У чому проблема?
Федору Самборському 30 років. Він ветеран, людина з інвалідністю, пенсіонер та фізична особа підприємець. "Коротко кажучи, у мене дуже багато регалій", — всміхається сам Федір. До великої війни він працював за освітою, як харчовий технолог. Працював з кондитерськими та борошняними виробами.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у себе вдома, в Ірпені. Зранку 24 лютого одразу поїхав консервувати завод, де працював. Коли ввечері повертався додому, вже усюди було чутно кулеметні черги. "Я тоді пішов до тероборони, а вони мені кажуть: «зброї більше немає, тому краще йди допомагай, де можеш допомогти». Я так і зробив", — пригадує Федір.
Виїхати з міста він зміг лише 5 березня. Потім дві доби провів у дорозі до Івано-Франківська, де були його родичі. 8 березня привітав маму і сестру зі святом — і пішов до військкомату. А вже 10 березня Федір був у військовій частині в Миколаєві. Там він став сапером.
"Половина цієї бригади потрапила в полон на Азовсталі, тому перший рік ми фактично не брали участь в бойових діях і відновлювались. А потім був Херсон, потім Донбас, Запоріжжя і знов Херсон. В останньому я й отримав поранення. Це було 24 листопада 2023 року, — розповідає Федір. — Мені всього 30, а я вже більше ніж рік пенсіонер. І як пенсіонер, я колись почну отримувати пенсію, приблизно 20 тисяч. Але хіба цього достатньо для нормального життя, лікування та реабілітації?"
Федір отримав поранення під час бойового завдання. Він готувався підіймати дрон у повітря, але не встиг. Ворожий FPV вибухнув прям перед ним. Йому відірвало ногу, пошкодило обидві руки, а також зір. Лікування після такого поранення тривало 9 місяців. Потім почалась реабілітація та протезування.
Федір Самборський
Яке рішення?
Федір вирішив протезуватись у центрі TYTANOVI. Спочатку йому там мали зробити протез лише на праву руку, але потім чоловік познайомився з засновником центру В'ячеславом Запорожцем і той запропонував замінити й протез на ліву руку. Під час протезування чоловіки встигли роззнайомитись і Федору запропонували долучитись до команди реабілітаційного центру. Він погодився і так почав організовувати благодійні концерти збори та просто допомагав іншим ветеранам.
А згодом В'ячеслав Запорожець запропонував Федору відкрити кав'ярню — як ще один спосіб залучати кошти до протезного центру. Разом вони звернулись до адміністрації ТРЦ Respublika Park, що у Києві — ті радо пішли на зустріч. Так 13 грудня 2024 року у торговому центрі почала працювати ветеранська кав'ярня TYTANOVI.
"Частину коштів інвестували Титанові. У мене також були певні заощадження. Ще була грошова нагорода за поранення та бойові. Тому товар і обладнання я взяв на себе. І так трошки нашкрябав, нашкрябав і ми відкрили цю кав'ярню", — розповідає Федір.
Як це працює?
Зараз кав'ярня працює вже понад місяць, але Федір розповідає, що шлях до її відкриття був доволі складним — "я її не відкрив, я її вимучив". Із відкриттям бізнесу, згадує чоловік, проблеми можуть виникати на кожному кроці — навіть під час купівлі касового апарату.
"Я купив касовий апарат для кав'ярні, термінал, планшет — все як має бути. Підключаємо його, а він не працює. Чому? — ніхто не знає. А ще при монтажі десь загубили ключі від скарбнички для грошей. Ми викликали техніків, підбирали той ключ, всіма правдами й неправдами намагались її відкрити. Це все зайняло три дні. Уявіть — така проста справа забрала три дні! Але це бізнес, тут всіх нюансів не врахуєш. Треба просто робити", — пригадує ветеран.
Також ускладнювали відкриття кав'ярні проблеми із зором, які були у Федора після поранення. Тому поки ветеран чекає на операцію на оці — з обліками та документами йому допомагає матір.
Однак попри всі труднощі кав'ярня все ж таки запрацювала. Зараз це не тільки місце, де можна випити смачної кави та з'їсти тістечко. Це місце, яке допомагає ветеранам та популяризує ветеранську проблематику.
"По-перше, для військових і ветеранів вся кава безплатна. По-друге, 50% від прибутку йде до протезного центру. Плюс у нас є баночка, де ми теж збираємо кошти на реабілітацію", — пояснює чоловік.
Федір додає, що готовий і хоче брати на роботу інших ветеранів. Розуміє, що їм, як і йому, однієї пенсії буде недостатньо: "Тому я «топлю» за ідею, щоб ветерани відкривали власні бізнеси і їх ставало більше". Проте зізнається, що не може знайти ветерана, який би зараз мав достатньо вільного від реабілітації й відновлення часу, щоб працювати в кав'ярні.
Кав'ярня TYTANOVI підтримує ветеранів не тільки фінансово — це також місце, яке допомагає повертатись їм до цивільного життя. Тут з'явився такий собі хаб протезного центру, де ветерани можуть зібратись після походу в кіно, гри в баскетбол, концерту чи будь-якої іншої соціальної активності. Також Федір допомагає іншим ветеранам запускати власний бізнес.
"Коли ти довго лежиш у шпиталі, це починає на тебе тиснути і фізично, і психологічно. Ти починаєш падати духом. Реабілітація, стати на протез — це теж складно. Тому я намагаюсь витягувати хлопців сюди й допомагаю їм соціалізуватись. Тому що ця проблема дійсно є, що ветерани закриваються в собі. І ми від неї нікуди не дінемось — навпаки вона буде тільки зростати, тому що у нас більше мільйона людей у війську", — розповідає Федір.
Водночас він займається цим не тільки, щоб допомагати безпосередньо ветеранам, але й щоб розповідати про їхні проблеми іншим людям.
"Більшість людей або ігнорує ветеранів, або навпаки проявляють гіпертурботу. І друге часом бісить ще більше. Подбати про ветерана означає запитати, яка саме допомога йому треба і чи треба вона взагалі? Не треба нав'язувати себе", — говорить Федір.
Цю думку він намагається донести, коли спілкується з відвідувачами й розповідає про проблеми ветеранів. Але наголошує, що ніколи не починає розмову першим — не хоче нав'язуватись, розуміє, що у багатьох є свої проблеми й вони не готові говорити про інші.
"Мені здається, що такі розмови допомагають. Далеко не всі розуміють одразу, але принаймні частина людей починає. В цьому плані значно простіше говорити з дітьми. Вони чомусь одразу все розуміють", — пояснює Федір.
Найближчим часом Федір готується відкривати ще один бізнес.
"У кав'ярні я всі процеси вже майже налагодив, тому мені стає нудно", — ділиться ветеран. І додає: хоче відкривати власну пекарню, щоб у кав'ярні продавали його тістечка, а не покупні. Зізнається, що десерти смачні й зараз, але прагне ідеалу — "і такі тільки я зроблю". Також у планах — перетворити бренд кав'ярні на франшизу, щоб й інші ветерани могли відкривати такі заклади.
"Я хочу, щоб ця кав'ярня і надалі приносила користь. І не тільки мені. Ця історія не про те, щоб заробити собі пару гривень на пенсію. Ні! Це про допомогу. Допомогу донатами від прибутку для протезного центру, допомогу ветеранам повернутись до цивільного життя і допомогу людям зрозуміти проблеми ветеранів", — говорить Федір.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
