“Не переселенцы, а наши новые жители”: как громада на Запорожье интегрирует своих новоприбывших
У залі сільського центру дозвілля чути спів дітей — знайомий для всіх музикантів популярний розспів перед початком пісні. Цей співочий гурток — одна з багатьох ініціатив у Широківській громаді для добробуту мешканців та новоприбулих.
Юні вокалісти розспівуються…
… а родини слухають
Василь Миколайович разом з іншими батьками, дідусями та бабусями сидить у кутку та терпляче чекає на закінчення гуртка — сюди він приводить свою семирічну онучку. Каже, хоче, аби вона навчилась співати, більше спілкувалась з дітьми й усміхаючись додає:
"Вона після занять починає співати, знімати власні ролики на телефон і нам влаштовує концерти".
Василь Миколайович та його сім'я — із Кам'янського району на Запоріжжі. У Широківську громаду, як і більшість внутрішньо переміщених осіб, переїхали після початку повномасштабного вторгнення та окупації рідного села.
У чому проблема?
"Ми є приймаючою громадою. До 2022 року у Широківській громаді на 35 населених пунктів було майже 15 000 населення. На сьогодні у нас плюс вісім з половиною тисяч внутрішньо переміщених осіб", — ділиться з "Рубрикою" Юлія Носкова, директорка комунальної установи "Агенція розвитку Широківської громади".
Широківська громада розташована на півночі Запорізької області. Поки частина регіону окупована, ця громада стала прихистком для багатьох родин, що мусили рятуватись від ворога. Зараз тут зазвичай тихо, однак трапляються поодинокі удари, які супроводжуються руйнуванням інфраструктури й, на жаль, загибеллю мешканців.
"Фактично кожен третій наш житель — це переселенець. Жінки з дітьми, чоловіки, люди поважного віку. Люди з понад одинадцяти областей України", — каже Юлія Носкова.
Юлія Носкова
Жінка уточнює: географія дуже широка — українці приїжджали з Херсонщини, Запорізької області, Донеччини, Луганщини. Крім того, іноді нові жителі громади прибували й з центру та заходу України — селитися ближче до родин.
"Для нас усі внутрішньо переміщені особи вже наші, рідні. Ми хочемо інтегрувати їх у громаду", — каже Юлія.
Яке рішення?
"Не ВПО, а наші нові жителі"
"Інші громади кажуть, що внутрішньо переміщені особи — це проблема. Ми ж вважаємо, що це не так. Внутрішньо переміщені особи — це ресурси для розвитку нашої громади й усієї України", — впевнено стверджує Наталія Малишкіна, начальниця відділу соціального захисту Широківської сільської ради.
Наталія Малишкіна
Наталія згадує: "24-25 лютого до нас вже почали прибувати люди. Вони не знали, куди їхати. От траса — їхали по ній, бачили всі таблички й приїжджали сюди. Через великий наплив ми приймали людей просто в коридорі. Спілкуючись з ними, я помітила, що їм не дуже подобається визначення ВПО, і якось на думку спало: давайте будемо називати їх нашими новими жителями".
До громади прибували люди, у яких були прострілені машини, які потребували підтримки. Тут їм допомагали з усім: пошуком житла, гуманітарною допомогою. У громаді одразу зрозуміли, що велику увагу потрібно надати інформуванню.
Коридор одного з адміністративних приміщень у Широківській громаді
"Коли людина приїжджає, вона не знає, який у нас територіальний устрій. Тому була розроблена крута ініціатива — на кожному пакеті «Пакунок добра» з гуманітарною допомогою прикріпили наліпку з телефонами основних комунальних установ: центру надання соціальних послуг, відділу соціального захисту і ще декількох інших. Інформування також проходило через сільських старост", — розповідає Наталія Малишкіна.
Жінка каже, що боялись викладати інформацію у соціальних мережах, бо це могло бути небезпечно, тому у березні створили Viber-групу, куди додавали нових жителів. Група постійно розширялась, згодом туди додавались навіть ВПО з інших громад та міста Запоріжжя. Зараз туди викладають інформацію про місцеві психологічні тренінги, лекції про відкриття власної справи тощо.
Однак інформації та питань було настільки багато, що вирішили — пора створювати кол-центр. З цим їм допомогла місцева асоціація органів місцевого самоврядування "Асоціація учасницького розвитку громад" за підтримки проєкту "Фенікс", що реалізується Фондом Східна Європа за підтримки ЄС.
Широківська громада — одна з п'яти залучених у проєкті "Підтримка соціальної інтеграції та психотерапевтична підтримка ВПО в партнерських громадах".
Карта громади
"З першого дня появи Широківської громади комунікація — один з пріоритетів, тому що яким буде зв'язок з громадськістю, такими будуть і зміни в громаді. Ми не любимо казати «переселенці». Кажемо «наші нові жителі», бо знаючи історії цих родин, розуміємо — багато з них залишаться у нас, їхніх домівок немає, будівлі зруйновані, їм нікуди повертатись. Саме тому комунікація з ними й створення власної гарячої телефонної лінії для новоприбулих стали дуже актуальною темою ще на старті проєкту", — говорить Юлія Носкова.
Як це працює?
У рамках проєкту громада отримала від партнерів технічне обладнання: стаціонарні телефони та ноутбуки. Також залучили технічних спеціалістів.
"Як правило, 95% часу люди телефонують, коли мають якусь проблему чи питання. Їм потрібно допомогти у цьому, розтлумачити, озвучити список документів, які треба подати на отримання допомоги. Тому ми налаштовані рішуче", — пояснює Юлія Носкова.
Вона розповідає, що у планах створити раду ВПО на території Широківської громади як крок до інтеграції нових жителів.
Юлія зауважує, на гарячу лінію ВПО телефонують не лише з питань, які стосуються внутрішнього переміщених осіб. Звісно, більшість чи половина запитів — про виплати соціальної підтримки, роздачу продуктових наборів. Але часто вони стосуються й рядових комунальних послуг або обрізки дерев.
"Прекрасна тенденція, коли людина, що прибула недавно, звертається до нас з такими з такими ж питаннями, з якими звертаються наші давніші жителі. Це показує, що вони уже ідентифікують себе як наших жителів, розуміють, що це їхній дім, їхня вулиця, село, громада. Нам це дуже приємно", — говорить Юлія.
Леонід Донос, виконавчий директор "Асоціації учасницького розвитку громад", розповідає: перш ніж запустити проєкт кол-центру в дію, провели ряд тренінгів, які стосуються комунікації: як відповідати на дзвінки, як комунікувати з людьми, що робити, коли проявляють агресію. "Інколи людині просто потрібно виговоритися, розповісти про свої проблеми. Можливо, вона і сама знає рішення, а працівники кол-центру не розуміють цього і дають або обірвані відповіді, або переривають людину", — каже він.
Заступниця голови Широківської громади Ольга Ставицька додає: "Ми співпрацюємо з багатьма громадськими організаціями, але саме «Асоціація розвитку» дуже допомогла нам у питанні створення хабу, де вже працює багато людей, гуртків. Вони надали нам меблі для створення простору, де діти зараз займаються музикою, працює Університет третього віку, куди приходять та займаються бабусі, організовані зібрання матусь. Тут є освітній простір, де дітки займаються, вчать уроки. Не в усіх вдома є ноутбуки та планшети, а громада закупила".
У Фонді Східна Європа зазначають, що серед близько двохсот заявок "Асоціація учасницького розвитку громад" увійшла у сімнадцять, яким надали фінансування для втілення ідей. Оцінювали, перш за все, сталість проєкту. Марина Гопко, координаторка грантів Фонду додає:
"Грантова діяльність для мене цікава тим, що дає змогу познайомитися на етапі проведення конкурсу з великою кількістю організацій, їхніми концепціями проєктів, ідей, як вони бачать розв'язання різних проблем. Для мене дуже цікаво знайомитися з людьми на місцях, які розуміють місцевий контекст, які безпосередньо працюють зі своєю цільовою аудиторію, розуміють її якнайкраще. Вони втілюють проєкти й пишуть про кожну конкретну людину, якій це допомогло, потім ми їдемо до них на місця, знайомимося з командою, бенефіціарами. Люди розказують, як цей проєкт змінив їх життя. Це заслуга організації на 100%, але мені приємно бути причетною до координації цих процесів. З таких маленьких історій складаються зміни у нашому суспільстві".
А це точно працює?
"Позитивні результати виміряю дітками"
Поки викладачка Анна налаштовує мікрофон, ми потайки питаємо дітей: «Ну що, вам подобається приходити на гурток співів?". І вони в один голос кричать "Так!".
— Тут весело!
— Можна вивчити нові пісні, щось поробити! — вигукують врізнобіч діти.
Питаємо, яку пісню у своєму репертуарі найбільше люблять. "Ой у лузі червона калина!" — говорить найменший хлопчик та починає співати, його спів підхоплюють усі інші в групі.
Коли всі розходяться, Анна ділиться з нами: хоче, щоб дітям було комфортно на гуртку.
"До кожного підбираю особливий підхід, дуже уважно слухаю. Хочу, щоб ми могли не просто співати, а ще й спілкуватися між собою. Я дуже їм вдячна, що вони приходять, ми одне одного доповнюємо".
Анна розкриває нам секрет: у роботі з дітьми використовує душевний прийом — просте та сердечне спілкування, без нав'язувань та від душі.
"Попри те, що у нас повномасштабне вторгнення, я позитивні результати вимірюю дітками. У нас і минулого року народжувалися дітки, і в цьому році народжуються. Це і дітки новоприбулих, і наші місцеві. Це дітки, яким потрібно буде жити в нашій новій вільній Україні, розбудовувати її. До речі, перша народжена дитина (у 2022 році у громаді, — ред.) — у родині наших нових жителів. Вони з Оріхова, мама дуже важко добиралася, була на останньому тижні вагітності, але вони вчасно встигли й уже дитина народилась у спокійній атмосфері в нашій дружній громаді. Тому у мене позитивні думки — що б не сталося, діти народжуються, а ми працюємо," — запевняє Наталія Малишкіна.
Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов'язково відображає позицію Європейського Союзу. АОМС "Асоціація учасницького розвитку громад" реалізує ініціативу "Підтримка соціальної інтеграції та психотерапевтична підтримка ВПО в партнерських громадах" в межах проєкту "Фенікс: Сильна Україна під час війни", що виконується Фондом Східна Європа за фінансування ЄС.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
