У чому проблема?
Україна зараз бореться за волю та незалежність на всіх фронтах: від військового до інформаційного. Одна з важливих задач сьогодні — залишатися видимими й гучними в міжнародному інформаційному просторі, ефективно протистояти російській пропаганді, яка за роки розповсюдження подекуди пустила глибоке коріння, та знайомити іноземців з Україною. Адже світ мусить бачити нас і те, за що ми стоїмо — нашу свободу, мову, культуру.
З початком повномасштабного вторгнення росії з України виїхало понад 14,5 мільйона українців. Переважно це жінки та діти. Пристосуватися до життя в незнайомій країні непросто. Але попри це наші жінки залишаються дієвими та амбітними, і поруч із побутовими задачами виконують і саме цю важливу місію — допомагають Україні залишатися видимою в інших країнах.
Яке рішення?
Багато хто вже знайшов роботу за кордоном. Хтось волонтерить, хтось виховує дітей — майбутнє нашої держави. Але разом з тим українки зараз знайомлять світ з Україною. Популяризують наші традиції та культуру, розповідають, показують та закохують у те, що має цінність для нас, українців.
"Рубрика" зібрала 10 кейсів незламних українських жінок, які просувають нашу культуру у світі.
Як це працює?
1. Майстер-класи з українського живопису в Ірландії 🇮🇪
До війни кременчуцька художниця та мисткиня Яна Корецька працювала в об'єднанні дитячо-юнацьких клубів — вчила дітей малювати. На початку повномасштабної агресії дівчина евакуювалася в Ірландію. Зараз Яна навчається в Royal Hibernian Academy of Arts — це художня академія та картинна галерея в Дубліні, і через свою творчість знайомить ірландців з українською культурою.
"Я намагаюся популяризувати українську культуру, знайомлю ірландців з українським народним мистецтвом. Влітку проводила благодійні майстер-класи з українського живопису: він викликає велику цікавість у місцевих", — розповідає Яна.
А місцеве волонтерське об'єднання Tidy Тowns, що займається прибиранням вулиць та соціальною роботою, запросило художницю до містечка Портліш — створити мурал для дітей на освітню тематику. Ідея створення муралу з тваринами та рослинами відгукнулася дівчині: "вона дуже оптимістична та життєствердна." Художниця працювала над розписом 30-метрового муралу майже 5 місяців! Також кременчужанка взяла участь в міжнародній різдвяній виставці в Mason Hayes and Curran, що проходила в Дубліні. 50% від продажу своєї картини спрямувала до українського благодійного фонду.
2. "Лісова пісня" в Португалії 🇵🇹
Режисерка Ольга Турутя-Прасолова поставила виставу за п'єсою Лесі Українки в Португалії. Театральна компанія міста Браги разом із Національною спілкою театральних діячів України навесні запустили проєкт #stagehomeoftheworld, однією з учасниць якого стала Ольга. Режисерка хотіла поставити в Португалії виставу про війну, але керівництво театру, де вона зараз працює, це не зацікавило. Натомість їй запропонували поставити дитячу виставу, і режисерка обрала "Лісову пісню".
"Португалія дуже далеко від нашої війни, і чим далі, тим менше люди розуміють, що таке війна. У новинах спочатку було багато про Україну, зараз значно менше… Я мусила хоч якось розказати про нас", — пояснює свій вибір українська режисерка.
Глядачі сприйняли виставу дуже добре. Для Ольги така зацікавленість стала приємною несподіванкою: "У нас зовсім різна міфологія, акторам доводилося пояснювати, хто такий Водяник, Лісовик, Мавка, Потерчата тощо. Мені здавалося, ця історія може бути для них незрозумілою, але діти реагували дуже жваво, і дорослі були зворушені".
А коли українки мали зустріч із президентом Португалії Марселу Ребелу де Соза, Ольга подарувала йому вишитий хрестиком значок із гербом України, який зробила власноруч.
3. Вишивана калина в Японії 🇯🇵
Лучанка Наталя Город вчиться жити на іншому кінці світу — у Японії, яка прихистила її з донькою від війни. Наталя — професійна дизайнерка. Вона передала в одну з крамниць Осаки, де тепер мешкає родина, свої авторські коміри, які надіслали їй з дому. Дизайнерка каже, що японці здивувалися, коли дізналися, що вишита червона калина є і символом України, і лікарською рослиною. А проте — це їх надихнуло.
У Японії Наталі Город вже запропонували супроводжувати один із місцевих брендів. Крім того, Наталю запросили на показ колекції в Токіо. Жінка дуже пишається цим: "Тепер ще більше японців дізнається про український одяг, вишивку — про Україну". Між тим, пані Наталя не просто освоюється в далекій країні: вона знайомить японців з Україною усілякими способами. Так, наприклад, дизайнерка мала можливість виступати в одному з японських вищих навчальних закладів, де розповідала про українських письменників та поетів та декламувала вірші.
4. "Віночок" у Великій Британії 🇬🇧
Хореографиня й танцівниця Анна Паніотова та викладачка англійської мови й громадська діячка Олена Попова — дві маріупольчанки, які разом опинилися у Великій Британії. Там вони познайомилися з Оленою Батовською, докторкою мистецтвознавства, професоркою Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, яка ще до війни створила у Харкові хор "Калина". У Британії жінки вирішили об'єднати зусилля та створити спільний колектив — і вже провели декілька концертів у Вінчестері.
Один із концертів організували спільно з Британським фольклорним музичним клубом. Організатори клубу запропонували українкам показати український народний танець — так жінки підготували один спільний номер, який отримав назву "Віночок". Саме в цьому номері їм вдалося поєднати хореографію та вокал.
На концерті зі сцени лунала і народна, і класична, і сучасна музика. А вторговані кошти від цього заходу пішли на підтримку українців. Проте найголовнішим підсумком концерту стала популяризація української культури. "Зала була переповнена. Після концерту люди підходили, дякували, фотографувалися. Це був справжній фурор", — поділилася Олена Попова.
"Ми не хочемо називати українців, які опинилися в інших країнах, біженцями. Ми називаємо себе гостями з України. Дуже радіємо, що за кордоном можемо приносити користь власній державі та відчувати себе корисними завдяки таким заходам", — зазначають учасниці новоствореного творчого колективу.
5. Українська кухня в США 🇺🇸
Киянка Тетяна Стратілат взялася за популяризацію української кухні. Після евакуації до США шеф-кухарка не мала права працювати — їй потрібен був дозвіл на роботу. Тож час очікування жінка вирішила використати з користю.
Невдовзі після приїзду до США Тетяна Стратілат дізналася про існування некомерційної організації "Українці в Колорадо", яка з 2014 року надає гуманітарну підтримку Україні, а після повномасштабного вторгнення росії збирає гроші для постраждалих від війни. Ідея українки щодо благодійних майстер-класів знайшла підтримку в організації та вже наприкінці серпня з її подачі був проведений Український фестиваль до Дня Незалежності України. Впродовж івенту жінка навчала учасників випікати українське печиво. Згодом організувала ще один майстер-клас. А зараз графік її занять розписаний на три місяці наперед.
"Я дуже хотіла допомогти своїй країні. Моя ідея полягала в тому, щоб зробити кулінарний курс про Україну, — каже Тетяна. — Я розповідаю про українські традиції, як ми сервіруємо стіл, що символізують страви, додаю історичні факти, щоб люди краще зрозуміли мою країну".
6. Автентичний борщ у Чехії 🇨🇿
Кропивничани Наталія Бас та Олександр Мартинов переїхали до Праги близько 5 років тому. Це був уже шостий рік війни росії проти України, тому українці хотіли презентувати саме свою, рідну культуру. Кажуть, що на той час у Празі було декілька закладів з українськими стравами, проте в меню поруч з дерунами вони мали, наприклад, шашлик. Українці ж хотіли передати самобутній смак рідної кухні — саме за автентичними українськими рецептами. А з 24 лютого 2022 року маленький ресторанчик української кухні The Boršč перетворився на своєрідний хаб для підтримки українців.
З початком повномасштабної війни зросла підтримка України, багато хто зацікавився українською культурою. Тож і в ресторані The Boršč чехи не тільки стали бронювати столики на декілька днів наперед, а й почали приходити й питати, чим можна підтримати Україну. "У нас вже записані контакти всіх волонтерів, стоять скриньки від благодійних фондів", — ділиться Олександр.
Гастрономія — це дійсно частина культурного коду країни. В українському ресторані кропивничан працюють виключно українці та українки — власники пояснюють, що так підтримують співвітчизників за кордоном та мають змогу частувати гостей закладу українською кухнею "як удома".
7. Фестиваль української моди та культури в Нідерландах 🇳🇱
У лютому 2023 року в Амстердамі (Нідерланди) відбувся фестиваль Ukrainian Fashion and Culture Festival, де відвідувачі мали можливість познайомитися з українськими модельєрами, а також приміряти та придбати вироби з їхніх колекцій, привезених з України. На українському фестивалі понад 25 українських модних брендів представили свою продукцію.
Організаторки фестивалю Марія Вишнівська та Анастасія Мельник розповіли, що в них не було спонсорів або підтримки від держави чи фондів, фестиваль було організовано за власні кошти. Головною ідеєю заходу стало бажання популяризувати українських виробників та українську культуру в Нідерландах.
"Нам хотілося показати Україну з різних боків, презентувати як країну талановитих людей. Наша місія — закохати європейців у багату українську культуру, тому саме ми обрали формат фестивалю — смачнюща кухня, музика, талановиті артисти та дизайнери", — розповідає Анастасія Мельник.
Засновниці проєкту кажуть, що їм також було важливо об'єднати разом українців, які сумують за домівками, зустрітися, ніби великою сім'єю, а також "дати простір талановитим українським дизайнерам, у яких виробництво досі в Україні, вони надають робочі місця, працюють на генераторах під сирени, але продовжують створювати для нас красу в ці страшні часи".
8. Лекції про Україну в Польщі 🇵🇱
Українці, які виїхали за кордон, намагаються не сидіти склавши руки, а допомагати людям, які їх прийняли, краще розуміти Україну та українців. Зокрема, вчителька історії з Херсона Юлія Аліфанова (Павлусь) активно займається популяризацією історії України в Польщі.
Через війну херсонська вчителька виїхала до Польщі й наразі працює в Західнокашубському музеї, де читає лекції з історії України для його відвідувачів.
"Ділюся своїм досвідом, як популяризувати знання про Україну в тій країні, куди через війну мене закинула доля. Провела зустріч з жителями міста Битова в Польщі, на якій розповіла про становлення державності в Україні, починаючи зі стародавніх часів та провела паралелі, як це відбувалося в обох наших державах", — розповіла Юлія Аліфанова (Павлусь).
За її словами, особливо відвідувачів зацікавило питання про походження назви нашої прабатьківщини Русі та чому на неї зазіхають російські загарбники.
9. Українське медіа в Німеччині 🇩🇪
За різними підрахунками, у Берліні та околицях міста зараз живуть до 100 тисяч українців, і тепер вони навіть мають своє ЗМІ. Amal Berlin — це єдине медіа Німеччини, над яким разом працюють представники найбільших груп утікачів від воєн та збройних конфліктів. Понад 20 журналістів із Сирії, Афганістану, Ірану та України створюють матеріали на дарі/фарсі, арабською та українською мовами.
Українську редакцію (Amal Berlin Ukraine) почали будувати Антон Дорох, Дарка Горова та Нана Морозова — журналісти з Києва та Донецька, які через війну росії в Україні тепер живуть у Берліні. Окрім новин, видання регулярно публікує колонки істориків, статті про відомих українців, українські місця, українську церкву, українську школу та "Пласт" у Берліні. Ці матеріали нерідко "підхоплюють" і місцеві ЗМІ, так розповідаючи Німеччині про Україну. Незабаром українська редакція відкриється й у Франкфурті-на-Майні.
Загалом українська громада Берліна — справді потужна. Завдяки її діяльності у місті вже працюють український театр, українська капела, українські організації, декілька медіа українською мовою та український ресторан. А в книгарнях Берліна з'явилися окремі стенди з українськими книжками, у бібліотеках же проводять читання для українських дітей.
10. Українське видавництво в Австрії 🇦🇹
А в Австрії заснували українське видавництво! Олександра Саєнко, засновниця фестивалю української культури UStream/Ukrainische Kulturtage, та Ірина Хамайко, засновниця Free People Educational Hub, створили перше в Австрії українське видавництво FREE PEOPLE Verlag.
FREE PEOPLE Verlag спеціалізуватиметься на книжкових, мистецьких та музичних виданнях і публікуватиме як україномовні, так і німецькомовні тексти.
"Колись давно, понад 10 років тому, я подумала, що добре було б мати власне видавництво, щоб видавати те, чого мені тоді дуже не вистачало на книжковому ринку — особливих, гарних і змістовних книжок, путівників і методичних матеріалів для викладачів іноземної мови. Тоді я відмахнулась від цієї думки, як від наївної мрії, тому що ідея видавалась занадто амбітною для викладачки університету. Потрібно було змінити кілька професій і місць роботи, повернутись, нарешті, до викладання німецької мови, щоб давня мрія стала дійсністю", — розповіла Олександра Саєнко.
А тепер новостворене видавництво розповідатиме іноземцям про Україну. Першою книгою видавництва стане художнє видання — німецький переклад лібрето опери "Вишиваний. Король України" Сергія Жадана.
Ще більше корисних рішень!
Якщо ви хочете познайомити друзів-іноземців з українською культурою, студія онлайн-освіти EdEra та Український інститут створили безоплатний англомовний онлайн-курс "Ukrainian Culture: Understanding the Country and its People". Курс розповідає про особливості формування української культури й суспільства.
Упродовж курсу десять українських науковців представляють теми, що охоплюють важливі аспекти української культури:
- мистецтво під час війни;
- історичні умови, у яких формувалась українська культура;
- як різні етнічні й національні групи формували український простір;
- як травматичний досвід 20 століття вплинув на українську кулінарію.
Повний список тем можна переглянути за посиланням.
Окрім відеолекцій, курс надає слухачам список літератури, тексти, відеопосилання та онлайн-ресурси, які дозволяють більш ґрунтовно ознайомитися з темами лекцій. Завдяки цим матеріалам слухачі курсу отримають збалансоване знання про українську культуру, ідентичність та суспільство, зрозуміють, у чому особливість українського суспільства та в яких історичних умовах формувалася українська культура.
Цей матеріал створено онлайн-виданням "Рубрика" в межах програми "Український фонд швидкого реагування", яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю онлайн-видання "Рубрика" і не обов'язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
