"С теми умениями, которые теперь у меня есть, я мог бы работать на работе, которую имел до того, как потерял зрение", — рассказал Николай Лагоцкий, который потерял зрение уже во взрослом возрасте и стал одним из организаторов курсов для незрячих во Львове (укр.)
Людям із порушеннями зору часом важко знайти роботу. В Україні це один з декількох шляхів: або "крутити кришки на УТОСІ" — в Українському Товаристві Сліпих, що спеціалізується також на виробництві розеток, вимикачів, світильників, запобіжників тощо, або ж працювати масажистом — саме цю професію часто обирають незрячі, а на питання чому, пояснюють, що "Так вже склалося".
Проте таке становище справ неприйнятне, оскільки заздалегідь визначена профорієнтація для людей із порушеннями зору — це нівелювання будь-яких розмов про рівні можливості для всіх. Ця ситуація поступово, дуже повільно вирівнюється завдяки тому, що тепер небайдужі українці, які самі колись були в центрі цієї проблеми, самі взялись за її вирішення.
Громадську організацію "ІУС" у 2005 році заснували Андрій Максимович та Микола Пех. Микола був незрячим, але діяльність організації не була зосереджена на інклюзії: у ній проводили курси української мови для іноземців, молодь готували для участі у міжнародних проектах, засновували партнерства із закордонними громадськими організаціями. Найбільшим проектом, який існував до курсів, були благодійні марафони та велопробіги, кошти від яких відправлялись на закупку боксів для новонароджених у Львівській лікарні, де не вистачало медичного забезпечення.
Згодом у велопробігах почали брати участь незрячі люди — на двомісних велосипедах в парі зі зрячою людиною. Саме тоді Микола встиг податися на грант, який виграв, але результатів конкурсу так і не дочекався — вони прийшли через два тижні після його смерті. Однак справу пана Пеха продовжили.
"Людям довелося мобілізуватись і без ідейного натхненника продовжувати його справу", — розповідає Анна Лукасевич, нинішня керівниця громадської організації.
Останній з велопробігів влаштовувався у 2019 році — учасники подолали дистанцію від Івано-Франківська до Берліна на велосипедах.
Порушення зору у львів'янина Миколи з'явилися вже в дорослому віці: до цього він змінив декілька робіт, працював на різних посадах в банках та страхових компаніях, але після того, як зір було втрачено, продовжувати працювати у звичній сфері він вже не міг.
"Спочатку я збирався стати масажистом, тому що так склалось — багато з тих, хто має вади зору, йдуть в цю професію, але потім моя мама підказала мені ідею: працювати за комп'ютером, і мені довелось вчитися працювати з нуля. Треба було вивчити клавіатуру та знов навчитися комп'ютерній грамотності, адже в роботі з Word, Excel з'являється інша специфіка. Щоб ви розуміли, незрячі люди взагалі не користуються мишкою — тільки клавіатурою", — ділиться спогадами Микола Лагоцький.
У 2016 році, коли організація почала активно розвивати свою діяльність у сфері інклюзії, — саме тоді почалися курси для незрячих, до проекту долучився й Микола, і з того часу бере активну участь у розвитку проекту.
Просвітницькі заходи, якими займались в "ІУС", змінилися на навчальні дистанційні курси — ідею піддивилась у Сполучених Штатах та розвинула в Україні Марта Дропа, яка на той час займалася проектом. Разом із Романом Бореньком, Андрієм Бутенко та Миколою Лагоцьким Марта організувала курси для незрячих людей: спочатку студенти вчились працювати NVDA — програмою екраного доступу з синтезом мови, що дає змогу людям із порушеннями зору працювати з комп'ютером, а потім студентам давали навички роботи з Word, Excel, згодом, знайшли викладачів, що викладають мову програмування Python для підготовки повноцінних програмістів, англійську мову, навчали студентів користуватись соціальними мережами та працювати у музичному редакторі Reaper. При цьому майже всі викладачі курсів були незрячими. Перших студентів у группу англійської мови Микола набрав самостійно, серед своїх знайомих, згодом на онлайн-курси почали записувати незрячі з інших міст:
"Між нами дуже тісна комунікація, і скоро після початку курсів вже не ми шукали студентів, а студенти — нас, ідучи за рекомендацією своїх знайомих", — розповідає Микола.
Зараз громадська організація "ІУС" в рамках соціально-культурного проекту "IUS IT Network" готує новий курс, щоб підготувати студентів до роботи тестувальниками, опираючись на досвід відомої IT-компанії Softserve, де вже працюють люди із порушеннями зору. До речі, середня заробітна плата на українському ринку на таку вакансію, за даними Work.ua складає 21 тисячу гривень, а в Києві — близько 30 тисяч.
Тепер студентів навчає вже з десяток викладачів — за весь час через IUS IT Network пройшло вже 70 студентів з інвалідністю, значна частина яких пройшла по декілька курсів. В першу чергу незрячих траба навчити методу 10 пальців, яким вони користуються для роботи за комп'ютером. Микола Лагоцький ділиться з нами, що це можна опанувати дистанційно, хоча раніше цьому навчали лише в реабілітаційних центрах:
"Кожен палець відповідає за певну клавішу. Я навчався такому методу очно, їздив у реабілітаційний центр. Але потім вирішив спробувати навчити цьому онлайн, і, знаєте, у мене виходить. От саме зараз в мене навчаються дві жінки і чоловік. Заняття лише індивідуальні, адже тет-а-тет легше пояснити, де яка клавіша знаходиться", — ділиться досвідом викладач. Після того, як людина опановує клавіатуру, вона може брати участь у курсах — без знання методу 10 пальців навчатись, за словами Миколи, буде складно, "А з ним — без проблем", — каже він. Усі лекції проводяться у програмі Team Talk, кожна група має свої кімнати, а сама програма адаптована для комфортного використання людьми із порушеннями зору.
Навчання не проходить дарма: "Дуже важливий момент у навчанні — працевлаштувати людину, щоб курси не пройшли просто так і людина насправді могла себе реалізувати. В Україні складно знайти собі роботу навіть людині без інвалідності, тому ми акцентуємо увагу на тому, що допомагаємо людям після наших курсів знайти собі роботу", — розповідає Анна Лукасевич. За її словами, більше половини випускників знайшли її — у кол-центрах, менеджерами з продажів, та навіть в IT-галузі.
Вдалих прикладів вистачає: випускниця курсів Оксана Войтко з Вінниці відкрила власний магазин в'язаних речей, Олександр Грищенко з Черкас працює як Python-програміст, а юристка Марія Гогільчин з Івано-Франківська удосконалила свої навички володіння електронними таблицями.
Курси IUS IT Network — цілком безкоштовні для студентів. Підтримка платформи та виплата заробітних плат викладачам проходить через Львівську міську раду — щороку IUS IT Network подаються на конкурс "Зробимо Львів кращим", а також через партнерства з іншими організаціями, наприклад, Івано-Франківською "Біла Тростина". Цього року курси будуть проводитись у партнерстві з Харківським реабілітаційним центром "Право вибору", який виграв грант на викладання курсів комп'ютерної грамотності, копірайтингу, підготовки менеджерів з продажів та працівників колл-центрів, а також курси з самопрезентації:
"Незрячі люди часто бувають не впевнені в собі, тож коли їм розповідають, як правильно скласти резюме, а потім — опублікувати його на Work.ua, Rabota.ua і Headhunter; як поводитись на співбесіді, знайти роботу їм значно легше", — пояснює Микола.
Необхідність в партнерстві з іншими місцевими організаціями зумовлена тим, що отримати всеукраїнський грант організація не може, хоча студенти вже навчаються онлайн з різних куточків України. Але в IUS IT Network придумали вихід: єднатись з іншими організаціями, що переймаються проблемами людей із вадами зору та робити спільні проекти у партнерстві — так, як це реалізовано з центром "Право вибору" Валентини Бутенко:
"Це дуже хороший досвід, і ми могли б застосовувати його в Україні. Тобто до нас можуть долучитися інші організації — ми надаємо власну платформу для проведення курсів, у нас є викладачі, свій сервер, тож ми вже знаємо, як правильно організувати курси, та можемо ділитись цими знаннями з іншими", — пропонує пан Лагоцький.
Останнє питання до Миколи було трохи провокативним:
— А чи допомогли курси вам? Чи повернетесь ви зараз до діяльності, якою займалися до втрати зору?
— Я не збираюсь повертатися — я працював у банку та страхових та знаю цей рід діяльності, хоча вже зараз я міг би працювати там з тими вміннями, які маю. Але всі мої сили направлені на розвиток наших курсів, і я не хочу кидати це на півшляху. Моя ціль — налагодити стабільне фінансування та залучити якомога більше студентів та викладачів, щоб інші незрячі люди могли працевлаштуватись.
І ми з цим повністю погоджуємось.
Громадська організація «ІУС» в рамках соціально-культурного проекту «IUS IT Network: навчальні комп'ютерні курси для людей з інвалідністю» з березня 2021 року проводять заняття з мови програмування Python, менеджменту з продажів та роботи в кол-центрах для людей з інвалідністю. Проект реалізовано за підтримки управління інформаційних технологій департаменту розвитку Львівської міської ради в рамках конкурсу соціально-культурних проектів «Зробимо Львів кращим!».
Этой наградой было отмечено украинское гражданское общество "за его отважную деятельность во времена войны" С… Читати більше
Сергей Калицун из Васильковской громады на Киевщине Свое ранение, которое привело к ампутации ноги, он… Читати більше
Разбираем, о чем идет речь в законопроекте о постепенном повышении акциза на табачные изделия до… Читати більше
“Алексу” 52. Осенью 2024-го он потерял руку в боях в Волчанске. Но именно эта история… Читати більше
38-летний Сергей Малечко родом из Черниговской области. С первых дней полномасштабного вторжения добровольцем защищал Украину.… Читати більше
"Рубрика" рассказывает об инициативе, которая во всех смыслах налаживает связь между поколениями — и эмоциональную,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.