Уникальный Богдан Кравчук: как человек с синдромом Дауна получил высшее образование

Леся Бондарук, яка зі шкільних років хлопця була його репетитором з історії та стала справжнім другом родини, розповіла для «Рубрики» історію успіху Богдана. Далі – пряма мова.

Чому саме історія?

Любов до нашої історії Богданові прищепив дідусь. На Волині заслужений лікар України, лауреат Державної премії у галузі науки і техніки 1983 року Василь Остапович Кравчук добре відомий не тільки як медичне світило, а й як палкий патріот. Він пережив Голодомор, пам'ятав політичні репресії 30-х, у Другій світовій пройшов із боями від Вісли до Берліна, за що нагороджений шістьма орденами і медалями. У 90-х активно підтримував національно-демократичний рух. Розповіді дідуся про козацькі походи, звитягу січових стрільців і вояків УПА народили у Богдана мрію стати істориком.

Він має чудову механічну пам'ять. Не кожен із дипломованих істориків послідовно перелічить усіх гетьманів України, назве дати їх народження і смерті, детально розповість про найбільші битви людства. А Богдану це завиграшки! Через хворобу він не може лише логічно мислити.

Уперше я познайомилася з цим цікавим і милим хлопчиком, коли йому було 13 років. Його мама Євгенія Миколаївна якраз шукала репетитора для занять із сином. Тоді я працювала вчителем історії луцького НВК «Гімназія № 14». Під час занять із цим незвичним учнем шукала, як застосувати його знання на практиці. Невдовзі хлопець міг самостійно на комп'ютері створювати різноманітні історичні презентації за допомогою програми PowerPoint. Так вийшла цікава тематична добірка – «Гетьманські столиці», «Битва під Берестечком», «Конотопська битва», «Морські походи козаків» та інші. Відтоді Богдан любить створювати презентації та досі їх робить.

Як Богдан Кравчук успішно склав ЗНО?

У те, що Богдан після закінчення 11 класу Луцького навчально-реабілітаційного центру складе ЗНО з трьох предметів, ми з його мамою не дуже вірили. Хоча хлопець серйозно готувався.

Мама Євгенія Миколаївна морально підтримувала сина, який ретельно готувався до іспитів.

Але Богдан своїм результатом перевершив навіть найсміливіші сподівання, набравши з історії України 147 балів при 124-х прохідних у виш. Із української мови та літератури йому зарахували 129,5 бала, а зі всесвітньої історії — лише 115, бо через погане самопочуття не виконав всі завдання і вийшов із аудиторії. У підсумку з балами за шкільний атестат мав 470 балів. Як інвалід ІІ групи Богдан міг розраховувати на пільги, тому почав готувати документи для вступу на історичний факультет Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Згідно з Правилами прийому до вищих навчальних закладів (п. 5. 7) інвалід ІІ групи має право скласти тестовий іспит із всесвітньої історії при вступі в Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Але, щоб здати документи у виш, треба було пройти медогляд. І тут – нові випробування. 

Шанс на повноцінне життя – всупереч діагнозам медиків

Коли хлопець пройшов медичний огляд, з'ясувалося, що на шляху до його мрії стала, на перший погляд, непереборна перепона. Бо для психіатрів досі чинний наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР і Міністерства вищої, середньої і спеціалізованої освіти СРСР №464 від 26 травня 1976 року, де вказано, що діти з глибокими порушеннями інтелекту не можуть навчатися у виші, хоча в цьому документі жодним словом не сказано про легкі порушення інтелекту і синдром Дауна — саме Богданового діагнозу. Якщо мама з розумінням сприйняла цю звістку, то син не міг збагнути, чому перед ним зачиняють двері в університет, адже, як і всі ровесники, пройшов ЗНО й отримав позитивні результати. Змучена переживаннями, лучанка звернулася до мене за порадою: як допомогти йому, адже закон усім гарантує рівні можливості для здобуття освіти.

Разом ми знову звернулися до психіатрів. Вони здивовано розпитували, де  Богдан зможе працювати, якщо стане істориком. Насправді в архівній, музейній та бібліотечній справах фахівці з таким діагнозом успішно справляються зі складними завданнями. Тоді медики, переглянувши всі наявні документи, знайшли вихід із безпрецедентної ситуації. У Постанові Кабінету Міністрів від 8 грудня 2006 року №1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів» йдеться: «Інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи навчальні заклади всіх типів (крім закладів, що надають професійну освіту відповідно до пункту «Професійна реабілітація») можуть надавати такі освітні послуги: колективна форма навчання, інтегроване та інклюзивне навчання, індивідуальна та дистанційна форми навчання». Саме це і дало підставу лікарям написати у медичній довідці Богдана Кравчука, що він може студіювати науку індивідуально або дистанційно.

Іспит за допомогою комп'ютера – не проблема

Попереду наполегливого юнака чекало ще одне випробовування —  іспит із всесвітньої історії. Бо 115 балів, які отримав на ЗНО, було замало, щоб стати студентом. Він узявся за підручники, адже 4 серпня 2014 р. знову вирішувалося його майбутнє. Завдання нелегке, адже абітурієнт мусить знати всі світові події — від древньої минувшини до сьогодення.

– Ну що тут вдієш! – ділилася враженнями Євгенія Миколаївна. – Весь день вчить всесвітню, а потім питає мене, чи можна відпочити. Так, кажу, звісно. І що ви думаєте? Він знову бере книжку про історію України і так відпочиває!

 У соцмережі я розмістила статтю про Богдана і попросила друзів молитися, щоб він набрав на іспиті не менше 124 балів. Сотні людей відповіло, що проситимуть Бога, аби допоміг йому. Напевне, підтримка знайомих і незнайомих доброзичливців була такою сильною, що й комп'ютер виставив хлопцеві 160 із 200 балів.

Як велике бажання вчитися і до міністра привело

Але на історичному факультеті СНУ того року було лише одне місце для трьох пільговиків, які могли навчатися заочно за державним замовленням. Серед них Богдан мав найменшу кількість балів – враховувався ще середній бал оцінок зі шкільного атестату, який у його конкурентів виявився трошки вищим. Це означало, що марно докладав таких неймовірних зусиль, хоча мета була вже зовсім близько. Тоді допомогти незвичайному абітурієнту взявся ще й ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан, який звернувся до міністра освіти і науки України Сергія Квіта з проханням збільшити ліцензований обсяг держзамовлення для навчання Богдана Кравчука, «зважаючи на винятковість ситуації, що склалась, а також враховуючи її значний громадський резонанс». У Міністерстві освіти і науки уважно вивчили справу і, не порушуючи законодавства, врахували це прохання при розподілі додаткових місць різним вишам.

– Нині, реформуючи систему освіти, не можна відкладати нагальні проблеми на потім, – наголосив міністр освіти Сергій Квіт 22 серпня під час відеоконференції. – Маємо дивовижний випадок: уперше в Україні і в сучасній Європі в Луцьку в університет вступила дитина з синдромом Дауна. Це дуже цікавий приклад, і ми можемо пишатися, що наша система дозволила цьому  вступникові пройти всі випробування і стати студентом.

Перший студент із таким діагнозом

П'ять років Богдан Кравчук навчався на історичному факультеті заочно. Найбільшим його помічником і асистентом стала мама. Бо якщо хлопець радо самостійно вчив різні предмети, то мама мала навчити його як ходити на факультет, адаптуватися до колективу студентів. Його колеги по навчанню також долучилися допомагати Богдану в пошуку потрібної аудиторії, в інформуванні його про зміни в розкладі або про час заліків чи іспитів. Звикали до незвичного студента і викладачі. Вони терпляче слухали Богданові, іноді навіть дуже розлогі відповіді, бо ж він хотів показати свої знання і ображався, якщо його не дослуховували. Зі свого боку викладачі не робили поблажок і оцінювали його знання справедливо. Під час навчання почула одну історію: дівчинка-інвалід на візочку сподівалася на кращу оцінку за невивчений залік, а викладачка заявила: якщо Богдан міг вивчити і здати, то і їй ніщо не заважало це зробити. Часом, Богдан був стимулом і прикладом для кращого навчання інших студентів.

Моє повідомлення у Фейсбуці про отримання диплому про вищу освіту Богданом Кравчуком стало сенсацією. Тисячі людей відгукнулися з добрими побажаннями і словами підтримки хлопцеві та його мамі. І водночас сотням батьків дітей з синдромом Дауна ця новина дала крила – працювати зі своїми дітьми, підтримувати їхні здібності та попри будь-які бюрократичні перешкоди жити повноцінним життям і втілювати свої мрії.

«МИ НЕ ХВОРІ. МИ ПРОСТО ІНШІ»

А ви знаєте, що 40-річний іспанець Пабло Пінеда — перший і поки що єдиний європеєць із синдромом Дауна, який навчався у звичайній школі зі здоровими дітьми, отримав вищу освіту в університеті, має диплом викладача, бакалавра мистецтв і диплом спеціаліста в галузі педагогічної психології? У 2009 році він отримав «Срібну раковину» кінофестивалю в Сан-Себастьяні за кращу чоловічу роль у фільмі «Я також». Ця кінострічка про взаємне кохання викладача з синдромом Дауна і звичайної дівчини.

Ми не хворі. Ми просто інші. Будьмо чесними: людям із синдромом Дауна навчання дається на третину важче, ніж звичайним. За майбутнє треба боротися. Я знаю, що у багатьох батьків є «сонячні» діти. Їм потрібен хтось, хто скаже: «Твоя дитина здібна»

Пабло Пінеда

Найщасливішим моментом свого життя він вважає вручення диплома вишу й премії за добре навчання. Це відбувалося під овації присутніх і було своєрідним визнанням ровесників, бо люди старшого віку ставилися до нього з розумінням, вони бачили його впертість у навчанні. А на запитання, що ще взявся б вивчати, Пабло відповів: «Історію». 

Довідково 

Синдром Дауна – трисомія за 21 хромосомою – генетична аномалія, викликана присутністю додаткової хромосоми у 21 парі. Такі діти народжуються із 47-ми хромосомами у каріотипі замість звичних 46-ти. Через це вони мають характерну зовнішність і повільніше розвиваються. Їх називають «сонячні діти» — діти, які не вміють бути злими.

За статистикою Світової організації охорони здоров'я, у світі з синдромом Дауна народжується кожне 700-те немовля. Вони легко закохуються й ніколи не зраджують, часто створюють сім'ї. Діти в таких родинах не народжуються, бо майже всі чоловіки з таким синдромом безплідні, а у жінок вагітність закінчується викиднем або передчасними пологами.

В Україні з синдромом Дауна щороку з'являється на світ понад 420 дітей, від 85% таких малюків батьки відмовляються ще у пологовому будинку. Більшість із них все життя проводять вдома або у спецінтернатах. На Волині з жовтня 2005-го діє обласна організація батьків дітей із синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку.

Леся БОНДАРУК,

кандидат історичних наук, працівник Українського інституту національної пам'яті