“Этот проект — о достоинстве”: как на Закарпатье работает инклюзивный “Безбарьерный салон”
У чому проблема?
Для людей літнього віку, людей з інвалідністю та тих, хто має важкі захворювання, доступ до базових послуг часто стає привілеєм, який не кожен може собі дозволити. Соціальна ізоляція, брак ресурсів, непристосованість міських просторів для пересування маломобільних людей підсилюють відчуття нерівності.
"Мене вразили одкровення дівчини з ДЦП, яка розповідала, що через сходи вона не може зайти навіть в магазин біля дому. Немає можливості зайти в магазин косметики, аби купити собі догляд, бо входи у крамниці не мають зручних пандусів", — розповідає косметологиня з Мукачева Наталя Чіпко.
Яке рішення?
Кілька місяців тому Наталя Чіпко приєдналася до благодійного проєкту "Безбар'єрний салон", який започаткувала в Мукачеві ГО "Безбар'єрне Закарпаття". Ця ініціатива допомагає маломобільним людям розв'язати проблему догляду за собою, надаючи тим, хто не має можливості відвідувати салони краси, безоплатні послуги. Завдяки зусиллям майстрів-волонтерів "Безбар'єрний салон" не тільки покращує зовнішність клієнтів, але й сприяє їхньому психологічному добробуту та соціальній інтеграції.
Як це працює?
"Вони хочуть бути гарними, як і всі люди"
Команда майстрів "Безбарʼєрного салону", всі вони також є членами ГО "Безбар'єрне Закарпаття". Фото з архіву проєкту
ГО "Безбар'єрне Закарпаття" — ініціативна громадська організація, яка захищає права та допомагає маломобільним групам населення, поширює доступність, інклюзію та поняття безбар'єрності. Руслан Проценко, голова організації та експерт з безбар'єрності, ділиться: ідея "салону на колесах" виникла в нього просто в перукарському кріслі, коли він вчергове завітав на стрижку до свого перукаря Романа Тороні. Тоді ж Руслан запитав майстра, чи має він бажання допомагати людям — стригти їх безплатно, наприклад, раз на місяць. Роман Тороні погодився, і розказав, що вже має досвід такої благодійної діяльності — в обласному центрі соціального психологічної реабілітації дітей та молоді, а також у військовому госпіталі.
"Продовжуючи розмову, ми вирішили цю допомогу масштабувати — зробити виїзний салон краси, який зміг би надавати послуги людям, обмеженим у фінансах або які не можуть фізично відвідувати салони краси (часто люди на кріслах колісних або лежачі хворі не можуть вийти навіть із дому). Ми загорілися цією ідеєю й невдовзі почали роботу над її концепцією. Так народився наш проєкт «Безбар'єрний салон»", — розповідає Руслан Проценко.
Перукарі "Безбарʼєрного салону" за роботою. Фото з архіву проєкту
В ГО також визначилися, що крім перукарів, в команду потрібні майстри педикюру (оскільки у людей з інвалідністю доволі часто виникають проблеми з нігтями та шкірою на ногах), майстри манікюру, кометолог та навіть візажист.
"З часом ми створили команду людей, які готові один або два дні на місяць працювати в нашому «Безбар'єрному салоні» безплатно", — каже Руслан Проценко. — "На цей час в команді салону 5 перукарів, 3 майстрині манікюру, дві майстрині педикюру, одна подологиня, одна косметологиня, одна майстриня візажу і я — їх куратор, а за сумісництвом водій, організатор, деколи навіть прибираю зістрижене волосся. Як і всюди, найбільший попит на перукарів, послуги педикюру, манікюру та косметолога".
Цільова аудиторія проєкту — маломобільні групи населення, зокрема люди з інвалідністю, літні люди, діти до 7 років, вагітні жінки та інші особи, які потребують допомоги й не мають фінансової змоги оплачувати послуги салонів краси. Перукарські послуги, послуги педикюру та косметолога майстри проєкту надають безплатно, а також приїжджають безпосередньо до клієнтів, якщо вони не можуть самостійно відвідати салон.
Майстрині манікюру в Обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. Фото з архіву проєкту
Зазвичай команда проєкту заздалегідь обирає день місяця, в який відбуватиметься "Безбар'єрний салон". Обравши день, на сторінці ГО у Фейсбук публічно оголошують запис на "відвідування" салону. Люди в коментарях під постом залишають волонтерам свої контакти або контакти близьких, які потребують послуг "салону на колесах". За декілька днів до запланованого дня роботи салону команда збирається та формує "маршрутні листи". Орієнтуючись на заявки людей, складають план поїздки, визначають, хто з майстрів буде виїжджати на адреси (зазвичай це перукарі), а хто працюватиме стаціонарно в салоні — у проєкту є доступне приміщення в Мукачеві, де майстри можуть приймати тих, хто туди в змозі дістатись. Бувають випадки, коли всі разом вирушають в одну локацію — Центр реабілітації, інтернат, лікарню чи іншу установу, щоби допомогти бути красивими одночасно цілій групі людей.
"Ми вже багатьом людям надали послуги, вже кілька місяців стрижемо, в нас є постійні клієнти. Вони хочуть бути гарними, як і всі люди, але більшість не може собі дозволити це через різні причини — здоровʼя або фінансові труднощі. Цей проєкт дає можливість робити добрі справи, допомагати іншим тим, чим ми можемо", — каже майстер-перукар Роман Тороні.
Роман Тороні стриже клієнта у "Безбарʼєрному салоні". Фото з архіву проєкту
Проєкт "Безбарʼєрний салон" стартував у травні. Першим місцем, куди виїхали майстри, став Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. "Безбар'єрний салон" допоміг молоді з центру підготуватися до випускного після закінчення навчального року. Учасники проєкту згадують: емоції, радість та подяку молодих людей не описати словами.
Підготовка до випускного в Обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. Фото з архіву проєкту.
А це точно працює?
З того часу клієнтами проєкту стало вже більш як 200 людей, говорить Руслан Проценко. Самі ж майстри клієнтів не рахують, але памʼятають історію, проблеми та мрії кожного.
Так, Наталія Варга, перукарка, з теплом згадує літню жінку, яка майже не виходить з дому. Та жінка не могла повірити, що тепер не потрібно просити когось підстригти її, бо їй не завжди вдавалося отримати допомогу, а тепер це питання повністю закривають майстри "Безбарʼєрного салону".
Наталія Варга обговорює з пані Ларисою варіанти стрижки. Фото з архіву проєкту.
"Є фанати моєї роботи — вони просять, щоб саме я їх стригла, — каже Наталія Варга. — Наприклад, пані Лариса. Це жінка з характером, але її фізичний стан робить її трохи пригніченню і вона відчуває себе нікому не потрібною. Мій прихід робить її щасливою і красивою. Оскільки я від щирого серця кожній людині, яку стрижу, бажаю ніколи не падати духом, а рухатися вперед, незважаючи ні на що!"
Серед клієнток перукарки є також дві незрячі сестри. І таких людей багато.
"За кожною людиною стоїть сумна історія, але наскільки можу приношу в їхнє життя любов, віру і надію. Для мене цей проєкт дає можливість втілити одну з моїх мрій в житті — хочу, щоб навколо були красиві, щасливі, впевнені в собі люди. Адже образ, який я створюю, змінює бачення самої людини себе", — говорить майстриня.
Наталія Варга з паном Іваном. Він теж є членом Безбар'єрного Закарпаття. За словами Наталії, він дуже позитивна людина, повна ідей.
Євгенія Ганькович — ще одна волонтерка проєкту, інструкторка та майстриня манікюру та педикюру з досвідом вже понад 11 років. Підприємиця та засновниця власних салонів краси каже — завжди йшла на зустріч людям, які хотіли доглядати за собою, але не мали на це фінансів. Тому з радістю приєдналася до "Безбарʼєрного салону", аби "робити людей щасливими", позбавляти їх болю та дискомфорту. "Після моїх процедур люди порхають, як пташки, і шуткують: мабуть, я стала легша на декілька кілограмів", — ділиться Євгенія.
Кароліна, одна з клієнток Євгенії, пересувається за допомогою ролера. "Коли я зробила їй процедуру, вона, якби змогла, танцювала б від радості, що їй вже не болять пальчики", — радіє Євгенія. Фото надане майстринею.
Іноді не обходиться і без сліз розчулення. Один з вихованців Обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, щоб віддячити майстрам за роботу, приніс їм квіти з подвірʼя закладу. Фото надане Євгенією Ганькович.
А ще проєкт надихнув Євгенію допомагати тим, хто лише починає свій шлях в б'юті сфері. В рамках проєкту вона запланувала відкриття безплатних базових курсів для тих, хто бажає навчатися манікюрної справи, але не має на це фінансів. Перша майбутня учениця вже є (дівчина — вихованка інтернату), невдовзі для неї розпочнеться навчання.
Наталя Чіпко готується до роботи з клієнткою. Фото з архіву фахівчині.
Косметологиня Наталя Чіпко — також учасниця проєкту. Вона — переселенка, переїхала в Мукачево з Одеси й одразу долучилася до різних місцевих активностей та волонтерства. Спочатку допомагала готувати їжу на безплатній кухні для переселенців, прибирала берег Закарпатського моря з екоактивістами, плела маскувальні сітки. Згодом завдяки гранту Наталя відновила в Мукачеві власну косметологічну практику.
"Весь цей період я отримувала підтримку і від місцевих жителів, і всередині нашого переселенського ком'юніті, а також від благодійних та громадських організацій. Тому завжди було бажання віддячувати світові — теж допомагати безкорисливо!" — говорить Наталя Чіпко.
У "Безбарʼєрному салоні" вона робить людям класичні косметологічні процедури: чистку, масаж обличчя, догляд по типу шкіри, воскову депіляцію. І тішиться, коли вони радіють, отримавши колись для них недоступне.
За безбар'єрний день Наталя Чіпко приймає 4-5 людей. Серед них — жінки з ДЦП, одинокі багатодітні мами-переселенки, жінки похилого віку з інвалідністю та ВПО, дівчатка-підлітки — з окупованої території та місцевого інтернату. Всім клієнтам фахівчиня надає консультації, розповідає, як правильно доглядати вдома за собою, щоб це було недорого.
Участь у проєкті "Безбарʼєрний салон" також надихнула Наталю розвивати свій бізнес у сфері інклюзії. Вона написала бізнес-план для отримання гранту для переобладнання кабінету саме під прийом, комфортний для маломобільних груп населення. "Балів трішечки не вистачило", — розповідає Наталя про результат, але духом не падає і має намір поборотися за грант знову.
Клієнтка "Безбарʼєрного салону" демонструє новий манікюр. Фото з архіву проєкту.
"Дуже важливо, щоб люди маломобільні, люди на кріслах колісних і мами з візочками мали можливість вільно пересуватися, заходити в будь-які місця, куди їм хочеться, тому що тільки так вони будуть відчувати себе частиною суспільства, а ми будемо більше чути й бачити одне одного. Наш проєкт — і про гідність. Кожна людина має відчувати себе достойною всього", — говорить Наталя Чіпко.
На її думку "Безбарʼєрний салон" має і ще один важливий посил — потрібно памʼятати, кожен із нас, хто сьогодні має легку мобільність, в будь-який момент може її втратити. Косметологиня розповідає, одній з її клієнток таксист відмовив у проїзді, бо вона — особа малорухлива та має допоміжний засіб пересування — рулятор, який насправді легко складається і поміщається в багажник.
"Така недосвідченість, жорстокість та недалекоглядність деяких людей мене сильно чіпляє і спонукає доводити людям на власному прикладі, що безбар'єрність в нашому суспільстві — це ще велика проблема. Ми маємо на цьому акцентувати та підтримувати одне одного, адже всі ми різні — але всі рівні", — наголошує Наталя Чіпко.
Що далі? — Ще більше корисних рішень!
Перукарі "Безбарʼєрного салону за роботою. Фото з архіву проєкту
За словами Руслана Проценко, проєкт "Безбарʼєрний салон" — довгостроковий: він існуватиме, допоки існує команда, мотивована цим займатись.
"Ми об'єднані єдиною метою допомогти тим, хто потребує від нас допомоги", — каже ініціатор проєкту.
Він додає, що майстри "Безбарʼєрного салону" часто не лише "наводять красу" своїм клієнтам, а й намагаються допомагати їм вже поза проєктом. До прикладу, купують ліки чи продукти, допомагають облаштувати поручні в під'їзді чи реалізувати мрію записати безплатно пісню в студії звукозапису тощо.
Весь час існування проєкт фінансується виключно коштом його волонтерів.
"Звичайно, ми б мали бажання масштабуватись. Тому ми вже пишемо проєкт для пошуку донорів. У майбутньому ми хотіли б створити доступний хаб, який буде спрямований на надання безплатних послуг маломобільним групам населення. З салоном краси, кав'ярнею, залом для дозвілля людей старшого віку, людей з інвалідністю та малечі. Не за горами й наш великий новий проєкт «Безбар'єрний інспектор», в рамках якого будемо перевіряти населені пункти на безбарʼєрність та давати поради, як створити безбар'єрне середовище в громадах", — ділиться планами Руслан Проценко.
Керівник організації наголошує, команда проєкту відкрита до нових облич. Якщо хтось із фахівців з краси має бажання доєднатись до ініціативи, або навіть створити свою власну команду в себе в громаді — тут радо приймуть у команду, допоможуть та поділяться досвідом. Просто напишіть ГО "Безбарʼєрне Закарпаття".
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
