Украинские громады могут восстанавливаться лучше и экологичнее: интервью с Романом Ницовичем, директором по исследованиям DiXi Group

Чи не могли б ви коротко розповісти, чим займається DiXi Group?

DiXi Group — український аналітичний центр, що працює в галузях енергетики, захисту довкілля та видобувних галузей. Ми заснувалися у 2008 році і працюємо в Києві. Серед наших стратегічних цілей — модернізувати енергетику України, а також сприяти створенню більш конкурентоспроможної та "зеленої" української економіки в рамках ЄС. DiXi Group проводить незалежну аналітику політик та здійснює адвокаційну діяльність, спрямовану на підтримку енергетичної незалежності України, декарбонізацію та інтеграцію з європейськими ринками.

Яким є ваш покроковий план "зеленої" відбудови України?

Ми хочемо сприяти подальшому впровадженню у відбудову принципу "насамперед, енергоефективність". Хоча українська влада загалом підтримує цей принцип, його треба взяти за основу під час планування, формування політики та прийняття основних інвестиційних рішень. Зосередитися на будинках принесло б багато переваг уряду України як у рамках зусиль із відбудови, так і в рамках Довгострокової стратегії термомодернізації будівель до 2050 року. Місцевим органам влади наш комплексний покроковий план, адаптований до їхніх потреб і складений з урахуванням їхніх обмежень, допоміг би орієнтуватися у всіх складнощах відбудови за допомогою проєктів з енергоефективності.

Для кого саме призначений ваш план?

Звичайно, ми запросили до участі політиків з уряду та центральних органів виконавчої влади. Але ми хотіли б зосередити наші рекомендації та адвокаційну діяльність на місцевих органах влади та місцевих громадах. Оскільки відбудова здійснюватиметься на місцевому рівні, саме влада на місцях уповноважена дбати про місцеве енергетичне планування, розуміє, які будівлі в неї в експлуатації, та який профіль їхнього енергоспоживання. Відштовхуючись від цього, вони можуть визначити для себе можливості для скорочення енергоспоживання.

Тому наш покроковий план призначений для місцевих громад, які працюватимуть над покращенням енергоефективності будівель. Звісно, ми наголошуємо наскільки взірцеву роль мають громадські будівлі, у яких дотримані найкращі практики енергоефективності. Ми вважаємо, що з них треба брати приклад. Як наслідок, менше коштів платників податків витрачатимуться на оплату комунальних послуг. Та ми зможемо вивільнити більше фінансування для проєктів із розвитку місцевої економіки на рівні громади. Це безпрограшна ситуація для всіх.

Але знову ж таки, нам усе ще бракує обізнаності та розуміння того, що спочатку потрібно витратити певні ресурси на енергоефективність. Потрібно виділити певну кількість людей. Потрібно отримати правильні вхідні дані. І потрібно створити комплексний місцевий енергетичний план.

Фото: DiXi Group

Чи ви вже маєте конкретні приклади, де ваш план використовується на практиці?

Так, ми не лише теоретики, а й надаємо практичну підтримку місцевим громадам. Минулого року DiXi Group запустила програму підтримки перших 10 громад в Україні, де ми, від початку й до останнього етапу, брали участь у розробленні місцевих енергетичних планів. Ця програма передбачала менторську та експертну підтримку в написанні цих планів. На основі досвіду, набутого в роботі із цими 10 громадами, ми також розробили рекомендації щодо вдосконалення процедури та методології розроблення місцевих енергетичних планів. Ми краще зрозуміли потреби та обмеження місцевих громад, зокрема, як фінансувати ці заходи.

Ми й надалі підтримуватимемо ці 10 громад після того, як вони впровадять ці плани, тобто схвалять їх на рівні обласних та місцевих рад. Після цього ми з радістю підтримаємо ці громади у фактичній реалізації планів. Ми не хочемо, щоб ці плани лежали в шафці, а хочемо зробити їх корисним інструментом і показати, що вони дійсно принесуть користь тим громадам, у яких вони будуть реалізовані.

Чи плануєте ви розширювати цю ініціативу?

Звичайно, ми не збираємося зупинятися на цих 10 громадах. Наразі ми не маємо можливості, повноважень та ресурсів, щоби підтримувати всі 1 400+ місцевих громад в Україні. Але ми маємо намір щонайменше виконувати менторську функцію та розширювати наші спроможності, щоб консультувати інші громади, а також заохочувати обмін знаннями та кращими практиками між громадами.

Ми розпочали цей підхід минулого року. Громада, яка першою ухвалила місцевий енергетичний план, поділилася своєю історією з 10-ма нашими цільовими громадами. І між ними відбувся чудовий обмін думками та обговорення, тому ми заохочуємо наші 10 громад-бенефіціарів ділитися цими знаннями. Ми вважаємо, що цей процес має тривати й надалі, щоб створити сприятливе середовище для розвитку.

Паралельно ми також хотіли б дослідити можливості фінансування та створити каталог усіх варіантів фінансування проєктів та інших способів дістати доступ до капіталу.

Ми докладаємо й будемо докладати багато інших зусиль на політичному рівні, щоб сприяти "зеленій" відбудові України — такому відновленню, яке сприятиме кращому та більш ефективному енергоспоживанню.

Роман Ніцович. Фото: DiXi Group

Як співпраця з європейськими аналітичними центрами, такими як BPIE (і використання їхніх 6 інвестиційних критеріїв для сталої відбудови), вплинула на створення вашого покрокового плану. Чи є зараз співпраця із цими центрами?

Так, є, і ми плануємо продовжувати цю співпрацю. Такі організації, як BPIE, привносять європейський погляд на стандарти, які нам необхідно впроваджувати, особливо якщо ми говоримо про будівлі з майже нульовим споживанням енергії (NZEB) та новий стандарт будівель із нульовим рівнем викидів (ZEB), який також треба запровадити в Україні. Поки що в наших будівельних нормах діють так звані мінімальні вимоги до енергоефективності, які потрібно оновити відповідно до найновішої версії Директиви про енергетичну ефективність будівель. Перед Україною також стоїть завдання прийняти стандарт NZEB. Нам також потрібно включити критерії енергоефективності в державні закупівлі, наприклад, це досить актуально для тендерів на реконструкцію будівель.

Також є потреба створити національну базу даних будівель, над чим ми зараз працюємо. Багато громад просто не мають повної інформації про свій житловий фонд. Їм потрібно зібрати цю інформацію, а за потреби взяти дані в інших державних органах. У національному масштабі наразі ми маємо лише пілотний проєкт зі створення такої бази даних. Завдання українського уряду — перейти від пілотного етапу до повноцінної бази даних.

Громади мають розуміти масштаби свого житлового фонду та повну "картину" його стану. Знати це для місцевого управління енергетикою абсолютно необхідно. В ЄС ця система вже працює, як на рівні норм і стандартів, так і на рівні практик. Крім того, BPIE показав нам різні заходи, які ми можемо застосувати тут.

Як аналітичний центр, ми також підтримали розроблення Національного енергетично-кліматичного плану, який охоплює багато важливих заходів, у тому числі тих, що передбачені рекомендаціями Європейської Комісії та іншими міжнародними зобов'язаннями України. Ці заходи включають, зокрема, встановлення зобов'язань для енергопостачальних компаній із впровадження енергоефективності.

Які основні виклики ви передбачаєте під час реалізації цього плану? Можливо, найсерйозніші перешкоди?

Зважаючи на наш досвід роботи з десятьма громадами, яким ми надаємо підтримку, ми добре розуміємо які саме виклики перед нами стоять.

Одна з головних проблем — обмежений доступ до інформації. Щоб ухвалити обґрунтоване рішення, потрібно мати докази, тобто повні дані про місцеве енергоспоживання в перспективі кількох років. Наразі отримати ці дані від постачальників енергії та операторів мереж є проблемою, коли мова йде про будівлі, які не перебувають в управлінні органів державної влади. Якщо це господарська будівля або житловий будинок, то потрібно вести діалог із постачальниками енергії, а це не завжди легко.

Друге питання — це, звичайно, спроможність. Багато людей були мобілізовані до збройних сил, виїхали з країни або є переселенцями. Отже, працівники місцевих рад або їхні виконавчі комітети стикаються з надто великою кількістю питань, які потрібно вирішувати. Відповідно, іноді вони не мають окремого керівника або відділу з питань енергетики — ми наполегливо рекомендуємо його створити. Натомість їхні працівники відповідають за всі комунальні послуги, починаючи з водопостачання та водовідведення, до централізованого теплопостачання, вуличного освітлення і т.д.

Сформувати спеціалізовану команду — завдання не з легких. Я наголошую на команді, тому що якщо працюватиме лише одна людина, є ризик, що вона із часом звільниться, і ви втратите всю свою інституційну історію та спроможність.

Така спроможність також означає знати і вміти готувати якісні проєкти, які ви можете обговорювати з банками та іншими організаціями, і які ви можете просувати для залучення державних інвестицій. Для цього потрібно мати фахівців, закупити певні інженерні послуги, підготувати техніко-економічне обґрунтування або попереднє техніко-економічне обґрунтування.

Ця діяльність, звісно, потребує ресурсів, яких у багатьох громадах бракує. Тому, якщо їм доводиться обирати між тим, щоби підтримати збройні сили, відремонтувати місцеву дорогу чи замовити попереднє техніко-економічне обґрунтування, не дивно, що для них останнє не буде пріоритетом. Знову ж таки, ми живемо в демократичному суспільстві, і люди вимагають очевидних речей — покращення умов життя тут і зараз, що означає помітне покращення і підтримку збройних сил.

Також бракує обізнаності про можливості, які є не лише в рамках державних програм, а і програм, що підтримуються донорами. Саме тому ми хочемо створити каталог різних можливостей фінансування. Тому що ми бачимо, що лише ті мери та лідери громад, які знають або хочуть дізнатися про ці можливості, досягають успіху. Ми бачимо успішні кейси саме в тих громадах, де очільники розуміють, до якого донора звертатися, як працювати з місцевими та міжнародними фінансовими установами, як розвивати проєкти, як створювати та забезпечувати підтримку підрозділів, які реалізовують проєкти. Такі громади були успішними й до війни, і залишаться успішними в майбутньому.

І тут постає питання системного підходу. Наявність місцевого енергетичного плану має бути пов'язана з місцевим плануванням будівництва, щоб уникнути хаотичності. Якщо ви маєте щось на кшталт генерального плану або плану розвитку, тобто ви знаєте, який у вас тип землекористування, який тип будівель, то ці знання завжди сприятимуть кращій відбудові. Інакше ви не досягнете успіху і витратите більше грошей, ніж треба.

Наприклад, потрібно почати із житла, а вже після цього можна працювати з інфраструктурою. Сьогодні у вас є певний житловий фонд і певне теплове навантаження, і ваша система централізованого теплопостачання відповідає цим потребам. Після капітального ремонту у вас будуть зовсім інші потреби. Отже, якщо ви інвестуєте в модернізацію системи централізованого теплопостачання, вона повинна відповідати потребам майбутнього.

І, звичайно, очевидною перевагою тут є енергетична стійкість та надійність. Якщо у вас є власні джерела енергії та резервні джерела постачання, якщо ви скоротили своє енергоспоживання, ви краще підготовлені до надзвичайних ситуацій, таких як наслідки атак на енергетичну інфраструктуру.

Як "зелена" відбудова може сприяти стійкості до російських атак, включно з прямими збройними нападами, балістичними атаками чи кібератаками? Чи берете ви до уваги цей чинник у своїх міркуваннях і практиці?

Аргумент, який я використовую в будь-кому обговоренні, зводиться до того, що ми маємо запобігти руйнуванню та пошкодженням, які призводять до потреби у відбудові. Цього можна досягти, якщо підтримувати обороноздатність України, як у вигляді систем оборони від безпілотників і ракет, так і в плані загальних військових потужностей, необхідних для стратегічної поразки росії.

Щодо "зеленої" реконструкції — ключовим є розуміння її принципів. На практиці ми допомагаємо уряду вдосконалити його підходи до того, як він визначає пріоритетні державні інвестиції. Є величезний перелік державних інвестиційних проєктів, де всі проєкти громад, компаній, міст тощо зібрані на одній платформі. Але щороку уряд, маючи певний обсяг фінансування, буде вирішувати, які проєкти підтримати, а які ні. Критерії екологічності певною мірою присутні, але далеко не повною мірою. Водночас, нам потрібно враховувати європейську таксономію та інші метрики, щоби переконатися, що ми дотримуємося цілей, визначених у Положенні про Український фонд щодо сталого фінансування.

І ми також повинні переконатися, що ми насамперед дотримуємося принципів кращого відновлення, "зеленої" відбудови або енергоефективності. Відновлення має відбуватися відповідно до найвищих допустимих стандартів безпеки та енергоефективності. Ми також можемо зосередитися на інклюзивності та доступності для людей з інвалідністю.

Ви зазначили, що енергоефективність та "зелена" відбудова, можливо, не є найбільшим пріоритетом для українців та їхніх місцевих обранців — зі зрозумілих причин. Однак, чи проводилися оцінювання, опитування громадської думки щодо загальної позиції українців щодо "зеленої" відбудови? Яка їхня позиція? Чи вони це підтримують?

Безумовно. Є опитування, що проводилося минулого року. На питання про пріоритети в енергетичній політиці, звичайно, на першому місці стоять доступні ціни. У 2024 році ця думка була навіть більше поширена, ніж у 2022 році. Якщо говорити про енергоефективність, то вона має найменшу підтримку, порівнюючи з іншими питаннями, такими як енергонезалежність та енергетична безпека. Тим не менш, перехід на відновлювану енергетику підтримують, хоча й не переважна більшість.

Однак, якщо ми говоримо про такі питання, як зменшення впливу віялових відключень електроенергії, ми бачимо, що краща обізнаність про енергоефективність є далеко не останнім рішенням, а радше таким, яке треба брати до уваги. Окремо стоїть питання про фактичну участь у державних програмах з енергоефективності чи встановлення установок відновлюваної енергетики, і тут лише 6 % опитаних відповіли ствердно. Це реальний показник залученості до наявних програм. Водночас ми бачимо високу зацікавленість — понад 30 % опитаних бажають узяти в них участь. Я вважаю, що це дуже перспективно.

Звичайно, питання цінової доступності, особливо для малозабезпечених і бідних домогосподарств, є проблемою. Деякі із цих програм не покривають 100 % вартості, але передбачають розподіл витрат. І, звісно, варіант зі співфінансуванням витрат наразі не є дуже популярним. Цілком очевидно, що через війну загальний рівень реального доходу значно знизився. Попри відносне пожвавлення, економіка все ще не досягла довоєнного рівня, а доходи населення зростають недостатньо швидкими темпами. За таких обставин ми навряд можемо розраховувати на підтримку програм, які передбачають співфінансування.

Одним із найбільших стимулів для енергоефективності є ринкове ціноутворення. Але тут треба бути обережними: ми не можемо вдаватися до шокової терапії в поточних умовах, оскільки багато українців уже 11 років російської агресії живуть в умовах такої "шокової терапії". Будь-яка лібералізація цін повинна йти пліч-о-пліч із покращенням загальної економічної ситуації.

Чи поточна енергетична політика в Україні та нормативно-правова база, як ви вже згадували, також є потенційною перешкодою для "зеленої" відбудови?

Енергетичні ринки здебільшого досі жорстко регулюються. Як у випадку з газом, так і з електроенергією, ми регулюємо ціноутворення для домогосподарств, принаймні, на час дії воєнного стану. І ми маємо ситуацію, коли на ринку домінують державні компанії. Наприклад, у газовому секторі "Нафтогаз" є монополістом, який обслуговує 99 % домогосподарств.

Що стосується електроенергії для промисловості та комерційного сегменту, то тут є певна цінова конкуренція та часта зміна постачальників, але це лише частка ринку. Якщо брати гуртові сегменти ринку, то була довоєнна експертиза Антимонопольного комітету про структурну монополію таких гравців, як "Енергоатом", "Укргідроенерго" та компаній групи ДТЕК. Однак ситуація змінюється.

Поява нових гравців у виробництві електроенергії покращила б ситуацію, але наразі багато проєктів реалізуються державними компаніями, такими як "Нафтогаз", "Укрнафта", "Укрзалізниця" або "Оператор газотранспортної системи". Отже, вони просто розширюють свій портфель активів. Деякі приватні компанії також встановлюють нові потужності, але ринкові стимули досі обмежені.

Коли є належні ринкові умови, заходи для забезпечення доброчесності та прозорості, а також повний нагляд, важко уявити собі корупційні схеми. У цьому контексті також важливо посилити незалежні установи з регулювання енергетики, щоб вони могли вчасно втручатися і запобігати зловживанням на ринку, а також передавати всю зібрану інформацію до правоохоронних органів.

Цікаво, чи можна вже зараз визначити ключових гравців — приватні компанії, які можуть відіграти важливу роль у "зеленій" відбудові України? Можливо, це будуть українські забудовники, а, можливо, й іноземні компанії? Як ви вже зазначали, іноземний капітал та інвестиції також будуть важливими для цієї перебудови.

Безумовно. Навіть якщо проєкт реалізує державна компанія, вона однаково піде й закупить обладнання. Багато обладнання виробляється в Україні, оскільки ми маємо досить потужний машинобудівний комплекс, здатний виробляти трансформатори, усі види силових кабелів, ізолятори й так далі.

Тим не менше, за певними видами обладнання потрібно звертатися до іноземних постачальників. І це вже велика можливість. Наприклад, нові технології виробництва газових турбін зараз розробляються державними компаніями, але є і приватні гравці, тому для цих вендорів, які надають послуги з монтажу обладнання та інші супутні послуги, також є ринок, будь то експлуатація або технічне обслуговування цього устаткування.

Якщо говорити про нові досягнення у відновлюваній енергетиці, то тут ми вже маємо повноцінну конкуренцію. У нас немає жодної панівної державної компанії в цій галузі, а розробниками є як українські, так і іноземні компанії. Звичайно, для них питанням є страхування ризиків, особливо воєнних ризиків, і доступ до капіталу, щоби перейти до фази реалізації. Проте є багато проєктів, досить зрілих проєктів, з дозволами, землевідведенням, підключенням до електромереж, тож питання лише в доступі до капіталу й  у тому, щоб розпочати будівництво. Крім того, необхідно вжити певних заходів, щоб вирішити питання заборгованості перед виробниками електроенергії з відновлюваних джерел за "зеленим" тарифом та "зеленими" преміями.

З огляду на нещодавні бурхливі події в дипломатичних відносинах із новою адміністрацією Трампа в США, мені цікаво, наскільки важливу роль відіграють США та Європа в "зеленій" відбудові України?

Усі зусилля союзників України зосереджені на тому, щоб ця відбудова відбувалася максимально економічно ефективно та взаємовигідно. І, звичайно, ми говоримо про реіндустріалізацію, наші галузі повинні працювати за принципами 21-го століття, а не 20-го.

Якщо ми хочемо тут в Україні побудувати певні ланки ланцюга вартості, нам потрібно шукати наші конкурентні переваги та природні ресурси. Наприклад, ми цілком можемо бути частиною ланцюга вартості у виробництві акумуляторів.

Я вважаю, що для всіх сторін буде виграшною ситуацією, якщо іноземні інвестори зайдуть і будуть реалізовувати довгострокові, капіталомісткі проєкти в гірничодобувній та суміжних галузях. DiXi Group займається вдосконаленням законодавства в галузі видобутку критично важливих видів сировини та суміжних галузей. Ми підтримуємо уряд у формуванні комплексної стратегії в цій сфері.

Автор: Мартин Верба

↓Читайте также

Восстановление в условиях вооруженного конфликта: как Фонд энергоэффективности Украины адаптируется к войне