“Репетиция реальности”: как “Театр змін” развивает культуру диалога в Украине

У чому проблема?

Повномасштабне вторгнення росії в Україну посилило або ж підсвітило низку проблем, з яким стикається українське суспільство. Це й інтеграція внутрішньо переміщених осіб, і повернення ветеранів, і переживання втрати, і багато інших проблемних факторів.

Так, до прикладу, звіт Міжнародної організації з міграції, презентований у листопаді 2024-го, показує, що серед ВПО працездатного віку зафіксовано вищий рівень безробіття, порівняно з не переміщеними людьми. А у звіті Данської ради у справах біженців йдеться про те, що переміщені люди стикаються зі значними труднощами у забезпеченні стабільного та доступного житла. Це, своєю чергою, викликає посилення тривоги та непевності серед переміщеного населення.

Заступник міністра у справах ветеранів Руслан Приходько ще у липні минулого року повідомляв, що в Україні вже нараховують 1,3 млн ветеранів. А опитування соціологічної групи "Рейтинг" показує: українці вважають, що після повернення з війни ветерани можуть стикнутися з такими явищами як психоемоційна нестабільність, відсутність інклюзивного простору, проблеми зі здоров'ям тощо. Водночас ті українці, чиї близькі загинули чи зникли безвісти на фронті, стикаються з горюванням, до якого в нашому суспільстві подекуди упереджене ставлення.

Як вищезгадані проблеми, так і багато інших почасти потребують державного регулювання й розв'язання. Утім, кожна проблема певним чином пов'язана зі ставленням суспільства до тієї чи іншої соціальної групи або процесу. І часто розв'язання проблеми потребує змінення ставлення суспільства до певних процесів. Для цього між різними групами суспільства необхідний діалог, який має вести до змін.

Яке рішення?

Задля поширення діалогу, критичної рефлексії та впровадження ненасильницьких змін у громадах в Україні з 2019 року працює "Театр змін". Це громадська організація, яка поширює методику театру пригноблених.

Чому цей театр стосується саме пригноблених? Річ у тім, що початково Боаль працював з цією методикою з людьми, які найбільше стикалися з пригнобленням, дискримінацією, порушенням своїх прав. Яна Салахова, голова та практикиня театру пригноблених, переконана, що методика цього театру актуальна. Адже пригноблення, за її словами, — це стан, коли одна група суспільства живе краще, користуючись з іншої, і нині немає такого суспільства, де панує абсолютна рівність й справедливість.

"Пригноблена людина — це не жертва. У театрі пригноблених пригноблена людина — це людина, якій не подобається те, що з нею відбувається, і вона робить спроби, зусилля, щоб це змінити", — каже голова "Театру змін".

Найпопулярнішою технікою театру пригноблених є форум-театр. За допомогою цієї техніки, люди самі створюють виставу, в якій зображують певне соціально важливе явище. Під час вистави глядачі аналізують її, можуть втрутитися, підтримати головного героя чи героїню й запропонувати шляхи зміни зображеного явища.

Яна Салахова підкреслює, що форум-театр апелює до громадянської ідентичності людини. Тобто через майданчик театру глядачам показують певну проблему, запитують їхню думку про це, шукають шляхи розв'язання. І глядачі не просто дають поради — вони стають на місце певної дискримінованої групи, щоб глибше зрозуміти складність проблеми й на основі цього запропонувати розв'язання — це гарний прояв солідарності, зазначає голова "Театру змін".

Як це працює?

Якщо ви хочете поставити форум-виставу у своїй громаді, то для цього "Театр змін" проводить майстерні на запит громадських організацій, активістів тощо. Подати заявку на проведення майстерні можна через спеціальне вікно на сайті. Також можете зв'язатися з ГО, використовуючи зручні для вас контакти.

Майстерня з форум-театру триває 2-3 дні. Якщо ви ініціюєте майстерню, то маєте:

• зібрати групу, якій цю майстерню проводитимуть (оптимально — 12-15 людей);
• сформувати тему, з якою працюватимете на майстерні;
• покрити витрати на харчування учасників, а також проїзд, проживання та гонорар джокеркам (джокерки — ті, хто практикують театр пригноблених й керують майстернею); для кожної майстерні ці витрати, в тому числі гонорари, індивідуальні;
• взяти відповідальність за логістику — приміщення для майстерні, реєстрацію учасників та учасниць, запрошення глядачів на показ форум-вистави за результатами майстерні.

У деяких випадках "Театр змін" може взяти на себе частину витрат при організації майстерні. Наприклад тоді, коли із запитом звертаються люди, які безпосередньо стикаються з порушенням своїх прав, представляють вразливу соціальну групу, і ситуація в такому випадку потребує розголосу.

Інколи майстерні можуть проводити навіть без заздалегідь визначеної теми, з якою має працювати група людей. У такому випадку тему, за якою ставитимуть виставу, визначають під час самої майстерні.

Як вже згадувалося, форум-театр працює з соціально важливими явищами. Тож фактично майстерня працює з проблемами, які є в тій чи іншій громаді, і які ця громада хоче розв'язати. До прикладу, у 2023 році "Театр змін" за допомогою майстерень підняв для публічного обговорення 17 соціально-політичних проблем. Це й інтеграція ВПО, і домашнє насильство в сім'ї, і роль жінки в країні, де йде війна, і підтримане проживання для людей з інвалідністю, і багато інших.

Спочатку під час майстерні джокерка проводить різні ігри та вправи, щоб встановити між учасниками майстерні простір довіри та безпеки. При цьому не застосовують примусу — якщо людина не хоче брати участь у певних вправах, вона може їх не робити. Згодом людей навчають базовій акторській майстерності, знайомлять з власним тілом. А також проводять рефлексії щодо досвіду учасників майстерні, щоб розкрити проблеми, які вони хочуть проговорити.

Потім учасники майстерні розділяються й визначають, хто пише сценарій, хто займається реквізитом, хто опрацьовує ролі акторів. Джокерка на цьому етапі виступає з режисерської позиції — допомагає дотриматися структури форум-вистави, щоб у неї міг втрутитися глядач.

Після — форум-виставу анонсують й показують її запрошеним глядачам. Після вистави у гру знову вступає джокерка й фактично модерує діалог між глядачами й учасниками вистави. Глядачі можуть допомогти героям вистави, запропонувати такий хід дій, який би не привів до конфлікту, що був зображений у виставі.

"Не завжди ми виходимо на робочі або практичні рішення. Але Боаль говорить, що найбільш цінним в цьому процесі є сам діалог. З мого досвіду, я не зустрічала більш відвертої й чесної розмови з залом, ніж тієї, що відбувається на форум-виставі. Тобто як для публічної події, як для події, на яку приходять не знайомі між собою люди, глибина дискусії, обговорення тієї проблеми, яку ми підіймаємо, можуть бути дуже і дуже відвертими", — каже практикиня театру пригноблених Яна Салахова.

А це точно працює?

Як вже зазначила голова "Театру змін", найціннішим у форум-виставах є діалог між різними представниками  громади. І в окремих випадках цей діалог призводить до зміни думки певної людини чи навіть до ухвалення конкретних рішень представниками місцевої влади.

До прикладу, минулого року "Театр змін" працював з благодійним фондом Stabilization Support Services. У межах співпраці театр досліджував досвід інтеграції переселенок з дітьми у різні громади. Громадська організація провела дві майстерні, і у кожній з них брали участь переселенки з 6-7 областей. Власне, форум-вистави за результатами цих майстерень показували у громадах цих областей і шукали діалог з місцевими, волонтерами, представниками влади.

Яна Салахова модерувала одну з вистав у Черкасах. На показі була присутня місцева депутатка, яка підтримує різні волонтерські ініціативи. Але вона вважала, що переселенці, які після прибуття на нове місце не шукають відразу роботу, збираються жити за чужий кошт.

"І коли вони почали діалог з нашими акторками, то зрозуміли, що є люди — залежно від того, звідки вони виїжджають — вигорілі, яким треба зібрати себе докупи, треба певна кількість часу, щоб просто почати нову сторінку свого життя. Вони (представники місцевої влади — ред.) зрозуміли, що не врахували певних факторів, що їм треба звертати увагу на психологічний стан переселенців і, можливо, думати, як в цьому напрямку надавати підтримку. І вони були дуже вдячні за те, що змінили своє розуміння, і тепер хочуть переглянути програми допомоги", — розповідає Яна Салахова.

А в Коломиї представник адміністрації міста після форум-вистави усвідомив, що варто краще займатися житлом для переселенців, адже це гарантуватиме, що люди лишатимуться у місті й закриватимуть робочі місця. У Житомирі після вистави, каже практикиня театру пригноблених, місцева жителька перепросила за себе та всіх житомирян, які упереджено ставляться до внутрішньо переміщених осіб. У Білій Церкві жителька міста заявила, що форум-вистава змінила її негативне ставлення до ВПО, вона зрозуміла, з якими труднощами ці люди стикаються.

До того ж Stabilization Support Services в рамках проєкту створював ради ВПО у різних містах. Ці ради використовували ідеї та пропозиції, що лунали на форум-виставах, для покращення становища переселенців у конкретному місті.

Одного разу, розповідає Яна Салахова, вона проводила майстерню у Броварах, що на Київщині. Там у групі були певні пропозиції до влади міста щодо того, як покращити його доброустрій. За результатами майстерні група написала лист до адміністрації зі своїми пропозиціями.

"І через рік одна з цих жінок мені написала про те, що деякі з цих пропозицій вже втілені, що вони вже працюють. Тобто відбулися певні зміни", — розповідає голова ГО "Театр змін".

Яна Салахова зазначає, що в ідеалі заяви, які лунають під час дискусій на форум-виставах потребують подальших адвокаційних дій. Тобто потрібно створювати додаткові проєкти, які б слідували за впровадженням змін у громадах. Інколи "Театр змін" може відстежувати зміни, які приносить форум-театр, як, наприклад, у Броварах. Але головна мета організації, каже її голова, — дати голос вразливим групам. Адже під час вистави людина програє певний сценарій, який потім може втілити у життя.

"Дуже часто люди говорять, що те, що вони програли, вони потім втілюють у життя. І це кінцева мета театру пригноблених — репетиція реальності. Нам важливо не те, що відбулось в публічному просторі, важливо те, що люди потім по-іншому будуть робити щось у своєму житті — чи захищатимуть свої права, чи казатимуть комусь «ні», чи відстоюватимуть свої кордони. Тобто в різних аспектах це може проявлятися", — каже Яна Салахова.

Ще більше корисних рішень!

Окрім майстерень на запит громад, "Театр змін" проводить школи театру пригноблених. Це майданчик, який заснувала спільнота джокерок України у 2021 році. У школі пригноблених відібраних людей глибше занурюють у філософію театру пригноблених та вчать того, як проводити майстерні з форум-театру.

Нині, каже Яна Салахова, відбулося уже три випуски зі школи театру пригноблених. Кількість випускників — близько 20 людей.

Голова ГО "Театр змін" ставить за мету зробити так, щоб кожна область України мала щонайменше одну джокерку чи джокера. Адже це означає, що майстерні на запит певної громади в області може проводити людина, знайома з місцевим контекстом й особливостями громад.