Содействие, действие, обучение: как привлекать граждан к активному участию в восстановлении Украины

53% громадян, які постійно проживають в Україні й не переміщалися в останні роки, беруть участь у житті та заходах своєї громади. Це непоганий показник, зазначає старша комунікаційна менеджерка Програми сприяння громадській активності "Долучайся!" Олександра Колотуха. 

Проте з внутрішньо переміщеними українцями ситуація гірша: тільки 28% з них виявилися активними у житті своїх нових або тимчасових громад. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування щодо громадського залучення, яке проводили навесні-влітку цього року фахівці Програми сприяння громадській активності "Долучайся!". В опитуванні взяли участь 2017 респондентів.

Відсутність інтересу чи часу не є серйозними бар'єрами для громадян, зазначає як позитив Олександра Колотуха. А от негатив у тому, що люди часом не знають, як брати участь у житті громади — 12% постійних жителів громад і аж 25% ВПО.

У діяльності організацій громадянського суспільства протягом минулого року брали участь менше громадян: 35% постійних жителів і 29% ВПО. 

Трендом серед причин неучасті у громадському житті є прогалини у знаннях, зокрема серед ВПО, наголошує Олександра Колотуха. 

Водночас про різні форми демократичної участі громадяни поінформовані добре, та не надто активно долучаються до них. 

Позитив у тому, що у громадянській відсічі агресору беруть участь більшість як постійних жителів громад, так і ВПО. Люди активно долучаються до волонтерства, грошових пожертв на користь війська, допомоги ВПО та ветеранам.

Тривожним є показник стану фізичного здоров'я, який заважає людям брати участь у житті громади: про це сказали 19% постійних жителів громад і 17% нових. Ця проблема більш актуальна для жінок, які є постійними жительками громад, зазначила Олександра Колотуха. 

Також проблемою, на думку керівниці ГО "Українська античність" Наталії Піщуліної, у деяких громадах є небажання місцевої влади, громадських організацій та бізнесу об'єднуватися в спільних ініціативах.

Наталя Малиновська, менеджерка проєктів Інституту "Республіка", розповідає, що приклади включення таких груп у відбудову громад нині, на жаль, ще зовсім не масові. 

Пані Наталя каже, що триває дискусія і щодо того, кого включати до "вразливих груп", адже в нас дуже зростає кількість ветеранів і ветеранок, людей з інвалідністю, мам-одиначок тощо.

"Ми маємо зважати на те, що відбувається переструктуризація суспільства, — зазначає Наталя Малиновська. — Одна з найбільших складностей — це політики на місцях. На національному рівні зрушення відбуваються, але їх реалізовувати в громадах подекуди значно важче. Плюс це пов'язано з фінансовими спроможностями громади і її внутрішніми документами, різними положеннями, які прийняті чи в розробці. Відповідно в нас насправді дуже неодноманітна політика".

Учасники дискусійної панелі про відновлення і відбудову дійшли спільної формули, як заохотити громадян бути активними: співдія, дія, навчання.

Старша комунікаційна менеджерка Програми "Долучайся" Олександра Колотуха, виконавчий директор "Інституту аналітики та адвокації" Юрій Ромашко, голова Хмелівської громади на Сумщині Петро Панченко та керівниця ГО "Українська античність" Наталія Піщуліна кожен зі свого боку навели приклади, як це працює або може спрацювати.

В українців спільні пріоритети повоєнної відбудови, зазначила за результатами соціологічного дослідження Олександра Колотуха. Це соціально-економічні чинники (відновлення економіки, робота) відновлення інфраструктури та боротьба з корупцією. 

Люди готові долучатися до відбудови, підсумовує результати дослідження Олександра Колотуха. Передусім готові фінансово підтримувати програми підтримки постраждалих від війни, відновлення довкілля, відбудови інфраструктури тощо.

При цьому, зазначає керівниця ГО "Українська античність" Наталія Піщуліна, різні громади навіть у межах однієї області мають різні досвіди, тому дуже важливо налагодити між ними обмін інформацією і  практиками, які вже спрацювали. 

Не менш важливо говорити при цьому однією мовою, мати єдиний понятійний апарат: нині є чимало різночитань щодо понять "відновлення" і "громадська залученість" зокрема, наголосила пані Наталія. 

Виконавчий директор "Інституту аналітики та адвокації" Юрій Ромашко поділився, що їхня організація допомагає громадам Сумщини, Харківщини та Чернігівщини подавати свої проєкти до системи DREAM. 

Він нагадав, що ця система має стати комплексом рішень і для підзвітності та фандрейзингу, і для громадського нагляду та електронної демократії. Коли всі: і громадяни, і виконавці, і органи контролю, і потенційні донори — бачитимуть усі деталі проєктів відновлення, що їх завантажують у систему громади та області. 

Юрій Ромашко наголосив: "Відбудова триває тут і зараз. І найбільше викликів — на місцях. Якісно підготувати проєкти, говорити однією мовою з інвесторами, підвищувати інвестиційну привабливість — це виклик для багатьох громад. Цифрові рішення тут можуть дуже допомогти. Але на регіональному рівні цифрова зрілість — це одна з ключових проблем. Мій меседж до всіх: якщо ваша організація спроможна, треба йти й допомагати громадам у конкретних цифрових рішеннях". 

У невеликих громадах працюють саме старі перевірені методи: особистих зустрічей та зборів, цифрові рішення там поки підійдуть не всім. 

На цьому наголосили Олександра Колотуха та директор програм практичної політики Інституту політичної освіти Олександр Солонтай, який доєднався до дискусії з залу. 

Про це зазначив і голова Хмелівської громади Петро Панченко. 

"У магазині жінки спілкуються, одна похвалилася: «А я в'яжу шкарпетки для ЗСУ» — і пішло по селу. Так уже цілий гурток з'явився. Ті салати кришать, ті інакше допомагають, — навів приклад сільський голова. — Крім практичного значення, це великий виховний процес, коли людина у віддаленому селі розуміє, що вона щось зробила для перемоги. Це і дорослі, і люди поважного віку, і маленькі дітки".

Він пригадав, як громада об'єдналася довкола спільної біди на початку повномасштабного вторгнення, коли жителі самі патрулювали вулиці, без будь-яких вказівок збирали інформацію про прохід російської техніки і передавали її за призначенням. 

"Ми намагаємося зберегти відповідний настрій до сьогодні. Щоб кожна людина в громаді знала, що її думка може бути врахована", — стверджує Петро Панченко. 

Також у Хмелівській громаді на сесії сільради ухвалили рішення допомогти людям з довколишніх населених пунктів, які втратили житло. Своїм коштом такі родини перемістили в громади й тим сім'ям, у яких троє і більше дітей дошкільного і шкільного віку, надали прихисток. Таким чином громада за пів року поповнилася на більш ніж 100 дітей. Крім того, на кожну дитину надали грошову допомогу. Нині вирішують питання придбання житла для таких людей у комунальну власність. 

Як розповів Петро Панченко, нещодавно в громаді замість того щоб продовжити оренду на 220 гектарів землі комусь із фермерів, вирішили обробляти її самі, для цього створили комунальне підприємство. Поки що, як зізнається, сільський голова, набивають і перші ґулі. Але водночас самі жителі громади стимулюють владу до наступних кроків: є ідея створити комбікормовий завод і свинокомплекс. 

Як зазначив Олександр Солонтай, у таких невеликих громадах, як Хмелівська, немає великої дистанції між місцевим самоврядуванням і громадськістю. 

"Там місцевий депутат — це і є громадський діяч", — пояснює Олександр Солонтай. 

Але бувають і випадки в інших громадах, коли, наприклад, старости сіл самі "блокують" навіть донесення інформації до жителів громади про якісь ініціативи. 

"Найкумедніша відповідь була: «А ви з головою райдержадміністрації це погодили?»" — навів приклад з власного досвіду Олександр Солонтай. 

Також Олександр Солонтай застерігає: не варто чекати від пересічних людей бачення проєкту відновлення. Вони сподіваються, що лідери сформують і нададуть таку пропозицію, але потім врахують думку громади щодо неї. 

"Це зміниться лише тоді, коли буде усталена практика планування мешканцями своїх територій", — переконаний Олександр Солонтай, Він нагадав, що реформа децентралізації триває, і системні зміни потребують чимало часу. 

Керівниця ГО "Українська античність" Наталія Піщуліна радить шукати у громаді саме тих активних лідерів, які мотивують інших до дії. 

Часто це може бути молодь, але її потенціал, на жаль, бачать і залучають не в усіх громадах. 

Наталія наголошує, що зі шкільною молоддю потрібно працювати вже зараз, щоб вона хотіла залишатися у громаді й доєднуватися до її відновлення. 

Їхня громадська організація саме так і робить, і це працює: завдяки підтримці Програми "Долучайся!" та співпраці з "Українською античністю" підлітки з різних громад трьох прикордонних областей створили вже 13 молодіжних просторів. Вони зініціювали і самостійно побудували такі простори у своїх громадах, у тому числі на деокупованих територіях.

"Ми навчаємо підлітків фандрайзингу, проєктному мисленню. Бо ці простори — це не лише грантове фінансування, це і залучення відповідального бізнесу та органів місцевого самоврядування. Як показує практика, якщо дати хоча б мінімальний поштовх, далі інші підтягуються", — пояснила Наталія Піщуліна.

"Рубрика" вже розповідала про один з таких просторів тут.

Один з показових прикладів — як підлітки з Есхара на Харківщині створили у громаді кінотеатр, де легально транслюються стрічки українською мовою. 

Поштовх молоді дала саме "Українська античність", але далі вони самі мізкували, як зробити простір, який можна назвати кінотеатром без натяжки. 

Ініціатор проєкту школяр Володимир Васильєв зізнається, що з самого початку хотілося просто отримати цікавий досвід. А коли проєкт виграв фінансування, 100 тисяч гривень від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), виник азарт зробити все якнайкраще. 

Разом із Володимиром до команди ініціаторів увійшли Діана Коноваленко та Ірина Бізюкова. 

"Ми були дуже щасливі, що отримали це фінансування. Але потім почали розмовляти з дорослими, які краще на цьому всьому знаються, і зрозуміли, що заклали в бюджет звичайний проєктор, який не підійде для актової зали, де ми планували облаштувати кінотеатр", — розповідає Володимир "Рубриці". 

Із залою допомогла місцева влада, спілкування вели і напряму з головою Новопокровської громади (селище Есхар входить до її складу) Оленою Слабінською, і з керівниками відповідних відділів.

Через знайомих знайшли людину, яка має бізнес, пов'язаний з домашніми кінотеатрами. Фахівець допоміг підібрати відповідне обладнання, і майже половина виграного бюджету пішла на проєктор з якісною кольоропередачею. Також немала сума пішла на велике полотно, з якого зробили екран.

Гроші почали закінчуватися, тож оголосили збір серед знайомих та жителів громади, веде далі Володимир, і на зібрані кошти придбали тканину для затемнення зали. Місцева швачка пошила з неї штори. На залишок коштів зробили вивіску для кінотеатру, щоб більше людей про нього знали. 

Один з національних онлайн-кінотеатрів надав річну безкоштовну передплату — відтак весь контент у кінотеатрі демонструється легально. Ще одна компанія надала безкоштовно TV-приставку і кабель до неї, а також камеру для відеонагляду.

Нині на покази приходять переважно мами з дітьми та компанії підлітків, каже Володимир. На момент нашої розмови кінотеатр якраз завершував свій перший сезон. У цьому приміщенні проблеми з опаленням, і якраз нині зусиллями вже місцевої влади буде встановлено нову котельню для будинку культури, у якому тепер є і кінотеатр, який гуртує громаду. 

Президентка учнівського самоврядування Менської школи імені Шевченка Вікторія Скороход пригадує, що розпочалося також із конкурсу, що його проводила ГО "Українська античність". 

"Ми подумали, що для нашого закладу молодіжний простір — дуже корисно та необхідно, тому що в нас не було такого місця, де можна просто зібратися, попити чай, придумати якісь прикольні ідеї, провести якісь тренінги, можливо, впровадити неформальну освіту. Вона зараз дуже популярна, але в нашій школі такого не було", — каже Вікторія про ідею проєкту, що його подали на конкурс.

Приміщення, де можна було облаштувати такий простір, гостро потребувало ремонту. 

"Страшно згадувати, — ділиться Вікторія. — Там протікала стеля, була потріскана плитка, було дуже-дуже холодно, не було ніякого ремонту". 

Їхня команда спочатку не увійшла до переліку тих, хто виграв кошти, але проєкт так вразив журі, що для нього виділили додаткове фінансування.

Але щоб зробити ремонт під ключ і закупити необхідні меблі, підлітки також звернулися до міської ради, і у відділах освіти й економічного розвитку та інвестицій їм пішли назустріч. 

Простір молодіжних комунікацій та творчих активностей "Dream Room" відкрили у червні цього року, і вже саме в ньому пройшли випускні свята, пришкільні табори, а нині постійно відбуваються різноманітні зустрічі. 

Вікторія називає кілька з недавніх: релакс-терапія від місцевого гончара Олега Луцука, зустріч з учасницею Революції Гідності Тетяною Троцик, тренінги з профорієнтування від представників довколишніх коледжів і вишів, шкільний урок волонтерства. Тут же готуються до новорічних свят, та навіть проводять деякі уроки, адже в школі бракує приміщень.

Один із "секретів" успіху проєктів молоді — що вони виходили з реальних потреб молодих мешканців громади. Так само варто підходити до пошуку рішень для інших вікових та соціальних груп у громаді, переконана керівниця ГО "Українська античність" Наталія Піщуліна.

Зокрема менеджерка проєктів Інституту "Республіка" Наталя Малиновська зазначає, що в громадах варто аналізувати, які саме групи людей з інвалідністю в ній представлені. Адже інвалідність може бути сенсорна, фізична, психосоціальна інтелектуальна.

"Це чотири різні групи й вони потребують чотирьох різних політик підтримки", — пояснює Наталя Малиновська. 

Менеджерка проєктів БО "Starenki" Аліна Дяченко зі свого боку закликала сприймати людей поважного віку не як тих, хто потребує підтримки, а також як тих, хто її може надати, є ресурсом для громади. 

Якщо жителі бачитимуть, що відбудова в громаді триває і для забезпечення їхніх реальних потреб, то матимуть більшу мотивацію до громадської участі.