У чому проблема?
Американське дослідження 2011-го року показує кореляцію між підлітковою вагітністю і браком статевої освіти. Найвищі показники вагітності та отриманих статевих інфекцій серед тих підлітків, які не отримували жодних знань про сексуальні стосунки ні у школі, ні вдома.
Брак сексуальної освіти й табуйованість теми — це часто причина розвитку складних суспільних проблем. Зґвалтування, підліткові вагітності, епідемія статевих хвороб, насилля в сім'ях та невміння людей будувати міцні стосунки — такі наслідки веде за собою замовчування, заплющення очей на потреби дітей і підлітків.
Адже як би ми не старалися відгородити підлітків від теми сексу, це все одно буде залишатися в колі їхніх інтересів. Щобільше, адекватне сприйняття себе, своєї й чужої тілесності — це важливий крок в емоційному й фізичному розвитку. І напускання на цю тему туману, погрози, недоговорювання, відбріхування про лелек і капусту зовсім не допомагають, а радше шкодять.
Попри важливість чесних розмов з дітьми, батьки й вчителі не завжди підіймають тему сексуальної освіти, оскільки соромляться, вважають, що недостатньо обізнані чи ця тема й зовсім непотрібна молоді.
Що тішить, за даними дослідження Cedos 2020-го року, більшість батьків і вчителів все ж підтримують те, аби дітям у навчальних закладах викладали комплексну сексуальну освіту. Серед найчастіших тем, які б вони хотіли бачити в освітній програмі:
- особиста безпека і правила спілкування з незнайомими людьми;
- інфекції, що передаються статевим шляхом;
- контрацепція;
- безпека в інтернеті;
- рівність чоловіків і жінок;
- вагітність та народження дітей тощо.
Яке рішення?
Поки школи крок за кроком впроваджують уроки сексуальної освіти, їм на допомогу приходять молодіжні організації, які відкрито, без сорому та інтерактивно дають підліткам відповіді на всі питання. Сьогоднішні наші герої — громадська організація ФРІ та рух Teenergizer.
"Сексуальна освіта — це не лише про секс, це про любов до себе,безпеку, емоційний інтелект тощо. Сексуальна освіта має починатися не лише з контрацепції, а з особистих кордонів, екологічного спілкування з собою і партнером. Починати треба з вибудовування здорової ідентичності у дитини, щоб вона могла пізнавати себе", — говорить Марія Богаєнко, очільниця молодіжної організації ФРІ у Харкові та комунікаційна менеджерка табору про сексуальну освіту для молоді Sex Education Camp.
Марія Богаєнко. Джерело: соцмережі
Фундація Регіональних Ініціатив — всеукраїнська молодіжна громадська організація, яка існує з 2002-го року, об'єднує понад 500 активістів та займається розвитком молодіжного лідерства і громадського активізму. Sex Education Camp — один з численних проєктів ініціативи, який утворився у 2016 році, щоб розвинути культуру сексуальної освіти для молоді та зробити її менш стигматизованою.
Sex Education Camp — це наметовий освітній табір для молоді у Львівській області, де підіймають теми фізіології, видів сексуальності, протидії насильству, контрацепції тощо. Тема цьогорічного табору, який триватиме з 12 по 17 серпня — побудова романтичних стосунків на усіх етапах:
- як побудувати особисті кордони;
- як не втратити вогник у стосунках;
- чи можливо будувати стосунки на відстані;
- як пережити зраду і розставання тощо.
"Ми орієнтовані на тих людей, які хочуть щось дізнаватися. Цікаво буде всім: від новачків до вже обізнаних", — додає Марія. Щоб приєднатися, потрібно заповнити анкету до 19 липня.
У тогорічному таборі команда співпрацювала з організацією Teenergizer, які вели освітній блок про сексуальне і репродуктивне здоров'я.
Розклад дня у тогорічному таборі. Джерело: ФРІ
Teenergizer — це рух молоді з регіонів Східної Європи та Центральної Азії. Команда проводить уроки сексуальної освіти в школах і тренінги на тему ВІЛ, організовує групи підтримки та надає безплатні психологічні онлайн-консультації підліткам.
"Ми проводимо тренінги, де збираємося разом з нашими психологами, і говоримо про те, про що не говорять у школах: про сексуальну освіту, ментальне здоров'я. Поширюємо знання за принципом рівний рівному", — розповідає Любов Кузовкіна, координаторка тренінгів у Teenergizer.
Любов Кузовкіна. Джерело: Teenergizer
"Рубрика" розуміє, як важко проходити підлітковий вік і наскільки в цей час важлива підтримка та розуміння. Ми зібрали історії від молоді на тему сексуальної освіти (чи її браку), щоб разом з ФРІ та Teenergizer дати вам відповіді на актуальні питання.
Як це працює?
Історія 1: "Щось смішне і заборонене"
"У нас у школі був урок сексуальної освіти, на якому розповідали про будову жіночих/чоловічих органів, гігієну і засоби контрацепції. Мене вразила реакція однокласників на це: вони з будь-якої інформації сміялися, жартували й загалом проявляли таку реакцію, наче були налякані. Думаю, більшість підлітків (особливо хлопців) так реагували, бо на цю тему не говорять — батьки приховують, виставляють це забороною, про яку соромно говорити. І виходить, що підлітки самі мають шукати десь інформацію, бо ні з ким обговорити", — розповідає Таня.
Справді, нерідко тема сексу викликає у підлітків сміх з різних причин. Комусь некомфортно і він проявляє свою захисну реакцію через сміх. Хтось уже попередньо наслухався жартів від своїх ровесників і продовжує традицію. А комусь хочеться показати свою вищість і безтурботність до теми, яка наче має викликати сором.
Причин багато, рішення одне — з самого малечку займатися статевим вихованням і нормалізовувати цю тему. І починати потрібно з раннього віку, поетапно доносячи інформацію зрозумілою мовою.
"З дітьми молодшого віку, в першу чергу, потрібно працювати через батьків і з батьками. Адже вони створюють основний бар'єр. З малечею можна говорити про анатомію, якісь звичайні речі й поступово переходити до глибших тем. Наприклад, для початку варто навчити дітей називати статеві органи своїми назвами, а не гарбузиками, качанчиками тощо", — пояснює Любов Кузовкіна.
Ілюстративне фото. Джерело: Teenergizer
Варто розуміти, що першочергово, це питання безпеки. Адже якою б смішною тема статевого виховання не звучала в стінах школи, у повсякденному житті вона може врятувати. Зокрема дитина, яка знає, що її кордони не можна порушувати, зможе розповісти батькам, якщо до неї намагатимуться доторкнутися чи домагатися.
Самим же підліткам ми радимо руйнувати стереотипи для себе і не боятися проявляти інтерес до теми сексуальної освіти. Адже, повірте, ці знання знадобляться неодноразово. І вже буде не до сміху, коли трапиться критична ситуація, якої можна було б уникнути.
Якщо ж ви відчуваєте дискомфорт обговорювати особисті теми привселюдно, Teenergizer запрошує на онлайн-консультації, де можна обговорити всі питання.
Історія 2: "Сексуальна освіта — це розбещення"
"Торік, коли ми виставили анонс події Sex Education Camp, до нас в коментарі набігло декілька людей, які почали писати коментарі, що сексуальна освіта — це обов'язково щось погане, це якесь розбещення неповнолітніх, оргія", — говорить Марія.
Любов погоджується, у своїй роботі вони теж часто стикаються з тим, що "батьки думають, що ми приходимо до шкіл і вчимо їхніх дітей займатися сексом". Однак це зовсім не так.
Сексуальна освіта — комплексне поняття, в якому тема сексу не є ключовою. Вона торкається стосунків між людьми, прийняття себе, своєї ідентичності й сексуальності, безпеки як у статевих відносинах, так і в зовнішньому світі.
Марія Богаєнко розповідає, табір Sex Education утворився ще тоді, коли тема сексуальної освіти в Україні лише набирала обертів. Навіть однойменного серіалу на Netflix ще не було. Перша організаторка придумала ідею табору, бо їй почали надокучати стереотипні жарти у компаніях та те, що секс сприймається як щось смішне і сороміцьке.
Попри стереотипи, день у таборі починається абсолютно спокійно: з руханки, сніданку і ранкових гігієнічних процедур. Потім учасники йдуть на освітні блоки, а після них мають вільний час для себе: прогулятися, покупатися в річці, поспілкуватися з іншими чи пограти в настільні ігри. А ввечері, звичайно ж, танці й ватра. І це біля чарівних краєвидів.
Табір має свої традиції й звичаї, а останній день — це обов'язково день проєктного менеджменту, де учасників вчать, як створити мініпроєкт про сексуальну освіту у своїй громаді. Адже організаторам важливо, аби цю тему просували далі й навчали якомога ширше коло людей.
Марія додає, табір змінює сприйняття людей і їхні світогляди: "Минулого року серед учасників був хлопець, якому просто щиро хотілося поїхати в гори. Йому було неважливо, куди саме. Ось він потрапляє в наш табір, де один з блоків був про стереотипні уявлення про ЛГБТ-спільноту. Через шість днів він говорить: «Я не вважав геїв нормальними, а вони, виявляється, цікаві, мені хочеться з ними дружити». Це звучить дико для нас, але у людини змінилася парадигма уявлення. Він досі підтримує контакти з деякими учасниками, які є представниками ЛГБТ-спільноти".
Дівчина додає, такої щирості й відкритості серед учасників вони можуть досягнути лише через створення комфортної атмосфери всередині табору, де всім було б приємно і спокійно ділитися особистим.
А ще, найголовніша думка, яку розвиває табір — це любов до себе. Адже саме з любові до себе починається любов до партнера.
Історія 3: "Друзі з Червоного моря"
"Це був шостий клас. Я сиділа на лавочці на фізкультурі, і до мене підсідають троє однокласниць, показують на ще одну дівчинку з нашого класу і кажуть: «Дивись, це Оля. І у неї місячні. Краще не спілкуйся з нею, бо те, що у неї місячні, означає, що вона повія». Я здивувалася, бо не розуміла, який взагалі між цим зв'язок. Мої батьки говорили про це зі мною, і я знала, що рано чи пізно місячні почнуться у кожної дівчини. А мої однокласники між собою говорили, що просто так місячні не починаються", — ділиться Марійка.
"У книзі «Керрі» Стівена Кінга, коли у шістнадцятирічної дівчинки почалася менструація, її релігійна мати дуже злякалася цього. Вона казала, що та тепер "брудна". Дівчина ж подумала, що у неї якась хвороба і звернулася до старших дівчат, а ті, замість того, щоб допомогти, просто посміялися", — розповідає Любов.
Тема менструації, хоч це абсолютно нормальне природне явище, чомусь викликає огиду. Дівчат вчать ні в якому разі не говорити "менструація", а використовувати всі можливі синоніми до слова "червоний", ховати прокладку, не говорити про місячні у присутності чоловіків. Однак така табуйованість не призводить ні до чого, окрім комплексів у дівчат, які починають соромитися власної фізіології, не розповідають про болючі місячні, які, до речі, ні в якому разі не є нормою, а навпаки — приводом звернутися до гінеколога.
"Мінімальна база, яку ми можемо зробити, — це просто говорити з підлітками в школах, як з дівчатами, так і з хлопцями. Для хлопців це не менш важливо знати, адже від цього залежить репродуктивне здоров'я. Важливо знати про своє фізичне і психічне здоров'я, щоб дівчата і хлопці розуміли, що нормально, а що ні.
Ми часто отримували питання від підлітків про місячні. Вони не знають, коли очікувати виділення, які виділення є звичними, а які — відхилення від норми, не знають, як має виглядати здорова менструація", — коментує Любов.
Саме тому команда проводить тренінги для підлітків у школах, аби нормалізувати їхнє ставлення до звичайних фізіологічних процесів. Щоб сформувати контакт з учнями, спікерами стають такі ж підлітки, але на декілька років старші — наче старші брати й сестри, які відверто розмовляють про все.
"Ми вибудовуємо зв'язок цеглинка за цеглинкою, у першу чергу, тим, що це щира розмова з інтерактивами, а не формат лекції. Ми намагаємося створити атмосферу, в якій буде комфортно ділитися і не буде тиску", — додає Любов.
Історія 4: "Ти не така, як всі"
"У свої 15 я почала зустрічатися з хлопцем, якому на той момент було 24. Він завжди говорив, що я розумніша за інших дівчат, набагато симпатичніша — не така, як всі.
Я дуже пишалася цим, адже поки мої подружки зустрічалися з ровесниками, я могла похвалитися тим, що мене зі школи забирають на автомобілі. Однак через деякий час мені стало некомфортно, коли він почав примушувати мене до сексу. Я не хотіла цього і дуже боялася. Одного разу, коли я вкотре відмовилася, він розізлився, вдарив кулаком об стіну і почав кричати, що я ніколи не знайду нікого краще. Тому, якщо він покине мене, то моє життя закінчене. Я не розповідала ні подружкам, ні батькам, бо не хотіла, щоб вони подумали, що мій вибір був поганим", — пригадує Олександра.
Дівчатам з самого малечку розповідають, що вони ростуть і розвиваються швидше за їхніх ровесників-хлопців. Тому ніякого дисонансу не відбувається, коли до них підходить чоловік не їхньої вікової групи з пропозицією зустрічатися.
Ілюстративне фото. Джерело: ФРІ
Однак, якою б зрілою та не на свій вік розумною не здавалася дівчинка, вона все ще неповнолітня, яку, по-перше, охороняє закон, і яка, по-друге, продовжує розвиватися як ментально, так і фізично. Саме тому підліткам краще зустрічатися з ровесниками, які поділяють їхні вікові проблеми, розуміють переживання і знаходяться на тій же життєвій дорозі.
"Багато дівчат, які стикаються з фразою «Ти не така, як всі», не знають, як себе поводити. У 15 ця фраза звучить дуже пафосно і підіймає самооцінку. Однак часто дорослі чоловіки кажуть її через власні травми й образи. І ці слова можуть не те що подобатися дівчині, а закривати її якісь певні потреби, прогалини в сім'ї. Наприклад, дівчина не отримує достатньо уваги й турботи від батьків, тоді вони дуже сильно рятують, і здається, що це воно, нарешті мене помітили. Але зазвичай це робиться з поганих мотивів, не від бажання полюбити, захистити, пригріти, а через власну вигоду", — коментує Любов.
Часто такі стосунки супроводжуються насиллям: психологічним чи фізичним. "Вийти з них важко. Мозок вирішує справлятися з цим, удаючи, що він закоханий в цю людину, а ці стосунки — твій свідомий вибір", — додає активістка. Вона радить дівчатам щиро ділитися своїми переживаннями з батьками чи людьми, яким ви довіряєте, не засуджувати себе.
Історія 5: "ВІЛ і статеві зв'язки"
"В університеті я познайомився з хлопцем, у якого був ВІЛ. Я думав, що багато знаю про цю хворобу, однак яким здивуванням для мене стало, що він планує дітей. Я запитав його, чи він не боїться передати їм свій статус. На що хлопець відповів щось про лікування. Я досі не впевнений, чи так можна робити", — розповідає Олег.
"У школі про ВІЛ з нами говорили з того ракурсу, що це смертельно небезпечно і жахливо. Однак насправді ВІЛ приносить менше дискомфорту, ніж той самий цукровий діабет. Адже все, що має робити людина, яка знає свій статус і не хоче допустити наступної стадії СНІДу — це пити раз чи двічі на день медикаменти. У такому разі ВІЛ не несе небезпеку людині чи тим, хто з нею контактує", — пояснює Любов.
Однак навіть людина, яка не знає свого статусу, може пити зі спільного посуду, торкатися до інших, обійматися, адже ВІЛ передається лише через пряме потрапляння крові, сперми чи від матері до дитини. Колись у фільмах були поширені кадри, де діти, щоб закріпити дружбу чи стосунки, робили надріз на пальцях чи долонях і прикладали їх одне до одного. Так не можна робити, адже це безпосередній контакт крові, через який може передатися не лише ВІЛ, але й інші захворювання.
Ілюстративне фото. Джерело: ФРІ
Teenergizer з моменту утворення був присвячений ВІЛ і зменшенню стигматизації ВІЛ-інфікованих представників. Активістка розповідає, рух також існує в Казахстані, Киргизстані й Таджикистані, де ситуація з обізнаністю про ВІЛ набагато критичніша. Адже там, якщо твій статус відомий, ти не можеш стати лікарем, не можеш отримати жодну військову чи медичну спеціальності. Тому часто підлітки змушені приховувати свій статус.
Марія, комунікаційна менеджерка Sex Education Camp, додає, на таборі команда також підіймає тему ВІЛ під час освітніх блоків. Багато учасників, які думали, що знають все на цю тему, були щиро здивовані, почувши деякі речі. Вона каже:
"У нас лектором був відкритий ВІЛ-позитивний хлопець, який говорив: «Так, з ВІЛ не помирають, навіть більше — з ним можна мати дітей»".
Історія 6: "Захворіти через оральний секс"
"Це мала бути перша і єдина зустріч моєї подруги з тим хлопцем — нічого серйозного. А вже через декілька днів вона дізналася, що захворіла через оральний секс", — Олеся.
У суспільстві оральний секс досі не сприймається як "повноцінний" секс, як щось "серйозне". Та попри всі заперечення, такий тип сексуального зв'язку теж несе свої наслідки, включно з можливими статевими хворобами.
"Як у гетеросексуальному, так і в гомосексуальному сексі, захворювання можуть передаватися не лише через вагінальний чи анальний секс, але й оральний — через будь-які види сексу. Наприклад, були пестощі пальцями, й ви потім ними потягнулися до рота — так теж відбувається зараження. Слизова і там, і там однаково вразлива", — пояснює Любов.
Що важливо, інфекція може передаватися і навпаки — зі слизової рота на статеві органи. Для жінок неприємними наслідками може стати також зміна мікрофлори вагіни, що призводить, наприклад, до молочниці.
"Найкраща контрацепція, яка може допомогти — це бар'єрна контрацепція. Тобто це коли ви створюєте між тілами бар'єр з силікону чи інших матеріалів: звичайний презерватив, жіночий презерватив, латексна серветка. Така контрацепція захищає не лише від вагітності, а й від захворювань. І щоб бути точно спокійними, ви й ваш партнер чи партнерка можете здати обстеження на наявність статевих хвороб", — додає дівчина.
Ці та інші теми у своїй освітній програмі підіймає табір Sex Education Camp. Якщо ж ви хочете розвивати тему сексуальної освіти та створювати власні проєкти, ФРІ завжди рада новим активним учасникам. Приєднатися до молодіжної організації можна через їхній сайт.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
