От насилия нет страховки: реальная история и решения от специалистов

От любви — до психологического насилия, избиения, удерживания в замкнутом пространстве. Как справиться с ситуацией, когда близкий человек превращается в монстра и не отпускает? Что делать, когда в отношениях, где присутствует насилие, замешан ребенок? Куда обратиться за помощью? “Рубрика” рассказывает реальную историю женщины, нашедшей в себе силы вырваться и бороться. Комментируют психологиня и юристка. (укр.)

English version here

Від насильства немає страховки. Кожна людина, незалежно від статі, національності, статусу може зіткнутися з фізичним, сексуальним, психологічним, економічним та соціальним насильством. У цьому немає провини постраждалої/постраждалого. На жаль, це стиль комунікації злочинця. І часом ми можемо не помічати "перші дзвоники" і потрапити в "капкан". Більшість випадків насильства не виходить за межі "зачинених дверей", заглиблюючи проблему та наслідки для постраждалих.

Одна з постраждалих від домашнього насильства поділилася своєю історією анонімно. Від кохання до цілковитого розпачу та нерозуміння, що робити далі, як вирватися з-під гніту насильства — з цим зіткнулася героїня цієї історії.

"Мені було 19, коли ми одружились. 16, коли ми познайомились. Я думала, що це те саме справжнє кохання. Йшов час. З'являлись дрібні проблеми. Заради кохання я старалась згладити все, що могла, терпіла незручності. Він хотів дітей, я хотіла трошки ще зачекати, але поступилась йому. Завагітніла.

Вже під час вагітності він почав зовсім холодно до мене відноситись. А потім я народила. У 21 рік. І залишилась сам на сам із сином. Він мене відправив із дитиною на диван, щоб нічні крики не заважали йому спати. Було кілька місяців пекла, коли я зранку дивилась на схід сонця і думала, коли ж це чортове сонце зайде і настане ніч. А потім коли заходило сонце — я так само чекала вже ранку. Їла раз на день в кращому випадку, нормальний душ — раз на тиждень в кращому випадку, в гіршому — 30 секунд на те, щоб сполоснутись, поки син геть не розкричався. Але я все ще думала, що це те саме кохання, просто з невеликими труднощами.

Коли сину було 9 місяців — ми захворіли на ковід, обоє. У мене була важка пневмонія, у сина — діарея. Я плакала й просила залишитись вдома хоча б на один день, казала, що я боюсь просто зомліти, впустити сина, мені важко навіть встати, а його треба було постійно поїти, давати ліки. Він не залишився. Сказав, що в нього немає на це часу.

А коли сину було 11 місяців, я хотіла піти в гості до батьків. На дві години. Просто посидіти. Неможливо цілими днями просто сидіти в 4 стінах без нормального спілкування. Чекала його цілий день з роботи, щоб піти разом. А він сказав, що не хоче. Попросила, що тоді я піду сама, і скоро повернусь. І… За це він мене побив. Не менше семи ударів нарахував судмедексперт. Зламаний ніс, тріщина лобної пазухи, струс мозку, крововилив в оці. Окуліст сказав, що ще трохи — і я могла втратити на цьому оці зір.

Він відібрав сина і закрив мене в кімнаті. Віддав сина своїм батькам. Понад три години я була закрита, без сина. Його батько прийшов подивитись і кричав на мене, нащо я його спровокувала, так мені й треба. Втопив мій телефон, щоб я не могла нікому подзвонити. Знищив усі фото сина які я мала. А я… а я вимагала віддати мені сина. Чоловік погрожував, що якщо я від нього піду — вкраде сина, що не дасть мені нормально жити.

Сина повернули десь за 3-4 години. Не справлялись із ним. І знову замкнули. У кімнаті було вікно. Ніхто не думав, що я через нього втечу, бо воно було дуже високо. Близько 2 метрів до землі. 21 листопада. На вулиці близько 0 градусів, йшов дощ. Я вхопила сина. Я боялась його вдягати, бо він би повернувся. Я боялась, що син заплаче, коли я почну його вдягати. Я була боса, в домашньому одязі, син так само. Я схопила його й таки вистрибнула в це вікно.

Мені вдалось втекти непоміченою. Вибігла на дорогу. Мені зупинилась перша ж машина. Люди відвезли мене до батьків. А далі — швидка, поліція… понад 6 місяців судового процесу. Шість місяців щоразу я слухала що це я сама десь впала. На обличчя, більше 7 разів. Це слухав суддя, прокурор. Мені хотілось провалитись крізь землю. Його визнали винним. А покарання.. Покарання — штраф 860 гривень. Ось так коштує побити когось. 860 гривень. Розлучення через суд. Він подав на мене скаргу в соцслужбу. Місяці проблем зі службою у справах дітей. Місяці страху. Місяці втоми. Призначили йому часи спілкування з дитиною. Адже він побив мене, а не дитину, а це не рахується за агресивну поведінку. Коли поб'є дитину — викликайте поліцію, переглянемо. Я звернулась до психолога ще в процесі судової тяганини. Я просто була у відчаї. Мені здавалось, немає кінця-краю цьому кошмару. Я дуже вдячна психологині, яка мені допомогла.

Зараз я маю сили боротись. Я не ціпенію в страху перед тим як він прийде. Я можу стояти, коли він знову викликає на мене поліцію. Я можу вистояти цю війну зараз".

"Важливо через "хмару" переживань побачити, що поруч є люди, які на вашому боці та готові допомогти"

Аліна Касілова, кураторка напрямку психологічної допомоги ГО "Дівчата"

Аліна Касілова, кураторка напрямку психологічної допомоги ГО "Дівчата"

Відчуваю велику вдячність до дівчини, що розповіла про свою історію!
На жаль, у нашій роботі часто чуємо про ситуації, коли партнер/партнерка використовують дітей задля встановлення влади над іншим партнером/партнеркою. І це також вид насильства. Це не нормально, навіть якщо це робить батько чи мати дитини. Дитина не має бути посередником між батьками й ставати інструментом впливу.
У таких моментах ми можемо відчувати себе безсилими, бути в страху, шукати причини, чому так трапилось саме з нами. І важливо через цю "хмару" переживань побачити, що поруч є люди, які на вашому боці та готові допомогти. Бути саме тією опорою та підтримкою, якої не вистачає всередині себе.

Що робити, якщо ви зіткнулися з насильством:

Не залишатись на самоті в такій ситуації: звернутись за підтримкою до друзів чи жіночих організацій, які працюють з темами насильства. Ви можете звернутися по допомогу до ГО "Дівчата", написавши нам листа на пошту: [email protected]. Наша команда готова боротись разом з вами!
Залучитись підтримкою психолога, якому можете довірити свій досвід та озвучити його.
Отримати правову консультацію для розуміння, що кривдник порушує Ваші права та свободи.
Для власного захисту рекомендовано залучитись підтримкою спеціалістів та разом звернутись до поліції, зателефонувавши за номером 102.

"Це все злочин проти життя й здоров'я людини"

Лисничка Ірина, юристка

Лисничка Ірина, юристка

Жінка, історію якої ви розказали, на жаль, є постраждалою від домашнього насильства з завданням тілесних ушкоджень.

Дії кривдника органом досудового розслідування були кваліфіковані за статтею 125 КК України, тобто завдання легких тілесних ушкоджень (кримінальний проступок).

Основний норматив, яким користуються експерти під час визначення ступеня тяжкості ушкоджень, — це "Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджені Наказом Міністерства юстиції України №6 від 17.01.1995 р. (наприклад, перелом носа, струс мозку, подряпини, гематоми можна вважати легкими тілесними ушкодженнями).

У цьому випадку суд застосував фактично найнижчу міру покарання, яка передбачена санкцією статті 125 КК — 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн штрафу (водночас ч. 1 ст. 125 КК України передбачає штраф і до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510 грн за завдання тілесних ушкоджень).

Водночас вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винуватець перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах є обтяжуючою відповідальність обставиною, що передбачено КК.

У практиці часто виникають суперечливі питання під час кваліфікації завдання тілесних ушкоджень, і це найчастіше відбувається через некоректно проведену або фальсифіковану судово-медичну експертизу. Експерти можуть неправильно описати тілесні ушкодження, зробити неправильні висновки про ступінь тяжкості травм.

Це сталося і в цьому випадку. Якщо в експертизі неправильно описані тілесні ушкодження, є ознаки фальсифікації, то необхідно проводити додаткову чи повторну експертизу.

Безперечно, в цій історії жінка є постраждалою від домашнього насильства (психологічного та фізичного насильства).

Проте однією з обов'язкових ознак для кваліфікацій дій за статтею 126-1 Кримінального Кодексу (домашнє насильство) є систематичність. Тобто для настання кримінальної відповідальності за цією статтею необхідні задокументовані випадки насильства.

Аналізуючи обставини цієї справи, рекомендую звертатися за юридичною підтримкою, юрист зможе проаналізувати результати експертизи, знайти в них ознаки фальсифікації, що буде підставою для проведення повторної експертизи, а також, за можливості, обов'язково зберігайте електронні докази у вигляді смс-повідомлень та запису розмов (у тому числі й телефонних розмов) на підтвердження факту вчинення психологічного насильства.

Хочу додати, що законодавець визначив надто м'який і неприпустимий захід покарання, що не сприяє основній меті покарання — виправленню й попередженню нових кримінальних правопорушень, а завдання тілесних ушкоджень — це все ж таки злочин проти життя й здоров'я людини.

Якщо ви зіткнулися з насильством та потребуєте допомоги, надішліть ваш запит на пошту: [email protected]

Експерти ГО "Дівчата" нададуть вам психологічну підтримку, первинну юридичну консультацію та допоможуть скласти подальший план дій.

Будь-якій формі насильства немає виправдання. Допомога є! Ми поруч!

Матеріал підготовлений ГО «Дівчата» в межах проєкту «Надання послуг з невідкладної допомоги та захисту населенню, що постраждало в результаті конфлікту в Україні», що реалізується Help — Hilfe zur Selbsthilfe в Україні за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та NAK-karitativ. Він жодною мірою не демонструє офіційну точку зору донорів.

↓Читайте также