Как научиться учиться: всё о нейронных связях и лучшие техники усвоения информации

Вік живи – вік учись! Ця знайома усім із дитинства приказка дуже недвозначно натякає, що набратися розуму раз і назавжди не можна. Потрібно постійно вдосконалювати вже набуті навички та пізнавати щось нове. Однак сфокусуватися на вивченому, утримувати в голові інформацію та з легкістю оперувати нею буває складно. Є дві гарні новини: по-перше, нас таких (людей, у яких виникають труднощі з процесом якісного вивчення матеріалу) – майже всі. Феноменальна здатність до глибокого запам'ятовування на те й феноменальна, що володіють нею одиниці. По-друге ж, мистецтво навчатися можна опанувати. Тільки уявіть: більше ніяких безсонних ночей за книжками напередодні іспиту та страждань через намагання вивчити текст презентації до важливої зустрічі. Треба тільки навчитися правильно вчитися. Як саме – далі в матеріалі.

ЯК ПРАЦЮЄ МЕХАНІЗМ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

Перше ніж розкрити секрети ефективного навчання, спробуємо розібратися, яким чином наш мозок запам'ятовує інформацію. В основі цього процесу лежить створення так званих нейронних зв'язків. Вони – результат взаємодії між собою електро збудливих клітин, що передають та обробляють дані. Їх називають нейронами, головними одиницями нервової системи, відповідальними за процеси, що відбуваються в мозку кожного, хто читає зараз ці рядки. І всіх інших людей також.

Нейрони постійно перебувають у зв'язку, місце їх фізично найближчого контакту називається синапсом. І от коли ефективність взаємодії між клітинами в даній області зростає, ми запам'ятовуємо інформацію. Якщо мова йде про короткотермінову пам'ять – ефект триває від кількох хвилин до пари годин, якщо ж про довгострокову – то синаптичний зв'язок посилюється надовго. Якщо протягом певного часу проводити стимуляцію тих чи інших нейронних зв'язків, вони міцнішатимуть і ставатимуть стабільнішими. Як наслідок – за потреби їх буде легше активізувати. А найцікавіше, що всю цю складну біологічну маніпуляцію вже давно відобразили у фольклорі: повторення – мати навчання. Отже, ефективне засвоєння неможливе без періодичного повернення до вже пройденого матеріалу.

Ще одним важливим моментом є той, що ми насправді здатні запам'ятовувати колосальні об'єми інформації. Але (неймовірно, правда ж!) на це потрібен час і усвідомлення мети, з якою ми намагаємося «заштовхнути» у свої світлі голови певний матеріал. Про час я говорю доволі буквально. Якщо вчитися 5 годин підряд, потім поспати 3 і знову взятися за граніт науки – продуктивність буде доволі низькою. Справа в тому, що під час перебування в царстві Морфея у нашому мозку активніше ростуть так звані дендритні шипики – це мембранні вирости на нейронах, що й утворюють синапси. А ми вже знаємо, що синапси – це добре тому, що вони прокладають шлях для запам'ятовування та подальшого ефективного використання інформації. Але їм потрібен час! І вони не можуть вигулькнути всі й одразу тільки тому, що в когось завтра залік. Тому науковці рекомендують не відкладати процес вивчення на останній момент, оскільки мозок просто не встигне належним чином опрацювати інформацію. Максимум – вона залишиться у «кеші», тобто нашій короткостроковій пам'яті на момент іспиту. У найгіршому випадку ви будете дивитися на щойно прочитаний параграф як на щось абсолютно нове й незвідане.

ЯК ЗАПАМ'ЯТАТИ Й ВИВЧИТИ ВСЕ. НУ, МАЙЖЕ ВСЕ

Керуючись цими не новими, але більш науково підтвердженими тезами, розглянемо техніки, що найкраще допомагають вчитися продуктивно. До них належать:

1) перечитування інформації

2) її виділення або підкреслення

3) створення ментальних зв'язків та асоціативних ланцюгів

4) пригадування

Перший спосіб хоча й корисний, але без належного розуміння, що саме в тексті ключове, дозволить «помістити» інформацію лише в короткострокову пам'ять. Тому перед зануренням у читання перегляньте заголовки й підзаголовки, питання до тексту, а потім намагайтеся кристалізувати головну тезу.

Другий спосіб дійсно підвищує ефективність навчального процесу, але задіює більше моторику, тобто руку, якою ви підкреслюєте чи виписуєте необхідне. Безумовно, текст іншим кольором привертає увагу, однак не замінить власноруч здійсненого аналізу головної думки тексту. Спробуйте сформулювати її самотужки – і жодні маркери будуть не потрібні.

Метод асоціацій та метафор дійсно допомагає створити певне полотно з подій, цифр чи назв, але тримати цю конструкцію у пам'яті досить складно.

Порівняно з недоліками попередніх, метод пригадування представники нейронауки вважають найефективнішим.

ПРИГАДАТИ ВСЕ – НАЙЕФЕКТИВНІШИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Ось чому це відбувається: коли ми вивчаємо щось, то не вкладаємо собі в голову всі 100% матеріалу. Натомість просто засвоюємо певний об'єм інформації з потенційною можливістю пригадати решту шляхом систематичного «витягування» відповідних знань із голови. Недарма кажуть, що найкраща можливість зрозуміти щось – це пояснити комусь іншому. Механізм той же самий – слід пригадати якомога більше та сконструювати розповідь логічно. Змушуючи себе заглибитися в уже засвоєну інформацію, ми якраз і стимулюємо синаптичні зв'язки, завдяки яким у голові й тримається всяка всячина важливих моментів, як-от номери телефону батьків, нагадування заплатити за комуналку та «Мені тринадцятий минало» з української літератури 6 класу. Отже, перед тим, як узятися за вивчення, перегляньте, про що текст, не забудьте пошукати головну думку й виокремити її, а через певний час – зловіть когось нещасного та спробуйте переказати цій людині прочитане максимально вдумливо та детально. Ви будете вражені, наскільки значним буде об'єм інформації, яку вдасться відтворити. 

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ РІЗНОЇ ШВИДКОСТІ НАВЧАННЯ

А тепер про дещо критично важливе. Стосується людей, у яких пам'ять, мов решето. Не турбуйтеся. Це нормально та має свої плюси. А от тим, у яких чудова пам'ять, не варто розслаблятися. Детально про це розповідає професорка інженерії в Університеті Окленда Барбара Оклі. Вона пояснює: коли ми засвоюємо матеріал, витрачаючи різну кількість зусиль, здобуваємо якісно інший досвід. Якщо інформація дається легко, процес нагадує керування спортивним авто. Результат миттєвий. Але коли людині дійсно потрібно важко та наполегливо працювати над створенням нових нейронних зв'язків, даний процес нагадує підйом у гори. Складно, зате який краєвид! До того ж, у нас тоді є час, щоб насолодитися процесом, поглянути на нього з іншої точки зору, увібрати побічний досвід тощо.

Люди, які належать до першої категорії, зазвичай послуговуються оперативною, тобто, короткостроковою пам'яттю. Вона нестабільна. «Гонщиків» легко відволікти, вони швидко розфокусовуються та втрачають засвоєну інформацію. Проте, як зазначає професорка, місце старого матеріалу швидко займає новий. Це, до речі, дуже сприяє креативності мислення і творчим підходам до вирішення проблем.

З іншого боку, люди, яким процес навчання дається з боєм, терплячіші та гнучкіші у своїх висновках. У якості класичного прикладу професорка Оклі наводить слова Нобелівського лауреата з фізіології та медицини, одного із засновників сучасної нейробіології Сантьяго Рамон-Кахаля. Він стверджував, що з дитинства не відрізнявся феноменальним талантом до засвоєння інформації. Однак цей досвід дозволив йому терпляче та критично ставитися до власних наукових шукань. На його переконання, люди з кращими вродженими здібностями до запам'ятовування, поспішають із висновками, не визнають помилок та до останнього готові шукати аргументацію для своїх хибних тверджень, оскільки не можуть змиритися із власною неправотою. Таким чином, повільність у навчанні та роботі – це не завжди мінус. Сміливо застосовуйте цей аргумент на роботі чи навчанні.

Уміти вчитися чомусь новому – одна з беззаперечних вимог сучасного конкурентного світу. Успішними стають люди зі зв'язками. Але нині в більшій повазі – нейронні. І створити їх буде простіше. Тепер ви теж знаєте, як.