fbpx
Сьогодні
Колонка 10:23 11 Тра 2023

Парад потьомкінського побєдобєсія: про що говорить святкування 9 травня 2023 року в росії

Що показали, про що розказали і що все це означає 

  • 45 хвилин.
  • Єдиний Т-34 замість десятків бронетехніки.
  • Без авіації.
  • Купа снайперів і антидронерів на дахах прилеглих будівель.
  • Нова промова про старе.

Цими п'ятьма тезами можна максимально коротко описати все дійство, яке відбулося в москві 9 травня. Проте скорочена версія не підійде, оскільки є одна вагома причина для детальнішого аналізу — сталося найбільш чесне і послідовне відзначення "глибинної" дати за всі роки впровадження культу перемоги. Не відомо, чи останній це парад для путіна, яким буде 9 травня 2024 і що відбуватиметься в росії через рік. Єдине, що можна стверджувати з великою претензією на повну точність — більше такий парад не повториться.

З виразною чіткістю проявилось усе, чого путін прагнув, чого хотів від підданих і що всіляко намагався приховати, вдаючись до брехні та маніпуляцій. Складно не помітити, що й король голий, і карета його поступово перетворюється на гарбуз, і командує він армією дерев'яних дуболомів. 

Остання аналогія видається несерйозно дитячою, але путін справді дуже нагадує персонажа Урфіна Джуса, вигаданого радянським письменником Алєксандром Волковим для циклу дитячих повістей про Чарівну країну. Джус був поганою людиною, що марила славою і прагнула стати об'єктом поклоніння. В ході завоювання за допомогою дерев'яних солдатів він приймає титул "Урфін Перший, могутній король Смарагдового міста і прилеглих держав, Владика, чоботи якого топчуть Всесвіт". Піддані трохи плутаються зі страху і кажуть то "приречених" і "приблудних" держав, то "котрого чобітьми топчуть із Всесвіту". Урфін скорочує титул і його стає легше іменувати. Так от, складається враження, що путін зараз перебуває в пошуках прийнятного для себе і найлегшого для інших варіанту, як би величатись, щоб не вхопити зайвого. Після розв'язання кривавої війни, котра розвивається всупереч його планам, це стає дедалі важче зробити. І парадне 9 травня ці труднощі продемонструвало. 

На контрасті з минулим роком ми побачили армію, яка складається з великої кількості військовослужбовців, але яких має підтримати тільки один Т-34. Легендарний і розпіарений радянською пропагандою "танк перемоги", який пам'ятає часи сталіна і Гітлера. І не має значення причина, з якої було прийнято рішення не ганяти Красною площею десятки одиниць важкої техніки: її крайній дефіцит у тилу через велику потребу на фронті агресії чи небажання отримати суспільне невдоволення від її появи на параді замість того ж фронту. Обидві версії озвучувались російським балакучими головами, але більш правдивою виглядає саме перша. Ну коли це росія відмовлялася від нагоди побрязкати зброєю на острах всьому світу? Раз нема на параді, то таки нема вже чим брязкати. Поспішаю розчарувати: воювати кремль все ще має чим, просто воно не таке глянцеве (як-от у 2016 – "Армата" Т-14, БТР "Бумеранг", САУ "Коаліція-СВ"), щоб тягати на паради. Звичайно, були кілька типів броньованих автомобілів, їхали Іскандери, С-400 та міжконтинентальна балістична ракета ЯРС, але 80-річний Т-34 дивним чином тримав їх у своїй тіні. 

Іще більшим контрастом виступила головна дійова особа. Замість минулорічного активного зубоскала — якась руїна, котра органічно вписалася в десятки кадрів з людьми, яких на росії кличуть ветеранами. Хтозна, коли путін помре, де та якою смертю, але путін — дід. І дублери його також діди. І найближчі соратники — такого ж віку. Це беззаперечний факт. Росіяни пишаються статусом правонаступника СРСР, але найбільш очевидним радянським спадком стають старці при владі. Путін уже увійшов у вік Юрія Андропова (у якому той і помер), але продовжує правити. І верзти дурниці. 

Пропагандисти можуть скільки завгодно марити заголовками "американці прийшли в захват від промови путіна" та "британці підтримали слова путіна", але цьогорічна промова господаря кремля виявилась блідою тінню його традиційних виступів з нагоди 9 травня. Ні, він знову брехав і прикидався скривдженим янголом, але можна лише здогадуватись, яким саме у лютому 2022 року уявляв путін свій позавчорашній виступ. Очевидно ж, що розпочинаючи "бліцкриг", він планував говорити про "есвео" в минулому часі і з нотками тріумфу. Довелося ж говорити про "справжню війну проти батьківщини" і "залежність її безпеки та майбутнього від бойової роботи" солдатів. 

Хіба міг подумати путін, що у 2023 році знову матиме хвалитись "відсіччю міжнародному тероризму" (швидше за все, мається на увазі руйнування Сирії), бо інших приводів для хвастощів не буде? А ще знову згадувати Донбас, але мовчати про Херсонську й Запорізьку області, бо їх втягнули в російську конституцію, але росія не всюди може вивісити свій прапор. 

Нарешті, путін сказав, що вирішальні битви для його батьківщини "завжди ставали священними". Схоже, заради рефрену про вітчизну путін і виліз зі свого бункера — як же запрошувати народ на війну, якщо не відсилкою до відомого плакату часів великої вітчизняної війни, і коли це робити, якщо не в день її закінчення. 

Так багато радянського контексту кремль собі ще не дозволяв — перемога над нацистською Німеччиною останні 20 років виконувала функцію наріжного каменя в "рускому мірі", завойованому дідами, але цього року цей камінь вивалився і став окремим об'єктом виставки. От площею крокують солдати з російським триколором і червоним серпо-молотовим — останній розвівається під час руху, а перший лишається не розмотаним. Існуюча держава поступається лаврами давно похованій? Косплей вийшов з-під контролю? Чи, навпаки, якраз проявляється улюбленець путіна — контрольований хаос? Дуже ймовірно, що так — коли немає, що сказати нового, в хід ідуть образи. 

Знову витягли з відбою давно відіграну карту "гитлеровцы завоевали Францию за 38 дней, в Сталинграде за это время они лишь продвинулись с одной стороны улицы на другую". При цьому ніхто не згадує ні про останні 300 метрів перед Рейхстагом, які Червона армія долала більше доби, ні про Бахмут, котрий уже зруйновано, але так і не завойовано. 

У москві 2 цивільні автівки родом із СРСР проїхались з якимись надувними балонами на дахах з написами "На Вашингтон" і прапорами НОД — одні нацисти в день перемоги над іншими нацистами так само погрожують нищити світ. 

У Владімірі красувались плакати з гаслом "один народ, одна історія, одна країна", що дуже нагадує девіз нацистської Німеччини. У Волгограді мешканцям будинків в одному з районів розсилались листівки зі словами Гітлера "Перед лицем великої мети жодні жертви не здадуться надто великими". Звісно, все це не прояв вільнодумства чи ідейної натхненності місцевих чиновників, а "провокації ворогів". Регіональні ЗМІ так і пишуть: "жінка з обличчям уродженки Західної України у соцмережах повідомила про отримання неоднозначних листівок".

У столиці Німеччини на будівлі Рейхстагу замайорів "стяг перемоги". Чи потрібно описувати екстаз, який охопив російських пропагандистів від цього? Відповідний ролик на 10 секунд оприлюднили Скабєєва, Московський комсомолєц, Комсомольская правда та інші знакові рупори, а десятки дрібніших обмежились публікацією повідомлення про його появу. Проте відео виявилося несправжнім — прапор на Рейхстазі виявився дешевим спецефектом. Натомість фото з цим же прапором над вигорілим до тла селом у Курганській області цілком реальне, але його пропагандисти не помітили. 

Пройшли паради в дитячих садочках і піонерські марші у виконанні людей, які колись давно були піонерами і пам'ятають іще Хрущова, а то й Сталіна. Дітям байдуже — вони загалом за веселощі, пенсіонерам тим більше цікаво пригадати юність. Наче й коло замкнулось, всі покоління залучено до святкування і ніхто не лишився байдужим. Проте за цим фасадом немає нічого. Руїни чи недобудови свідомості. Інерція без жодного бажання рухатись насправді. Якщо на росії й раніше панувало побєдобєсіє, яке загострювалось на початку травня, то цього року воно сягнуло такого рівня театральності, що почало виглядати несправжнім, як потьомкінське село. Для гостроти відчуттів бракує реалістичності. І, схоже, путін знає, де її взяти.

Не просто ж так він сів для огляду параду між ветераном НКВС і ветераном КГБ, які не воювали проти німців, але придушували свободу на Волині-Галичині та в Чехії. Свободу росіян придушено давно, але трошки терору не завадить, щоб імовірна поразка на війні не виглядала настільки гіркою. 

1
553

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: