Слава ГСЧС: как работают спасатели в условиях войны?

У чому проблема?

"Слава ЗСУ" — це фраза, знайома всім, що часто звучить разом зі "Слава Україні". Але деякі герої, на яких ми так само покладаємось і довіряємо їм своє життя, залишаються ніби осторонь. 

Сьогодні "Рубрика" виправляє це, і відкриває завісу, за якою ховається робота рятувальників. Ми дізнались, як працюють сапери ДСНС під час розмінування, що потрібно рятувальникам для того, щоб розбирати завали будівель після влучання російських ракет, скільки часу знадобиться для розмінування лісів, що варто робити, коли ви опинились під завалами, та як рятувальники працювали, коли в Запоріжжі обвалився цілий під'їзд — читайте в цьому матеріалі. 

Яке рішення?

Олександр Вінницький, начальник частини піротехнічних та аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Запорізькій області, підполковник служби цивільного захисту, каже, що роботи з розмінування в його частині не припиняються:

"Сапери з металодетекторами працюють постійно через те, що дуже багато замінованих територій. Дуже часто їх (металодетектори, — ред.) застосовуємо зараз на деокупованих територіях Херсонської області. Якраз учора з ротації повернулося три наші розрахунки, ще один розрахунок — усе ще там".

Не дивно, що "розрахунок" (простими словами — команда рятувальників), із Запорізької області направили в Херсон. Так само рятувальники з Хмельницького працюють зараз майже по всій Україні. Сергій Косар, заступник начальника групи піротехнічних робіт ГУ ДСНС в Хмельницькій області, розповідає "Рубриці":

"Наша група налічує 48 людей, і всі вони працюють на звільнених територіях, де проходили бойові дії. Так у 2022 році група виконувала завдання у Київській, Харківській, Чернігівській, Херсонській і Донецькій областях".

За рік повномасштабної війни група піротехнічних робіт у Хмельницькому розширилась майже вдвічі — з 25 до майже пів сотні людей. Звісно, техніки не вистачало, адже для кожного піротехніка має бути металошукач. Так до укомплектації підключився Український Фонд Швидкого Реагування (URRF). З допомогою фонду ДСНС отримали металошукачі та поступово змогли збільшити кількість саперів, а разом із цим — і швидкість розмінування територій.

Металодетектори, які використовують ДСНС-ники, є дуже чутливими. Вони виявляють феромагнітні тіла, найменші уламки, навіть пружинки.

Металодетектори мають класифікацію за відстанню, на якій можуть зафіксувати небезпечні предмети: до 60 сантиметрів, до 3 метрів та до 6 метрів. Ті, що ДСНС отримала від URRF, належать до першої категорії — до 60 сантиметрів.

"Але все залежить від типу вибухонебезпечного предмета, який буде знаходитись під землею. Якщо це протипіхотна міна або пластикова протитанкова міна з пластиковим підривачем, глибина пошуку буде до 10 сантиметрів. Якщо це буде нерозірваний боєприпас, глибина пошуку буде до 50-60 сантиметрів, а можливо, й більше", — розповідає нам ДСНС-ник Сергій Косар.

"Особисто я використовував такий металодетектор у Хмельницькій області під час проведення суцільного розмінування", — ділиться Сергій Косар новим досвідом, набутим після застосування металодетекторів від URRF.

Суцільне розмінування — це коли кожен сантиметр землі треба перевірити металодетектором, а всі феромагнітні тіла — вилучити. Це повне очищення землі від вибухонебезпечних предметів і феромагнітних тіл. Для такої ретельної перевірки місцевості використовують металодетектори з невеликою глибиною пошуку.

Але металошукачі — це ще не все. Для роботи сапери використовують також і філери — для виявлення розтяжок. Це "меч" з тоненької проволоки, який за потрапляння на розтяжку одразу буде згинатись. Іноді розтяжки виявляють за допомогою візуального огляду, але якщо рятувальник сам не побачив її, саме філер зверне увагу на небезпеку.

На деяких ділянках процес розмінування складніший, небезпечніший і довший. Насамперед це стосується розмінування лісів і полів.

"Якщо ми маємо підтверджену небезпечну ділянку — наприклад, лісу, де проводились бойові дії, де можуть бути мінно-вибухові загородження, то один піротехнічний підрозділ за місяць часу може розмінувати 5 чи 6 гектарів. Але може залучатись і декілька підрозділів", — пояснює Сергій Косар.

На сьогодні в Україні 2,9 мільйона гектарів лісів були охоплені бойовими діями, про це заявляв президент Зеленський під час виступу в ООН. Це площа, яка дорівнює половині площі Швейцарії, і всі ці території можуть вважатись умовно небезпечними. Для того, щоб перевести їх у клас "підтверджено небезпечних" (обов'язковий статус для проведення розмінування), необхідно, щоб ці ділянки спочатку перевірили. Те, скільки часу на це знадобиться — умовна й приблизна цифра, але від того не менш застрашлива.

За нашими підрахунками, якщо всі 2,9 мільйона гектарів будуть підтверджено небезпечними, на розмінування лісів в Україні знадобиться 48 років. Але ми все ж сподіваємось, що це відбуватиметься швидше.

Сергій Косар пояснив "Рубриці", що час для розмінування — досить умовний показник, бо в кожному конкретному випадку можуть бути свої ускладнювальні умови.

Забруднення, природні перешкоди, такі як висока трава — це фактори, які затримують саперів: "Трава дуже ускладнює процес, бо все це робиться дуже обережно, на колінах, за допомогою ручних секаторів. Усе обережно знімається, щоб залишився шар землі, і лише після цього можна проводити суцільне розмінування", — пояснює нам піротехнік.

Засоби захисту для саперів — обов'язкові. Це, звичайно, захисні каски та бронежилети, а разом із ними — балістичні окуляри, наколінники з налокітниками, захисні рукавиці та спеціальне взуття із жорстким носком.

Для виконання важких і надважких робіт (такі, що пов'язані зі знищенням небезпечних і вкрай небезпечних вибухових предметів) існують спеціальні костюми — тактичні костюми, які захищають усе тіло.

Цікаво було й дізнатись, у якій черзі розміновуються різні об'єкти в деокупованих населених пунктах. У попередніх матеріалах "Рубрики" ми розповідали про небезпеку відвідування лісів, бо їх будуть розміновувати в останню чергу, і вже дізналися, що це повільний процес. 

Начальник частини піротехнічних та аварійно-рятувальних робіт Олександр Вінницький із Запоріжжя пояснив, які об'єкти населених пунктів для робіт з розмінування в пріоритеті:

"Зазвичай черговість розмінування територій залежить від поставлених завдань місцевими органами влади, але насамперед це лінії електропередач. Щоб могли розпочати роботу енергетики, та дати в населені пункти електрику. Потім — інші об'єкти інфраструктури, наприклад, насосні станції".

Будинки, двори, дороги можуть розміновувати пізніше. Саме тому важливо прислуховуватись до рекомендацій ДСНС і повертатись на деокуповані території лише після того, як це буде безпечно. Вінницький пояснює, як працює ця система:

"Як правило, роботи ведуться паралельно, і якщо вже є доступ до населених пунктів, групи одночасно проводять розмінування доріг та житлових будинків, — головне в цьому питанні, щоб вистачало металошукачів, адже чим більше рятувальників задіяно, тим швидше територія стане безпечною".

Знайти. Деблокувати. Евакуювати. Допомогти.

У середу, 19 січня росіяни вчергове пробили дно та поставили новий антирекорд: у місті Запоріжжя зафіксували понад 200 "прильотів". Знов зруйнована інфраструктура та житлові будинки. Наступного ранку ми зв'язалися з Дмитром Федотовим, начальником аварійно-рятувальних робіт у Запоріжжі, щоб запитати його, як з-під завалів рятують людей.

Головне завдання рятувальників на місці "прильоту" — знайти та врятувати людей, деблокувати їх з-під завалів та евакуювати в безпечне місце.

Для цього рятувальники проходять завали шеренгами з інтервалом в декілька метрів та прислуховуються (саме тому, якщо ви опинились під завалами, потрібно голосно кликати на допомогу), простукують труби (щоб "достукатися" до тих, кого нечутно, адже труби, будь-які, дуже добре передають звук), заглядають у щілини та отвори, іноді навіть використовують геофони.

До пошуку людей залучають і собак.

Щоб виконати другу частину завдання, деблокувати постраждалих, рятувальники на якийсь час перетворюються на архітекторів. Їм необхідно розібрати уламки, створити так звані "лази" та "галереї", де потрібно — пробити отвори.

Це непроста задача із залученням і людей та різноманітної техніки — від лому до крана. Серед необхідних інструментів є й бензорізи — їх ДСНС отримали від організації URRF:

"Коли бетонна плита блочної будівлі падає і розвалюється навпіл, її неможливо безпечно підняти, адже всередині є каркас з арматури, — пояснює начальник аварійно-рятувальних робіт. — Його потрібно розрізати, і лише після цього витягувати плиту краном чи навантажувачем. Так само і з цегляними будівлями, — продовжує Дмитро Федотов. — Трубопроводи, каналізаційні труби — усе це заважає розбиранню завалів, тому ми бензорізами ріжемо на більш-менш невеликі частини й розчищаємо це, вручну або з навантажувачем".

Іноді бензорізи використовують і пожежники. На фото — робота рятувальників під час пожежі на пилорамі в Сумах.

За останні пару років в Запоріжжі з'явилось декілька нових машин для команд рятувальників: "Машини були, але укомплектовані не всі. Наприклад, авто є, пожежна дробина — є, а технічного озброєння нема. Тому комплектуємо тим, що у нас є на складі, а також тим, що надають інші організації".

Як рятувальники тепер працюють із бензорізами, Дмитро Федотов розповідає на прикладі. Він згадує вибух на Соборному проспекті в жовтні. Тоді російська ракета влучила в житловий будинок і зруйнувала цілий під'їзд.

"Одне з цих авто виїжджало на проспект Соборний 151. Там завалило під'їзд, машина підіймала нас на дах. Залишки цього даху висіли на водопровідних трубах. І от так, на дах залазили, зрізали труби бензорізами, залишки даху падали, і лише тоді більш-менш безпечно було нашим людям розбирати завали далі", — буденно розповідає Федотов про речі, які для звичайних людей — катастрофа, а для нього — щоденна робота.

Необхідність у цій роботі — бути сміливим, а головна мета — врятувати життя та зробити світ навколо трішечки безпечнішим. Слава ЗСУ і Слава ДСНС!