет, готувати їжу, користуватися громадським транспортом.
• Профорієнтація — знайомство з різними професіями, допомога у виборі майбутньої сфери діяльності.
• Розширення світогляду — відвідування культурних заходів, спортивних секцій, гуртків.
• Емоційна підтримка в складних ситуаціях.

Що не входить у компетенцію наставника:

• Розв'язання юридичних питань щодо статусу дитини.
• Прийняття рішень замість адміністрації закладу або органів опіки.
• Матеріальне забезпечення всіх потреб дитини.
• Лікування психологічних травм (для цього є професійні психологи).
• Обіцянки про усиновлення або взяття під опіку.

Валерія Татарчук каже, підлітки часто самі прагнуть мати наставника. Вони шукають значущого дорослого, який би цікавився їхнім життям, їхніми думками та мріями. Звичайно, у дітей є певна обережність і недовіра до дорослих — це результат їхнього життєвого досвіду. Але як тільки вони бачать, що наставник приходить регулярно, цікавиться їхнім життям, не ставить якихось умов — вони відкриваються і з радістю приймають цю підтримку.

Не менш важливо, що наставництво — це те, що дає дитині свободу вибору. В інтернаті у дітей дуже мало можливостей щось обирати самостійно. А в процесі наставництва дитина спочатку сама може погодитися або відмовитися від участі, потім може обирати, чим займатися з наставником, які теми обговорювати. Це перший крок до самостійності та відповідальності.

Валерія Татарчук з амбасадоркою проєкту Інною Мирошниченко. Фото з архіву проєкту

Проєкт наставництва "Твоя опора" стартував як пілотний у Київській області, але через неймовірний відгук його вирішили розширити й на Київ. Проєкт отримав понад 500 заявок від потенційних наставників, і це значно перевищило очікування. Учасниками проєкту стали люди різного віку і професій: хтось сам виріс у складних умовах і хоче допомогти іншим, хтось має цінності, пов'язані з допомогою дітям, а для когось це можливість поділитися знаннями та досвідом, які накопичив протягом життя. Та всі вони об'єднані одним бажанням — допомогти дітям.

Але просто мати свій досвід недостатньо. Перед тим, як розпочати спілкування з дитиною, у проєкті кожен кандидат проходить обов'язкове навчання, яке проводиться у співпраці з Київським обласним центром соціальних послуг та Київським міським центром соціальних служб. Це важливо, оскільки саме ці структури мають право офіційно сертифікувати наставників відповідно до державних стандартів.

Майбутні наставники. Фото з архіву проєкту.

Під час навчань майбутніх наставників знайомлять з особливостями розвитку дітей, які зростають в інтернатних закладах, їхніми психологічними травмами, типовими моделями поведінки. Їх навчають розпізнавати маніпуляції, встановлювати здорові кордони, розуміти, яка підтримка потрібна дитині. Обов'язковою частиною підготовки є робота з психологами, які допомагають розібратися з власною мотивацією, очікуваннями та готовністю до роботи з дитиною. Також майбутні наставники знайомляться з юридичними аспектами наставництва.

Особливістю проєкту є те, що після завершення навчання і початку роботи з дитиною наставники отримують постійну супервізійну підтримку від фахівців Сімейного центру ментального добробуту "Твоя опора" у Ворзелі.

Підліткам в інтернатах дуже не вистачає дорослого, який би вислухав, підтримав, допоміг порадою. Фото ілюстративне.

Алгоритм дій для того, щоб стати наставником, доволі простий, хоча й вимагає певного часу та зусиль. Нижче наводимо конкретні кроки, які треба зробити майбутнім наставникам:

1. Подати заявку на участь у програмі наставництва. Наразі, щоб якісно опрацювати вже отримані заявки, прийом заявок до участі у проєкті "Твоя опора" тимчасово призупинений. Але якщо є  бажання стати наставником, кожен може самостійно звернутися до місцевого Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або до місцевого Центру соціальних послуг.
2. Зібрати всі необхідні документи (заяву; копію паспорта громадянина України; висновок про стан здоров'я; довідку про наявність/відсутність судимості).
3. Пройти навчання для наставників.
4. Пройти психологічне тестування та співбесіду.
5. Отримати висновок про можливість бути наставником.
6. Познайомитися з дитиною.
7. Укласти договір про наставництво.
8. Розпочати регулярне спілкування з дитиною.
9. Відвідувати супервізії та отримувати професійну підтримку.

"Ми плануємо розширювати географію проєкту на інші регіони, тому якщо ви зацікавлені в наставництві, але живете не в Києві чи Київській області, можете підписатися на телеграм канал проєкту, щоб першими дізнаватися всі новини", — додає Валерія Татарчук.

Хто може стати наставником для підлітка з інтернату:

• Повнолітні громадяни України.
• Люди з постійним місцем проживання.
• Ті, хто не має судимостей.
• Психічно здорові люди без залежностей.
• Ті, хто має час для регулярних зустрічей з дитиною (близько 3-4 годин на тиждень).

Але насамперед команда проєкту радить поставити собі кілька важливих питань:

1. Яка моя мотивація? Важливо, щоб бажання стати наставником було зрілим і усвідомленим, а не імпульсивним або зумовленим почуттям провини, жалості чи бажанням "врятувати всіх".
2. Чи готовий я до тривалих стосунків? Наставництво — це мінімум рік регулярного спілкування. Запитайте себе, чи зможете ви підтримувати сталий графік зустрічей, чи є у вас для цього час і ресурс.
3. Чи є у мене підтримка близьких? Наставництво вплине не лише на ваше життя, але й на життя вашої родини. Важливо, щоб близькі розуміли й підтримували ваше рішення.
4. Чи готовий я до складнощів? Діти з інтернатів часто мають травматичний досвід, проблеми з довірою, можуть проявляти агресію або маніпуляції. Чи зможете ви реагувати на це спокійно і конструктивно?
5. Чи готовий я вчитися? Наставництво вимагає постійного розвитку, вміння слухати фахівців, визнавати свої помилки, шукати нові підходи.
6. Чи реалістичні мої очікування? Не очікуйте миттєвої вдячності або швидких змін у поведінці дитини. Результати можуть бути незначними, повільними, непомітними, але при цьому дуже важливими для майбутнього дитини.
7. Чи витримаю я емоційне навантаження? Історії дітей можуть бути дуже складними та травматичними. Чи зможете ви з цим працювати, не переносячи на себе, не вигораючи?

А це точно працює?

Наставниця Софія. Фото з архіву проєкту

Наразі перша група наставників лише завершує навчання і готується до знайомства з дітьми. Проте серед учасників проєкту є Софія, яка вже знайома з наставництвом на практиці — уже 10 місяців жінка є наставницею 13-річної дівчинки. 

Вона розповідає, про наставництво дізналася ще у 2020 році, коли цікавилась, як допомогти дітям в інтернатах, але ще не була готова до усиновлення. У 2021 році вона пройшла курс підготовки наставників, отримала відповідний висновок, але через початок повномасштабного вторгнення процес пошуку дитини затягнувся, оскільки багатьох дітей евакуювали за кордон.

У 2024 році Софії запропонували стати наставницею для 12-річної дівчинки із закладу інституційного догляду. Жінка ділиться, що спочатку було непросто встановити довірливий контакт — дівчинка була дуже стриманою, неохоче ділилася думками, не проявляла ініціативу і боялася образити. Але за 10 місяців наставництва є значний прогрес: дівчинка навчилась спокійно говорити про свої бажання та потреби, почувається більш впевнено, не боїться бути собою у спілкуванні й навіть може сказати "ні", якщо не хоче щось робити.

Звісно, є й кандидати в наставники, які виходять з проєкту на різних етапах. Деякі люди ідеалізують свою роль, а зіткнувшись із реальністю, розуміють, наскільки це непросто. Інші відчувають, що не мають достатньо часу, емоційного ресурсу чи сил для довгострокової відповідальності. Буває, що люди, вже розпочавши контактувати з дітьми, очікують швидких результатів, а коли змін не видно — розчаровуються і вигорають. А хтось боїться зробити помилку, нашкодити дитині чи не впоратися зі складними ситуаціями.

"Це абсолютно нормально, і ми навіть вважаємо це позитивним моментом — краще людина усвідомить свою неготовність на етапі навчання, ніж розірве стосунки з дитиною, яка вже до неї прив'язалася. Ми не вважаємо, що ці люди не справилися. Це свідчить про їхню зрілість і чесність перед собою", — зауважує керівниця проєкту.

Ще більше корисних рішень!

"Ми глибоко переконані, що кожна дитина заслуговує на краще. І наставництво — це реальний шанс для тисяч дітей, які зараз знаходяться в інтернатах України. Це не просто проєкт — це місія, яка може змінити майбутнє цілого покоління. Наша мета — не просто запустити проєкт у Києві та області, а розширити його на всю Україну, щоб кожна дитина в інтернатному закладі мала можливість отримати підтримку наставника", — кажуть у команді проєкту.

Проєкт наставництва "Твоя опора" є благодійним, тож потребує фінансової підтримки. Ваша допомога — це шанс для дітей знайти наставника. Зробити благодійний внесок можна тут.

↓Читайте также

"Детдом не воспитывает, а только содержит ребенка", — что делать с украинскими интернатами